Рішення № 101690583, 06.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року м. Київ № 640/9059/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Смолій І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Реінтеграція та відновлення" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство "Реінтеграція та відновлення" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м.Києві №2126554600149 від 26.03.2021 року.

зобов`язати Головне управління ДПС у м.Києві з 26.03.2021 року включити Державне підприємство "Реінтеграція та відновлення" (код ЄДРПОУ 43600078) до Реєстру неприбуткових установ та організацій відповідно до Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 13.07.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у включенні підприємства до Реєстру неприбуткових установ та організацій, з огляду на відповідність позивача вимогам передбаченим пунктом 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДП "Реінтеграція та відновлення" подано до відповідача реєстраційну заяву за формою №1-РН для включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій, відповідно до пункту 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України.

Відповідач, після повторного розгляду заяви позивача, виніс рішення від 26.03.2021 №2126554600149 про відмову ДП «Реінтеграція та відновлення» у включені останнього до Реєстру неприбуткових установ та організацій, оскільки установчі документи не містять заборони розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (часників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування ЄСВ), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.121 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України неприбуткові підприємства, установи та організації - це неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 ПК України.

Так, підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України встановлено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об`єднання та асоціації об`єднань співвласників багатоквартирних будинків;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

В той же час, за приписами підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Згідно підпункту 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам пункту 133.4.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2006 №440 затверджений Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру (далі - Порядок №440).

Присвоєння неприбутковій організації ознаки неприбутковості здійснює контролюючий орган за основним місцем обліку неприбуткової організації (далі - контролюючий орган).

Відповідно до пункту 6 Порядку №440 для включення до Реєстру неприбуткова організація повинна подати до контролюючого органу реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком 1 і засвідчені підписом керівника або представника такої організації та скріплені печаткою (за наявності) копії установчих документів неприбуткової організації (крім тих, що оприлюднені на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон), а житлово-будівельні кооперативи також засвідчені підписом керівника або представника такого кооперативу та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що підтверджують дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та факт спорудження або придбання такого будинку житлово-будівельним (житловим) кооперативом.

Контролюючий орган може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах, щодо відповідності вимогам, встановленим Податковим кодексом України та законодавством, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

Відповідно до пункту 7 Порядку №440 контролюючий орган здійснює включення неприбуткової організації до Реєстру за умови відповідності такої організації вимогам, визначеним підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Кодексу.

Відповідно до пункту 8 Порядку №440 за результатами розгляду реєстраційної заяви та документів, що додаються до неї, протягом трьох робочих днів з дня їх отримання контролюючим органом приймається рішення про: включення, повторне включення, відмову у включенні (повторному включенні) неприбуткової організації до Реєстру; виключення неприбуткової організації з Реєстру; зміну ознаки неприбутковості.

Контролюючий орган відмовляє неприбутковій організації у включенні до Реєстру в разі: подання неприбутковою організацією неповного пакета документів, визначених пунктом 6 цього Порядку; невідповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу.

У разі відсутності підстав для відмови у включенні (повторному включенні) до Реєстру, присвоєнні (зміні) ознаки неприбутковості контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання контролюючим органом реєстраційної заяви та документів, що додаються до неї, внести до Реєстру відповідний запис про включення (повторне включення) такої неприбуткової організації до Реєстру, присвоєння (зміну) ознаки неприбутковості.

У разі наявності підстав для відмови у включенні (повторному включенні) до Реєстру, присвоєнні (зміні) ознаки неприбутковості або для виключення неприбуткової організації з Реєстру контролюючим органом готується відповідне рішення за формою згідно з додатком 2 у двох примірниках, один з яких вручається такій організації у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, а другий залишається в контролюючому органі.

Судом встановлено, що ДП "Реінтеграція та відновлення" є юридичною особою публічного права, засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Так, частиною 1 статті 62 Господарського кодексу України визначено підприємство як самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Разом з тим, підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності (частина 2 статті 62 Господарського кодексу України).

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту (частина 3 статті 62 Господарського кодексу України), тобто установчими документами визначаються основи правового статусу підприємства.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту, ДП «Реінтеграція та відновлення» засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі - Уповноважений орган управління) та є державним підприємством, що не має на меті отримання прибутку від своєї діяльності.

Як вбачається з рішення відповідача, останній дійшов висновку про відсутність підстав для включення ДП «Реінтеграція та відновденнгя» до реєстру неприбуткових організацій з причин його невідповідності вимогам встановленим пунктом 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України, а саме установчі документи не містять заборони розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (часників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування ЄСВ), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Податкового Кодексу України, доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

В Пунктах 9.1. - 9.3. Статуту Позивача зазначено, що Підприємство є неприбутковою організацією з моменту включення його до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Доходи Підприємства використовуються виключно на фінансування видатків, пов`язаних з його утриманням, реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених Статутом. Забороняється розподіл отриманих доходів Підприємства або їх частини серед засновників (учасників), працівників Підприємства (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних із ними осіб. Не вважається розподілом доходів Підприємства, в розумінні п. 9.2 Статуту, використання Підприємством власних доходів виключно для фінансування видатків на утримання Підприємства, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених Статутом.

Крім того, в пункті 11.6. Статуту вказано, що у разі припинення Підприємства у результаті його ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску) чи реорганізації (злиття, поділу, приєднання або перетворення) його активи повинні бути передані одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зараховані до доходу бюджету.

В Статуті Позивача міститься заборона розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування ЄСВ), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб.

Згідно з п.п. 6, 7 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою КМУ від 13.07.2016 р. №440, контролюючий орган здійснює включення неприбуткової організації до Реєстру на підставі поданих документів в разі, коли організація відповідає вимогам, встановленим пп.133.4.1 п.133.4 ст.133 ПК України.

Підпунктом 133.4.6 п.133.4 ст.133 ПКУ зазначено, що до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені: бюджетні установи; громадські об`єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди; спілки, асоціації та інші об`єднання юридичних осіб; житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства); об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків; професійні спілки, їх об`єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об`єднання; сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об`єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) підприємство - це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГКУ та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 133 ГКУ основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Правом господарського відання у ст. 136 ГКУ визнається речове право суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ПСУ та іншими законами.

Правом оперативного управління у ст. 137 ГКУ визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених ГКУ та іншими законами (ст. 53 ГКУ).

Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ст. 52 ГКУ).

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб`єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні може діяти, зокрема і державне підприємство, що діє на основі державної власності (ст. 63 ГКУ)

Відповідно ст.73 ГКУ державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно пункт 3.1 статті 3 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове законодавство України складається з Конституції України, цього Кодексу, Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, Податковий кодекс України є спеціальним законодавчим актом у сфері правовідносин, що виникають з питань оподаткування.

Статтею 5 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Враховуючи викладене, висновки відповідача про невідповідність ДП "Реінтеграція та відновлення" неприбутковій організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, а відтак, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у включенні до Реєстру неприбуткових установ та організацій, згідно рішення №2126554600149 від 23.06.2021, у зв`язку із чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З метою належного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача включити Державне підприємство "Реінтеграція та відновлення" до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м.Києві №2126554600149 від 26.03.2021 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м.Києві з 26.03.2021 року включити Державне підприємство "Реінтеграція та відновлення" (код ЄДРПОУ 43600078) до Реєстру неприбуткових установ та організацій відповідно до Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 13.07.2016 року.

Стягнути на користь Державного підприємства "Реінтеграція та відновлення" (код ЄДРПОУ 43600078) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій