Рішення № 101684772, 03.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/13197/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3002 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини 3002 Національної гвардії України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини 3002 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у грудні 2016 року з базовим місяцем - січень 2016 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 3002 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня по листопад 2016 року, за 2017 рік та 2018 рік;

- зобов`язати військову частину 3002 Національної гвардії України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за 2016 рік, а також нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 01.03.2018 з базовим місяцем - січень 2008 року, а з 01.03.2018 по 04.12.2018 з базовим місяцем - березень 2018 року;

- стягнути витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Ухвалою від 11.08.2021 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 у період з 26.12.2014 - по 04.12.2018 проходив військову службу у військовій частині 3002 Національної гвардії України на посаді заступника командира військової частини з роботи з особовим складом і у подальшому з 04.12.2018 переведений до Навчального центру Національної гвардії України. За час проходження військової служби у військовій частині 3002 НГУ, відповідач не у повній мірі здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. 03.06.2021 представник позивача письмово звернувся до відповідача для отримання роз`яснення щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення. На зазначене звернення відповідач супровідним листом № 50/02/32-1000 від 18.06.2021 направив на адресу представника довідку № 50/02/32-187 від 18.06.2021 про нараховані та сплачені суми індексації, водночас не надав жодної інформації про неналежні виплати індексації грошового забезпечення за період 2016-2018 рр. Із довідки № 50/02/32-187 від 18.06.2021 вбачається, що у 2016 році позивачу лише у грудні нараховано і виплачено 64,00 грн індексації. У 2017-2018 роках позивачу індексація взагалі не нараховувалась і не виплачувалась. Водночас, у вказаній довідці відповідач зазначив, що у 2016 році нараховував та виплачував позивачу індексацію за базовим місяцем - січень 2016 року, а наступні базові місяці - серпень 2017 та березень 2018. Позивач вважає, що відповідач не у повній мірі виконав вимоги Закону України від 03.07.91 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", зокрема щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 08.09.2021 (вх. № 9574ел), у якому зазначає, що всього за спірний період було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 64,00 грн. Використовувались базові місяці січень 2016 року, березень 2018 року для нарахування індексації. Позивач не надав обґрунтованих підстав щодо неправомірного нарахування, а лише послався на факт того, що нарахування повинне здійснюватися за базовими місяцями січень 2008 року та березень 2018 року. Також вказує, що постановою Кабінету Міністрів України № 1013 запропоновано в грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Розмір грошового забезпечення у грудні 2015 року позивача був менше ніж у січні 2016 близько на 4000 грн, що в свою чергу підтверджує підняття грошовою забезпечення позивача, а відтак для нарахування індексації базовим буде місяць січень 2016 року. Тобто, Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення Індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено місяць, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 з 26.12.2014 - по 04.12.2018 проходив військову службу у військовій частині 3002 Національної гвардії України на посаді заступника командира військової частини з роботи з особовим складом і у подальшому з 04.12.2018 переведений до Навчального центру Національної гвардії України.

Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 03.06.2021, у якому просив надати довідку про нараховану та виплачену ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по грудень 2018 року (включно) індексацію грошового забезпечення, а також відомості про базові місяці нарахування такої індексації.

Листом від 18.06.2021 № 50/02/32-1000 відповідач гадав довідку про нараховані та сплачені суми індексації ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 19.12.2018.

Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо невірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період 01.01.2016 по 04.12.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” врегульовано, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, складовою частиною грошового забезпечення та підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови №1294.

У свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою №1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.

Отже, з набранням чинності Постановою №1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до роз`яснення Мінсоцполітики від 08.05.2017 №48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18.07.2017 № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018 №28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 09.02.2005 № 024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

У подальшому після прийняття КМ України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Звідси, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців встановлено у січні 2008 року (постанова КМ України № 1294 від 07.11.2007 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”) та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова КМ України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”).

Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас, всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

При цьому, визначення березня 2018 року як базового місяця у межах цієї справи не є спірним.

Відповідно до довідки від 18.06.2021 № 50/02/32-187 за період з 01.01.2016 по 19.12.2021 ОСОБА_1 виплачувалась індексація грошового забезпечення у грудні 2016 року у розмірі 64 грн, протягом січня 2016 року – листопада 2016, у 2018 році та 2018 році індексація невиплачувалась

Відповідно до вказаної довідки базовими місяцями при нарахуванні індексації для розрахунку суми індексації був січень 2016 року, серпень 2017 року, березень 2018 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу відповідачем неправильно встановлено базовий місяць, у спірний період позивачу нарахування індексації здійснювалось у занижених розмірах.

Тому суд визнає протиправними дії відповідача щодо нарахування індексації позивачу у період з 01.01.2016 по 04.12.2018 не у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем неправильно встановлено базовий місяць, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січня 2008 року - за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно та базового місяця березня 2018 року - за період з 01.03.2018 по 04.12.2018 включно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими , а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 5 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн суд враховує таке.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм висновується, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд встановив, що 03.06.2021 між адвокатським об`єднанням "Мицик, Кравчук і Партнери" (виконавець) та Задворним (клієнт) укладений договір про надання правової допомоги № 484 (далі - договір).

Відповідно до пункту 3.1 договору правова допомога, передбачена предметом цього договору оплачується відповідно до акту виконаних робіт.

Відповідно до акту виконаних робіт від 08.08.2021, виконавцем в інтересах клієнта, згідно з Договором, у повному обсязі виконано зобов`язання:

- вивчення наданих документів про звільнення та опрацювання довідки про грошове забезпечення, надання консультацій та узгодження правової позиції щодо соціальних виплат, опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовці, опрацювання відповіді відповідача - 2 год.;

- складання позовної заяви та підготовка додатків до позовної заяви 1год.

Розрахунок здійснено відповідно до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 години - 1000 грн (3 год. х 1000 грн = 3000 грн).

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 05.08.2021 № 0.0.2220055445 позивач сплатив 3000,00 грн на рахунок отримувача адвокатського об`єднання "Мицик, Кравчук і партнери", призначення платежу: за надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 03.06.2021 № 484.

Відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу у зв`язку з тим, що при наданні адвокатом розрахунку витрат на правову допомогу на суму 3000 грн щодо обсягу наданих послуг та використання адвокатом робочого часу не було належним чином враховано витрачений ним час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

Крім цього, відповідач звертає увагу, що з поданих документів не вбачається детального опису робіт, виконаних адвокатом, та їх зв`язок з розглядом справи, відсутні будь-які детальні розрахунки на підтвердження факту здійснення витрат, їх обґрунтованості та пропорційності.

Відповідач у своєму відзиві не погоджується з понесеними витратами на професійну правничу допомогу. Вважає такі неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Зауважив, що вказана справа є справою незначної складності, а у Єдиному державному реєстрі судових рішень є достатньо аналогічних спорів та відповідної практики, що суттєво полегшує роботу адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16 (касаційне провадження № К/9901/5750/19).

Таким чином, враховуючи заперечення відповідача, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, а також суд враховує, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогійній категорії справ, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини 3002 Національної гвардії України (вул. Княгині Ольги, 105, м. Львів, 79060, ЄДРПОУ 08682683) про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії військової частини 3002 Національної гвардії України щодо нарахування індексації ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 04.12.2018 не у повному обсязі.

3. Зобов`язати військову частину 3002 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січня 2008 року - за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно та базового місяця березня 2018 року - за період з 01.03.2018 по 04.12.2018 включно, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини 3002 Національної гвардії України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (Одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 07.12.2021.

Суддя Кедик М.В.