Рішення № 101686902, 07.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 грудня 2021 року № 520/22711/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ 43005393), за участі третьої особи: Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати Рішення ДПС України № 23730/6/99-00-06-02-0.1-06 від 21.10.2021р. Про результати розгляду скарги № б/н від 20.08.2021р., (вх. № 24933/6 від 25.08.2021) щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2021 № Ф-83203-13 ГУ ДПС у Харківській області та суму заборгованості 5059,14грн., як протизаконну.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у позивача відсутні будь – які грошові зобов`язання, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, дослідивши надані матеріали справи, суд вказує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною податковою службою України та її територіальними органами, а також порядок, строки подання звіту до контролюючих органів та його форму визначає та встановлює Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці , зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до зазначених норм, Скаржник є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Обов`язки платників єдиного внеску регламентовано частиною другою статті 6 Закону № 2464, згідно з приписами якої, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464).

Згідно п.2 ч.1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1(крім абзацу сьомого) ч. ст. 4 Закону № 2464 - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно- правовими договорами.

Відповідно до частини четвертої ст. 4 Закону № 2464, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягай віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, дія ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 не поширюється на роботодавців, які мають найманих працівників. Роботодавці зобов`язані сплачувати єдиний внесок із заробітної плати найманих працівників на загальних підставах.

п. 8 ст. 9 Закону № 2464 визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 прим.1 частини першої статті 4 Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (п. 5 ст. 9 Закону № 2464).

Водночас платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення}, на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Нормами ч. 10 ст. 9 Закону №2464 встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема:

-у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки контролюючого органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок контролюючого органу;

-у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

У разі несвоєчасної сплати або не в повному обсязі ЄВ до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом № 2464, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку ЄВ, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята ст. 9 Закону № 2464).

Згідно з п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2464 суми єдиного внеску, своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою.

Відповідно до пп. 2 п. 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція № 449) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до платників, визначених пунктами 1 - 4 п.1 розділу II Інструкції № 449, які допустили зазначене порушення у період до 1 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум, а починаючи з 01.01.2015 р. та надалі, - у розмірі 20% своєчасно несплачених сум.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення (частина десята ст. 25 Закону № 2464).

Нарахування пені, передбаченої Законом № 2464, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464).

Відповідно до п. 6 ст. 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з єдиного внеску не застосовується , що передбачено ч.16 ст. 25 Закону № 2464.

Згідно з п.п.2 розділу VII Інструкції № 449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи ДПС.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена).

Відповідно до ч. 15 ст. 25 Закону № 2464 рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою та дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Крім того, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність (абзац другий частини першої ст. 26 Закону № 2464).

Згідно зі ст. 165 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х зі змінами та доповненнями несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФО-П або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За повторне за рік вчинення таких дій - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФО-П або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, від ста п`ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз положень п. 56.1, 56.2, 56.ЮІ0 ст. 56 ПКУ свідчать про те, що законодавцем, дійсно, закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.

Водночас, згідно з ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (кожна особа має право на в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо:

- такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції;

- оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку;

Отже, платником податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси.

Втім, на думку суду, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно - правових відносин.

Суд вказує, що оскаржуване рішення ДПС України про результати розгляду скарги саме по собі не є юридичною значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

А тому, суд приходить до висновку, що підстави скасування такого рішення та для задоволення позовних вимог відсутні.

Аналогічний висновок знаходить своє відображення у постановах Верховного Суд від 2.03.2019 у справі № 810/869/16, від 24.06.2019 у справі 826/24880/15, від 10.08.2020 у справі № 826/11086/18.

Крім того, в контексті ст. 56 ПКУ процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

А відтак, мотивація, спосіб її викладення, прийняття рішення в процесі адміністративного оскарження, визначеного нормами Закону № 2464 та Порядку № 1162 є досудовим порядком вирішення спору.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС України щодо прийняття рішення за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу.

В наслідок цього, суд не може оцінювати розгляд ДПС України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завдання якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючий орган діяв виключно у порядку та відповідно до чинного законодавства, не порушуючи будь-яким чином права Позивача.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.В.Зінченко