Рішення № 101688342, 06.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року м. Київ № 640/9368/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просив:

- визнати протиправним рішення від 15 лютого 2019 року №30827/03, викладене у формі листа, про відмову позивачу у призначенні пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту звернення, а саме, з січня 2019 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наявність у нього достатнього пільгового та страхового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 та підтверджується наданими доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/9368/19 за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження).

Відповідач відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надав, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що листом ГУ ПФУ в м. Києві від 15 лютого 2019 року №30827/03 за наслідками розгляду заяви позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №1) від 08 січня 2019 року повідомлено, що трудовий стаж позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, складає 7 років 9 місяців 5 днів, а страховий стаж, який можливо зарахувати згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу складає 32 року 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Отже, виходячи з викладеного, в призначенні пенсії за віком за Списком №1 згідно заяви від 08 січня 2019 року позивачу відмовлено та запропоновано звернутися з повторною заявою після досягнення 53 років. У листі містяться посилання на положення законодавства стосовно атестації робочих місць після 21 серпня 1992 року.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за Списком №1 протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідачем в межах спірних відносин не оспорюється наявність у позивача достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте, вказано про відсутність трудового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме, зазначено про наявність такого стажу 7 років 9 місяців 5 днів замість необхідних не менше 10 років. При цьому, з тексту листа відповідача від 15 лютого 2019 року №30827/03 неможливо встановити, які саме періоди роботи позивача не враховано до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1; з тексту відповіді ГУ ПФУ в м. Києві неможливо встановити підстави та періоди, які відповідач не врахував до трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки у відповіді містяться лише посилання стосовно необхідності подання докладних даних про характер виконуваної роботи, про виконання робіт певним способом у певному місці тощо та посилання на необхідність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до записів у трудовій книжці та згідно наявної у матеріалах справи довідки від 16 квітня 2009 року ОСОБА_1 працював на таких посадах: з 24 березня 1998 року прийнятий на посаду респіраторника; 22 березня 2004 року звільнений з посади респіраторника за переведенням; 23 березня 2004 року прийнятий на посаду респіраторника ІІ взводу КСВГРЗ; 28 грудня 2005 року звільнений за переведенням; 23 грудня 2005 року призначений респіраторником ІІ воєнізованого гірничо-рятувального взводу; 28 травня 2013 року звільнений з посади за переведенням; 29 травня 2013 року прийнятий на посаду респіраторника 1 відділення 2 гірничо-рятувального взводу загону гірничорятувальних робіт; 23 червня 2014 року звільнений за скороченням штатів. Тобто, загальний трудовий стаж на посаді респіраторника складає 16 років 2 місяці 29 днів.

Відповідно до довідки Ліквідаційної комісії Центрального регіонального спеціального аварійно-рятувального загону від 16 квітня 2009 року про особливий характер та умови праці, необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах, виданої ОСОБА_1 , 1966 року народження, в тому що він працював з повним робочим днем на посаді респіраторника у період з 24 березня 1998 року по 28 грудня 2005 року у Київському ВГРЗ; період роботи зараховується до спеціального стажу, який дає право на пенсію за віком відповідно до Списку №1, розділу І «Гірничі роботи», п.5 «Аварійно-рятувальні частини» (станції), пп.1.5 а - респіраторники, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 02 листопада 2018 року №1185/96-22, виданої ОСОБА_1 про те, що він працював повний робочий день на ДП «Київський воєнізований аварійно-рятувальний (гірничорятувальний) загін» і за період з 28 грудня 2005 року по 28 травня 2013 року виконував роботи в особливо небезпечних і тяжких умовах праці при рятуванні людей і ліквідації аварій на шахтах, кар`єрах, тунелях метрополітену, будівництві метрополітенів, що обслуговуються аварійно-рятувальними підрозділами, при виконанні технічних робіт у ізолюючих газозахисних апаратах за професією, посадою респіраторник другого воєнізованого гірничорятувального взводу, що передбачена Списком №1 розділ 5 підрозділ 1.5а, 1.5б код КП 1222.2, підстава - постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, наказ по атестації робочих місць від 27 липня 2009 року №63 з урахуванням підпункту 4.4 пункту 4 Порядку №383 від 18 листопада 2005 року.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20 грудня 2018 року №28-3/24/440 позивач працював повний робочий день в Київському воєнізованому гірничорятувальному загоні Штабу ВГРС УДК «Укрметротунельбуд» і за період з 24 березня 1998 року по 30 вересня 1998 року виконував роботи у підземних умовах за посадою респіраторник, що передбачена Списком №1 розділ І підрозділ 5 пункт а (00 років 06 місяців 06 днів); працював повний робочий день в Київському воєнізованому гірничорятувальному загоні Київського штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби МНС України і за період з 01 жовтня 1998 року по 22 березня 2004 року виконував роботи у підземних умовах за посадою респіраторник, що передбачена Списком №1 розділ І підрозділ 5 пункт а (05 років 05 місяців 21 день); працював повний робочий день в Київському спеціальному (воєнізованому) гірничорятувальному загоні Центрального регіонального спеціального (воєнізованого) аварійно-рятувального загону Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України і за період з 23 березня 2004 року по 28 грудня 2005 року виконував роботи в підземних умовах за посадою респіраторник, що передбачена Списком №1 розділ І підрозділ 5 пункт а (01 рік 09 місяців 06 днів).

Нарахування позивачу заробітної плати підтверджується довідками про заробітну плату для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом, в трудовій книжці позивача містяться наступні записи: з 24 березня 1998 року прийнятий на посаду респіраторника; 22 березня 2004 року звільнений з посади респіраторника за переведенням; 23 березня 2004 року прийнятий на посаду респіраторника ІІ взводу КСВГРЗ; 28 грудня 2005 року звільнений за переведенням; 23 грудня 2005 року призначений респіраторником ІІ воєнізованого гірничо-рятувального взводу; 28 травня 2013 року звільнений з посади за переведенням; 29 травня 2013 року прийнятий на посаду респіраторника 1 відділення 2 гірничо-рятувального взводу загону гірничорятувальних робіт; 23 червня 2014 року звільнений за скороченням штатів. Тобто, загальний трудовий стаж на посаді респіраторника складає 16 років 2 місяці 29 днів.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі - Порядок №18-1).

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали, зокрема, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (пункт 2 Порядку №18-1).

Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Відповідач під час судового розгляду справи не оспорював подання позивачем разом із заявою до ГУ ПФУ в м. Києві зазначені вище документи. При цьому, з тексту відповіді ГУ ПФУ в м. Києві неможливо встановити підстави та періоди, які відповідач не врахував до трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки у відповіді містяться лише посилання стосовно необхідності подання докладних даних про характер виконуваної роботи, про виконання робіт певним способом у певному місці тощо та посилання на необхідність проведення атестації робочих місць.

Проте, як зазначалося судом, згідно записів у трудовій книжці загальний трудовий стаж позивача на посаді респіраторника складає 16 років 2 місяці 29 днів.

Довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 02 листопада 2018 року №1185/96-22 та від 20 грудня 2018 року №28-3/24/440 підтверджується трудовий стаж на посаді респіраторника, яка віднесена до Списку №1, за період з 28 грудня 2005 року по 28 травня 2013 року, з 24 березня 1998 року по 30 вересня 1998 року, з 01 жовтня 1998 року по 22 березня 2004 року.

При вирішенні даної справи підлягає застосуванню висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а у подібних правовідносинах щодо застосування норми права (призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пунктом «б» ст. 13 Закону №1788, якщо немає атестації робочого місця на відповідній посаді).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до п. "б" ст. 13 Закону №1788 (п. 58).

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник (п. 60).

При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі №21-183а13, від 25.11.2014 у справі №21-519а14, від 10.03.2015 у справі №21-51а15, від 17.03.2015 у справі №21-585а14, від 14.04.2015 у справі №21-383а14, від 02.12.2015 у справі №21-1329а15, від 10.02.2016 у справі №21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці (п. 61).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача стосовно відмови у призначенні пенсії за Списком №1 з підстави відсутності атестації робочих місць.

Крім того, матеріали справи містять копії наказу ДП «Київський воєнізований аварійно-рятувальний (гірничорятувальний) загін» від 27 липня 1009 року №63 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», наказу Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Центрального регіонального спеціального (воєнізованого) аварійно-рятувального загону від 27 липня 2004 року №169 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», наказ Державної воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби Головний штаб від 07 жовтня 1999 року №179 «Про результати перевірки атестації робочих місць на основі постанови КМУ від 01.02.92р. №442», відповідно до витягу з переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням Центрального регіонального СВАРЗ з якого входить посада, професія респіраторника; наказ від 11 листопада 1997 року №89 «Про результати перевірки атестації робочих місць на основі постанови КМУ від 01.02.92п. №442».

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що на час звернення із заявою до відповідача пільговий стаж для призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах, який відповідач відмовився врахувати, був належним чином підтверджений, та із врахуванням стажу, зарахованого відповідачем, становив 16 років 2 місяці 29 днів.

До ГУ ПФУ в м. Києві позивач звернувся заявою від 08 січня 2019 року щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта НОМЕР_1 дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивачу виповнилося 52 років, що не оспорюється відповідачем; жодних зауважень до страхового стажу позивача відповідачем не заявлено (страховий стаж 32 роки 00 місяців 19 днів).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною відмови відповідача, викладеної у листі від 15 лютого 2019 року №30827/03, у призначенні позивачу пільгової пенсії саме відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту звернення, а саме, з січня 2019 року, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 08 січня 2019 року.

Згідно із пунктом 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних, зокрема, для призначення пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи.

У спірному випадку, відповідачем не враховано, що визначальним фактом для призначення пенсії на пільгових умовах є підтвердження зайнятості особи на відповідних роботах, а тому, відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв незаконно та протиправно.

При цьому, суд зазначає, що вищезазначені обставини та встановлені судом факти дають підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити, позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 08 січня 2019 року.

Суд зазначає, що обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2016 року у справі № 826/17109/13-а.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В даному випадку зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача.

При цьому, слід зазначити, що суд має право зобов`язати орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб`єкта владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 823/795/17, постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а, постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 1861,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною викладену у листі від 15 лютого 2019 року №30827/03 відмову Головного управління ПФУ в м. Києві у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

3. Зобов`язати Головне управління ПФУ в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту звернення, а саме, з 08 січня 2019 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Суддя Н.А. Добрівська