Ухвала суду № 101684887, 30.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/407/17

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

30 листопада 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н. М.,

секретар судового засідання Кушик Й-Д.М.,

представника позивача Іванейко Я.Я.,

представника відповідача Кріль Н.Г.,

розглянув у судовому засіданні заяву представника позивача про закриття провадження у справі у справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” про стягнення коштів з рахунків у банках-

в с т а н о в и в:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника, в сумі 11215515,00 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 року провадження у справі зупинено до винесення рішенням у справі за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” до Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень –рішень.

Ухвалою суду від 28.01.2021 поновлено провадження у справі.

28.01.2021 судом замінено позивача у справі - Червоноградську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області на Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43143039)

14.09.2021 судом замінено позивача у справі - Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43143039) на Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090)

Відповідачем 18.11.2021 (вх. №24576) подано клопотання про закриття провадження у справі та надіслання матеріалів справи до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/2441/15 про банкрутство ПАТ “Львівська вугільна компанія”.

В обґрунтування клопотання позивач покликається на правову позицію, сформовану Великою палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 (905/1159/20), яка полягає у тому, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

У судовому засіданні представник позивача подане клопотання підтримав, просив таке задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив, щодо поданого клопотання, просив у задоволенні такого відмовити.

Суд, розглянувши клопотання та заслухавши думку представників сторін, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Визначене Конвенцією поняття “суд, встановлений законом” містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Суди повинні керуватися принципом визначеності і не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета судами різних юрисдикцій.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикція адміністративних судів визначена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відповідно до пункту 5 частини першої якої така поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

Тобто розгляд справ за зверненням контролюючого органу з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків відбувається в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, Велика палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 (905/1159/20) дійшла висновку, що з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї (пункт 40 постанови).

На підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 у справі №914/2441/15 відкрито провадження у справі про банкрутство - Приватного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 35879807).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду адміністративну справу №813/407/17, провадження у якій відкрито ухвалою суду від 20.04.2017.

Ураховуючи правовий висновок у справі №905/2030/19 (905/1159/20) та з огляду на здійснення щодо відповідача - платника податків провадження у справі про банкрутство, підвідомчість цього спору, слід визначати із застосуванням положень статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі №914/2441/15 про банкрутство ПАТ “Львівська вугільна компанія”.

З огляду на вказане, дана справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Наслідки закриття провадження визначені статтею 239 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Виходячи з викладеного, провадження у справі №813/1411/17 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Суд роз`яснює позивачеві, що даний спір повинен вирішуватися Господарським суду Львівської області в порядку господарського судочинства.

При цьому, суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Позов в цій справі було заявлено 31.01.2017, коли Публічне акціонерне товариство “Львівська вугільна компанія” вже перебувало в стадії банкрутства, а тому, відповідно до вимог частини 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, у суду не виникає обов`язку надіслати матеріали даної справи до Господарського суду Львівської області.

Разом з тим, суд зазначає, що частиною 1 статті 239 КАС України передбачено, що суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Таким чином, з позиції суду, застосування механізму скерування справи до суду за встановленою юрисдикцією відбувається після оскарження судового рішення, яким питання предметної юрисдикції вирішено вперше, тобто ухвали суду про закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, тому застосування такого механізму є передчасним.

Отже, визначений частиною 1 статті 239 КАС України порядок направлення справи за встановленою юрисдикцією унеможливлює задоволення клопотання позивача в частині передачі справи №813/407/17 Господарському суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія» судом першої інстанції при постановленні ухвали про закриття провадження у справі.

Приписами ч. 2 ст. 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 6 ст. 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За подання цього позову позивач згідно з квитанцією №945 від 27.12.2016 сплатив 41329,11 грн судового збору, згідно з квитанцією № 110 від 29.03.2017 сплатив 19738,94 грн судового збору, згідно з квитанцією №190 від 30.03.2017 сплатив 1492,80 грн судового збору, згідно з квитанцією №214 від 14.04.2017 сплатив 105671,88 грн судового збору.

Відтак, сплачений позивачем за подання цієї позовної заяви судовий збір в сумі 168232,73 грн підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

заяву представника позивача про закриття провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” про стягнення коштів з рахунків у банках- задовольнити частково.

Провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства “Львівська вугільна компанія” про стягнення коштів з рахунків у банках- закрити.

В решті вимог заяви відмовити.

Повернути Головному управлінню ДПС у Львівській області з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 168232 (сто шістдесят вісім тисяч двісті тридцять дві грн 73 коп.) сплаченого згідно з квитанціями від 27.12.2016 № 945, від 29.03.2017 № 110, від 30.03.2017 №190, від 14.04.2017 №214.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду із тією самою позовною заявою не допускається.

Копії ухвали скерувати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими до статтями 293-296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.12.2021.

Суддя Грень Н.М.