Рішення № 101688271, 06.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року м. Київ № 640/29469/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши адміністративну справу за позовом акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» до Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електростанція», про визнання протиправним та зміну рішення в частині, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» (далі також - АТ «ВІТ», позивач) до Антимонопольного комітету України (далі також - АМКУ, відповідач), в якому позивач просить суд визнати частково протиправним та змінити рішення №21318-р/пк-пз від 20 вересня 2021 року Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (далі - Колегія): резолютивну частину доповнити «скасувати рішення про відхилення пропозиції Акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування», а також змінити мотивувальну частину рішення в частині висновків окремих його пунктів, а саме: пунктів 1, 2.3., 2.4., 2.7., 2.8., 3.2., 3.6., 4.2., 4.3., 4.5.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року вирішено залучити державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електростанція» (далі також - третя особа, замовник) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставним, на думку позивача, частковим відхиленням Колегією доводів позивача, викладених ним у поданій скарзі щодо порушення третьою особою порядку проведення процедури закупівлі UA-2021-06-09-000758-а «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013. Капітальний ремонт резервного трансформатора власних потреб типу ТРДНС-63000/35 зав. № 141999» (далі - процедура закупівлі).

Відповідачем був наданий суду відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного рішення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С ТА Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, свої пропозиції для участі у процедурі закупівлі подали наступні учасники:

1) АТ «ВІТ»;

2) ЛЬВІВСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЕЛЕКТРО» (далі також - ЛЬВІВСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ПрАТ «ЕЛЕКТРО»);

3) товариство з обмеженою відповідальністю «Луч» (далі також - ТОВ «Луч»);

4) товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВЕНЕРГОРЕМОНТ» (далі також - ТОВ «ХАЕР»).

Протокол розгляду тендерних пропозицій опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу 02 вересня 2021 року. Так, пропозиція АТ «ВІТ» була відхилена замовником, а пропозиції інших учасників були допущені до аукціону.

За наслідком розгляду скарги позивача, Колегією було прийнято рішення № 21318-р/пк-пз від 20 вересня 2021 року, яким третю особу зобов`язано скасувати рішення про допущення до аукціону тендерних пропозицій ЛЬВІВСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ПрАТ «ЕЛЕКТРО», ТОВ «Луч» та ТОВ «ХАЕР» за процедурою закупівлі, оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2021-06-09-000758-а.

При цьому, у мотивувальній частині рішення був викладений висновок щодо безпідставності доводів позивача про необхідність скасування протоколу розгляду тендерних пропозицій в частині відхилення пропозиції АТ «ВІТ».

Не погоджуючись з таким рішенням Колегії в частині, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до протоколу розгляду тендерних пропозицій, підставою відхилення пропозиції позивача було наступне: «Не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі Документації. Пропозиція не допущена до аукціону відповідно до висновку протоколу технічної комісії з оцінки вимог до продукції (предмету закупівлі) та пропозицій потенційних постачальників №787 від 01 вересня 2021 року.

В Пропозиції учасника відсутній дозвіл Держпраці на виконання робіт в діючих електроустановках напругою понад 1000В (вимога 2-го буліту п. 3 Додатка 1 до Документації «Інші документи, що повинен надати учасник», п.10.6 Додатка 3 зі змінами «Технічна специфікація до предмета закупівлі «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 «Капітальний ремонт резервного трансформатора власних потреб типу ТРДНС-63000/35 зав. № 141999» №0.ЕП.3839.ТС-21»)».

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі також - Закон), тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.

Тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Відповідно до п. 1 розділу III тендерної документації процедури закупівлі (далі - документація), пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм 3 окремими полями, у яких зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника процедури закупівлі про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, наявність/відсутність підстав, установлених у статті 17 Закону та завантаження файлів з інформацією (скановані копії документів, які повинні містити підпис уповноваженої особи учасника та печатку (за наявності) або електронні документи), а саме, зокрема, документів, вказаних у Додатку №1 цієї Документації; технічну пропозицію, згідно із вимогами додатку № 3 до Документації у вигляді файлу в форматі pdf, на бланку учасника, підписану уповноваженою особою та скріплена печаткою ( за наявності).

Додаток 1 Документації містить кваліфікаційні критерії та інші документи, які вимагаються для підтвердження відповідності Пропозиції учасника вимогам Замовника.

Відповідно до додатку 1 Документації передбачені, зокрема, інші документи, що повинен надати учасник, зокрема, скан - копії дозволів Держпраці на виконання робіт за пунктом 10.6 Технічної специфікації (Додаток 3).

Додаток 3 Документації містить технічну специфікацію до предмета закупівлі «ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 «Капітальний ремонт резервного трансформатора власних потреб типу ТРДНС-63000/35 зав.№ 141999».

Відповідно до п. 10.6 додатку 3 Документації передбачено надати у складі Пропозиції необхідні дозволи (дозвіл Держпраці на виконання монтаж, демонтаж налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: електричне устаткування електричних станцій та мереж, технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В; роботи в діючих електроустановках, напругою понад 1000 В).

Натомість, у складі пропозиції позивача були надані наступні документи, зокрема:

- дозвіл ГУ Держпраці у Запорізькій області №210.16.23 (строк дії до 28 березня 2026 року) на електричне устаткування електричних станцій, технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В;

- дозвіл ДС Гірничого нагляду та промислової безпеки №15.12.30 (строк дії до 03 січня 2022 року) на експлуатацію посудин, що працюють під тиском 0,05 МПа;

- дозвіл ДС Гірничого нагляду та промислової безпеки №1520.12.30 (строк дії до 24 жовтня 2024 року) на випробовування електричного устаткування електричних станцій, технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В;

- дозвіл ГУ Держпраці у Запорізькій області №203.16.23 (строк дії до 27 грудня 2021 року) на експлуатування електричного устаткування електричних станцій, технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В;

- дозвіл ГУ Держпраці у Запорізькій області №201.16.23 (строк дії до 27 грудня 2021 року) на експлуатування електричного устаткування електричних станцій, технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В;

- дозвіл ДС Гірничого нагляду та промислової безпеки №260.13.30 (строк дії до 07 березня 2023 року) на випробовування електричного устаткування електричних станцій, технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В;

- декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці від 25 лютого 2021 року, де міститься інформація, зокрема, про 5. Монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки: електричного устаткування електричних станцій та мереж, технологічного електрообладнання напругою понад 1000 В (до 1150 кВ включно змінного струму, до 1600 кВ (+- 800 кВ) включно постійного струму);

- декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці від 09 липня 2020 року (22.Дозволи+декларации_202l.pdf).

Тобто, у складі пропозиції позивача був відсутній дозвіл Держпраці, зокрема, на устаткування підвищеної небезпеки, а саме, зокрема, роботи в діючих електроустановках, напругою понад 1000 В.

У даному контексті суд звертає увагу на наступне.

Дозвільний порядок виконання робіт підвищеної небезпеки врегульований Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» від 26 жовтня 2011 року № 1107 (далі - Постанова № 1107).

В редакції Постанови № 1107 у період до 10 березня 2021 року, роботи в діючих електроустановках напругою понад 1000 В і в зонах дії струму високої частоти могли здійснюватись на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

В цей же період, Постановою № 1107 визначався перелік машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що експлуатуються (застосовуються) на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, зокрема, устатковання напругою понад 1000 В (електричне устатковання електричних станцій і мереж, технологічне електрообладнання).

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрував Декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці від 25 лютого 2021 року та Декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці від 09 липня 2020 року, в яких визначено право на роботи підвищеної небезпеки, у тому числі: « 5. Монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки: електричного устаткування електричних станцій та мереж, технологічного електрообладнання напругою понад 1000 В (до 1150 кВ включно змінного струму, до 1600 кВ (+- 800 кВ) включно постійного струму)».

Між тим, на підставі положень Постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 77 (набрала чинності 10 березня 2021 року) до Постанови № 1107 були внесені зміни, відповідно до яких наведені вище роботи та устаткування могли виконуватись/експлуатуватись на підставі відповідного дозволу Держпраці.

Водночас, відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 77, встановлено, що декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, видані до набрання чинності цією постановою, є чинними до внесення змін до таких декларацій.

Таким чином, оскільки декларація AT «ВІТ» щодо робіт підвищеної небезпеки була зареєстрована 05 березня 2021 року, тобто до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 77, вона зберігає свою чинність до внесення змін в таку декларацію.

Відповідно, з даними доводами позивача суд погоджується, разом з тим необхідно звернути увагу на наступне.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 частини першої статті 31 Закону замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо тендерна пропозиція учасника не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації.

Зазначена норма Закону є імперативною та не передбачає виключень. Відхилення тендерних пропозицій учасників процедури закупівлі у разі наявності зазначених вище підстав є обов`язком замовника.

Слід зазначити, що умовами документації передбачалось надання учасниками у складі пропозиції саме дозволу Держпраці на виконання, монтаж, демонтаж налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкцію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: електричне устаткування електричних станцій та мереж, технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В; роботи в діючих електроустановках, напругою понад 1000 В, та не передбачалось альтернатив надання такого дозволу.

Позивач був заздалегідь ознайомлений із умовами документації, та у разі якщо він бачив, що не може виконати такі умови, він був наділений правом звернутись у визначеному Законом порядку зі скаргою на умови документації, або з вимогою до замовника. Однак, позивач таким правом не скористався.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй постанові від 24 червня 2020 року у справі № 826/15639/17, яка є обов`язковою для врахування з огляду на вимоги статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зазначив наступне: «У складі Пропозиції ТОВ «ВП «Полісам» у файлах «довідка про сертифікацію.PDF» та «Справка о сертификации-PDF» міститься довідка про сертифікацію від 28 вересня 2017 року № 208 Т, якою цей учасник зазначив, що виробництво лакофарбової продукції не підлягає обов`язковій сертифікації та лист від 17 липня 2017 року № 34 ДП «Сумський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» яким зазначено, що емалі, фарби тощо не включені до переліку продукції, що підлягають обов`язковій сертифікації.

Колегія суддів зазначає, що зазначений лист не свідчить про те, що зазначений вище документ не передбачений чинним законодавством, оскільки те, що таке виробництво не підлягає обов`язковій сертифікації не позбавляло позивача можливості отримати зазначений сертифікат в добровільному порядку з тим, щоб дотриматися умов конкурсу.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що позивач був заздалегідь ознайомлений з умовами Документації та у випадку неможливості виконання зазначених вище умов Документації - міг скористатись своїм правом на оскарження цих умов до органу оскарження чи до замовника.

Проте, як було встановлено судами попередніх інстанцій, скарг щодо зазначених умов Документації до органу оскарження, зокрема від позивача, не надходило».

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що пропозиція позивача була правомірно відхилена з наведеної вище підстави, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для задоволення скарги AT «ВІТ» в цій частині.

Відповідно, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у наведеній частині.

Щодо решти позовних вимог АТ «ВІТ», суд зазначає наступне.

Фактично, позовні вимоги про визнання частково протиправним та зміну рішення №21318-р/пк-пз від 20 вересня 2021 року Колегія, а саме змінити мотивувальну частину рішення в частині висновків окремих його пунктів, а саме: пунктів 2.3., 2.4., 2.7., 2.8., 3.2., 3.6., 4.2., 4.3., 4.5, свідчать про незгоду позивача з мотивами задоволення Колегією його скарги відносно інших учасників аукціону, а саме ЛЬВІВСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПрАТ «ЕЛЕКТРО», ТОВ «Луч» та ТОВ «ХАЕР».

Водночас, відповідно до змісту статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому ним Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями ч. 1 статті 19 КАС України, в силу якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1).

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов`язків.

Наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Так, як вбачається з системного аналізу положень ч. 1 статті 9, ч. 1 статті 77 та ч. 1 статті 168 КАС України, позивач звергається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Таким чином, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи. При цьому, встановлення обставин наявності або відсутності порушеного права позивача є першочерговим відносно дослідження обґрунтованості позовних вимог по суті.

В контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що при зверненні до суду позивачем не обґрунтовано, порушення яких саме прав, свобод або інтересів здійснено відповідачем у контексті оскарження рішення №21318-р/пк-пз від 20 вересня 2021 року Колегія в частині висновків окремих його пунктів, а саме: пунктів 2.3., 2.4., 2.7., 2.8., 3.2., 3.6., 4.2., 4.3., 4.5., оскільки наведені пункти рішення стосуються не позивача, а інших учасників аукціону. Більше того, за наслідком розгляду скарги АТ «ВІТ» у частині, що стосується правомірності допущення до участі в аукціоні ЛЬВІВСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПрАТ «ЕЛЕКТРО», ТОВ «Луч» та ТОВ «ХАЕР», скарга позивача була задоволена шляхом зобов`язання третьої особи прийняти рішення про недопущення до аукціону вказаних учасників.

Відповідно до вимог ч.ч. 18, 19 Закону України «Про публічні закупівлі», за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються:

1) висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі;

2) висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні;

3) підстави та обґрунтування прийняття рішення;

4) у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.

Аналіз оскаржуваного рішення у всій його повноті свідчить про те, що відповідачем було встановлено протиправність допущення третьою особою до аукціону ЛЬВІВСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПрАТ «ЕЛЕКТРО», ТОВ «Луч» та ТОВ «ХАЕР», відповідно, відповідачем було задоволено скаргу позивача у наведеній частині.

З огляду на викладене вбачається, що позивач наразі жодним чином не позбавлений своїх прав, свобод та інтересів у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення у наведеній частині, оскільки внаслідок його прийняття не відбулось припинення чи була встановлена неможливість реалізації прав позивача та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що у позовні вимоги, у даній частині позову, не спрямовані на ефективний захист порушених прав позивача, з огляду на відсутність обставин останнього, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» (69069, місто Запоріжжя, Дніпровське шосе, будинок 11; код ЄДРПОУ 00216757) до Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45; код ЄДРПОУ 00032767), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електростанція» (30100, Хмельницька область, місто Нетішин, вулиця Енергетиків, будинок 20; код ЄДРПОУ 21313677) про визнання протиправним та зміну рішення в частині - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 293-297 КАС України.

Суддя П.В. Вовк