Рішення № 101689903, 07.12.2021, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/974/21

Провадження №2/319/350/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 рокусмт Кам`янка

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мальованого В.О.,

при секретарі судового засідання Синяковій О.І.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Єрмоленко Лілія Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», представник відповідача Самойліченко Олександра Дмитрівна, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

08 жовтня 2021 року адвокат Єрмоленко Л.В. (далі - представник позивача), яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 (далі - позивач),звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - відповідач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. (далі - третя особа, приватний нотаріус), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказала, що 14 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №37025, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» борг за кредитним договором №2513579 від 06.10.2020, який за інформацією стягувача був укладений між позивачем та ТОВ «Мілоан». Згідно з вказаним виконавчим написом боржником допущено прострочення платежів, стягнення заборгованості здійснюється за період з 22.03.2021 по 10.05.2021 включно, що складається з: 3638,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 6700,00 грн - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, 1000,00 грн - заборгованості за нарахованою комісією за надання кредиту, плати за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом. Загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 12268,01 гривень. Зі змісту вказаного виконавчого напису вбачається, що він набирає чинності з дня його вчинення, а саме 14 травня 2021 року. За даними автоматизованої системи виконавчого провадження за даним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. 26.08.2021 відкрито виконавче провадження №66604272, звернено стягнення на доходи боржника та накладено арешт на його кошти. Позивач вважає, що приватний нотаріус вчинив спірний виконавчий напис на підставі нечинного нормативно-правового акта, а також при його вчиненні не переконався у безспірності вимог стягувача, чим порушив Закону України «Про нотаріат».

У зв`язку з вище викладеними обставинами позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 10 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, а саме зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу №37025 від 14 травня 2021 року.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що заперечує заявлені вимоги та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

06.10.2020 TOB «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2513579, відповідно до якого позивачу надані кредитні кошти в сумі 13 000 грн строком на 30 днів з 06.10.2020 по 05.11.2020 зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом. Укладаючи Кредитний договір позивач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позивач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті позивача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням №29885797 від 06.10.2020. Позичальник свої зобов`язання перед позикодавцем не виконав, відповідно до умов кредитного договору мав повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1-1.6., п. 2.4. кредитного договору. 23.03.2021 між TOB «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір відступлення прав вимоги №65-МЛ, відповідно до умов якого відповідач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками TOB «Мілоан», в тому числі і до позивача за кредитним договором №2513579 від 06.10.2020. Відповідно до Виписки з особового рахунку за кредитним договором №2513579 від 06.10.2020 року загальна сума боргу становить 11338,01 грн. Після набуття статусу нового кредитора та отримання права грошової, в тому числі і до позивача за кредитним договором №2513579 від 06.10.2020, відповідачем не нараховувалась пеня або будь-які штрафи. Крім того, відповідачем було проведено роботу щодо погашення наявної заборгованості позивача та виконання кредитних зобов`язань, а саме на адресу позивача було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. №20606480/1 та надано термін для добровільного врегулювання зобов`язання. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18 - направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

З дотримання усіх умов пп. 2.1 п.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок), відповідачем 10.05.2021 за вих. №1/360 була подана заява на вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу, оригінал кредитного договору, Виписка з особового рахунку за кредитним договором №2513579 від 06.10.2020, виключно за грошовими сумами простроченої заборгованості та заборгованості за процентами, оскільки ці платежі мають безспірний характер та є обов`язковими. Тому, заборгованість позивача за кредитним договором перед Відповідачем станом на 10.05.2021 складає 11 338, 01 грн, де з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 3 638 грн, прострочена заборгованість за комісією становить - 1 000 грн, прострочена заборгованість процентами становить - 6 700, 01 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту становить - 0,00 грн, строкова заборгованість за комісією становить - 0.00 грн, строкова заборгованість за процентами становить - 0,00 грн, строкова заборгованість за штрафами і пенями становить - 0 грн.

Тобто відповідачем були дотриманні вимоги щодо подання заяви для вчинення виконавчого напису нотаріуса, адже відповідно до чинного законодавства для нотаріуса не передбачено звертатися до боржника чи повідомляти його про вчинення виконавчого напису, проте для кредитора ця умова є обов`язковою, що ним було і зроблено, шляхом надсилання вимоги.

Позивач зазначає в позовній заяві те, що нотаріусом Остапенком Є. М. при вчиненні спірного виконавчого напису не перевірено безспірність заборгованості та не встановлено, який строк минув. Відповідне право, за захистом якого відповідач звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення., так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Також, відповідач, ознайомившись з попередньою (орієнтовною) сумою судових витрат, вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена та не відповідає складності справи. Відповідач повністю заперечує та просить суд відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу позивачу, так як сума та вид виконаної роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг; час витрачений на підготовку позовної заяви є невиправданим та явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, так як проведення дій по даній справі не вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи, так само як сума на проведення консультації та підготовку заперечень/заяв/клопотань є явно неспівмірною з часом затраченим на таку роботу.

Враховуючи викладене, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивач, представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, прохав задовольнити позов на тих підставах, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи з їх участю суду не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлені вимоги законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 06.10.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», в особі директора Вініченка О.В., та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2513579 про надання на суму 5000,00 грн строком на 30 днів з 06.10.2020, з датою повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 05.11.2020.

14 травня 2021 року приватним нотаріусом Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №37025, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», який є правонаступником всіх прав та обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» за Договором про відступлення права вимоги №65-МЛ від 23.03.2021, борг за кредитним договором №2513579 від 06.10.2020.

Так, згідно з вказаним виконавчим написом з ОСОБА_1 стягнуто суму заборгованості за період з 22.03.2021 по 10.05.2021 у розмірі: заборгованість за сумою кредиту 3638,000 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсоткам 6700,00 грн, заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту 1000,00 грн.

За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна заборгованість боржника становить 12268,01 грн.

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що він набирає чинності з дня його вчинення, а саме 14 травня 2021 року.

За даними автоматизованої системи виконавчого провадження за даним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. 26.08.2021 відкрито виконавче провадження №66604272, звернено стягнення на доходи боржника та накладено арешт на його кошти.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Відповідно до пункту 3 глави 16 наказу Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

26.11.2014 до постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені зміни, за якими було доповнено вказаний перелік розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Зазначені зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме доповнення пунктом 2, який стосувався стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017 залишено без змін.

У зв`язку із визнанням судом незаконними норм Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014, якими було доповнено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, положеннями про кредитні договори, станом на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 діяла в редакції, яка не передбачала права нотаріуса вчиняти виконавчий напис на підставі кредитного договору. Станом на 03 березня 2021 року постанова Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 передбачала вчинення виконавчих написів лише на підставі нотаріального посвідченого договору.

Укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц і від 15.04.2020 у справі №158/2157/17.

З матеріалів справи вбачається, що для одержання вищевказаного виконавчого напису, відповідач не надав приватному нотаріусу всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, оригінал кредитного договору, оскільки останній був підписаний в електронному вигляді, а Переліком не передбачено подання копії електронного договору в паперовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 1 Законом України «Про електронну комерцію» дія цього Закону не поширюється на правочини, якщо правочин підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації відповідно до законодавства. Можливість нотаріального посвідчення електронного договору чинним законодавством не передбачена.

Для вчинення виконавчого напису відповідачем приватному нотаріусу була надана заява про вчинення виконавчого напису №1/360 від 10.05.2021.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 06.06.2019 в справі № 750/1627/18, нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому, з точки зору ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 по справі №310/9293/15.

Розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 по справі № 6-887цс17.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому відповідачем нотаріусу кредитному договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має кредитор при зверненні до нотаріуса.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимога позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є законною та обґрунтованою.

Суд вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).

Відповідно ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову витрати покладаються на відповідача.

За подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та заяви про забезпечення позову позивач сплатила судовий збір в розмірі 908 грн та 454 грн відповідно, а всього 1362,00 грн, який підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», ст.15,16,18 ЦК України, ст. ст. 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Єрмоленко Лілія Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 14 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем за реєстровим №37025 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №2513579 від 06.10.2020 за період з 22.03.2021 по 10.05.2021 в розмірі 12268 (дванадцяти тисяч двісті шістдесяти восьми) гривень 01 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1362 (однієї тисячі триста шістдесяти двох) гривень 00 копійок.

До набрання рішенням законної сили встановлені судом заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення у виконавчому провадженні №66604270 з виконання виконавчого напису нотаріуса №37025 від 14 травня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №2513579 від 06.10.2020 в розмірі 12268,01 грн - залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 грудня 2021 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: Єрмоленко Лілія Володимирівна , адреса робочого місця: вул. Запорізька, буд. 36, смт. Кам`янка Пологівського району Запорізької області, 71001 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79018, ЄДРПОУ 35234236.

Представник відповідача: Самойліченко Олександра Дмитрівна, адреса: пр-т Голосіївський, буд. 132, оф. 22, м. Київ, 03127.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, м. Київ, 01001.

Суддя В.О.Мальований