Постанова № 101687, 31.08.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.06 р. Справа № 38/215пн

Суддя господарського суду Донецької області Радіонова О.О.,

при секретарі судового засідання Зікєєвої Л.П. розглянувши

позовну заяву Відкритого акціонерного товариства “Пантелеймонівський вонетривкий завод” с.Пантелеймонівка Донецької області

до відповідача 1: Горлівської міської ради м.Горлівка Донецької області

до відповідача 2: Виконавчого комітету Горлівської міської ради м.Горлівка Донецької області

про зобов”язання прийняти рішення про погодження з 01.03.2006р. тарифів на теплову енергію на 2006р., що постачається ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод”

Представники сторін:

від позивача: Безносенко Т.А. юрисконсульт юруправління за дов. № 34 від 29.06.2006р.

від відповідача 1: не з”явився

від відповідача 2: Спіцина В.О. представник за дов. № 1-1879 від 25.04.2006р., Трунов Ю.В. представник за дов.№ 1-4324 від 31.08.2006р.

Суть справи:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” смт.Пантелеймонівка Донецької області звернувся до господарського суду з позовною заявою до Горлівської міської ради м.Горлівка Донецької області про зобов”язання прийняти рішення про погодження з 01.03.2006р. тарифів на теплову енергію на 2006р., що постачається ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод”.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що документи на узгодження тарифів на теплову енергію у 2006р. відповідачем були прийняті, розглянуті, проект рішення про узгодження тарифів з 01.03.2006р. опублікований, але незважаючи на вищенаведені дії відповідач не приймає рішення про погодження з 01.03.2006р. тарифів на теплову енергію на 2006р. і робить висновок, що не має підстав для прийняття відповідного рішення.

У зв”язку з набуттям чинності з 01.11.2005р. Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-1У від 06.10.2005р., яким пункти 6 та 7 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв”язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, розглядаються господарським судом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, 21.06.2006р. судом було відкрито провадження в адміністративній справі № 38/215пн, оскільки у спірних правовідносинах орган місцевого самоврядування виступає як суб”єкт владних повноважень та відповідає вимогам, передбаченим ст. 3 КАС України.

Відповідач надіслав суду відзив від 04.07.2006р. № 1-3158 на адміністративний позов, який судом розглянути та залучений до матеріалів справи.

У відзиві відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд у позові відмовити, посилаючись на те, що згідно ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до власних повноважень виконавчого комітету міської ради належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та орагнізаціями, які не належать до комунальної власності. Порядок і межи встановлення та погодження тарифів визначені Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, згідно з ст. 3 якого суб”єктами Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Позивач же не являється ні одним із перелічених суб”єктів. У позові він визнає, що вироблену ним теплову енергію використовує на власні потреби та постачає її комунальному підприємству по теплопостачанню “Вуглик” згідно договору. А відповідно до закону, на думку відповідача, виробником є суб”єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, житлово-комунальні послуги, в свою чергу, - це результат господарської діяльності, спрямований на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Тобто, позивач не є виробником житлово-комунальних послуг.

На території смт. Пантелеймонівка виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг є відповідно КП з теплопостачання “Вуглик” та КП “Жилкомгосп”. Саме ці підприємства відповідно до п.2 ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” мають здійснювати розрахунки економічно обгрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подавати їх на затвердження органам місцевого самоврядування.

Позивач надіслав суду письмові доводи на відзив відповідача від 13.07.2006р. № 21/2730, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи, в яких, зокрема, зазначив, що ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” постачає теплову енергію КП по ТС “Вуглик” Горлівської міської ради згідно укладеного договору № 250 від 14.10.2005р. на опалення деяких об”єктів смт. Пантелеймонівка, що є результатом виробництва господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні опаленням. Позивач вважає, що його підприємство є виробником комунальної послуги – виробництво теплової енергії для забезпечення потреб в опаленні фізичних і юридичних осіб. Крім того, вважає, що тарифи на постачання ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” повинні бути затверджені відповідачем на підставі ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” і ст. 20 Закону України “Про теплопостачання”. Своїми діями відповідач підтверджує: документи на узгодження тарифів на теплову енергію у 2006р. відповідачем були прийняті, розглянуті, проект рішення про узгодження тарифів з 01.03.2006р. опублікований.

31.07.2006р. позивач звернувся до суду з клопотанням про залученням до участі у справі виконавчого комітету Горлівської міської ради (ЄДРПОУ 26352682) м.Горлівка як другого відповідача.

Суд, розглянувши клопотання позивача, задовільнив його та залучив до участі у справі другого відповідача Виконавчий комітет Горлівської міської ради м.Горлівка Донецької області.

Позивач надав суду клопотання-уточнення від 16.08.2006р., в якому просить суд зобов”язати виконком Горлівської міської ради м.Горлівка Донецької області прийняті рішення про погодження з 01.03.2006р. тарифів на теплову енергію на 2006р., що постачається ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод”, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Залучений в якості другого відповідача по справі – виконком Горлівської міської ради м.Горлівка Донецької області проти позову заперечує, посилаючись на наступне.

Позивач не є виробником житлово-комунальних послуг. На теріторії смт. Пантелеймонівка виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг є відповідно КП з теплопостачання “Вуглик” та КП “Жилкомгосп”. Саме ці підприємства відповідно до п.2 ст. 31 Закону Украхни “Про житлово-комунальні послуги” мають здійснювати розрахунки економічно обгрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подавати їх на затвердження органам місцевого самоврядування. Отже, відносини, що склалися між позивачем та КП “Вуглик” є господарськими відносинами, що регулюються господарським договором. Принцип свободи господарського договору полягає в тому, що його сторони вільні у виборі умов договору, в тому числі предмету, ціни тощо. На підставі наведеного, просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

На адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов від відповідача 2 від 29.08.2006р. № 1-422, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне.

Згідно ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії дійсно затверджуються органами місцевого самоврядування. Виходячи із змісту ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” позивач належить до теплогенеруючих організацій, які здійснюють виробництво теплової енергії, а саме цей суб”єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію ( на території смт.Пантелеймонівка це ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод”).

Теплотранспортуюча організація – суб”єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії по магістральних теплових мережах ( на території смт.Пантелеймонівка це КП “Вуглик”, згідно додатку № 2 до договору № 250 від 14.10.2005р. між ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” та КП “Вуглик” за територією ВАТ “ПВЗ” теплотраса перебуває на балансі КП “Вуглик”).

Теплопостачальна організація – суб”єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії ( на території смт. Пантелеймонівка це КП “Жилкомгосп”, так як він визначен виконавцем житлово-комунальних послуг)

В проекті рішення “Про погодження вартості теплової енергії” ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” пропонує погодити вартість виробництва теплової енергії, яка надається КП по теплопостачанню “Вуглик” у таких розмірах: для населення – 101,03 грн./Гкал ( з ПДВ); для інших споживачів – 165,59 грн./Гкал ( з ПДВ). Визнаючи споживачів, позивач порушив норми ст. 20 Закону Украхни “Про теплопостачання”, а саме тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво,транспортування та постачання теплової енергії.

На думку відповідача, житлово-комунальна послуга з централізованого опалення це сукупність виробництва, транспортування та постачання теплової енрергії. З цих трьох елементів складається тариф для споживача.

Посилки позивача на ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування”, на думку відповідача, не обгрунтовані, оскільки ця норма передбачає компетенцію органів місцевого самоврядування по встановленню тарифів на комунальні послуги, до яких виробництво теплової енергії не належить.

Сторони у попередньому судовому засіданні 16.08.2006р. надали клопотання відповідно до ст. 121 КАС України про згоду на початок судового розгляду справи в цей же день, яке судом розглянуто та задоволено.

Сторонам у судовому засіданні роз”яснені права та обов”язки згідно вимог ст.ст. 49, 51 КАС України та вручені пам”ятки на виконання ст. 130 КАС України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийнято до розгляду та задоволено.

Судом складений протокол судового засідання згідно вимог ст. 45 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Пантелеймонівський вогнетривкий завод”( далі – позивач) згідно довідки ЄДРПОУ зареєстрований як юридична особа ( код ЄДРПОУ 00191787), діє на підставі Статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Горлівської міської ради № 582-р від 14.11.1996р. з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п.п.2.2.12 Статуту позивача предметом діяльності підприємства є виробництво й постачання електричної і теплової енергії.

Згідно із рекомендаційними роз”ясненнями адміністративної колегії Донецького обласного теріторіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.12.2005р. № 5 становище ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” має ознаки монопольного на ринку виробництва та постачання теплової енергії в межах території, яка обслуговується його теплопостачальними мережами.

Там же визначено, що:

- споживачем послуг з виробництва та постачання теплової енергії, які надає ВАТ “ПВЗ”, є комунальне підприємство по теплопостачанню “Вуглик” м.Горлівка;

- ВАТ “ПВЗ” надає КП “Вуглик” послуги з виробництва та постачання теплової енергії на підставі укладеного між ними договору № 250 від 14.10.2005р. Згідно з умовами зазначеного договору межею балансової належності теплопостачальних мереж ВАТ “ПВЗ” є теплотраса, що перебуває на території заводу, теплопостачального підприємства – теплотраса, що перебуває за територією ВАТ “ПВЗ”, теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води у період опалювального періоду на потреби опалення житлових будинків місцевої ради та інших споживачів. Отже, ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” виробляє та постачає теплову енергію КП “Вуглик”, яка в подальшому постачається останнім для населення та інших споживачів.

Таким чином, за рекомендаційними роз”ясненнями адмінколегії Донецького обласного відділення Антимонопольного комітету України, за умов відповідності фактичних витрат виробництва теплової енергії витратам, включеним до собівартості послуг, зазначені дії ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” не містимуть ознак порушень, визначених у ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції.

Позивач по справі звернувся з листом від 08.11.2005р. № 17/6178 до в.о. міського голови щодо надання роз”яснень відносно порядку узгодження виконавчим органом міської ради тарифів на оплату комунальних послуг, який було залишено без відповіді.

16.11.2005р. листом № 17/6344 позивач звернувся до в.о.міського голови м.Горлівка щодо узгодження тарифів на поставку теплової енергії КП “Вуглик” на опалювальний період 2005-2006рр.

10.01.2006р. в газеті “Вечерняя Горловка” № 3(791) було опубліковано проект рішення виконкому міської ради про погодження вартості теплової енергії з 01.03.2006р. Відповідно до ст. 34 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” проект регуляторного акту розглянуто постійною комісією Горлівської міської ради та видані висновки та рекомендації від 21.02.2006р. щодо рекомендації до затвердження регуляторного акту, як відповідного потребам та нормативним актам Горлівської міської ради.

У зв”язку із закінченням терміну для прийняття зауважень і пропозицій позивач звернувся до відповідача ( листи від 16.02.2006р. № 22/698; від 28.02.2006р. № 22/853) з проханням видати рішення виконкому Горлівської міської Ради про погодження тарифів на поставку теплової енергії з правом застосування тарифів з 01.02.2006р.

Відповідач 1 надіслав позивачу листа від 02.03.2006р. № 3-986, в якому повідомив, що ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” не надає на території селища Пантелеймонівка комунальних послуг з теплопостачання, немає підстави приймати рішення по узгодження тарифу.

У зв”язку з цим, позивач просить суд зобов”язати виконком Горлівської міської ради прийняти рішення про погодження з 01.03.2006р. тарифів на теплову енергію на 2006р., що постачається ВАТ“Пантелеймонівський вогнетривкий завод”.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на лист від 17.11.2005р. № 17/6349, рекомендаційні роз”яснення адмінколегії Донецького обласного тервідділення Антимонопольного комітету України, від 26.12.2005р. № 5, листи від 08.11.2005р. № 17/6178, від 16.11.2005р. № 17/6344, витяг з газети “Вечерняя Горловка” від 10.01.2006р., висновки від 21.02.2006р., листи від 16.02.2006р. № 698, від 28.02.2006р. № 22/853. від 02.03.2006р. № 3-986, письмові доводи на відзив від 13.07.2006р., договор № 250 від 14.10.2005р.із додатками, клопотання-уточнення позовних вимог, правоустановчі документи тощо.

Відповідач 1 посилається на відзив від 04.07.2006р. № 1-3158, правоустановчі документи тощо.

Відповідач 2 посилається на відзив від 11.08.2006р. № 1-3989, відзив від 29.08.2006р. № 1-4282, правоустановчі документи тощо.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об”єктивному дослідженні відповідно ч. 1 ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про судоустрій” суд здійснює правосуддя відповідно до принципу верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України і законами. Відповідно до частини 1 ст. 6 цього самого Закону всім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до частини 3 ст. 6 цього Закону ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Предметом спору з цієї справи є вирішення питання щодо погодження органом місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, що постачається підприємством позивача.

Закон України “Про житлово-комунальні послуги № 1875-1У від 24.06.2004р. ( далі – Закон Украхни № 1875) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов”язки.

Житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, компексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил ( абзац другий ст. 1 Закону України № 1875).

В цьому ж Законі передбачено поняття виконавця та виробника вказаних послуг, а саме, виконавцем – є суб”єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживажу відповідно до умов договору; виробник – суб”єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги ( абз. 5, 6 ст. 1 Закону України № 1875).

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб”єктами цього закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, передбачено нормами ст. 3 Закону України № 1875.

Статтєю 7 Закону України № 1875 встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону ( п.1п.п.2); вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів ( п.1 п.п.12).

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем ( п.п.1-3 ст. 19 Закону України № 1875).

Житлово-комунальні послуги поділяються за :1) функціональним призначенням; 2) порядком затвердження цін/тарифів, визначено ст. 12 Закону.

Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на, зокрема, друга група – житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території ( п.1 п.п.2 ст. 14 Закону України № 1875).

Статтєю 22 Закону України № 1875 передбачено право виробника розробляти і подавати на затвердження упоноваженим органам ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги першої та другої групи. Тією ж статтєю передбачено зобов”язання виробника укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було укладено договір № 250 від 14.10.2005р. з КП по теплопостачанню “Вуглик”, предметом якого було зобов”язання енергопостачальної організації (позивач по справі) постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно додатку № 1, а споживач зобов”язувався сплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами(цінами) в терміни, передбаченими цим договором.

Додатком № 1 до цього договору передбачені обсяги постачання теплової енергії споживачу, додатком № 2 – межа балансової належності, додатками № 4 та № 5 – перелік об”єктів і житлових будинків.

Статтею 34 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” № 1160-1У від 11.09.2003р. ( далі – Закон України № 1160) передбачено, що кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам ст.4 та ст.8 цього Закону.

На підставі аналізу регуляторного вплаву, яким супроводжувався проект регуляторного акта при його внесенні на розгляд сесії відповідної ради, а також експертного висновку щодо регуляторного впливу цього проекта відповідальна постійна комісія готує свої висновки про відповідність проекту регуляторного акту вимогам ст. 4 та ст. 8 цього Закону.

Позивачем наданий суду висновок та рекомендації постійної комісії від 21.02.2006р. з питання про експертний висновок регуляторного впливу проекту регуляторного акту виконкому міської ради “Про погодження вартості теплової енергії” (підвищення тарифів на послуги теплопостачання ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” на 2006р. по всіх групах споживачів), в якому постійна комісія рекомендує затвердження регуляторного акту, як такого, що відповідає потребам та нормативним актам Горлівської міської ради.

Згідно вимог ст. 36 Закону України № 1160 регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акту не був оприлюднений.

З матеріалів справи вбачається, що в газеті “Вечерняя Горловка” від 10.01.2006р. № 3(791) було опубліковано проект рішення виконкому міської ради про погодження вартості теплової енергії з 01.03.2006р. та аналіз впливу регуляторного акта.

Крім того, згідно ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб”єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності ( ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Заперечення відповідача 2 щодо того, що позивач не є виробником житлово-комунальних послуг, суд відхиляє на підставі наведеного.

Заперечення відповідача 2 щодо порушення норм ст. 20 Закону України “Про теплопостачання в частини визначення тарифів на теплову енергію суд відхиляє, оскільки це питання не є предметом розгляду по даній справі.

Суд вважає, що позивач правомірно обгрунтовує свої вимоги, посилаючись на норми ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування”, оскільки вони відносять до компетенції виконавчих органів сільських, селищний, міських рад не тільки встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, але і погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Отже, виходячи з вищезазначених норм діючого законодавства, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно вимог п.1 ст. 94 КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.17, 48, 69, 71, 87, 89, 94, 122-127, 133-154, 160, 162, 163, пунктів 2-1, 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Законом України “Про теплопостачання”, господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” смт.Пантелеймонівка Донецької області про зобов”язання прийняти рішення про погодження з 01.03.2006р. тарифів на теплову енергію на 2006р., що постачається ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” до виконкому Горлівської міської ради м.Горлівка Донецької області, задовольнити.

Зобов”язати виконком Горлівської міської ради м.Горлівка Донецької області прийняти рішення про погодження з 01.03.2006р. тарифів на теплову енергію на 2006р., що постачається ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод”.

У позові Відкритого акціонерного товариства “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” смт.Пантелеймонівка Донецької області про зобов”язання прийняти рішення про погодження з 01.03.2006р. тарифів на теплову енергію на 2006р., що постачається ВАТ “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” до Горлівської міської ради, відмовити.

Відшкодувати Відкритому акціонерному товариству “Пантелеймонівський вогнетривкий завод” смт.Пантелеймонівка Донецької області з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

У судовому засіданні 31.08.2006р. оголошена вступна та резолютивна частина постанови згідно ч. 4 ст167 КАС України.

Постанова виготовлена та підписана у повному обсязі 31.08.2006р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Радіонова О.О.

Надруковано 4 примірника:

1 – до справи

3 – сторонам у справі