Рішення № 101690515, 06.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року м. Київ № 640/9243/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доВійськової частини А3771 (відповідач-1) Військової частини А3204 (відповідач-2)провизнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини А3771, військової частини А3204, в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви, яка 29.04.2021 надійшла через канцелярію суду):

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А3771 щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;

- зобов`язати військову частину А3204 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.08.2018 по 29.03.2021.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій ОСОБА_1 виплачено лише 29.03.2021, внаслідок чого останній має право на отримання середнього заробітку за час затримки при звільненні. При цьому, у позовній заяві наголошено на тому, що виплата грошового забезпечення була здійснена військовою частиною А3204, оскільки військова частина А3771 була зарахована на фінансове забезпечення до військової частини А3204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строки для подання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечували проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що передбачені законодавством про працю норми її оплати та порядок вирішення спорів не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.

Від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Відповідач-2 не скористався наданим йому правом на подання до суду відзиву, а також не повідомив суд про причини неможливості його подання, з огляду на що, суд звертає увагу на положення ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Крім того, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2021 від військової частини А3771 та військової частини А3204 витребувано довідку про розмір місячного грошового забезпечення позивача за два останні календарні місяці перед звільненням.

Від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшла довідка про грошове забезпечення ОСОБА_1 .

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 20.08.2018 №16 майора ОСОБА_1 , офіцера відділення служби військ відділу безпеки військової служби командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, відповідно до п. «к» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільнено з військової служби у запас.

Наказом командира військової частини А3771 майора ОСОБА_1 , офіцера відділення служби військ відділу безпеки військової служби командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 29.08.2018.

Разом з тим, як зазначено позивачем та не заперечувалось представниками відповідачів під час судового розгляду справи, лише 29.03.2021 ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій.

З огляду на викладене, вважаючи наявним у ОСОБА_1 права на виплату середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 29.08.2018 по 29.03.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При задоволенні позову суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 та застосувати принцип співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.

Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18, від 24.07.2019 у справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 у справі №662/1626/17, від 17.01.2019 у справі № 2-1579/11.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі середнього місячного заробітку останнього, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача. Як вбачається з наданої представником відповідача-1 довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 розмір середньомісячного грошового забезпечення останнього становить 14 683,33 грн. = (15 128,66 грн. + 14 238,00 грн.)/2. Іншого з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №806/345/16, від 18.07.2018 у справі № 825/325/16, від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №6-39цс11.

З цього приводу суд також зазначає, що встановлений ст. 117 Кодексу законів про працю України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника. При вирішенні цього питання враховуються такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А3771 (код ЄДРПОУ 26605350, адреса: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 17а) щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) при звільненні.

Зобов`язати військову частину А3204 (код ЄДРПОУ 26613255, адреса: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 17а) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 14 683,33 грн. (чотирнадцяти тисяч шестисот вісімдесяти трьох грн. 33 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок