Рішення № 101690751, 06.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року м. Київ № 640/21797/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС в Івано-Франківській областідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос"простягнення податкового боргу,-В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (76018, м. Київ, вул. Незалежності 20, код ЄДР: 43142559) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" (адрес з 29.10.2020: 03039, місто Київ, вул. Фрометівська, будинок 2, корпус 5; код ЄДР: 14274600), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача в дохід бюджету заборгованість у розмірі 569 004,68 грн.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що відповідач є платником орендної плати з юридичних осіб на підставі п. 288.2 ПК України як орендар земельної ділянки, наданої в оренду.

Розмір орендної плати становить 12% (2019-2020 роки).

Як зазначено у позові, відповідач допустив виникнення податкового боргу - орендна плата з юридичних осіб та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (нежитлова нерухомість за адресою с. Микитинці, Івано-Франківська обл., а саме:

530 670,88 грн. за основним платежем (орендна плата) згідно з поданими деклараціями:

- 54 278,66 грн - залишок несплаченого податку за звітний період березня - грудня 2019 року - згідно з самостійно поданою уточнюючою податковою декларацією з плати за землю від 26.02.2019;

- 299 501,92 грн - залишок несплаченого податку за звітний період березня - грудня 2019 року - згідно з самостійно поданою податковою декларацією з плати за землю від 20.02.2019;

- 176 890,30 грн - несплачені грошові зобов`язання за звітний період січня- травня 2020 року - згідно з самостійно поданим розрахунком суми орендної плати на 2020 рік від 25.02.2019 року (щомісячний платіж - 35378,06 грн, грудень - 35378,04 грн);

- 14 971,43 грн - пеня, що обліковується в ІКП платника на підставі пп. 129.1.1 ПК України);

23 362,37 грн - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в тому числі:

- 22 932,66 грн - за основним платежем згідно з поданими деклараціями:

- 9 449,65 грн - несплачені зобов`язання за І- IV квартали 2019 року - згідно з самостійно поданою податковою декларацією від 20.02.2019;

- 7 490,70 грн - несплачені зобов`язання за І- IV квартали 2019 року - згідно з уточнюючою податковою декларацією від 26.02.2019;

- 5992,31 грн - несплачені зобов`язання за І квартал 2020 року - згідно з самостійно поданою податковою декларацією від 25.02.2020;

- 429,71 грн - пеня, що обліковується в ІКП платника на підставі п/п. 129.1.1 ПК України

Оскільки у відповідача був наявний податковий борг, контролюючим органом відповідачу вручено податкову вимогу №121-10 від 04.04.2017 року щодо оплати податкового зобов`язання, яке набуло статусу податкового боргу.

Однак, податковий борг не сплачено, що зумовило звернення позивача до суду з вимогою стягнути цей борг у судовому порядку.

Позиція відповідача.

Відповідач погоджується, що за товариством обліковується вищезгаданий податковий борг та визнається, що контролюючим органом виставлено податкову вимогу, яка була отримана 12.04.2017.

Однак, як зазначає відповідач, в силу скрутного економічного становища зобов`язання не були сплачені.

Між тим, відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню. Звертає у зв`язку з цим увагу на те, що податкова вимога отримана 12.04.2017 та інших вимог не поступало.

У зв`язку з цим звертає увагу на те, що в силу абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для суб`єкта владних повноважень встановлено тримісячний строк звернення до суду. Відповідач зазначає, що відлік строку звернення до суду розпочався 12.06.2017, а відтак, на думку відповідача, строк звернення до суду пропущений позивачем.

Відповідь на відзив.

В контексті доводів відповідача позивач звертає увагу на положення п. 59.5 ПК України що порядку виставлення податкової вимоги та порядок дій контролюючого органу у разі збільшення суми податкового боргу.

Додатково звертає увагу, що сума податкових зобов`язань та податкового боргу сформовані на підставі самостійно визначених податкових зобов`язань за наступними деклараціями: податкова декларація з орендної плати за землю від 20.02.2019; уточнююча податкова декларація з орендної плати за землю від 26.06.2019; податкова декларація з орендної плати за землю від 25.02.2020; податкова декларація з податку на нерухоме майно від 20.02.2019; уточнююча податкова декларація з податку на нерухоме майно від 26.06.2019; податкова декларація з податку на нерухоме майно від 25.02.2020, а відтак, вказані суми зобов`язань є узгодженими.

Оскільки податковий борг формувався безперервно, у податкового органу відсутній обов`язок формування нової вимоги.

Також, позивач звертає увагу на положення ст. 102 ПК України щодо строків стягнення у 1095 днів.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою суду від 21.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Враховуючи положення п. 7 ч. 6 ст. 12 КАС України вирішено розглядати справу у спрощеному провадженні без проведення судового засідання та виклику сторін.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п.16.1 ПК України платники податків зобов`язані: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.49.2 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з положеннями ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У свою чергу, відповідно п/п. 14.1.156. ПК України «податкове зобов`язання» - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з п.286.2 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Строк сплати орендної плати та порядок зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Кодексу, зокрема, згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України «податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходження земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця».

Правове регулювання порядку обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, строк сплати та порядок зарахування до бюджетів передбачений ст. 266 ПК України. Так, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості; у відповідності до п. 266.2 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний рік сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній декларації (пп.266.10.1 п.266.10 ст. 266 Кодексу).

Слід додати, що відповідно до п. 54.1. ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11. ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

У даному випадку відповідачем самостійно задекларовані податкові зобов`язання, визначені у вищезгаданих податкових деклараціях.

Вказані зобов`язання не можуть бути оскаржені і є узгодженими.

Відповідно до п/п. 14.1.175. ПК України «податковий борг» - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Оскільки узгоджені податкові зобов`язання у даному випадку не сплачені у встановлені вище строки, вони набули статусу податково боргу.

Пунктом п. 59.1. ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5. ПК України).

У даному випадку матеріалами справи підтверджується формування та вручення відповідачу податкової вимоги щодо існуючого на той час боргу. Між тим, як встановлено за результатами дослідження облікових документів позивача, інтегрованих карток, довідкових матеріалів, заявлений до стягнення за даним позовом борг є частиною податкового боргу, який безперервно поступово збільшується від дати формування у 2017 податкової вимоги, у зв`язку з чим виставлення нової вимоги законом не передбачено.

У зв`язку з цим суд звертає увагу і на помилковість доводів відповідача щодо обчислення строку звернення до суду, оскільки заявлений до стягнення борг сформувався не у 2017 році, а є новоутвореним боргом, який лише є частою боргу, який поступово збільшується від дати формування у 2017 податкової вимоги. А відтак, відповідачем помилково зазначено розрахунок строку звернення до суду з 2017 року. Інших доводів у цьому контексті позивач не навів.

Слід додати, що відповідно до п. 95.1 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

В контексті наведеного слід додати, що згідно із п. 41.2 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

У свою чергу, згідно з п. 95.2 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.95.3 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідачем не надано суду доказів, які б надали суду можливість пересвідчитись у сплаті відповідачем самостійно визначених податкових зобов`язань та податкового боргу.

Наявність боргу підтверджується наданими позивачем до справи обліковими та довідковими матеріалами.

При цьому, судом враховується, що пеня є частиною податкового боргу, який також підлягає стягненню (п/п. 14.1.175., п/п. 14.1.162. ПК України).

Враховуючи викладене, а також відсутність доказів порушення позивачем встановленої законом процедури щодо стягнення податкового боргу, відсутність даних щодо сплати станом на день прийняття рішення у справі боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Наведені відповідачем доводи та надані матеріали не спростовують вищенаведених висновків суду та не доводять зворотного.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява 4909/04), зазначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29), що і застосовано судом у даній справі.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (76018, м. Київ, вул. Незалежності 20, код ЄДР: 43142559) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерементальний науково-виробничий центр "Фобос" (адрес: 03039, місто Київ, вул. Фрометівська, будинок 2, корпус 5; код ЄДР: 14274600) до бюджету податковий борг у розмірі 569 004,68 грн., з яких:

530 670,88 грн. орендної плати з юридичних осіб (код платежу 18010600/06),

23 362,37 грн. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості (код платежу 18010400/06).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України. Апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Суддя О.А. Кармазін