Рішення № 101686934, 07.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 грудня 2021 року № 520/21809/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини А 4104 (мікрорайон "Авіатор",м. Чугуїв, Харківська область,63501, код ЄДРПОУ 07785381) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини А4104, яка полягає у не здійсненні виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 серпня 2016 року по 10.10.2021 року.

-зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 військову частину А4104 індексацію грошового забезпечення за період з 10 серпня 2016 року по 10.10.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прапорщик технік обслуги обслуговування авіаційного озброєння інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї військової частини А 4104, звільнений наказом командира військової частини А4104 /по особовому складу/ від 23.07.2021 року №26-РС, у запас відповідно до пункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу і направлений для зарахування на військовий облік до Чугуївського ОРТЦК та СП м. Чугуїв. Відповідно до наказу №152 від 10.08.2021 командира в/чА4104 (по стройовій частині) з 10 серпня 2021 року виключений із списків особового складу частини.

Станом на день виключення із списків особового складу частини та при звільненні з позивачем не було проведено усіх розрахунків щодо нараховування та виплати мені індексації грошового забезпечення, що була гарантована чинним законодавством в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 за період роботи з 10 серпня 2016 року по 10.08.2021 року.

18.10.2021 року звернувся до В/Ч А4104 з заявою про здійснення нарахування та виплати суми індексації грошового забезпечення. На день звернення до суду коштів не отримав, відповіді на своє звернення також не отримав, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вказує наступне.

Правила проведення індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078 (далі - Порядок проведення індексації).

Відповідно до ст.51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетний установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фону грошового забезпечення.

Відповідно до п.14 Порядку проведення індексації, роз`яснення щодо застосування цього порядку надає Мінсоцполітики. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п. 6 Порядку проведення індексації, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Зазначене підтверджено роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016р. № 252/10/136-16 та відповіддю на лист Міністерства оборони України вих. № 220/5140 від 04.07.2017р.

Судом встановлено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ у січні 2016 - лютому 2018 р.р. у Міністерства оборони України не було.

Що стосується індексації грошового забезпечення за березень 2018р., то відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» ( набрала чинності 01.03.2018р.), були підвищені розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації визначено, що у місяці в якому відбувається підвищення посадових окладів, значення індексу споживчих цін приймається з 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів.

Стосовно врахуванні індексації грошового забезпечення то відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Складові грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначений у додатках 25 - 28 до зазначеної постанови.

При цьому суми індексації грошового забезпечення та вихідної допомоги при звільненні військовослужбовців не віднесені до зазначеного переліку.

Індексація грошового забезпечення проводиться на підставі ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населенню», та у відповідності до ст.4 вказаного закону проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Суд вказує, що індексація не належить до видів грошового забезпечення і не має щомісячного характеру виплат.

Також, відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017року № 13700/з та від 08.08.2017року № 78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не має.

Також судом встановлено, що індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 10.10.2021 року у зазначений термін Позивач отримував у повному обсязі, що підтверджується роздавальними відомостями, що підтверджується доданою до матеріалів справи завіреною копією.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року визначено, що кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення буде вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача є безпідставними.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини А 4104 (мікрорайон "Авіатор", м. Чугуїв, Харківська область, 63501, код ЄДРПОУ 07785381) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.В.Зінченко