Рішення № 101683851, 07.12.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року № 320/6136/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків,

в с т а н о в и в:

Головне управління ДПС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода", в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

- накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода", що знаходяться в баках у межах суми податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість, який не сплачений у встановлені строки.

Також, позивач зазначає, що у відповідача відсутнє будь-яке майно, на яке можна було б звернути стягнення у погашення податкового боргу, а тому наявні підстави передбачені п.п.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України для накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ "Білоцерківвода", що знаходяться в банку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках платника податків, позивач повинен довести, що це є єдиним можливим заходом погашення податкового боргу, довести недостатність майна у платника податків через що виникає необхідність накласти арешт на банківські рахунки та цінності. Стверджує, що позивачем не надано доказів відсутності майна у товариства для погашення податкового боргу, а наданий опис переданого майна у податкову заставу не є належним доказом відсутності майна для погашення боргу.

Зазначає, накладення арешту на майно та рахунки підприємства фактично паралізує його господарську діяльність, а місто Біла Церква та місто Умань залишаться без водопостачання та водовідведення на невизначений термін, адже при арештованих рахунках підприємство не матиме змоги здійснювати оплату електроенергії та реагентів для очистки води та стічних труб, що призведе до повної зупинки роботи підприємства. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому останній заперечує проти наведених у відзиві аргументів та стверджує, що чинне податкове законодавство не ставить обов`язок платника податків сплати до бюджету узгодженої суми податкового законодавства в залежність від одержання субвенції з Державного бюджету, а не отримання субвенції не є підставою для звільнення такого платника податків від виконання податкового обов`язку. Просить суд позов задовольнити.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких товариство зазначає, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашення заборгованості іншим кредиторам підприємства. Звертає увагу на те, що рахунок відповідача призначений в тому числі і для виплати заробітної плати працівникам, а також зазначає, що чинним законодавством передбачений окремий рахунок для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, який згідно положень Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" є спеціальним рахунком та на який забороняється звернення стягнення на накладення арешту. Крім того, зазначає, що товариство є стратегічним підприємством, що забезпечує життєдіяльність м. Біла Церква та м. Умань, а відсутність води в житлових будинках, медичних установах та навчальних закладах призведе до ускладнення санітарно-епідемічної ситуації, виникнення і поширення інфекційних хвороб серед населення. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (ідентифікаційний код 38010130, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд.14) зареєстровано як юридична особа 28.02.2012, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.05.2013 №200119880 позивач з 01.05.2013 зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Білоцерківвода" були подані до контролюючого органу податкові декларації, в яких самостійно визначено суму податкового зобов`язання, з податку на додану вартість від 16.04.2020, 20.05.2020, 17.06.2020, 20.07.2020, 20.08.2020, 18.09.2020, 20.10.2020, 19.11.2020, 21.12.2020, 18.01.2021, 18.02.2021, 22.03.2021, 19.04.2021, 19.05.2021 та уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 21.08.2020 (2), 25.08.2020 (2), 18.09.2020.

Відповідно до розрахунку податкового боргу з податку на додану вартість ТОВ "Білоцерківвода" , відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в сумі 26 271 010,40 грн., з яких: основний борг - 27 005 233,00 грн., штрафні санкції - 85796,72 грн. та пеня - 641497,08 грн., сплачено 1461516,40 грн.

Як вбачається з інтегрованої картки ТОВ "Білоцерківвода" з податку на додану вартість, сума податкового боргу, з урахуванням часткової сплати, становить 24092330,64 грн., з яких: основний борг - 23963662,27 грн. та пеня - 128668,37 грн.

Зазначене також підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Київській області, згідно з якою за ТОВ "Білоцерківвода" рахується податковий борг на загальну суму 24092330,64 грн., в тому числі по самостійно задекларованим зобов`язанням з податку на додану вартість у сумі 23963662,27 грн.

01.09.2014 Головним управлінням ДПС у Київській області була виставлена відповідачеві вимога форми “Ю” №687-25 про сплату боргу, яка була вручена уповноваженому представнику ТОВ "Білоцерківвода" особисто.

Відомостей про сплату податкового боргу по самостійно задекларованим зобов`язанням з податку на додану вартість у сумі 23 963 662,27 грн., який є предметом стягнення у цій справі, у матеріалах справи немає.

У позовній заяві позивач зазначив про відсутність у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, внаслідок чого контролюючий орган просить суд накласти арешт на кошти та цінності, що знаходяться в банку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.5. статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

У відповідності до пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки);нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, Податковим кодексом України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Наведені законодавчі норми встановлюють як право контролюючого органу на звернення до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти платника, так і підстави для реалізації такого повноваження.

При цьому, підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 28.07.2021 у справі №825/2351/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 98614789).

Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №802/1937/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89674888) зазначив, що наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №520/6837/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93437829) зазначив, що виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права слідує, що наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, а винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд дійшов висновку про те, що норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У позовній заяві позивач зазначив про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" майна, за рахунок якого може бути погашена заборгованість по самостійно задекларованим зобов`язанням з податку на додану вартість у сумі 23963662,27 грн.

На підтвердження такої позиції позивачем додано до матеріалів справи копії рішення про опис майна у податкову заставу від 01.09.2014, актів опису майна від 14.12.2020 та 30.03.2021, відповідно до яких загальна сума описаного у податкову заставу майна платника податків складає 4354515,37 грн.

При цьому, з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.04.2021, вбачається відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" нерухомого майна, яке відповідно до положень Податкового кодексу України може бути джерелом погашення податкового боргу.

Однак, суд зауважує, що наведена інформація свідчить лише про відсутність у Реєстрі інформації про зареєстроване за відповідачем нерухоме майно.

Крім того, згідно частиною першою статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

У справі, що розглядається, контролюючим органом не було надано та не було доведено належними та допустимими доказами відсутність у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Зокрема, контролюючим органом не було зроблено запити до відповідних установ про наявність зареєстрованих за платником податків техніки, земельних ділянок, цінних паперів, прав інтелектуальної власності, різного роду устаткування, обладнання тощо.

Позивачем не надані докази вжиття ним заходів щодо встановлення факту наявності або відсутності у відповідача готівкових коштів, зокрема, у касі підприємства.

З огляду на ненадання контролюючим органом доказів відсутності у відповідача майна та/або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, суд вважає, що підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ "Білоцерківвода", що знаходяться в банку, відсутні.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 10.12.2020 у справі № 520/6837/19, від 14.05.2020 у справі №820/5660/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89251708) та від 28.08.2019 у справі №825/2146/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83883641).

Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи позивачем не було доведено факту відсутності у відповідача майна, за рахунок якого можливо здійснення погашення податкового боргу, що, в свою чергу, виключає можливість накладення арешту на кошти відповідача у банках.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасиками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.