Рішення № 101687029, 07.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 грудня 2021 року Справа № 2040/5544/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 14.06.2018р. № ХК0406/1159/АВ/П/МГ-ФС.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою Верховного суду від 20.09.2021 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року скасовано.

Справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що інспектором праці Головного управління Держпраці у Харківській області на підставі наказу про проведення заходу державного нагляду №01.01-07/457 від 11.05.2018 р., направлення №01.01-94/02.04/890 від 11.05.2018 р. та звернення фізичної особи проведено інспекційне відвідування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ХК 0406/306/АВ від 17.05.2018 р.

Відповідно до висновків вказаного акту інспекційного відвідування встановлено порушення:

ч.6 ст.95 КЗпП, ст.33 ЗУ №108, згідно з відомостями нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_2 за грудень 2017 року, індексація заробітної плати не проводилась;

ч.1 ст. 83 КЗпП, ст..117 КЗпП, при звільненні працівника йому не виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а саме, ОСОБА_2 згідно наданих документів Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не отримала грошову компенсацію, що підтверджується відомостями нарахування та виплати заробітної плати та формою №Д4, яка подається до ГУ ДФС. Також працівнику ОСОБА_2 не виплачений середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено припис від 22.05.2018р. №ХК0406/306/АВ/П про усунення виявлених порушень, відповідно до якого:

при звільненні працівнику виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, не провадиться в день звільнення. Так, наприклад, ОСОБА_2 звільнена 28.02.2018 р. згідно наказу від 28.02.2018 р., згідно відомості нарахування та виплати заробітної плати та згідно звітності Ізюмської ОДП ГУ ДФС у Харківській області за лютий 2018 року ОСОБА_2 отримала грошові кошти у розмірі 3723,00 грн., що свідчить про те, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки ОСОБА_2 не отримала при звільненні (строк усунення порушень – до 22.06.2018 р.);

при звільненні працівника йому не виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Так, наприклад, ОСОБА_2 згідно наданим документам ФОП ОСОБА_1 не отримала грошову компенсацію, що підтверджується відомостями нарахування та виплати заробітної плати та формою №Д4 (місячна), яка подається до ГУ ДФС. Також працівнику ОСОБА_2 не виплачений середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (строк усунення порушень – до 22.06.2018 р.).

При цьому, вказано про необхідність надати письмове повідомлення з долученням копій первинних документів до Головного управління Держпраці у Харківській області про виконання припису у визначені в ньому строки.

14.06.2018 р. заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК0406/1159/АВ/П/МГ-ФС від 14.06.2018р., згідно з якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 37230,00 грн., на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 було виконано вимоги припису, що підтверджується копією розписки ОСОБА_2 від 07.06.2018 р., відповідно до якої остання отримала всі виплати в повному обсязі.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі — органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частиною п`ятою вказаної вище статті Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої — восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої — четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої – четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, в абзаці 5 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання — юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі — підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Абзацом 9 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2— 7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі – Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі — уповноважені посадові особи).

Згідно із пунктом 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а як випливає з тлумачення поняття, принцип — це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане.

Тлумачення частин третьої, четвертої статті 2 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення передусім повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону № Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу зазначеної норми Основного Закону України убачається, що діяльність органів Держпраці (у цьому випадку Головного управління Держпраці у Харківській області) здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів, органів Держпраці.

Отже, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу не приймалось, доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

Крім того, в абзаці 9 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким встановлено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю), покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

З огляду на приписи статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» об`єктом позапланової перевірки позивача мало бути саме питання законності звільнення ОСОБА_2 з посади продавця магазину продовольчих товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

За результатами перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Головним управлінням Держпраці у Харківській області були виявлені порушення: — частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, трудові договори не укладено в письмовій формі (у випадках, установлених частиною першою статті 24 КЗпП України), — частини першої статті 50 КЗпП України, а саме: перевищення тривалості робочого часу понад 40 годин; — частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці», а саме: роботодавцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи; — частини першої статті 3-1 Закону України «Про оплату праці», а саме: розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці менший за розміром мінімальної заробітної плати; — частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці», а саме: нездійснення нарахування та виплати індексації заробітної плати ОСОБА_2 за грудень 2017 року; — частин першої, другої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці», а саме: виплата заробітної плати не проводиться регулярно в робочі дні у строки, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата; — частини першої статті 116 КЗпП України, а саме: при звільненні працівнику виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації не проводиться в день звільнення; — частини першої статті 83, статті 117 КЗпП України, а саме: при звільненні працівника йому не виплачується грошова компенсація за всі невикористанні ним дні щорічної відпустки.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перевірка зазначених питань не могла бути предметом перевірки за заявою ОСОБА_2 від 23 березня 2018 року.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 809/799/17 та від 19 лютого 2021 року у справі № 820/7069/16.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, чи висловлювала ОСОБА_2 у зверненні про необхідність проведення перевірки питань, які були предметом перевірки відповідно до звернення ОСОБА_2 та абзацу 9 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 14.06.2018р. № ХК0406/1159/АВ/П/МГ-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2021 року.

Суддя Сагайдак В.В.