Рішення № 101684463, 06.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/17738/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу від 19.08.2021 № ЛВ 8962/434/ПД/АВ/ФС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена за допущення до роботи працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Проте, вказує, що ОСОБА_2 виконувала роботу згідно цивільно-правового договору. Обставини щодо виконання ОСОБА_2 роботи згідно цивільно-правового договору встановленні в постанові Галицького районного суду м.Львова від 08.09.2021, що набрала законної сили.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву не подав, хоча про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Оскільки представник відповідача не подав відзиву, не повідомив причин не подання відзиву, суд неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов кваліфікує як визнання позову.

Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі направлення від 15.06.2021 № 0817 головними державними інспекторами Головного управління Держпраці у Львівській області 16.05.2021 о 13.50 год. здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідками проведеної перевірки складно акт інспекційного відвідування від 25.06.2021 № ЛВ8962/434/ПД/АВ та протокол про адміністративне правопорушення від 18.08.2021 № ЛВ8962/434/АВ/П/ПТ.

ФОП ОСОБА_3 , не погодужуючись із актом інспекційного відвідування від 25.06.2021 № ЛВ8962/434/ПД/АВ подала заперечння до Головного управління Держпраці у Львівській області, в яких зазначила, що ОСОБА_2 виконувала роботу згідно цивільно-правового договору від 11.06.2021 № 11/6/П. До заперечень ФОП ОСОБА_3 долучила копію цивільно-правового договору від 11.06.2021 № 11/6/П.

Головним управлінням Держпраці у Львівській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 25.06.2021 № ЛВ8962/434/ПД/АВ, керуючись ст. 265 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядком накладення штрафіва за порушення законодавства про працюта зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013№ 509 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, винесено поставнову від 19.08.2021 № ЛВ8962/434/ПД/АВ/ФС про накладння штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятіст населення.

Відповідно до вказаної постанови на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 60000,00 грн, за порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 3 с. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу". Зазначено, що з метою проведення інспекційного відвідування, на підставі направлення від 15.06.2021 № 0817 головними державними інспекторами 16.05.2021 о 13.50 год. здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час інспекційного відвідування за вищевказаною адресою в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » головними державними інспекторами за виконанням трудової функції офіціанта зафіксовано особу у формі із логотипом кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка представилась як ОСОБА_2 (що підтверджують матеріали фото та відео фіксації зробленої під час проведення контрольного заходу). Відповідно до наданих пояснень головному державному інспектору 16.06.2021 о 13:53 год ОСОБА_2 повідомила, що «стажується третій чи четвертий день на посаді офіціанта, документи на працевлаштування принесла, але ще не оформлена». Враховуючи вищенаведене, у ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 має місце порушення вимог 1 ст. 21, ч. 3 с. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", а саме: фактичний допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особу ОСОБА_2

Позивач, непогоджуючись із поставновою Голвоного управління Держпраці у Львівській області від 19.08.2021 № ЛВ 8962/434/ПД/АВ/ФС про накладення штрафу, звернулась із даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 4 статті 2 вищезгаданого Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення Про Державну службу України з питань праці, відповідно до п.1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом пунктів 1 та 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509) цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

За приписами ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу наведених норм, суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова Головного управління Держпраці у Львівській області винесена за порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 3 с. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", оскільки під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » головними державними інспекторами за виконанням трудової функції офіціанта зафіксовано особу у формі із логотипом кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка представилась як ОСОБА_2 (що підтверджують матеріали фото та відео фіксації зробленої під час проведення контрольного заходу). Відповідно до наданих пояснень головному державному інспектору 16.06.2021 о 13:53 год ОСОБА_2 повідомила, що «стажується третій чи четвертий день на посаді офіціанта, документи на працевлаштування принесла, але ще не оформлена». Враховуючи вищенаведене, у ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 має місце порушення вимог 1 ст. 21, ч. 3 с. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", а саме: фактичний допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особу ОСОБА_2

Проте, судом встановлено, що відповідно до цивільно-правового договору від 11.06.2021 № 11/6/П, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (замовником) та ОСОБА_2 (виконавцем) виконавець зобов`язується виконати роботи по розробці чек-листів роботи офіціанта на підставі дослідження робочого дня офіціантав кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » заадресою АДРЕСА_1 . Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку , а сам організовує процес викоання робіт, в т.ч. використовує власні засоби та матеріали. Замовник надала виконавцю, зокрема, уніформу офіціанта. Вартість робіт за цим цивільно-правовим договором становить 1000,00 грн за один чек-лист, всього ціна довогору 2000,00 грн (пункти 1.1, 1.2, 3.1, 4.1 договору).

ФОП ОСОБА_3 повідомила Головне управління Держпраці у Львівській області в про те, що нею не допущено порушень трудового законодавства, оскільки ОСОБА_2 виконувала роботу згідно цивільно-правового договору від 11.06.2021 № 11/6/П (згідно заперечень на акт інспекційного відвідування, що зареєстровані в Головному управлінні Держпраці у Львівській області 30.06.2021).

Суд зазначає, що укладений цівільно-правовий договір між позивачем та ОСОБА_2 не відповідає ознакам трудового договору, відтак в суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 підпорядковувалась правилам внутрішнього трудового розпорядку, виконувала не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконував визначену трудову функцію.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №840/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18) та постанові Верховного Суду від 05.02.2020 року у справі №620/3913/18 ( провадження №К/9901/14087/19).

Окремо суд зазначає, що укладений цивільно-правовий договір не визнаний недійсним в судовому порядку, не має ознак нікчемного правочину, а у відповідності до Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яким визначено права посадових осіб - інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, з якого видно, що інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 у справі №806/2064/18, в постанові від 26.05.2020 року у справі № 160/5315/19 та в постанові від 14.05.2020 року по справі № 640/1099/19.

Окрім того, 18.08.2021 за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом скаладено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 .

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 08.09.2021 у справі № 461/7090/21, що набрала законної сили, відмовлено у притягнення ОСОБА_1 до адміністратинвої відповідальності, провадження у справі закрито. Вказаним судовим рішенням встановлено, що між ОСОБА_1 та особою, яка перебувала в залі кафе, ОСОБА_2 було укладено цивільно-правовий договір № 11/6/П від 11.06.2021. Згідно зазначеного договору виконавець ОСОБА_2 зобов`язалася виконати роботи по розробці чек-листів роботи офіціантана підставі дослідження робочого дня офіціантав кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п. 3.1. зазначеного договору замовник (ФОП ОСОБА_1 ) надала виконавцю ( ОСОБА_2 ) уніформу офіціанта. Крім того, ОСОБА_1 у строки передбачені чинним законодавством було сплачено до державного бюджету податки з вказаної цивільно-правової угоди в розмірі 790,00 гр., що підтверджуєься копіями платіжних доручень від 08.07.2021, долучених доматеріалів справи. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що зазначена вище цивільно-правова угода між позивачем та ОСОБА_2 була спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, і не пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

За встановлених обставин справи суд вказує, що позивачем не допущено порушень вимог ч. 1 ст. 21, ч. 3 с. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відтак винесена постанова Головного управлінням Держпраці у Львівській області від 25.06.2021 № ЛВ8962/434/ПД/АВ про накладння штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є протиправною та підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області.

Керуючись статтями 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову до Головного управління Держпраці у Львівській області від 25.06.2021 № ЛВ8962/434/ПД/АВ про накладння штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

3. Судовий збір в розмірі 908,00 грн стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 06.12.2021.

Суддя Костецький Н.В.