Рішення № 101690721, 06.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року м. Київ № 640/18630/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інвестментс» до проГоловного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейл Інвестментс» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2021 №00467570702, №00467540702, №00467550702, №00467590702, від 14.06.2021 №04626907096, №04627107096.

Ухвалою суду від 06.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні 11.11.2021 суд по справі перейшов в письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інвестментс» за результатами якої 25.05.2021 складено акт №40916/26-15-07-02-04-17/39195058 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інвестментс»» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення:

п. 44.1 статті 44, п.п. 134.1.1 статті 134 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 89280,00грн., у тому числі за: 2019 рік 89280,00грн. та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 18044564,00грн., в тому числі по періодах: 2020 рік 18044564,00грн.;

п. 44.1 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 3090094,00грн., в тому числі за жовтень 2019 року - 2324000,00грн., квітень 2020 року - 43800,00грн., липень 2020 року - 136200,00грн., вересень 2020 року - 63920,00грн., жовтень 2020 року - 64902,00грн., листопад 2020 року - 457272,00грн.;

ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме не своєчасне надходження валютних коштів на загальну суму 21 701 732,77рос. руб. (еквів. - 8 407 685,28грн.) за контрактом від 11.06.2019 №297/05/2019-КП укладеним з компанією «Логистор Групп» (Росія);

п.п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного подання звітності з єдиного соціального внеску за вересень 2020 року;

відповідно до п. 9 прим. 11 Розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» тимчасово штрафні санкції, визначені ч. 11 ст. 25 цього Закону не застосовуються за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме, за несвоєчасне подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску;

п.п. 168.1.1 статті 168, з урахуванням п. 54.2 статті 54, абз. 2 п. 57.1 статті 57, п. 87.9 статті 87, п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5, п. 168.1, п.п. 168.4.7, п. 168.4 статті 168, п. 171.1 статті 171, п.п. «е» п. 176.1 статті 176 ПК України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся за січень 2020 року;

п.п. 168.1.1 статті 198, з урахуванням п. 54.2 статті 54, абз. 2 п. 57.1 статті 57, п. 87.9 статті 87, п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5, п. 168.1, п.п. 168.4.7, п. 168.4 статті 168, п. 171.1 статті 171, п.п. «е» п. 176.1 статті 176, п.п. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп 1.5, пп. 1.6, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся за січень 2020 року.

На підставі встановлених порушень відповідачем 15.06.2021 прийняті податкові повідомлення - рішення:

№00467550702, яким за порушення п. 44.1 статті 44, п.п. 134.1.1 статті 134 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, які сплачують інші платники у розмірі 111 600,00грн., у точу числі за податковим зобов`язанням 89280грн. та штрафні санкції 22320грн.;

№00467540702, яким за порушення п. 44.1 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 862 618,00грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 3 090 094грн. та штрафні санкції 772524грн.;

№00467570702, яким за порушення п. 44.1 статті 44, п.п. 134.1.1 статті 134 ПК України зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по періодах 2020 рік - 18044564грн.;

№00467590702, яким за порушення п. 63.3 статті 63 ПК України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 077 740грн.;

від 14.06.2021 №04627107096, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 586,69грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 742,69грн.;

№04626907096, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору у розмірі 53,13грн. та штрафні санкції 9,94грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 квітня 2019 року між ТОВ «Рейл Інвестментс» (покупець) та ТОВ «Ремспецтранс» (постачальник) укладено договір поставки №12/19-34, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити товар покупцеві в номенклатурі, кількості, в строки та по цінам, зазначеним у специфікаціях.

На виконання умов договору ТОВ «Ремспецтранс» поставлено на адресу ТОВ «Рейл Інвестментс» товар - запасні частини до залізничних вантажних вагонів: колісні пари, балки надресорні, рами бокові, на загальну суму 18 540 563,86 гривень, з урахуванням ПДВ.

Відповідно до умов укладеного договору ціна і кількість товару вказується у специфікаціях, і може бути змінена тільки за письмовим погодженням сторін (пункт 2.1 договору).

Датою постави та датою переходу права власності на товар від постачальника до покупця вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі та / або видаткової накладної на товар (пункт 3.3 договору).

Передача товару від постачальника до покупця здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається (пункт 3.4 договору).

