Ухвала суду № 101684435, 30.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7135/21

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

30 листопада 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Гернага Ю.О.,

за участю:

представник позивача Стець Р.Я.,

представник відповідача Волошин О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ірис Систем» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю “Ірис Систем” звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо проведення дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ірис Систем» з складенням висновку №41/13-01-08-01-06-43610861 від 02.03.2021 та скерування його в Львівську обласну прокуратуру, а також ненадання відповіді на адвокатський запит від 12.03.2021;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області надати запитувану у адвокатському запиті від 12.03.2021 інформацію та копії документів.

25.05.2021 до суду від представника ГУ ДПС у Львівській області надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтоване тим, що спір, що виник між сторонами, не є публічно-правовим. Позивач оскаржує дії ГУ ДПС у Львівській області з проведення дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ “Ірис Систем” із складенням висновку №41/13-01-08-01-06-43610861 від 02.03.2021 та скерування його у Львівську обласну прокуратуру, а також ненадання відповіді на адвокатський запит. Відповідач зазначає, що участь у спорі суб`єкта владних повноважень, як окрема обставина, не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим. При цьому, посилається на практику Верховного Суду, у відповідності до якої сформовано висновок про те, що проведення податковим органом аналітичної роботи, дослідження фінансово-господарської діяльності не може бути самостійним предметом розгляду жодним судом.

Представник позивача 13.07.2021 подав до суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі. Зазначає, що позивачем оскаржуються саме дії відповідача як контролюючого органу щодо наявності в нього прав та повноважень для здійснення дослідження фінансово-господарської діяльності платника, обов`язку не розголошувати відомості про платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов`язків, крім випадків коли це прямо передбачено законами; обов`язку надати запитувану інформацію в порядку Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інформацію та копії матеріалів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання про закриття провадження у справі, просив таке задоволити.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання про закриття провадження у справі, просив в задоволенні такого відмовити.

Вирішуючи питання щодо закриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд встановив, що ГУ ДПС у Львівській області на виконання вимог листа прокуратури Львівської області від 17.12.2021 №10/1-245вих20 проведено дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ “Ірис Систем”, за результатами якого складено висновок №41/13-01-08-01-06-43610861 від 02.03.2021 (далі – висновок або Аналітичне дослідження) та скеровано на адресу ініціатора (Львівська обласна прокуратура) листом № 2398/5/13-01-08-01-10 від 02.03.2021.

Відповідно до частини 1 статті 84 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Згідно з частиною 2 статті 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до статті 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 зазначеного Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою зазначеної статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених вказаним Кодексом випадках, - на потерпілого.

Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Згідно із статею 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 вказаної статті сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 93 КПК України передбачено, що сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 вказаного Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

Згідно із статтею 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Аналізуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржувані дії відповідача вчинялися ним на виконання, зокрема, доручення щодо проведення аналітичного дослідження при проведенні досудового розслідування, тобто на підставі процесуальних документів, прийнятих (складених) на підставі норм та в порядку, передбаченому КПК України.

Суд вважає, що оскаржені позивачем дії відповідача щодо проведення та складення Аналітичного дослідження на момент звернення з цим позовом не порушують прав, свобод або інтересів позивача, а спірна аналітична діяльність відповідача та складення за її наслідком певних документів не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.

У цьому контексті суд зазначає, що за нормами Податкового кодексу України (зокрема, пп. 19-1.1.35, 19-1.1.41, 20.1.42, 62.1.2) обумовлено право контролюючих органів на здійснення аналітичної діяльності, що є зрозумілим і виправданим. А тому, такі дії контролюючого органу, а також оформлення ним певного службового документа за їх наслідком не призводять до впливу на права чи інтереси позивача у публічно-правовій сфері. Фактично йдеться про внутрішню діяльність податкового органу, при якій ним здійснено аналітичну роботу, у спірному випадку, спрямовану на виявлення певних правопорушень.

При цьому, навіть у разі проведення таких дій контролюючим органом без достатніх підстав або всупереч своєї компетенції, це не свідчить само по собі про порушення прав чи інтересів позивача й про виникнення спірних публічно-правових відносин між відповідачем і позивачем. У разі, якщо внутрішня діяльність відповідача містить певні недоліки, це не є підставою для здійснення судового контролю за позовом суб`єкта приватного права.

Предметом судового розгляду не можуть бути в універсальному порядку питання організації діяльності певного суб`єкта владних повноважень, контроль за дотриманням ним чи його працівниками всіх вимог закону тощо, оскільки суд не здійснює загального нагляду в такому розумінні. Тому лише намір перевірити наявність підстав для вчинення відповідачем певних внутрішньо-організаційних дій, правомірність їх висновків і оцінок не є приводом для вирішення такого питання в судовому порядку.

