Рішення № 101686571, 06.12.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5853/21

06 грудня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Збаразької міської ради Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Збаразької міської ради Тернопільської області, у якій позивачі просять:

- визнати протиправною бездіяльність Збаразької міської ради щодо нерозгляду у встановленому законом порядку поданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (трьох) клопотань від 03.03.2021 про безоплатне передання земельних ділянок і надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо їх відведення;

- зобов`язати Збаразьку міську раду розглянути на своєму найближчому планерному засіданні зазначені клопотання та прийняття відповідні мотивовані на належним чином оформлені рішення, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 20.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом надання на адресу суду доказів сплати судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, що підтверджується відповідною квитанцією, - кожним з позивачем

Ухвалою від 30.09.2021 суд позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Збаразької міської ради Тернопільської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - повернув позивачам.

Ухвалою суду від 30.09.2021, позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_1 , прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним подано до Збаразької міської ради клопотання про безоплатне передання йому на підставі статті 121 Земельного кодексу України у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, яка є частиною земельної ділянки під кадастровим номером 6122482600:01:002:0357, для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки. Однак, всупереч вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідач не прийняв жодне з передбачених законом рішень, які в імперативному порядку підлягають прийняттю за наслідками розгляду такого клопотання, з огляд у на що звернувся із даним позовом в суд.

04.10.2021, через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 05.10.2021, в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін у даній справі, - відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

25.10.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи свою позицію тим, що на засіданні постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, агропромислового комплексу та охорони природного середовища Збаразької міської ради було розглянуто клопотання позивача, щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства з частини земельної ділянки за кадастровим номером 6122482600:01:002:0357, яке зареєстровано 10.03.2021 за вхідним №663/2.7.

Відповідач зазначає, що за результатами розгляду поданого ОСОБА_1 клопотання, йому було надано вмотивовану відповідь про відмову у задоволенні його з підстав невідповідності цільового призначення земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач, позаяк, в поданому ним клопотанні позивач вказує цільове призначення – «для ведення особистого селянського господарства», в той час, як ділянка в схемі розміщення за кадастровим номером 6122482600:01:002:0357 – має інше цільове призначення, а саме: « 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» та орендується іншим землекористувачем. Окрім цього, відповідач вказав, що відмовляючи позивачу у задоволенні його клопотання, ним взято до уваги й те, що серед поданих позивачем документів, було відсутнє, всупереч вимог статті 118 Земельного кодексу України, погодження землекористувача, у якого в користуванні перебуває бажана земельна ділянка (арк. справи 47-48).

26.10.2021, на адресу суду надійшла заява позивача на ознайомлення із матеріалами даної судової справи (арк. справи 51).

01.11.2021, на адресу суду позивачем подано відповідь на відзив та заявлено клопотання про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу (арк. справи 52-62).

17.11.2021, відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких окрім спростувань по суті спору – заявлено також клопотання про відмову у задоволенні витрати на правничу допомогу в повному обсязі (арк. справи 63-69).

23.11.2021, позивачем подано додаткові пояснення, в порядку вимог частити п`ятої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (арк. справи 70-72).

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що розгляд даної судової справи здійснено з урахуванням строку перебування головуючої судді у даній справі у відпустці, в порядку черговості.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач – ОСОБА_1 , керуючись частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) звернувся до Збаразької міської ради із клопотанням від 03.03.2021 (арк. справи 10).

Зі змісту поданого клопотання слідує, що позивач, на підставі статті 121 ЗК України, просив безоплатно передати йому у власність земельну ділянку із земель комунальної власності, а саме: земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 гектара, яка є частиною земельної ділянки під кадастровим номером 6122482600:01:002:0357 та надати мені дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки. Як зазначено в клопотанні, до клопотання позивачем додано графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, а сторонами не спростовано, що на засіданні постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, агропромислового комплексу та охорони природного середовища Збаразької міської ради було розглянуто клопотання позивача, щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства з частини земельної ділянки за кадастровим номером 6122482600:01:002:0357, яке зареєстровано 10.03.2021 за вхідним №663/2.7. За результатами розгляду поданого ОСОБА_1 клопотання, йому було надано «відповідь» про відмову у задоволенні його з підстав невідповідності цільового призначення земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач, позаяк, в поданому ним клопотанні позивач вказує цільове призначення – «для ведення особистого селянського господарства», в той час, як ділянка в схемі розміщення за кадастровим номером 6122482600:01:002:0357 – має інше цільове призначення, а саме: « 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» та орендується іншим землекористувачем.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано що за результатом розгляду клопотання позивача, - Збаразькою міською радою не прийнято жодного рішення, передбаченого частиною сьомою статті 118 ЗК України.

Позивач, вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині неприйняття суб`єктом владних повноважень у передбачений законом спосіб рішення за результатами розгляду його клопотання, чим порушено право, передбачене частиною першою статті 121 Земельного кодексу України, з огляду на що він звернувся із даним позовом в суд.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Так, згідно статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, - можуть перебувати у запасі.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною першою статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України встановлено у статті 118 ЗК України.

Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Пунктами «а», «б» частини першої статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною першою статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що постійні комісії ради - є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

На підставі частини четвертої статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відповідно до частин першої - третьої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Таким чином, за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає лише одне із рішень визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України: або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або мотивовану відмову у його наданні.

Разом з тим, відсутність належним чином оформленого рішення Збаразької міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або мотивованої відмови у його наданні свідчить про те, що органом місцевого самоврядування не прийнято жодного рішення з числа тих, які він зобов`язаний прийняти за законом.

За наведених обставин, лист (відповідь) органу місцевого самоврядування, без прийняття відповідного рішення радою - не може, на переконання суду, вважатися «належною» відмовою/згодою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з огляду на що суд дійшов переконання, що клопотання позивача не розглянуто відповідачем у строк та у спосіб, встановлені Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Суд враховує, що частина десята статті 118 ЗК України (згідно з якою відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду) у взаємозв`язку із положеннями КАС України і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що не прийняття органом місцевого самоврядування одного з рішень з питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка бажає реалізувати своє право, передбачене статтею 121 ЗК України, на отримання земельної ділянки безоплатно у власність.

У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, а також перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. На переконання суду, така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо «усунення недоліків» - не може розцінюватись в якості «відмови у наданні дозволу», в розмінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Однак, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а.

Таким чином, відповідач у даній справі, не приймаючи жодного з визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України рішень з питань надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, допустив протиправну «бездіяльність».

З огляду на зазначене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Збаразької міської ради Тернопільського району Тернопільської області щодо неприйняття рішення, передбаченого частиною сьомою статті 118 ЗК України за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 з питань надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектара, яка є частиною земельної ділянки під кадастровим номером 6122482600:01:002:0357.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності, - є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання Збаразької міської ради Тернопільського району Тернопільської області розглянути клопотання ОСОБА_1 з питань надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектара, яка є частиною земельної ділянки під кадастровим номером 6122482600:01:002:0357 та прийняти рішення у відповідності до вимог частини сьомої статті 118 ЗК України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 КАС України.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Згідно з частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи слідує, що в підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано: Договір про надання правничої допомоги, який укладено 05 серпня 2021 року (далі – Договір) між позивачем та адвокатом Василишин Мар`яною Олександрівною, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000369 від 22.07.2019 (арк. справи 57-58), акт надання-отримання послуг від 01.01.2021 (арк. справи 59), рахунок на оплату адвокатських послуг від 01.11.2021 (арк. справи 60).

Так, згідно пункту 1 вказаного Договору, його предметом є виключно надання адвокатом професійної правничої допомоги, пов`язаної із судовою справою за позовом ОСОБА_1 до Збаразької міської ради про визнати протиправною бездіяльності щодо нерозгляду клопотання про безоплатне передання землі та зобов`язання вчинити у зв`язку з цим певні дії, а саме: попередній правовий аналіз матеріалів справи та оцінка обставин і наявних доказів; правовий аналіз законодавства та судової практики; підготовка позовної заяви; підготовка відповіді на відзив (при необхідності); підготовка апеляційної та касаційної скарг, а також відзиву на них (при необхідності); надання консультацій (при необхідності).

Згідно з актом надання-отримання послуг від 01.11.2021 (далі – Акт), позивач – ОСОБА_1 отримав від адвоката – Василиши Мар`яни Олександрівни професійну правничу допомогу, пов`язану із судовою справою №500/5853/21, а саме: попередній правовий аналіз матеріалів справи та оцінка обставин і наявних доказів; правовий аналіз законодавства та судової практики; підготовка позовної заяви; підготовка відповіді на відзив (пункт 1 Акту).

Також, Актом (пункт 2) розраховано вартість послуг адвоката з розшифруванням вартості кожної з наданих позивачу послуг, а саме: попередній правовий аналіз матеріалів справи та оцінка обставин і наявних доказів – 2000 грн; правовий аналіз законодавства та судової практики – 2000 грн; підготовка позовної заяви – 4000 грн; підготовка відповіді на відзив – 4000 грн.

Окрім цього, і Договором (пункт 3) і Актом (пункт 3) сторонами обумовлено збільшення вартості послуг на професійну правничу допомогу у разу ухвалення судового рішення про задоволення позову («гонорар успіху») на 5000 гривень.

Отже, згідно рахунку на оплату адвокатських послуг та клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір витрат на правову допомогу позивачу становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. та включає 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 коп. адвокатських послуг у судовій справі та 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. додатковий гонорар.

Доказів фактичної сплати ОСОБА_1 розрахованих витрат на професійну правничу допомогу суду не представлено.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтям 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 17000 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих послуг, оскільки оплата таких послуг не підтверджена матеріалами справи, а такі послуги, як попередній правовий аналіз матеріалів справи та оцінка обставин і наявних доказів; правовий аналіз законодавства та судової практики; написання позовної заяви, відповіді - охоплюються загальною адвокатською діяльністю та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

При цьому суд звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, а також враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені у позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного позову. Більше того, по даній категорії справ склалася усталена судова практика, неодноразово висловлена позиція Верховного Суду, а тому, на думку суду, підготовка позову у цій справі та відповіді на відзив - не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд приходить до переконання про недотримання вимог частини третьої та п`ятої статті 134 КАС України, а тому, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, а також визначення судом в ході розгляду судової справи належного способу захисту прав позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень 00 коп.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання даної позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн згідно квитанції №73500976 від 24.09.2021 (арк. справи 23), а отже такі судові витрати підлягають стягненню на корить позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Збаразької міської ради Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Збаразької міської ради Тернопільської області щодо неприйняття рішення, передбаченого частиною сьомою статті 118 ЗК України за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 з питань надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектара, яка є частиною земельної ділянки під кадастровим номером 6122482600:01:002:0357.

Зобов`язати Збаразьку міську раду Тернопільської області розглянути клопотання ОСОБА_1 з питань надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектара, яка є частиною земельної ділянки під кадастровим номером 6122482600:01:002:0357 та прийняти рішення у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Збаразької міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. сплаченого судового збору згідно квитанції №73500976 від 24.09.2021 та 3000 (три тисячі) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач: - Збаразька міська рада Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, 4, м. Збараж, Тернопільська область, 47302, код ЄДРПОУ: 04058404).

Головуючий суддя Мірінович У.А.