Постачальник складає податкову накладну у день виникнення податкових зобов`язань. Днем виникнення податкових зобов`язань вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на поточний рахунок постачальника як оплата товару / супутніх послуг в цілому за договором або дата відвантаження товару / складання документа, що засвідчує факт надання супутніх послуг в цілому за договором. Сторони узгодили, що оскільки рахунки на оплату не фіксують господарську операцію, підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій за цим договором є факт оплати товару / супутніх послуг або відвантаження товару / надання супутніх послуг, тому складання податкових накладних відбувається без прив`язки до виставлених рахунків на оплату. Постачальник реєструє податкові накладні та / або розрахунки коригування до податкових накладних в порядку та терміни, визначені чинним законодавством України (п. 3.8 договору).

На виконання укладеного договору сторонами було складено та підписано наступні специфікації: №1 від 12.11.2019 року, №1/01 від 24.01.2020 року, №1/02 від 17.02.2020 року, №1/03 від 10.03.2020 року, №2/03 від 30.03.2020 року, №1/04 від 01.04.2020 року, №2/04 від 05.04.2020 року, №3/04 від 20.04.2020 року, №2/05 від 04.05.2020 року, №1/05 від 14.05.2020 року, №1/06 від 16.06.2020 року, №2/06 від 17.06.2020 року, №3/06 від 23.06.2020 року, №1/07 від 16.07.2020 року, №1/08 від 13.08.2020 року, №2/08 від 28.08.2020 року, №263 від 01.09.2020 року, №278 від 21.09.2020 року, №298 від 16.10.2020 року, №308 від 05.11.2020 року, №^09 від 13.11.2020 року, №318 від 23.11.2020 року, на загальну суму товару 18 540 563,86 гривень.

Відповідно до умов пунктів 3.3, 3.4 договору, на підтвердження факту поставки товару сторонами складено та підписано наступні видаткові накладні: №318 від 23.11.2020 року на суму 754 237,12 гривень, №309 від 13.11.2020 року на суму 1 228 026,96 гривень, №308 від 05.11.2020 року на суму 761 368,27 гривень, №298 від 16.10.2020 року на суму 389 413,40 гривень, №278 від 21.09.2020 року на суму 36 763,19 гривень, №23 від 01.09.2020 року на суму 490 271,93 гривень, №244 від 28.08.2020 року на суму 2 449 683,00 гривень, №236 від 13.08.2020 року на суму 1 419 999,96 гривень, №217 від 16.07.2020 року на суму 1 100 900,02 гривень, №186 від 23.06.2020 року на суму 108 000,00 гривень, №176 від 17.06.2020 року на суму 344 500,00 гривень, №194 від 16.06.2020 року на суму 108 400,01 гривень, №145 від 14.05.2020 року на суму 142 000,00 гривень, №139 від 04.05.2020 року на суму 607 000,00 гривень, №121 від 20.04.2020 року на суму 1 572 000,00 гривень, №113 від 05.04.2020 року на суму 528 000,00 гривень, №108 від 01.04.2020 року на суму 3 979 000,00 гривень, №70 від 30.03.2020 року на суму 537 000,00 гривень, №57 від 10.03.2020 року на суму 496 000,00 гривень, №50 від 17.02.2020 року на сурму 496 000,00 гривень, №24 від 24.01.2020 року на суму 496 000,00 гривень, №171 від 12.11.2019 року на суму 496 000,00 гривень.

В свою чергу ТОВ «Рейл Інвестментс» на виконання умов договору сплачено на користь ТОВ «Ремспецтранс» 18 540 563,86 гривень, в якості оплати вартості вищезазначеного поставленого товару, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №2024 від 20 листопада 2020 року, №2356 від 20 травня 2021 року, №2076 від 15 грудня 2020 року, №1528 від 06 березня 2020 року, №1209 від 24 жовтня 2019 року, №1202 від жовтня 2019 року, відповідними рахунками на оплату та актами звірки за 2019 та 2020 рік.

Як зазначено в акті перевірки, станом на 31 грудня 2020 року дебіторська чи кредиторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ «Ремспецтранс» відсутня.

Згідно оборотно-сальдової відомості за рахунком 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками контрагенти-постачальники за період, що перевірявся, ТОВ «Ремспецтранс» поставлено на адресу ТОВ «Рейл Інвестментс» товару на загальну суму 18 540 563,86 гривень, у тому числі ПДВ - 3 090 098,98 гривень.

На виконання пункту 3.8 укладеного договору постачальником складено та надано ТОВ «Рейл Інвестментс» наступні податкові накладні: №9 від 21.10.2019 року, №10 від 24.10.2019 року, №8 від 06.03.2020 року, №3 від 01.09.2020 року, №36 від 21.09.2020 року, №25 від 16.10.2020 року, №6 від 13.11.2020 року, №5 від 05.11.2020 року, №33 від 23.11.2020 року, на загальну суму 3 090 093,98 гривень.

Придбані в рамках зазначеного договору товари ТОВ «Рейл Інвестментс» використані у власній господарській діяльності, зокрема для встановлення на вантажні залізничні вагони, що підтверджується відповідними актами дефектації вузлів та запчастин при проведені поточного ремонту вагонів власності ТОВ «Рейл Інвестментс», актами встановлення запчастин при проведені планового ремонту вагонів власності ТОВ «Рейл Інвестментс», актами дефектації вузлів та запчастин при проведені планових видів ремонту вагонів власності ТОВ «Рейл Інвестментс».

У той же час, про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ремспецтранс» податковий орган дійшов висновку з тих підстав, що при дослідженні ланцюга постачання продукції встановлено відсутність походження товарів від ТОВ «Укррем-Транс» (код 41003914), ТОВ «Рейлтранс» (код 38874314), ТОВ «Україна-2000» (код 31197641), ТОВ «Дніпро-Холдинг» (код 40354654), ТОВ «Газкомплект» (код 13750984), ТОВ «ТК «Центр-Холдинг» (код 40346533) контрагенту позивача ТОВ «Ремспецтранс».

В Акті перевірки податковий орган посилається на ухвали судів, якими встановлено наявність кримінальних проваджень щодо фіктивності вказаних вище підприємств ТОВ «Укррем-Транс» (код 41003914), ТОВ «Рейлтранс» (код 38874314), ТОВ «Україна-2000» (код 31197641), ТОВ «Дніпро-Холдинг» (код 40354654), ТОВ «Газкомплект» (код 13750984), ТОВ «ТК «Центр-Холдинг» (код 40346533).

Однак, з даними висновками контролюючого органу, суд не погоджується, з наступних підстав.

Так, ухвалою суду від 06.07.2021 витребувано від контрагента позивача ТОВ «Ремспецтранс» належним чином засвідчені копії первинної документації по взаємовідносинам з позивачем.

21 липня 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2021 ТОВ «Ремспецтранс» подані витребувані документи, а саме: Договір поставки №12/19-ЗЧ від 01.04.2019., специфікації, видаткові накладні, акти приймання-передачі, рахунки на оплату.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІI цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Ремспецтранс» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним вище контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як зазначає Верховний Суд в постановах від 26.06.2018р. у справі №808/2360/17 та від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17, посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів позивача обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (№ в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2018р. у справі №820/903/18, останній визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, проведення ремонтних робіт за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що посилання відповідача на зазначені вище кримінальні провадження, як на одну з підстав нереальності укладених господарських договорів між позивачем та його контрагентом, не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироку по зазначеним кримінальним провадженням.

Отже, висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав у позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Ремспецтранс» є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, відповідачем не надано доказів проведення перевірки ТОВ «Укррем-Транс» (код 41003914), ТОВ «Рейлтранс» (код 38874314), ТОВ «Україна-2000» (код 31197641), ТОВ «Дніпро-Холдинг» (код 40354654), ТОВ «Газкомплект» (код 13750984), ТОВ «ТК «Центр-Холдинг» (код 40346533) та встановлення порушень податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ремспецтранс».

Разом з тим, як зазначає позивач, останній не перебував в договірних відносинах та не здійснював жодних господарських операцій з ТОВ «Центр-Холдинг», ТОВ «Україна-2000», ТОВ «Газкомплекст».

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 15.06.2021 №00467540702, №00467570702 та 00467550702 є безпідставними та неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

В частині податкових повідомлень-рішень від 14.06.2021 №04627107096, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 586,69грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 742,69грн. та №04626907096, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору у розмірі 53,13грн. та штрафні санкції 9,94грн., судом встановлено наступне.

Як вбачається з Акту перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем несвоєчасно перераховано до відповідного бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 970,78грн., у тому числі за січень 2020 року.

Крім того, контролюючим органом під час перевірки встановлено несвоєчасна сплата позивачем до бюджету утриманого військового збору на суму 79,77грн. за січень 2020 року.

За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 168 ПК України встановлений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету і, зокрема пунктом 168.1 цієї статті визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Згідно підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з пунктом 54.2 статті 54 ПК України грошове зобов`язанню щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб вважається узгодженим податковим агентом під час його перерахування до бюджету одночасно з виплатою доходу на користь платника податку, а в разі якщо дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, - за спливом граничного строку сплати.

Згідно з підпунктами 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Як вбачається з наданих позивачем копій платіжних доручень підприємством було сплачено податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

Так, платіжним дорученням №1400 від 10.01.2020 сплачено податок з доходів фізичних осіб за грудень 2019 року у розмірі 450,00грн., платіжним дорученням №1399 від 10.01.2020 сплачено військовий збір за грудень 2019 року у розмірі 37,50грн., платіжним дорученням №1417 від 16.01.2020 сплачено військовий збір за першу половину січня 2020 року у розмірі 1046,46грн., платіжним дорученням №1416 від 16.01.2020 сплачено податок з доходів фізичних осіб за першу половину 2020 року у розмірі 12 557,56грн., платіжним дорученням №1431 від 28.01.2020 сплачено військовий збір за лютий 2020 року у розмірі 220,77грн., платіжним дорученням №1432 від 28.01.2020 сплачено податок з доходів фізичних осіб за лютий 2020 року у розмірі 2 649,28грн., платіжним дорученням №1440 від 03.02.2020 сплачено військовий збір за 01/2020 у розмірі 37,50грн., платіжним дорученням №1439 від 03.02.2020 сплачено податок з доходів фізичних осіб за 01/2020 у розмірі 450,00грн., платіжним дорученням №1448 від 04.02.2020 сплачено військовий збір за січень 2020 року у розмірі 27,75грн., платіжним дорученням №1451 від 04.02.2020 сплачено військовий збір за 01/2020 у розмірі 114,06грн., платіжним дорученням №1447 від 04.02.2020 сплачено податок з доходів фізичних осіб за січень 2020 року у розмірі 333,00грн., платіжним дорученням №1450 від 04.02.2020 сплачено податок з доходів фізичних осіб за січень 2020 року у розмірі 1368,84грн., платіжним дорученням №1443 від 04.02.2020 сплачено військовий збір за другу половину 2020 року у розмірі 1 618,69грн., платіжним дорученням №1444 від 04.02.2020 сплачено податок з доходів фізичних осіб за другу половину 2020 року у розмірі 19 424,24грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується своєчасна сплата ТОВ «Рейл Інвестментс» податку на доходи фізичних осіб за січень 2020 року та військовий збір за січень 2020 року, а тому викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 14.06.2021 №04626907096 та №04627107096 є безпідставними та неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

В частині податкового повідомлення-рішення від 15.06.2021 №00467590702, яким за порушення п. 63.3 статті 63 ПК України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 077 740грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем за період з 01.04.2017 по 31.12.2020 взято на облік об`єкти оподаткування, а також здійснювались операції з надання вагонів в оренду та не подано Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за формою №20-ОПП.

На думку контролюючого органу, не подання (не своєчасне подання) «Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за формою №20-ОПП» є підставою для застосування до платника податку відповідальності за п. 117.1 статті 117 ПК України.

Однак, з даними твердженнями контролюючого органу суд не погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 16.1.3 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 63.3 статті 63 ПК України передбачено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

При цьому, відповідно до п. 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

У свою чергу обов`язок подання платником податків повідомлення форми №20-ОПП ПК України взагалі не передбачено, а регулюється наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» №1588 від 09.12.2011, зі змінами.

Таким чином, обов`язковою умовою для застосування відповідальності за статтею 117 ПК України, є порушення строків та порядку подання заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Диспозиція статті 117 ПК України не передбачає відповідальності за неподання звітів чи повідомлення щодо об`єкта оподаткування.

Крім того, відповідно до п. 63.3 статті 63 ПК України на платника податків покладається обов`язок подання заяви про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку, а Порядком №1588 врегульовано питання подання платником податків повідомлення форми 20-ОПП, що є різними за змістом документами.

Отже, заяв про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку, зазначена у п. 63.3 ст. 63 ПК України, і Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за формою №20-ОПП, зазначене в Порядку №1588, є різними за змістом документами, а їх подання до податкового органу регулюються різними нормативними документами.

Таким чином, стаття 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрацію) платника податків у відповідному контролюючому органу та містить вичерпний перелік порушень, які тягнуть за собою накладення штрафу.

Також слід наголосити, що стаття 117 ПК України передбачає відповідальність за порушення, пов`язані лише зі взяттям на облік платника податків та своєчасною зміною облікових даних платника, і не стосується повідомлень про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі №580/814/20.

Таким чином, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 15.06.2021 №00467590702 є безпідставним та неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інвестментс».

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 22700,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що при поданні адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 74910,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2427 від 30.06.2021.

Таким чином, сума судового збору у розмірі 52 210,00грн. є надмірно сплаченою сумою, а тому буде повернута позивачу на підставі його заяви у порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інвестментс» (м. Київ, 03150, вул. Ділова, 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 39195058) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.06.2021 №00467570702, №00467540702, №00467550702, №00467590702, від 14.06.2021 №04626907096, №04627107096.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інвестментс» (м. Київ, 03150, вул. Ділова, 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 39195058) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 22700,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, 04116, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Амельохін