Рішення № 101685103, 06.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 р. № 400/2150/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Військової частини А0224, ПГС, 72, м. Миколаїв, 54025, про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А0224 (далі - відповідач) з вимогами:

визнати протиправною бездіяльність військової частини А0224 щодо невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 04.10.2011 по 31.12.2015 в сумі 52471 (п`ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят одну) гривню 44 копійки;

зобов`язати військову частину А0224 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 04.10.2011 по 31.12.2015 в 52471 (п`ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят одну) гривню 44 копійки;

стягнути з військової частини А0224 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 (ста тисяч) гривень, завданої протиправною бездіяльність військовою частини А0224, що мало прояв в порушенні мого права на індексацію грошового забезпечення за період проходження

Ухвалою від 08.04.2021р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін у судове засідання).

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) за період з 04.10.2011 по 31.12.2015 не нараховувалась індексація грошового забезпечення, тому відповідач повинен виплатити позивачу таку індексацію в розмірі 52471,44грн.

Відповідач в строк, встановлений ухвалою суду від 08.04.2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду від 08.04.2021р. та позовної заяви (а.с.17-19).

Відповідно до ст. 262 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд встановив наступне.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині А0224 з 07.10.2010р. по 22.05.2019р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 04.10.2011р. проходив службу у військовій частині А0224 за контрактом.

Позивач вважає, що відповідач повинен був сплатити йому індексацію грошового забезпечення за 2011-2015 роки, проте такого не вчинив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону).

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017-III (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю

найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік .

В контексті наведеного суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач вважає, що відповідачем повинна була нраховуватися індексація за 2011-2015 роки, проте військова частина А0224 не виконанла свого обов`язку щодо виплати зазначеної індексації.

В обґрунтування позову позивачем до справи надано копію витягу з наказу командира 79 окремої аеромобільної бригади від 04.10.2011 року №37-к, який свідчить про призначення ОСОБА_1 на відповідну посаду та розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 04.10.2011 року по 31.12.2015 року (а.с.10-11).

Суд вивчивши надані позивачем до справи докази, вказує на те, що розрахунок індексації, який наданий позивачем до справи, є не підписаний жодною уповноваженою на те особою, без печатки уповноваженого органу на його складання, тому судом до уваги при винесені рішення по даній справі не приймається.

Відповідач в свою чергу, жодних доказів виплати індексації позивачу за період з спірний період також суду не надав.

Крім того, позивачем не надано до справи доказів звернення до відповідача з відповідним рапортом щодо виплати індексації за спірний період.

Жодних інших доказів станом на час розгляду справи, в обгрунтування позову позивачем до справи не надано.

Разом з тим, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Інших доводів зі сторони позивача щодо даного питання до матеріалів справи не надано.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позову з мотивів необґрунтованості самого позову.

Ні позивачем, ні відповідачем не надано доказів того, що у спірних правовідносинах здійснювалась чи не здійснювалась виплата позивачу індексації грошового забезпечення.

Отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмова в позові по суті позовних вимог не є підставою для розгляду питання про виплату моральної шкоди та підставою для задоволення такої вимоги.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А0224 (ПГС, 72, м. Миколаїв, 54025, код ЄДРПОУ 09588762) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов