Рішення № 101686930, 07.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 р. № 520/14284/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ( Форма «Ф») Головного управління ДПС у Харківській області від 24.02.2021р. №0036032-2408-2015 за яким визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується особами, які є власниками нежитлової нерухомості в сумі 33483,71грн. за податковий період: 2020рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.03.2021 позивач отримав від ГУ ДПС у Харківській області винесене ним податкове повідомлення-рішення від 24.02.2021 №0036032-2408-2015, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у розмірі 33483,71 грн. Вказане рішення позивач вважає необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, позивачу належить нежитлова будівля складу загальною площею об`єкта – 773,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач має у володінні земельну ділянку, належної йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 №680255, виданого 22.08.2001.

Податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у податковому повідомлені – рішенні від 24.02.2021 №0036032-2408-2015 нараховано Головним управлінням ДПС у Харківській області за належну позивачу нежитлову будівлю, загальною площею об`єкта – 773,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Разом з тим, відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно - правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до абзацу 11 ст. 1 Закону України від 11.01.2001 №2238-ІІІ сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з ст.1 Закону України від 23.09.2002 №575-УІ «Про сільськогосподарський перепис» до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 року у справі №0340/1905/18 зробив висновок про те, що правовий аналіз абзацу «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України передбачає його застосування при наявності двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівлі, споруди) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Проте, до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що позивач дійсно займається вирощуванням сільськогосподарської продукції на власній земельній ділянці, здійснює переробку самостійно вирощуваних рослинних культур на власних або орендованих потужностях.

У даній справі позивач є фізичною особою і жодних доказів про те, що він є сільськогосподарським виробником ним не надано.

Копії податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2020 рік та копії квитанцій про сплату позивачем податку на доходи фізичних осіб, також не підтверджують здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності або наявності у нього статусу сільськогосподарського товаровиробника у розумінні п.п.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 у 2020 році має у власності нежитлову будівлю – склад, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

З наявних в матеріалах справи доказів, наданих позивачем, неможливо встановити призначення вказаної нежитлової будівлі – склад, а саме те, що даний об`єкт нерухомості призначений саме для використання у сільськогосподарській діяльності.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, з 2017 року позивач сплачував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, повністю, як єдиний власник за належний йому об?єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площе. 773,4 кв.м.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) т типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України).

Згідно рішення Розсохуватської сільської ради від 27.06.2019 №226 VVІ «Про встановлення місцевих податків і зборі» встановлено ставки податку у відсотках від розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного (податкового)періоду за 1 квадратний метр бази оподаткування, ставка податку на склади та сховища становить 1%. Розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року становить 4723 грн.

Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 24.02.2021 №0036032-2408-2015 у розмірі 33483,71 грн. за 2020 рік здійснений відповідачем з дотриманням положень чинного податкового законодавства України та складає 33483,71 (звільнення за березень 2020 року у зв`язку з пандемією COVID-19 відповідно до 52.5 розділу 10 Інші перехідні положення ПК України), де 773,4 – частка площі нежитлового приміщення, що перебуває у спільній частковій власності позивача; 47,23 – ставка податку у 2020 році (1%*4723 грн).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання даного об`єкту нерухомості об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу встановлених обставин справи та положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними, такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та були спростовані доводами відповідача, які підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судовий збір та інші витрати відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко