Рішення № 101683633, 07.12.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 грудня 2021 року Справа № 280/9341/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.10.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періодів з 01.09.1985 року по 25.06.1989 року та з 19.10.1989 року по 06.11.1991 року до пільгового страхового стажу, передбаченого Списком №1;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди з 01.09.1985 року по 25.06.1989 року та з 19.10.1989 року по 06.11.1991 року до пільгового страхового стажу, передбаченого Списком № 1, з подальшим перерахунком його пенсії з дані її призначення - 01.07.2020 року.

Ухвалою суду від 08.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхуван ня».

В червні 2021 року позивачу стало відомо, що безперервний період його навчання з 01.09.1985 року по 25.06.1989 рокі за фахом «устаткування заводів чорної металургії» та період строкової військової служби з 19.10.1989 року по 06.11.1991 року включно не зараховано до пільгового страхового стажу за Списком №1.

10.08.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування періодів його навчання з 01.09.1985 року по 25.06.1989 року та проходження військової служби з 19.10.1989 року по 06.11.1991 року до пільгового страхового стажу, передбаченого Списком №1.

Відповідач листом відмовив позивачу у зарахуванні спірних періодів до пільгового страхового стажу передбаченого Списком №1 та зазначив, що відповідно до статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання в професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Оскільки, законодавством не передбачено зарахування періодів навчання в технікумі до стажу роботи, яка дає право на пенсію в пільгових умовах, тому відсутні підстави для зарахування до стажу роботи за Списком 1 періоду навчання в Запорізькому металургійному технікумі ім. A.M. Кузьміна з 01.09.85 по 30.06.89.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 за № 1788-XIІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 позивач у період з 01.09.1985 року по 25.06.1989 року проходив навчання в Запорізькому металургійному технікумі; у період з 26.07.1989 по 14.10.1989 працював на посаді терміста прокату на ЗМК «Запоріжсталь»; у період з 19.10.1989 року по 06.11.1991 року проходив строкову військову службу та 02.01.1992 був прийнятий на посаду терміста прокату, що відноситься до пільгового страхового стажу, передбаченого Списком № 1.

Щодо зарахування позивачу періоду навчання з 01.09.1985 року по 25.06.1989 року до пільгового стажу, передбаченого Списком №1, суд зазначає наступне.

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 позивач у період з 01.09.1985 року по 30.06.1989 року навчався в Запорізькому металургійному технікумі.

Оскільки позивач проходив навчання до набрання чинності Законом України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998, у даному випадку посилання відповідача на положення зазначеного Закону як на підставу відмови для зарахування даного періоду до пільгового стажу позивача є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам законодавства, зокрема, ст. 58 Конституції України, якою визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Таким чином, суд звертає увагу, що до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство, чинне на момент їх виникнення.

Так, відповідно до п.п. "з" п. 109 розд. VIII Постанови Ради Міністрів СРСР "Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій" від 03.08.1972 № 590, крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.

Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і "л", прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для зарахування даного періоду навчання до пільгового стажу особа, після завершення навчання, має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, при цьому не встановлюються обмеження щодо часу працевлаштування особи або конкретної професії, а тому посилання відповідача на те, що позивач після закінчення професійно-технічного училища протягом трьох місяців мав працевлаштуватись на роботу за набутою у професійно-технічному училищі професією, є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що після закінчення навчання 30.06.1989 року в Запорізькому металургійному технікумі позивач 26.07.1989 року працевлаштувався на ЗМК «Запоріжсталь» на посаду на посаду терміста прокату.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання в Запорізькому металургійному технікумі з 01.09.1985 по 30.06.1989.

Щодо зарахування позивачу періоду проходження строкової військової служби з 19.10.1989 року по 06.11.1991 року до пільгового стажу, передбаченого Списком №1, суд вважає за необхідне зазначити, що пенсія позивачу обчислена з урахуванням страхового стажу 35 років 05 місяців, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком 1 складає 10 років 01 місяць 03 дні.

Так, до стажу роботи в пільгових умовах за Списком 1 позивачу зараховано періоди: з 26.07.1989 по 14.10.1989- робота термістом прокату (00р. 02 міс. 19 дії.); з 19.10.1989 по 06.11.1991 - період проходження строкової військової служби (02р. 00 міс. 19 дн.); з 02.01.1992 по 07.06.1999 - робота термістом прокату (07р.05міс.06 дн.); з 28.01.2003 по 15.06.2003 - робота нагрівальником металу (00 р.04міс. 19 дн.), у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Отже, судом встановлено, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не було зараховано йому періоди навчання в Запорізькому металургійному технікумі з 01.09.1985 року по 30.06.1989 року за відсутності підстав, визначених законами.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3, ч. 6 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, які полягають у відмові ОСОБА_1 зарахувати до пільгового стажу передбаченого Списком №1 період навчання в Запорізькому металургійному технікумі з 01.09.1985 року по 30.06.1989 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту її призначення, а саме з 01.07.2020 року, шляхом зарахування до його пільгового стажу передбаченого Списком №1 період навчання в Запорізькому металургійному технікумі з 01.09.1985 року по 30.06.1989 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 07.12.2021.

Суддя О.В. Конишева