Рішення № 101694578, 22.11.2021, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/2123/21

(провадження № 2/658/1048/21)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

у складі: головуючого судді Рахімової О.В.,

за участю секретаря Сурікової А.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Каховка Херсонської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства « Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих Каховської міської ради» Херсонської області, третя особа: Каховська міська рада про визнання протиправним, скасування дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди,

встановив:

02.07.2021 року позивач звернувся до Каховського міськрайонного суду Херсонської області з позовом до комунального некомерційного підприємства « Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих Каховської міської ради», третя особа: Каховська міська рада про визнання протиправним, скасування дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01.08.2007 року згідно з наказом за № 80-к від 30.07.2007 року , ОСОБА_1 , був прийнятий лікарем-інтерном за спеціальністю «Хірургія» до Каховської центральної районної лікарні (нині КНП «Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих Каховської міської ради»). 26.02.2019 рокуйого обрано головою первинної профспілкової організації відповідача, обов`язки якого виконує по теперішній час. 19.04.2021 року, згідно з наказом за № 169 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання функціональних обов`язків. Наказом директора відповідача за № 166 від 19.04.2021 року внесено зміни до штатного розпису відповідача, у якому виведено зі складу посаду, яку позивач на даний час обіймає — завідувача відділення загальної хірургії та, відповідно, його ознайомлено з попередженням про звільнення з займаної посади, яке датується 19.06.2021 року. З вищезазначеними наказами ОСОБА_1 не погоджуюся, вважаючи їх протиправними, такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони винесені всупереч вимог статей 147 та 149 КЗпП України. Оспорюваний наказ за № 169 від 19.04.2021 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить фактичних та конкретних даних щодо причин накладення стягнення, загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустив в роботі позивач, не містять і посилання на конкретні обставини вчинення порушення трудової дисципліни. Зі змісту наказу неможливо встановити наявності складу дисциплінарного проступку у його діях або бездіяльності, зокрема, вини, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням трудової дисципліни і шкідливими наслідками, які спричинило або могло спричинити це порушення. Також зазначає, що спірним наказом встановлено, що підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності є комісійний акт перевірки від 05.04.2021 року, в якому зазначається об`ємний перелік нібито порушень трудових і функціональних обов`язків, без чіткого встановлення строків вчинення таких порушень, а отже, не доведено за який саме дисциплінарний проступок на позивача накладено стягнення та коли цей проступок вчинено, тому неможливо перевірити додержання передбачених ст. 148 КЗпП України строків застосовування дисциплінарного стягнення. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Крім того, стиль викладення висновків у Акті перевірки від 04.04.2021 року дає підстави трактувати останній, як власне бачення осіб, які його підписали, виниклої ситуації з урахуванням обставин призначення проведення перевірки. Отже, на думку позивача, вказані обставини відображають формальний підхід Відповідача до процедури накладання дисциплінарного стягнення, визначеної законом. Вважає, що Відповідачем грубо порушено порядок застосування дисциплінарних стягнень, визначений ст. 149 КЗпП України,згідно з яким до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Ця вимога є обов`язковою при застосуванні дисциплінарних стягнень.

Керівництво відповідача не пропонувало позивачу надати такі пояснення, натомість його було повідомлено та наданий для ознайомлення наказ № 169 від 19.04.2021 року без вручення екземпляру або копії такого документу останньому, про що було зроблено відмітку на оригіналі даного наказу та наголошено про надання останньому права на пояснення згідно ст. 149 КЗпП України. Частиною другою статті 252 КЗпП України встановлено, що зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є. Також ці права регламентовані і міжнародним законодавством. Так, згідно статті 1 Конвенції про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються № 135, ратифікованої Законом України від 15.05.2003 № 798-IV, представники працівників на підприємстві мають ефективний захист від будь-якої дії, яка може завдати їм шкоди, включаючи звільнення, що ґрунтується на їхньому статусі чи на їхній діяльності як представників працівників, чи на їхньому членстві у профспілці або на їхній участі в профспілковій діяльності, в тій мірі, в якій вони діють відповідно до законодавства чи колективних договорів або інших спільно погоджених умов. Відповідні гарантії працівникам, обраним до профспілкових органів, закріплені Главою XVI «Професійні спілки, участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями» КЗпП України та Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 № 1045-XIV. Відповідно до зазначених нормативно-правових актів зміна умов трудового договору, оплати праці та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є. Як вбачається з матеріалів вищезазначеного дисциплінарного провадження, такої згоди профспілковий комітет не давав, Відповідач до нього з цим питанням не звертався. Таким чином, Відповідачем грубо порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, передбачений КЗпП України. Щодо встановлення незаконності наказу № 166 від 19.04.2021 року про внесення змін до штатного розпису Відповідача зазначено наступне:

Директором Відповідача ОСОБА_2 був виданий наказ № 166 від 19.04.2021 року «Про внесення змін до штатного розпису». На прохання позивача, як голови профспілкового комітету щодо надання затвердженого зі змінами штатного розпису йому було відмовлено, чим порушено право, передбачене п. 2. ст. 40 Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» та п. 2. ст. 248 КЗпП України, якими встановлено, що члени виборних органів профспілкових організацій мають право вимагати і одержувати від власника або уповноваженого ним органу, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення щодо умов праці, виконання колективних договорів, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників . Натомість, без ознайомлення зі змінами в штатному розписі, затвердженими наказом № 166 від 19.04.2021, позивачу було вручено особисте попередження від 19.04.2021 року за № 733 щодо звільнення з займаної посади завідувача загальної хірургії 0,5 ставки за п. 1. ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 19.06.2021 року. 25.05.2021 року за № 944 до ОСОБА_1 надійшов лист Відповідача, яким повідомляють про чергову зміну в організації діяльності та праці в лікарні, затверджені наказом директора від 24.05.2021 року за № 207, а саме: зміни назви посади з «завідувач відділення» на «керівник відділення» та встановлення 0,25 ставки за даною посадою. Також, цим же листом повідомлено, що наказ по лікарні від 19.04.2021 року № 166 визнано таким, що втратив чинність. Тобто, з вищенаведеного вбачається, що при втраті чинності наказу Відповідача від 19.04.2021 року № 166 скасовується і особисте попередження від 19.04.2021 року за № 733 щодо звільнення позивача з займаної посади завідувача загальної хірургії 0,5 ставки за п.1. ст. 40 КЗпП України, яке датувалося 19.06.2021 року, але жодних листів або іншої інформації стосовно втрати чинності повідомлення від 19.04.2021 року № 733 він не отримував, тому постає питання про наявність двох документів, повідомлень про зміну істотних умов праці, які суперечать по змісту один одному, та даний факт позбавляє права визначити строки і порядок оскарження даних документів. Щодо стягнення моральної шкоди зазначає, що безпідставне притягнення ОСОБА_1 . Відповідачем до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, принижує його, як людину, спеціаліста та фахівця і завдає істотної шкоди авторитету, як керівника структурного підрозділу медичного закладу. Відповідач незаконним винесенням догани принизив честь, гідність та ділову репутацію позивача. Через вказані незаконні дії Відповідача у ОСОБА_1 порушились стосунки з оточуючими людьми та співробітниками лікарні, оскільки його вважають порушником трудової дисципліни, через що останнім втрачено нормальні життєві зв`язки, що вимагає додаткових зусиль організації життя. Через зазначені моральні страждання у нього погіршився стан здоров`я і сон. На даний час у позивача значно змінився звичайний уклад життя, постійно підпадає під тиск та негативне ставлення з боку керівництва, тому він вимушений звернутися до суду з метою захисту від незаконних дій Відповідача. Щодо судових витрат зазначає,що за приписами ст. ст. 133, 134 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат. З метою отримання правової допомоги щодо підготовки документів по справі, було укладено договір про надання юридичних послуг , за яким за правову допомогу зі складання процесуальних документів проведено оплату в сумі 15000,00 грн.з урахуванням вищевикладеного позивач просить визнати протиправними та скасувати наказ № 169 від 19.04.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни», виданий директором КНП «Каховська центральна міська лікарня Каховської міської ради» про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до мене, ОСОБА_1 , завідувача відділенням загальної хірургії КНП «Каховська центральна міська лікарня Каховської міської ради», стягнути з Комунального некомерційного підприємства каховська центральна міська лікарня імені родини ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. та судові витрати, які складаються з оплати судового збору в сумі 3221,60 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн.

