Ухвала суду № 101689121, 07.12.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/10662/21

Провадження номер 1-кп/243/882/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м. Слов`янськ

Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.,

при секретарі судового засідання Добродум Д.В.,

за участю прокурора Костенка М.П.,

захисника адвоката Карпова П.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов`янського міськрайонного суду Донецької області матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021052510001294 від 12.09.2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Слов`янськ, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1)11.04.2016 Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, звільнений з застосуванням ст.107 КК України умовно-достроково, невідбутий строк 8 місяців 2 дні;

2)01.07.2021 Слов`янським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 2 місяці, посилаючись на існування ризиків, передбачених пунктом 1, 2, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити річ, що має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Карпов П.П. у судовому засіданні заперечили проти клопотання прокурора, просили відмовити у його задоволенні через необґрунтованість.

Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку. Це означає, що на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу та доцільністю його збереження. Пунктом 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є особисте зобов?язання, особиста порука, застава, домашній арешт та тримання під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Норми КПК України не містять визначення поняття "обґрунтованість підозри".

Втім, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року).

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема, протоколами слідчих дій, висновками експертів та іншими доказами, визнавши які достатніми, прокурором було складено обвинувальний акт та направлено до суду.

У відповідності до пунктів 61 та 62 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 року по справі "Смирнов проти Росії", наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 до затримання працевлаштований не був. В той же час йому повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, за яке чинним законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до шести років.

Вказані обставини у сукупності та дані про особу ОСОБА_1 , тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, свідчать про наявність на даний час ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, тому є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, оскільки тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, може побудити його на вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності. Також суд приймає до уваги відомості про відсутність сталих соціальних зв`язків обвинуваченого, який не одружений, неповнолітніх дітей не має, не працевлаштований, які у своїй сукупності суттєво підвищують зазначений ризик.

Окрім того, обвинуваченому відомі анкетні дані та місце мешкання потерпілого, тому, він з огляду на невизнання ним своєї причетності до вчиненого кримінального правопорушення, не перебуваючи в умовах ізоляції від суспільства, матиме змогу здійснювати на нього незаконний вплив з метою спонукання їх до зміни своїх показань. Суд зазначає, що згідно однієї з засад кримінального судочинства, а саме безпосередності дослідження доказів, показання свідків та потерпілих суд отримує усно. Окрім того, реальна небезпека здійснення впливу на потерпілих чи свідків може мати місце лише на початку кримінального провадження, тобто до моменту їх допиту в суді, тому, оскільки потерпілий не допитаний в судовому засіданні, суд вбачає наявність і цього ризику. Тобто, з огляду на невизнання обвинуваченим своєї причетності до вчинення злочину, він може здійснювати заходи з перешкоджання кримінальному провадженню, зокрема, вчиняти незаконний вплив на потерпілого, тому і цей ризик суд вважає встановленим. Водночас, суд не вбачає наявності ризику впливу на свідків, які судом вже допитані, отже підстав здійснювати на них вплив у обвинуваченого об`єктивно не існує.

Окрім того, суд вбачає наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 вчинив корисливий злочин, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не має постійного джерела доходу та місця роботи.

Водночас, суд не вбачає наявності ризику знищення, переховування або споттворення будь-якої з речей, що мають значення для кримінального провадження, який прокурор обґрунтував не встановленням місцезнаходження викраденого у потерпілого мобільного телефону, оскільки з матеріалів досудового розслідування вбачається, що 14.09.2021 слідчим проведено огляд предмету злочину - мобільного телефону марки Samsung Galaxy A7. Отже, існування такого ризику прокурором не доведено.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу для запобігання цим ризикам, тому суд вважає, що є законні підстави для обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, бо саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

Оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, з урахуванням його попередньої поведінки, на виконання положень ч.3 ст.183 КПК України суд вважає за доцільне визначити йому також заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181600 грн. Суд вважає, що з урахуванням особи ОСОБА_1 , застава у зазначених межах здатна забезпечити виконання покладених на нього обов`язків. У разі внесення застави, обвинувачений зобов`язаний прибувати за кожною вимогою прокурора або суду, а також виконувати обов`язки: прибувати за кожною вимогою прокурора або суду; не відлучатися з м. Слов`янська без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання. В разі невиконання обов`язків, застава звертається в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 29, 42, 45, 68, 177, 178, 183, 197, 314, 315, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на 60 (шістдесят) діб, тобто до 04 лютого 2022 року включно, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, який утримується в Бахмутській УВП № 6 Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Обвинувачений ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти після внесення застави у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. на депозитний рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Донецькій області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26288796, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, рахунок отримувача: UA828201720355259003000011792.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_1 будуть покладені наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою прокурора або суду;

2) не відлучатися із м. Слов`янськ Донецької області без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

У разі невиконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього вищевказаних обов`язків, до нього буде застосований інший запобіжний захід, а застава звернута в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду в п`ятиденний строк з моменту проголошення ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2021 о 16-00 год.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв