Рішення № 101688252, 06.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року м. Київ № 640/18265/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БУДЕКО-2016"доГоловного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2021 року № 00005360718, № 0005380718 та від 26.04.2021 року № 00077210717, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмежено відповідальністю "БУДЕКО-2016" (далі також - ТОВ "БУДЕКО-2016", позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС (далі також -ГУ ДПС у Київській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2021 року № 00005360718, № 0005380718 та від 26.04.2021 року № 00077210717.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно було встановлено про завищення позивачем за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, а тому вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в підготовче засідання.

09 вересня 2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому ГУ ДПС у Київській області в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Відзив обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення ГУ ДПС у Київській області було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

У поданій до суду відповіді на відзив, позивач не погоджувався з доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

26 жовтня 2021 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

У зв`язку з поданням позивачем заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження та неявки у судове засідання представника відповідача, суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "БУДЕКО-2016" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.04.2016 року (номер запису 13391020000013313).

ТОВ "БУДЕКО-2016" станом на час проведення перевірки перебувало на обліку в ГУ ДПС у Київській області

08 грудня 2020 року на підставі направлень від 23.11.2020 року № 604/10-36-07-18, № 606/10-36-07-18 та наказу від 18.11.2020 року № 1760 ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "БУДЕКО-2016" (40658979) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року відємного значення з податку на додану вартість.

За результатами перевірки, ГУ ДПС у Київській області області складено акт № 3807/10-36-07-18/40658979.

Висновками даного акту перевірки встановлено порушення ТОВ «БУДЕКО-2016» вимог пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп. «г» п.198.5 статті 198, п.200.1, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині завищення від`ємного значення за вересень 2020 року на 3123164 грн ПДВ (рядок 19 Декларації) та заниження податку на додану вартість за вересень 2020 року на 1 448 042 грн.

14 січня 2021 року ГУ ДПС у Київській області, за результатами розгляду заперечень позивача на акт 3807/10-36-07-18/40658979 від 08.12.2020 року, відповіддю за № 35/12/10-36-07-18, висновки вказаного акту залишено без змін.

16 січня 2021 року відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 00005360718, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПУ України та пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України встановлено ТОВ «БУДЕКО-2016» завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму у розмірі 3 123 164, 00 грн.;

№ 00005380718, яким згідно з п. 121.1 ст. 121 ПК України до ТОВ «БУДЕКО-2016» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1020, 00 грн.

№ 00005350718, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПУ України ТОВ «БУДЕКО-2016» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 810 053, 00 грн, в тому числі 1 448 042, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та 362 011, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішенням ДПС від 21.04.2021 року № 8995/6/99-00-06-01-0506 податкове повідомлення - рішення від 16.01.2021 року №00005350718 скасовано та податкові повідомлення - рішення від 16.01.2021 року № 00005360718, № 0005380718 залишено без змін.

В подальшому, 26 квітня 2021 року ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00077210717, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПУ України ТОВ «БУДЕКО-2016» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 192 846, 00 грн, в тому числі 1 448 042, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та 144 804, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 16.01.2021 року № 00005360718, № 0005380718 та від 26.04.2021 року № 00077210717 обумовила позивача на звернення до суду з даним позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - «ПК України») для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Нормою статті 14 ПК України, визначено, зокрема, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), передбачений статтею 200 ПК України.

Відповідно до зазначеної норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як визначено нормою пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем 16.10.2020 року подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2020 року, в якій останнім в рядку 16 зазначено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2 860 711, 00 грн.

Також судом встановлено, що згідно даних вказаної декларації, позивачем визначено суму податкового кредиту у розмірі 3 397 707, 00 грн. (рядок 17) та суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 3 123 464, грн. (рядок 19).

У той же час, податковим органом за результатами документальної позапланової перевірки ТОВ "БУДЕКО-2016" (40658979) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість встановлено в частині достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації (рядок 9 (колонка Б Декларації) встановлено його заниження на 4 571 206, 00 грн, що призвело до завищення на 3 123 164, 00 грн. суму показника 19 Декларації.

Зокрема, податковим органом встановлено, що ТОВ "БУДЕКО-2016" занижено показник у рядку 1.1 (колонка Б Декларації) всього у сумі 442 701 грн., внаслідок неврахування всупереч пп. 14.1.71, пп 14 1.219 п. 14.1 ст 14, п 185.1 ст. 185, п. 187 1 сі 187, п. 188 ст. 188 Кодексу, при визначенні об`єкта оподаткування ПДВ по операціям з постачання майнових прав неплатникам ПДВ.

Як зазначено в акті перевірки та представником відповідача під час розгляду даної справи на заниження вказаного показника мало вплив декларування ТОВ "БУДЕКО-2016" здійснення продажу майнових прав на житлові та нежитлові приміщення багатоповерхового будинку розмішеного за адресою пул Машинобудівників, 14-А, смт. Чабани Києво - Святошинського району, Київської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:01 002:51 14 за цінами нижче ринкових, які визначені для цілей оподаткування.

Також податковим органом встановлено заниження показника у рядку 4.1 (колонка Б Декларації) на 4 128 505, 00 грн. внаслідок неврахування пп. «г» п 198.5 ст. 198 Кодексу при визначенні бази оподаткування в операціях, що не є господарською діяльністю.

Так, податковим органом встановлено, що ТОВ «БУДЕКО-2016» в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року декларувало придбання товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, згідно наданої до перевірки оборотно - сальдової відомості та вересень 2020 року та оборотно - сальдової відомості по рахунку 20 станом на 01.09.2020 року встановлено, що у ТОВ «БУДЕКО-2016» обліковується ТМЦ на загальну суму 18 263 813, 24 грн., оприбутковано за вересень ТМЦ на загальну суму 2 378 713, 25 грн. При цьому, станом на 30.09.2020 року обліковується ТМЦ на загальну суму 20 642 526,49 грн.

Як вбачається з акту перевірки, з метою отримання пояснень та документального підтвердження щодо відображення в бухгалтерському облік придбання ТМЦ, їх використання, в тому числі оприбуткування, навантаження/розвантаження. передачі, транспортування, зберігання, списання тощо при здійсненні будівництва багатоквартирного житлового будинку директору ТОВ «БУДЕКО-2016» ОСОБА_1 під підпис вручено запит контролюючого органу про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документальною підтвердження під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 26.11.2020 року № 3 та в подальшому вимога про проведення інвентаризації фактично наявних основних засобів ТМЦ, коштів, зняття залишків ТМУ, готівки підприємства за всіма адресами їх розташування (у власних та орендованих приміщеннях, місця відповідального зберігання, тощо) в присутності представників ГУ ДПС у Київській області, що здійснюють перевірку.

У зв`язку з ненаданням позивачем жодного підтвердження щодо наявності фактичних залишків ТМЦ на загальну суму 20 642 526, 49 та ненадання результатів проведеної інвентаризації, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «БУДЕКО-2016» пп. «г» п. 198 5 ст. 198 Податкового кодексу України, що мало прояв у не нарахуванні податкових зобов`язань з ПДВ на вартість товарів, придбаних на митній території України та ввезених на митну територію України, використаних не в межах господарської діяльності, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 4 128 505,30 грн. (20 642 526, 49 грн. х 20%) за вересень 2020 року.

На підставі вказаного порушення норм ПК України податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.01.2021 року № 00005360718, № 0005380718 та від 26.04.2021 року № 00077210717.

Беручи до уваги викладене вище, суд надаючи оцінку правомірності оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2021 року № 00005360718 та від 26 квітня 2021 року № 00077210717, якими встановлено ТОВ «БУДЕКО-2016» завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму у розмірі 3 123 164, 00 грн. та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 192 846, 00 грн, в тому числі 1 448 042, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та 144 804, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), зазначає таке.

Як було встановлено вище ТОВ «БУДЕКО-2016» у вересні 2020 року задекларувало здійснення продажу майнових прав на житлові та нежитлові приміщення багатоповерхового будинку розмішеного за адресою пул Машинобудівників, 14-А, смт. Чабани Києво - Святошинського району, Київської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:01 002:51 на загальну суму 1 647 258, 00 грн., в тому числі ПДВ 274 543, 00 грн.

Судом встановлено, що позивачем з фізичними особами було укладено ряд договорів купівлі-продажу майнових прав на квартиру та машино-місце. Вартість квадратного метра реалізованої площі складала 8 000, 00 грн. у тому числі ПДВ 1 333, 33 грн.

При цьому, укладення вказаних договорів було здійснено на виконання раніше укладених між суб`єктами таких договорів Форвардних контрактів на поставку майнових прав на об`єкти нерухомого майна в багатоквартирному житловому будинку в смт. Чабани, Києво-Святошинського району Київської області.