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 13.07.2021 року провадження по справі відкрито та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі, не заперечує проти винесення рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання спарив за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та місце слухання справи належним чином сповіщений, про причини неявки суд не повідомлено.

17.09.2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог в частині витрат на правову допомогу з 15 000,00 гривень на 5 000,00 гривень ( а.с. 70-71).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Як вбачається з протоколу зборів Первинної профспілкової організації Каховської центральної районної лікарня ( ППО КЦРЛ) за № 1 від 26.02.2019 року , головою Первинної профспілкової організації Каховської центральної районної лікарні обрано ОСОБА_1 ( а.с. 19-20).

Наказом за № 115 від 17.03.2021 року вирішено з метою забезпечення якісної та доступної медичної допомоги у закладі , керуючись вимогами ЗУ « Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» Постановою КМУ від 02.03.2016 року за № 285 провести перевірку надання хірургічної допомоги в КНП « Каховська ЦМЛ» ( а.с. 104).

Відповідно до наказу КНП « Каховська центральна міська лікарня Каховської міської ради» від 16.04.2021 року за № 164, затверджено та введено в дію з 16.04.2021 року штатний розпис КНП « Каховська ЦМЛ» у кількості 450 штатних одиниць ( а.с.22).

Відповідно до наказу за № 169 від 19.04.2021 року за невиконання завідувачем відділення хірургії КНП « Каховська ЦМЛ» ОСОБА_1 в повному обсязі своїх функціональних обов`язків ( п. 2.2, 2.7., 2.10., 2.12., 2.13 та 2.16), що підтверджується комісійним актом від 05.04.2021 року, у сукупності з неякісними та помилковими діями старшої медичної сестри відділення загальної хірургії КНП « Каховська ЦМЛ» ОСОБА_4 ( наказом по КНП « Каховська ЦМЛ» за № 161 від 16.04.2021 року ОСОБА_4 оголошено догану), яка безпосередньо за своїми посадовими інструкціями ( пап. 1.3 та 7.1) підпорядковується завідувачу відділенням загальної хірургії КПН « Каховська ЦМЛ» Федотову А.О., за що у відповідності з п. 4.1. та 4.5. своїх посадових інструкцій ОСОБА_1 несе відповідальність , оголошено догану завідувачу відділення загальної хірургії КНП « Каховська ЦМЛ» Федотову А.О. ( а.с. 14-15).

В матеріалах справи міститься акт від 19.04.2021 року про відмову завідуючого відділення загальної хірургії ОСОБА_1 надавати пояснювальну записку стосовно порушень , виявлених під час проведення перевірки згідно наказу КНП « Каховська ЦМЛ» від 17.03.2021 року за № 115 « Про проведення перевірки надання хірургічної допомоги», відповідно до якого 19.04.2021 року на оперативній нараді завідуючих структурним підрозділами, ОСОБА_1 , завідуючому відділенням загальної хірургії, було зачитано акт проведення перевірки надання хірургічної допомоги з вимогою надати пояснення з приводу викладених фактів. ОСОБА_1 категорично відмовився надавати пояснення ( а.с.16).

Відповідно до особистого попередження від 19.04.2021 року за № 733 на ім`я завідувача відділення загальної хірургії ОСОБА_1 ,на підставі наказу директора КНП « Каховська ЦМЛ» № 166 від 19.04.2021 року внесено зміни до штатного розпису КНП « Каховська ЦМЛ», у якому виведено зі складу посаду, яку на даний час обіймає ОСОБА_1 — завідувача відділення загальної хірургії . У зв`язку зі змінами в штатному розписі КНП « Каховська ЦМЛ» відповідно до ст. 49-2 КЗпП України попереджено про звільнення з займаної посади завідувача відділенням загальної хірургії 0.5 ставки за п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 19.06.2021 року, одночасно запропоновано вакантну посаду у КНП « Каховська ЦМЛ», яка відповідає освіті та кваліфікації, станом на 19.04.2021 року ( а.с.17).

Наказом КНП « Каховська ЦМЛ» від 19.04.2021 року за № 166 внесено зміни до штатного розпису ( а.с. 106-110).

До позовної заяви долучено повідомлення на ім`я лікаря –хірурга відділення загальної хірургії ОСОБА_1 від 23.04.2021 року за № 782 про зміни до штатного розпису КНП « Каховська ЦМЛ» на підставі наказу директора КНП « Каховська ЦМЛ» від 19.04.2021 року за № 166, згідно якого у відділенні загальної хірургії змінено кількість посад лікарів – хірургів на 2,5 шт.од., скорочено 3,5 шт.од. лікарів –хірургів та введено 4 шт.од лікарів-хірургів до відділення невідкладних станів ( а.с. 21).

Наказом від 25.05.2021 року за № 207 внесено зміни до штатного розпису, відповідно до якого відбувається скорочення штату по відділенню загальної хірургії ( а.с. 115-119).

Окрім цього, листом КНП « Каховська ЦМЛ» від 25.05.2021 року за № 944 на ім`я ОСОБА_1 завідувача відділенням загальної хірургії КНП « Каховська ЦМЛ» повідомлено, що відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у зв`язку зі змінами в організації діяльності та праці в КНП « Каховська ЦМЛ», про зміну істотних умов праці з 01.08.2021 року, а саме: зміна назви посади з « завідувача відділенням» на « керівник відділення»; встановлення 0,25 ставки за даною посадою та роз`яснено, що у разі відмови від роботи в умовах зміни істотних умов праці ОСОБА_1 буде звільнено з даної посади за п. 6 ст. 36 КЗпП України ( а.с. 18).

Відповідно до довідки КНП « Каховська ЦМЛ» від 09.07.2021 року за № 1208, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює в КНП « Каховська ЦМЛ ім. Панкеєвих з 01.08.2007 року по 09.07.2021 року ( а.с. 52), що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_1 ( а.с. 53-55).

Як вбачається з довідок КНП « Каховська ЦМЛ ім. родини Панкеєвих Каховської міської ради» від 11.11.2021 року за № 2094,в КНП « Каховська ЦМЛ ім. родини Панкеєвих Каховської міської ради» відсутній висновок комісії з перевірки за наказом за № и115 від 17.03.2021 року « Про проведення перевірки надання хірургічної допомоги в КНП « Каховська ЦМЛ» ( а.с.105) та від 11.11.2021 року за № 2093, в КНП « Каховська ЦМЛ ім. родини Панкеєвих Каховської міської ради» відсутні накази за № 733 від 19.04.2021 року та за № 944 від 25.05.2021 року ( а.с. 114), а також від 11.11.2021 року за № 2092, в КНП « Каховська ЦМЛ ім. родини Панкеєвих Каховської міської ради» відсутній наказ за № 146 від 19.06.2021 року ( а.с. 120).

В матеріалах справи міститься договір за № 3 про надання правової допомоги від 13.09.2021 року, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 72-74) та додаткова угода за № 1 до договору за № 3 про надання правової допомоги від 13.09.2021 року від 13.09.2021 року, яка укладена між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідно до якої надані послуги – зустріч, консультація, узгодження правової позиції, підготовка уточненої позовної заяви та додатних до неї документів, клопотання про уточнення позовних вимог та доданих до нього документів ( загальна вартість послуг 5000,00 гривень) ( а.с. 75—76).

Відповідно до акту за № 2 здавання-приймання наданих послуг за договором № 3 про надання правової допомоги від 13.09.2021 року вартість послуг виконавця становить 5000,00 гривень ( а.с.77).

Окрім цього, долучено квитанцію за № пн3641 від 15.09.2021 року про перерахування від ОСОБА_1 ОСОБА_5 5000,00 гривень за послуги зг.дог за № 3 ( а.с. 88).

До матеріалів позовної заяви долучено виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , відповідно до якої пацієнт перебував на стаціонарному лікуванні з 21.04.2021 року по 05.05.2021 року ( а.с.130).

Окрім цього долучено товарні чеки на придбання медикаментів ( а.с. 132-137).

Статтями 11,12,13 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:1) керує ходом судового процесу;2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника, або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів в т.ч. і про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника з яким укладений трудовий договір.

При притягненні працівника до дисциплінарної відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до ст. 147, 147-1, 148, 149,151 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідачем не надано доказів і не заперечується , що не надавалось можливості позивачу надати пояснення щодо догани і можливості ознайомитись з наказом.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Наказ № 169 від 19.04.2021 року позивачу не надавався, як і не надавалась можливість ознайомитись з висновками акту перевірки , за результатами якої останнього було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та надати пояснення, що не заперечується представником відповідача .

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущенного Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. Закон не вимагає, щоб таке порушення обов`язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності досить, щоб був зафіксований сам факт порушення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущенного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, тобто дуже важливо, щоб накази роботодавця були обґрунтованими та видавалися у чіткій відповідності з чинним законодавством.

У наказі про накладання дисциплінарного стягнення - про оголошення працівникові догани обов`язково має бути зазначено, в чому саме полягає порушення трудової дисципліни, тобто вказано на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення., тобто дуже важливо, щоб накази роботодавця були обґрунтованими та видавалися у чіткій відповідності з чинним законодавством.

Але в оспорювальному наказі № 169 зазначено порушення, які вчинив позивач, але не зазначено, які саме норми і саме в чому вина ОСОБА_1 у веденні наприклад, яких саме медичних карток нерозбірливо написо призначення, суду не надано наказу про винесену догану ОСОБА_4 , комісійний акт про відмову надати пояснення завідуючого хірургії ОСОБА_1 стосовно винних дій ОСОБА_4 , також наприклад не зазначено, які саме не були здійснені організаційні заходи роботи відділення загальної хірургії, і до яких саме ( сума) матеріальних збитків КНП " Каховська ЦМЛ" вони призвели і т.п.

Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, то суд враховує наступне.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що згідно ч.1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом також враховано характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та інші обставини справи. Зокрема, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, що є необхідні для відновлення попереднього стану.

Тому, з урахуванням викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача 15000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Щодо вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України , при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, визначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. А у рішенні Європейського суду у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, враховуючи складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, час розгляду справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

З урахуванням вищевикладеного, визнання позовних вимог відповідачем та доведенням позивачем незаконність притягнення його до дисциплінарної відповідальності, понесення ним моральних страждань внаслідок спричинення по відношенню до нього незаконних дій, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4,5,19,258-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства « Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих Каховської міської ради», третя особа: каховська міська рада про визнання протиправним, скасування дисциплінарного стягнення та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ за № 169 від 19.04.2021 року « Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни», виданого директором КНП « Каховська центральна міська лікарня Каховської міської ради» про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 , завідувача відділенням загальної хірургії КНП « Каховська центральна міська лікарня Каховської міської ради».

Стягнути з комунального некомерційного підприємства « Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих Каховської міської ради» ( ЄДРПОУ 02004025, Херсонська область, м. Каховка, вул. Першотравнева,34) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 15 000,00 ( п`ятнадцять тисяч ) гривень.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства « Каховська центральна міська лікарня імені родини Панкеєвих Каховської міської ради» ( ЄДРПОУ 02004025, Херсонська область, м. Каховка, вул. Першотравнева,34) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 3 221,60 ( три тисячі двісті двадцять одна гривня п`ятдесят копійок) гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 5,000 ( п`яти тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Суддя: О. В. Рахімова