Як суд вже зазначав, предметом спору в адміністративній справі повинно бути відповідні дії чи рішення, які вчинені/прийняті в межах здійснення управлінських функцій, та які безпосередньо породжують для особи певні правові наслідки, порушуючи її права та законні інтереси. Проте службова діяльність відповідача щодо проведення аналітичної роботи не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду та вони самостійно не можуть бути предметом судового розгляду.

Таким чином, спір щодо оскарження дій ГУ ДПС у Львівській області стосовно здійснення аналітичного дослідження не є публічно-правовим, оскільки по суті позивач не погоджується із діями відповідача щодо проведення та складення дослідження фінансово-господарської діяльності товариства, які вчинені на виконання вимог листа прокуратури Львівської області від 17.12.2021 №10/1-245вих20 у відповідному кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється.

Вказане зумовлює висновок суду про закриття провадження у справі.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 КАС України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Виходячи із змісту позовних вимог, суд вважає за необхідне вказати на те, що такого роду вимога не може бути окремим і самостійним предметом позову в суді будь-якої юрисдикції. Суд зазначає, що доводи позивача щодо протиправності дій відповідача щодо проведення дослідження фінансово-господарської діяльності стосовно наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та/або інших правопорушень, а також складання за його наслідком аналітичного дослідження може виступати елементом доказування при розгляді іншого спору або ж підлягати оцінці як доказ у рамках кримінальної справи чи враховуватися при доказуванні в ній.

У зв`язку з чим потрібно вказати, що “спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства” слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Зокрема, таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №9901/633/18, від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 №9901/152/18, від 30.05.2018 у справі №9901/497/18, від 20.03.2019 у справі №810/5854/14.

Таким чином, позовна вимоги про визнання протиправними дій ГУ ДПС Львівській щодо проведення та складення дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ “Ірис Систем”, яке оформлене аналітичним дослідженням №41/13-01-08-01-06-43610861 від 02.03.2021 не підлягає судовому захисту, а тому компетентний суд щодо розгляду такого спору відсутній.

Щодо оскарження ненадання відповідачем відповіді на адвокатський запит суд зазначає наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України “Про доступ до публічної інформації” (далі – Закон №2939-VI).

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1 зазначеного Закону).

Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Закон визначає адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (частина 1 статті 24 зазначеного Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).

За приписами статті 24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Виходячи з наведених правових норм, адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Частиною першою статті 8 Закону №2939-VI визначено, що таємною інформацією є інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Пунктом 5 частини першої статті 3 КПК України встановлено, що досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У частині другій статті 214 КПК України, зокрема, передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

Таким чином, інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є такою, яку було створено або одержано відповідачем у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи.

Так, КПК України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. А тому доступ учасників кримінального провадження, до яких належить, зокрема, адвокат, до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.

Інші особи, які не є учасниками кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання відповідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 222 КПК України.

Отже, предметом адвокатського запиту від 12.03.2021 становить інформація, яка містить таємницю досудового розслідування. Порядок ознайомлення із такою інформацією, врегульовано спеціальним нормативно-правовим актом, а саме – Кримінальним процесуальним кодексом України, який, серед іншого, визначає права та обов`язки розпорядників інформації, яка стосується досудового розслідування, визначає порядок ознайомлення із відповідної інформацією, а також визначає процедури оскарження бездіяльності зобов`язаних суб`єктів у разі їх бездіяльності.

Із врахуванням викладеного суд зазначає, що приписами частини 1 статті 303 КПК України встановлено які саме діяння можуть бути оскаржені в межах досудового провадження. При цьому, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу (частина 2 статті 303 КПК України).

Таким чином, суд висновує, що оцінка ненадання відповіді на адвокатський запит повинна здійснюватися судом при розгляді та вирішенні кримінального провадження №4202014090000068.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства. Відтак провадження у цій частині підлягає закриттю.

Суд роз`яснює позивачу, що розгляд та вирішення вказаної позовної вимоги має здійснюватися місцевим загальним судом за правилами кримінального судочинства.

Керуючись ст. ст. 189, 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ірис Систем» (вул. Кн. Ольги, 5 з, м. Львів, код ЄДРПОУ43610861) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Провадження у адміністративній справі № 380/7135/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ірис Систем» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – закрити.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 06.12.2021.

Суддя Костецький Н.В.