Рішення № 101686591, 02.12.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5559/21

02 грудня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Никитюк Р.І.

представника відповідача Живчик В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2021 №00040050901,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі - відповідач), у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2021 №00040059901.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 02.08.2021 №3506/19-00-09-01/ НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС.

На підставі складеного акту, відповідачем 19.08.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00040050901 за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (далі – ПК України), яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 140000,00 грн.

Позивач звернувся із даним позовом в суд, оскільки вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення податкового органу прийняте за наслідками незаконної та безпідставної фактичної перевірки, з огляду на те, що у змісті наказу на проведення перевірки відсутні будь-які покликання на конкретні підстави її призначення та вказано на норму підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України без відображення інформації, наявної та/або отриманої контролюючим органом, що стала підставою для його винесення. Щодо суті виявлених контролюючим органом порушень позивачем фактично не зазначено будь-яких обґрунтувань.

Ухвалою суду від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 30.09.2021 подано до суду відзив на позовну заяву, просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що з метою контролю з питань наявності ліцензій на право виробництва, зберігання, здійснення оптової та роздрібної торгівлі пальним, реєстрації акцизних складів, обладнання та реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, дотримання встановлених правил торгівлі підакцизними товарами, посадовими особами Головного управління ДПС у Тернопільській області проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Перевіркою встановлено відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі 4 (чотирьох) рівнемірів-лічильників та з (трьох) витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом з акцизного складу №1009773 та встановлено порушення: підпункту 230.1.2. пункту 230.1 статті 230 ПК України, а саме: відсутність реєстрації суб`єктом господарювання витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Згідно відзиву перевірка була проведена на підставі наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 21.07.2021 №1027-п "Про проведення фактичної перевірки", що міститься в матеріалах справи, підставою для проведення перевірки зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Наказ про проведення фактичної перевірки було вручено уповноваженій особі позивача 21.07.2021 та ознайомлено самого позивача, у присутності якого здійснювалась перевірка. Окрім цього, позивач ознайомлений з самим актом фактичної перевірки та отримав його примірник, що підтверджується відповідним підписом позивача у самому акті перевірки (а.с.19-20).

У відповіді на відзив позивач вказав, що ним згідно постанови Верховного Суду від 16.09.2021, вбачається, що для призначення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у контролюючого органу повинна бути наявна та/або отримання в установленому порядку інформації про порушення вимог законодавства визначена конкретним підпунктом. Тобто вкотре було підтверджено позицію позивача проте, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального не є окремою (самостійною) підставою для призначення фактичної перевірки.

Обставини зазначені в акті про те, що 4 рівнеміра-лічильника та 3 витратоміра - лічильника не були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників та рівнемірів лічильників рівня пального не відповідають дійсності та підтверджуються доданими до позову доказами.

Також 02.11.2021 представником позивача надано додаткові письмові пояснення (а.с.64-71).

Представником відповідача, на вимогу суду 02.12.2021 надано належні електронні докази з копіями витягу Аналітичної системи "Податковий Блок" "Моніторинговий центр: Чеки РРО".

В судовому засіданні 01.11.2021, 15.11.2021, 02.12.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з врахуванням позиції викладеної у позові, відповіді на відзив і додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просила відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 , 26.08.2008 зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності "47.30 Роздрібна торгівля пальним" та перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Тернопільській області, як платник податків та платник єдиного соціального внеску, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позивачем отримано ліцензію на роздрібну торгівлю пальним 11.07.2019 №15040314201900179.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області 21.07.2021 №1027-п "Про проведення фактичної перевірки", направлень від 21.07.2021 №2231/09-01, №2232/09-01, №2233/09-01 (а.с.37) посадовими особами Головного управління ДПС у Тернопільській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 – АЗС за адресою провадження діяльності: АДРЕСА_1 , з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС за період з 01.01.2020 по 30.07.2021.

Як слідує зі змісту розписки ОСОБА_1 у направленнях на проведення перевірки та наказі на проведення перевірки, - працівниками контролюючого органу було пред`явлено підприємцю службові посвідчення та направлення на проведення перевірки та вручено копію наказу від 21.07.2021 №1027-п на проведення фактичної перевірки.

У свою чергу за результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 02.08.2021 №3506/19-00-09-01/ НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що за адресою провадження діяльності АДРЕСА_1 , де здійснює свою діяльності ОСОБА_1 , - зареєстровано акцизний склад АЗС за уніфікованим №1009773, де здійснюється роздрібна торгівля пальним на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та використовуються 4 (чотири) резервуари та 3 (три) паливо-роздавальні колонки, які виконують функції витратомірів-лічильників.

Перевіркою встановлено відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі 4 рівнемірів-лічильників та 3 витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом з акцизного складу №1009773.

За висновками акта, перевіркою встановлено порушення на АЗС позивача за місцем здійснення діяльності вимог: підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 09.08.2021 винесено податкове повідомлення-рішення від 19.08.2021 № 00040050901 за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 140000,00 грн.

Відповідно до Розрахунку штрафних санкцій до акта фактичної перевірки такі застосовані до позивача:

за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України - на підставі пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України - по 20000 грн за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, всього: 140000 грн.

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесених на підставі них спірного рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.13 - 19-1.1.17, 19-1.1.54 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; здійснюють інші функції, визначені законом.

Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, зокрема мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Отже, Головне управління ДПС у Тернопільській області як контролюючий орган, - уповноважено на здійснення перевірок суб`єктів господарювання щодо наявності ліцензій на право виробництва, зберігання, здійснення оптової та роздрібної торгівлі пальним, реєстрації акцизних складів, обладнання та реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Порядок проведення фактичних перевірок регламентує стаття 80 ПК України, відповідно до якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстав, визначених у підпунктах 80.2.1 – 80.2.7.

Як видно з наказу відповідача від 21.07.2021 №1027-п "Про проведення фактичної перевірки" слідує, що він прийнятий контролюючим органом керуючись статтею 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, з метою дотримання вимог Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального", Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів.

Отже, підставою для проведення фактичної перевірки визначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Правова конструкція підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, в ньому поєднано дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки: першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; другою (самостійною, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 19-1 ПК України та статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" покладені на відповідача.

Зважаючи на суть обґрунтування позовних вимог представника позивача, суд вважає за доцільне вказати на те, що з приводу необхідності зазначення податковими органами у наказі про проведення фактичної перевірки конкретних підстав для її проведення, зокрема, інформації про порушення вимог законодавства (на чому наполягає представник позивача, посилаючись на практику касаційної інстанції), то суд зауважує, що на даний час склалася різна судова практика Верховного Суду з даного правового питання.

Так, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, викладена правова позиція, що контролюючий орган має право на призначення фактичної перевірки на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень статті 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №821/1828/16, від 09.09.2020 у справі №640/21536/19, від 22.09.2020 у справі №520/1304/2020, від 19.11.2020 у справі №160/7971/19, від 17.12.2020 у справі №520/12028/18, висловлена протилежна позиція, що недостатньо лише повноважень контролюючого органу, але і необхідне отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

21.01.2021 Верховним Судом прийнято постанову у справі №460/1239/19 в якій зазначено, що не зазначення підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

В постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №805/3809/16-а (пункти 37-38) підтверджено позицію, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Зазначений висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 21.08.2021 року у справі № 140/14625/20.

Оскільки у різних постановах Верховного Суду викладені різні правові висновки з цього питання, то суд керується позицію, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, яка зводиться до того, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

За таких обставин, суд враховує правові висновки, викладені у більш пізніших постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 460/1239/19, від 22.04.2021 у справі №805/3809/16-а та 21.08.2021 у справі № 140/14625/20, згідно з якими у наказі достатньо посилання лише на правову норму та достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Таким чином суд вважає, що у межах даної справи відсутні підстави вважати протиправними дії відповідача у призначенні та проведенні фактичної перевірки позивача ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а наказ на проведення фактичної перевірки, - відповідає вимогам ПК України.

Водночас суд наголошує, що підставами для скасування спірних рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень.

Перевіряючи доводи сторін щодо суті виявлених перевіркою порушень, суд зазначає про таке.

Податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2021 №00040059901 застосовано штрафні санкції за здійснення роздрібної торгівлі пальним без реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Так, відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до абзацу першого підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками (абзац третій підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України).

Абзацами четвертим-десятим підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України визначено, що витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Отже, наведена норма ПК України містить пряму заборону здійснювати суб`єктам господарювання реалізацію пального без наявності зареєстрованих і витратомірів-лічильників, і рівнемірів-лічильників.

Згідно з пунктом 12 підрозділу 5 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України визначено, що за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Пунктом 18 підрозділу 5 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України було встановлено, що норми пункту 128-1 статті 128-1 Податкового кодексу України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року. Проте, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку" №391-ІХ від 18.12.2019 були внесені зміни та слово "січня" замінено словом "квітня".

Внесенням вказаних вище змін щодо встановлення відповідальності з 01.04.2020 законодавець фактично надав розпорядникам акцизних складів додатковий термін (продовжив його з січня до квітня 2020 року) для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється господарська діяльність з пальним, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх у відповідному Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, що в свою чергу свідчить про те, що законом чітко врегульовано відносини щодо порядку та часу встановлення витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників, а також те, що законодавцем відтерміновано застосування штрафних санкцій для надання додаткового часу для приведення платниками податків акцизних складів у відповідність з нормами ПК України.

Законодавець встановив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, наступає лише з 01.04.2020.

З матеріалів справи слідує, що при проведенні фактичної перевірки за місцем провадження діяльності позивача податковим органом встановлено та в акті фактичної перевірки зафіксовано, що станом 01.04.2020 у позивача у чотирьох резервуарах з пальним були відсутні рівнеміри-лічильники та три витратоміри-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу.

Зазначений акт перевірки із вказаними порушеннями позивачем підписано "без зауважень", а факт реалізації паливно-мастильних матеріалів ФОП ОСОБА_1 з 01.04.2020 за адресою АДРЕСА_1 , – ним не спростовано ні в позовній заяві, ані у відповіді на відзив.

Оскільки позивач як розпорядник акцизного складу зобов`язаний був обладнати та зареєструвати у відповідному Єдиному державному реєстрі рівнеміри-лічильники та витратоміри-лічильники саме до 01.04.2020, чого ним зроблено не було, то контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції до позивача за необладнання та відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі (чотири резервуари), та витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі (три місця) відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

Суд не встановив обставин за яких у позивача були непереборні обставини, за яких він не зміг виконати до 01.04.2020 обов`язок щодо належного облаштування акцизного складу. При цьому факт реалізації ним пального з 01.04.2020 не заперечується позивачем, виходячи зі змісту позовної заяви.

Доводи позивача про те, що акцизні склади пального, розташовані на них резервуари витратоміри та рівнеміри за м. Копичинці, вул.Шевченка 115, були зареєстровані в єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального 25.11.2020 не спростовують допущеного порушення, яке відбувалось з 01.04.2020.

На підтвердження обставин вчинення виявлених порушень та наявності інформації у податкового органу про можливе вчинення порушень податкового законодавства, суд враховує належні електронні докази з копіями витягу Аналітичної системи "Податковий Блок" "Моніторинговий центр: Чеки РРО" (а.с.55-60) про наявність чеків РРО з продажу пального 1-2 квітня 2020 року.

Наведені положення законодавства та встановлені обставини у цій справі спростовують підстави позову, наведені позивачем.

Таким чином, у спірному випадку було необладнано та незареєстровано рівнеміри-лічильники на чотирьох резервуарах, а також необладнано місце відпуску пального наливом з акцизного складу, тобто дві паливно-роздавальні колонки, які виконують функції витратомірів-лічильників. Оскільки відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20000,00 грн передбачена за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу, то відповідачем правомірно визначено суму штрафних фінансових у розмірі 140000,00 грн (4 резервуари х 20000,00 грн + 3 паливно-роздавальні колонки х 20000,00 грн).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення 19.08.2021 №00040059901 та визнає такими, що прийняте відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваних рішень, про що описано вище.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Судом також враховується п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2021 року №00040050901.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

Головуючий суддя Мандзій О.П.