Ухвала суду № 101689416, 07.12.2021, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/96/21

Провадження № 1-кп/306/126/21

У Х В А Л А

07 грудня 2021 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Вінер Е.А.

з участю:

секретаря судового засідання Дичка О.І.

прокурора Чонка О.Ю.

потерпілого ОСОБА_1

захисника потерпілого Фатула І.Б.

захисника обвинуваченого Гецко М.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Гецко М.М. про визнання недопустимим доказом висновок експерта

В С Т А Н О В И В:

Захисник Гецко М.М. подав до суду клопотання про визнання недопустимим доказом висновок експерта № 334 від 27.07.2020-07.08.2020, що наданий експертом Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи. Посилається на те, що на момент призначення та проведення експертизи матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що медична документація №477/181,яку досліджував експерт, була визнана речовим доказом у кримінальному провадженні та відповідно стороні захисту на виконання вимог ст.290 КПК України не надавалась.За таких обставин висновок судово-медичної експертизи №334 від 07.08.2020 щодо наявних у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень є недопустимим доказом, оскільки грунтується на медичних документах, отриманих з порушенням установленого ст.ст.159,160,163,165 КПК України порядку. А тому ппросить визнати недопустимим доказом висновок експерта №334 від 27.07.2020-07.08.2020, що наданий експертом Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник клопотання підтримали, просять задоволити.

Прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання, оскільки висновок експерта є належним та допустимим доказом.

Захисник потерпілого просить відмовити в задоволенні клопотання.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Конституційний Суд України у рішенні №12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналогічна позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі № 223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 року "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", де зазначено, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 89 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно із ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Частиною першою статті 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Виходячи з положень ч.1 ст.86 КПК України допустимість доказів - це придатність їх для використання у кримінальному процесі за формою. Вимогами допустимості доказів є законність джерела, способу отримання доказів, процесуальне оформлення ходу і результатів проведення слідчих дій, належний суб`єкт, що має право проводити процесуальні дії з отримання доказів.

Вирішення клопотання сторони захисту до видалення суду для ухвалення остаточного судового рішення по суті кримінального провадження, буде обмежувати права однієї зі сторін, оскільки вказане рішення суду не підлягає оскарженню.

Позбавивши права однієї зі сторін на надання та дослідження доказів, суд не забезпечить виконання завдань та засад кримінального провадження і перш за все змагальності сторін, свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості.

Окрім того, висловивши свою думку щодо речових доказів та похідних доказів, суд заздалегідь до постановлення остаточного судового рішення висловить свою правову позицію за вказаним кримінальним провадженням, що в цілому може поставити під сумнів неупередженість суду і здатності його об`єктивно розглянути кримінальне провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 87, 89, 94, 290, 369-372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотання захисника Гецко М.М. про визнання недопустимим доказом висновок експерта №334 від 27.07.2020-07.08.2020, що наданий експертом Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ СВАЛЯВСЬКОГО

РАЙОННОГО СУДУ Е. А. ВІНЕР