У той же час, щодо доводів відповідача щодо завищення товариством суми заявленого бюджетного відшкодування за вересень 2020 року та визначення цін при продажі майнових прав на квартири за цінами нижчими ніж ринкові, суд зазначає таке.

За змістом підпунктом 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, які покладено податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Якщо під час здійснення операції обов`язковим є проведення оцінки, вартість об`єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов`язковість проведення якого передбачено законом.

Якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф`ючерсного контракту, звичайною ціною є ціна, яка відповідає форвардній або ф`ючерсній ціні на дату укладення такого контракту.

Водночас, п. 14.1.45.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов`язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов`язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Форвардний контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу.

Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення.

Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами;

При цьому, п. 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до ст. 188 Податкового кодексу України, яка регламентує порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відтак, для правильного визначення бази оподаткування податком на додану вартість важливим є не тільки факт постачання товарів/послуг, але й факт їх самостійного виготовлення або їх функціональне призначення.

Суд зазначає, що з метою правильного застосування вказаної норми Податкового кодексу України слід враховувати пункт третій Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 28 лютого 2013 року за № 336/22868 (далі - Національне положення).

За змістом пункту третього Національного положення необоротними активами - всі активи, що не є оборотними; до оборотних активів відносяться гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи використання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Під інвестиційною діяльністю розуміється придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів (грошей).

Майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Суд зазначає, що у даній справі, предметом відчуження є майнові права на об`єкт нерухомості, а відтак, воно засвідчує правомочність його власника у майбутньому отримати право власності на нерухоме майно.

Положення статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року № 1560-XII (Закон № 1560-XII) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів);

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права інтелектуальної власності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Згідно з статтею 4 Закон № 1560-XII об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Статтею 5 Закон №1560-XII визначено, що суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Таким чином, вказане вище свідчить про те, що інвестиційною діяльністю є операції з інвестиціями, основними ознаками яких є те, що вкладення здійснюються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, тобто не використовуються для особистого споживання; метою вкладень є отримання прибутку і (або) досягнення іншого значимого результату; суб`єкт, який здійснює вкладення зазначених благ, повинен бути їх власником або власником іншого речового права; діяльність суб`єкта характеризується самостійністю та ініціативністю.

При цьому, відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за №288/4509, капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об`єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва відносяться до незавершених капітальних інвестицій в необоротні матеріальні активи.

Таким чином, аналіз вказаного вище свідчить про те, що майнові права на незавершені об`єкти будівництва відносяться до необоротних активів, отже база оподаткування операцій з їх постачання (продажу) не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що детального алгоритму чи методики «звичайного» ціноутворення наразі немає. Діюче податкове законодавство встановлює лише загальні норми, які наведені у підпунктах 14.1.71 та 14.1.219 ст. 14 ПК України, якими встановлено, що звичайною ціною вважається ціна товарів, робіт чи послуг, визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі. Обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Отже, у розумінні норм ПК України звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка водночас повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг). Втім, положення ПК України не містять норм, які врегульовують процедуру доведення факту, що договірні ціни не відповідають ринковим цінам.

За приписами ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Як було встановлено вище, вартість квадратного метра реалізованої площі, відповідно до договорів купівлі-продажу майнових прав на квартиру та машино-місце, укладених на виконання Форвардних контрактів на поставку майнових прав на об`єкти нерухомого майна в багатоквартирному житловому будинку в смт. Чабани, Києво-Святошинського району Київської області складала 8 000, 00 грн. у тому числі ПДВ 1 333, 33 грн.

Натомість відповідач зазначає про невідповідність наведеної ціни поважу ринковим цінам. Відповідачем посилається на те, що з інтернет-ресурсів встановлено, що зазначена у вказаних договором ціна продажу квадратного метра реалізованої площі занижена позивачем.

У той же час, відповідачем не наведено джерела походження інформації про ринкові ціни, і яким чином такі ціни розраховано, які застосувались методичні відходи, методи оцінки, адреси інтернет-сайтів та розміщених на них оголошень, їх опису, інформації з яких використовувались для розрахунку, назви операторів на ринку нерухомості інформацією яких користувались.

Крім того, відповідно до рекомендації ДФС України «щодо звичайних цін», викладених у листі №22286/6/99-99-15-03- 02-15 від 13.10.2016, зазначено що для отримання переліку офіційних джерел, які містять інформацію про ринкові ціни (ціни, що склалися на ринку товарів/послуг), контролюючому органу необхідно звертатися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує зокрема, формування та реалізацію державної цінової політики та формування державної політики з контролю за цінами та державних органів статистики.

Доказів звернення відповідача до вказаних органів матеріали справи не містять.

Згідно ст. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 №817/98 індикативні або звичайні ціни на товари (робота, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов`язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про помилковість висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем вартості квадратного метра реалізованої площі, відповідно до договорів купівлі-продажу майнових прав на квартиру та машино-місце, укладених на виконання Форвардних контрактів на поставку майнових прав на об`єкти нерухомого майна в багатоквартирному житловому будинку в смт. Чабани, Києво-Святошинського району Київської області, оскільки позивачем добросовісно вчинені всі залежні від нього дії щодо визначення звичайної ринкової ціни щодо об`єкту продажу, а податковим органом жодних доказів на зворотнє не наведено та доводи позивача не спростовано.

Крім того, зі змісту акта перевірки слідує, що податковим органом у порушення наведених вище нормативних приписів при визначенні звичайної ціни на продаж спірного об`єкта не використовувалась інформація про укладені на момент придбання зазначених послуг договори з ідентичними (однорідними) послугами у співставних умовах, будь-яких запитів до уповноважених із цих питань органів не скеровувалось, аналіз ринку відповідних послуг не проводився, натомість здійснено аналіз виключно інтернет-ресурсів станом на 26.11. 2020 року.

Натомість, відповідачем в акті перевірки не зазначено, а також не надано під час судового розгляду справи доказів на підтвердження того, що застосована ним ціна купівлі-продажу нерухомого майна на рівні 16 388, 00 грн. за 1 кв. м. є звичайною ринковою ціною на відповідні послуги в межах перевіряємого періоду.

Судом також встановлено, що з метою отримання пояснень та документального підтвердження щодо відображення в бухгалтерському облік придбання ТМЦ, їх використання, в тому числі оприбуткування, навантаження/розвантаження. передача, транспортування, зберігання, списання гоню при здійсненні будівництва багатоквартирного житлового будинку директору ТОВ «БУДЕКО-2016» ОСОБА_1 під підпис вручено запит контролюючого органу про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документальною підтвердження під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 26.11.2020 року № 3.

В подальшому керуючись пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, та п. 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 10 2014 за № 1365/26142 (із змінами та доповненнями) 30.11.2020 за № 33052/10- 10-36-07-18 директору ТОВ «БУДЕКО-2016» ОСОБА_1 під підпис вручена вимога щодо проведення інвентаризації фактично наявних основних засобів, товарно - матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків ТМУ, готівки підприємства за всіма адресами їх розташування (у власних та орендованих приміщеннях, місця відповідального зберігання, тощо) в присутності представників ГУ ДПС у Київській області, що здійснюють перевірку.

У зв`язку з ненаданням пояснень та документального підтвердження щодо відображення в бухгалтерському облік залишків ТМЦ на загальну суму 20 642 526, 49 грн. податковим органом зроблено висновок про порушенням позивачем пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що мало прояв у не нарахуванні податкових зобов`язань з ПДВ на вартість товарів, придбаних на митній території України та ввезених на митну територію України, використаних не в межах господарської діяльності.

Надаючи оцінку правомірності вказаному висновку, суд зазначає таке.

Згідно п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є обєктом оподаткування відповідно до статті 196цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно пункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджено наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 № 879, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142 (далі Положення № 879) визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів та застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства).

Проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням (пункт 4 Положення № 879).

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка (пункт 5 Положення № 879).

Згідно пункту 1 розділу ІІ Положення № 897 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкта інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

Матеріалами справи встановлено, на підставі наказу ТОВ «БУДЕКО-2016» проведено інвентаризацію запасів останнього за період з 30.11.2020 року по 30.11.2020 року.

Актом інвентаризаційної комісії від 30.11.2020 року встановлено, що за даними бухгалтерського обліку залишок ТМЦ на загальну суму 2 862 698,01 грн.

При цьому, в ході судового розгляду досліджено документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, які в основному підтвердили використання вказаних ТМЦ в господарській діяльності.

Зокрема, судом встановлено, що не заперечувалося відповідачем, що під час перевірки податковому органу була надана проектна документація будівництва багатоквартирного житлового будинку розміщеного за адресою в смт. Чабани, Києво-Святошинського району, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:01:002:5114, в якому зазначені всі матеріали, які необхідні для будівництва будинку, та пояснення, що для реалізації проекту було укладено договір з генеральним підрядником, підрядниками, а постачання товарів відбувається безпосередньо на будівельний майданчик.

У той же час, суд зазначає, що перевіркою не враховано документальні докази використання ТМЦ під час будівництва багатоквартирного житлового будинку розміщеного за адресою в смт. Чабани, Києво-Святошинського району, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:01:002:5114.

Зокрема, не було враховано те, що частина ТМЦ, які були не використаними на кінець вересня на момент перевірки були використані для будівництва багатоквартирного житлового будинку, а саме всі матеріали які зазначені в акті перевірки придбані для будівництва: арматура, проволока в`язальна, швелери, дошки, цегла керамічна, щити, стійки опалубки, полоси оцинкованої, катанки оцинкованої, біополімеру, розчинники, фасадні термопанелі, пінопласт, геотекстиль, штукатурні суміші, електроди, цвяхи, цемент, гіпсокартон, фарби, клею, бетонних сумішей та інше.

Тобто ТМЦ фактично використовувались також для будівництва багатоквартирного житлового будинку розміщеного за адресою в смт. Чабани, Києво-Святошинського району, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:01:002:5114, що підтверджено даними бухгалтерського обліку та податкової звітності, а обсяги реалізації вищевказаної продукції включено до податкової звітності за відповідний перевірений період.

Вказані обставини підтверджуються зокрема, наданими позивачем договорами генпідряду на капітальне будівництво № 1 від 05.12.2018 року; додатковими угодами до нього; договором постави від 16.01.2019 року № 04/ПБ-19; договором поставки від 15.04.2019 року № 5; договором виконання будівельно-монтажних робіт від 19.10.2020 року № 56 та додатковими угодами до нього; договором оренди баштанового крана від 01.06.2020 року № 01/06-2020; видатковими накладними та актами надання послуг.

Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до приписів п. 3 розділ IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 879 від 02.09.2014, матеріали інвентаризації та рішення про врегулювання розбіжностей відображають в фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчено інвентаризацію, а тому в разі встановлення залишку/нестачі у вересні 2020 року за наслідками проведеної інвентаризації, вона відображається у листопаді 2020 року, а не в вересні 2020 року, як це вказано в акті перевірки.

Поряд з цим, судом встановлено, що відповідно до результатів проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та основних засобів, станом на 30.11.2020 рік нестач ТМЦ не встановлено.

Таким чином, перевіркою не враховано, що за вересень 2020 рік з урахуванням вищевикладеного, позивачем використано в господарській діяльності ТМЦ на загальну суму 20 642 526, 49 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в даному випадку відповідач не заперечує та не спростовує реальність наведених господарських операцій, та відображення їх в бухгалтерському обліку та звітності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки не відповідають в повній мірі даним бухгалтерського обліку та даним відповідних первинних бухгалтерських документів щодо формування собівартості тирси та обрізків та їх подальшого використання в господарській діяльності з метою отримання доходу.

Крім того, слід зазначити, що при проведенні даної перевірки, з врахування специфіки господарської діяльності позивача, відповідних виробничих та технологічних процесів, посадові особи не були позбавлені права щодо залучення відповідних фахівців для отримання відповідних експертних висновків.

Таким чином, беручи до уваги все викладене вище в сукупності, суд приходить до переконання про те, що викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 16.01.2021 року № 00005360718 та від 26 квітня 2021 року № 00077210717 є безпідставними та неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

За вказаних обставин підлягає і скасуванню податкове повідомлення-рішення від 16.01.2021 року № 0005380718, так як під час розгляду справи не встановлено вчинення позивачем дій по незабезпеченню зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно, беручи до уваги положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22700, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДЕКО-2016" (код ЄДРПОУ 40658979, 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 14-А) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 16.01.2021 року № 00005360718, № 0005380718 та від 26.04.2021 року № 00077210717.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДЕКО-2016" (код ЄДРПОУ 40658979, 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 14-А) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот гривень) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя І.М. Погрібніченко