Рішення № 101683607, 06.12.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 грудня 2021 року Справа № 280/7746/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. при секретарі Фесик А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна судова адміністрація України

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (надалі відповідач, ТУ ДСА в Запорізькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна судова адміністрація України (далі - третя особа, ДСА України) в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправним і скасувати Наказ начальника Територіального управління ДСА України в Запорізькій області «Про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 » №71-ОС від 02 серпня 2021 року; 2) визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо ненарахування і невиплати позивачеві доплати до посадового окладу та зобов`язати донарахувати і виплатити належну йому щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу, за період з 02 серпня 2021 року до дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і зборів.

У позовній заяві зазначено наступне. Указом Президента України «Про призначення суддів» № 321/2016 від 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Чернігівського районного суду Запорізької області строком на п`ять років. Наказом голови Чернігівського районного суду Запорізької області від 11 серпня 2016 року №2-ос позивача зараховано на посаду судді Чернігівського районного суду Запорізької області з 12 серпня 2016 року. Наказом голови Чернігівського районного суду Запорізької області від 13 листопада 2018 року №10/1-ос позивачеві встановлено доплату за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу з 12 серпня 2018 року. Наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області від 02 серпня 2021 №71-ос позивачеві з 02 серпня 2021 зупинено виплату доплати до посадового окладу за вислугу років. Також з 02 серпня 2021 позивачеві зупинено виплату доплати до посадового окладу за вислугу років. Видання Наказу начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області від 02 серпня 2021 №71-ос позивач вважає незаконним, прийнятим з очевидним порушенням Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та таким, що підлягає скасуванню, а бездіяльність відповідача щодо невиплати доплати за вислугу років є протиправною, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 02.09.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 30.09.2021.

21.09.2021 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву ( №54665 від 21.09.2021) у якому відповідач зазначив наступне. Підставою для видання відповідачем оскаржуваного наказу слугували висновки Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за період з 01.01.2019 по 31.12.2020. Так, в ході проведення ревізії штатної дисципліни, видатків на оплату праці працівників та нарахування на заробітну плату фахівцями Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області здійснено аналіз виплати доплат суддям та зроблено висновок про те, що «зайво нараховано та виплачено доплат до посадового окладу суддів на суму 1220987,16 грн. та сплачено єдиного внеску на суму 160465,11 гривень». У 2019 році судді до проходження кваліфікаційного оцінювання отримують суддівську винагороду, яка складається з посадового окладу і доплат. Починаючи з 01.01.2020 суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), згідно з ч.10 ст.135 Закону України від 02.06.2016 за №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», зі змінами та доповненнями, не має права на отримання доплат до посадового окладу. У Вимозі про усунення виявлених порушень (лист Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 09.07.2021 за №040808-15/2661-2021) від територіального управління вимагається забезпечити відшкодування відповідно до чинного законодавства на користь державшого бюджету за кодом доходів 24060300 «Інші надходження» зайво виплачених доплат до посадового окладу суддів. Вимога Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про усунення виявлених порушень від 09.07.2021 за №040808-15/2661-2021 є обов`язковою до виконання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, як підконтрольної установи в розумінні Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Виплата позивачу доплати до посадового окладу судді з огляду на висновки органу державного фінансового контролю буде свідчити про порушення відповідачем вимог ч.2 ст.19 Конституції України. Також, щодо позовної вимоги про зобов`язання донарахувати і виплатити належну позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу, за період з 02 серпня 2021 року до дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і зборів відповідач зазначив, що матеріали справи не містять доказів наявності у позивача права на отримання суддівської винагороди з урахуванням усіх складових суддівської винагороди, зазначених у частині 2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Як вбачається з наведеної позовної вимоги вона звернена на майбутнє, а тому права позивача в даній частині позовних вимог не є порушеними та не потребують захисту в судовому порядку.

24.09.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зокрема зазначив, що його позов був обґрунтований тим, що керівник відповідача видавши оскаржуваний наказ, по-перше перевищив свої службові повноваження, оскільки за будь-яких умов видання наказів, якими обмежуються розмір винагороди судді не входить в його компетенцію; по-друге відповідач зобов`язаний виплачувати позивачеві надбавку за вислугу років, яка є складовою винагороди судді, оскільки він наразі не здійснює своїх повноважень судді через обставини, які не залежать від його волі та не обумовлені його поведінкою. 03.09.2021 Рада судів України в рішенні №35 зазначила наступне: Рада суддів України приходить до висновку, що обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя, допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню КСУ від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018. В силу ч.7 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статусу суддів», п.2 Типового положення, Положення про ТУ ДСА України в Запорізькій області, Рішення Ради суддів України для відповідача є обов`язковими. Позивач у відповіді на відзив зауважив що відповідач у своєму відзиві, окрім хибної | думки, що начальник ТУ ДСА України в Запорізькій області наділений повноваженнями видавати накази про обмеження виплати винагороди судді на підставі Бюджетного кодексу України, а обмеження виплати частини винагороди судді може здійснюватися на підставі «трактування» законодавства фахівцями Держаудитслуджи України, не навів жодного нормативного обґрунтування правомірності видання оскаржуваного наказу та вчинення бездіяльності щодо невиплати в поновному обсязі винагороди судді.

28.09.2021 до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи, у яких зазначено, що Пунктом 11 рішення XVIII чергового з`їзду суддів України "Щодо критичного стану забезпечення судів, зміцнення незалежності судців та захисту їх професійних інтересів", який відбувся 9-11 березня 2021 р., Державній судовій адміністрації України, розпорядникам бюджетних коштів доручено вжити заходів для нарахування та виплати доплат судцям, які з незалежних від них причин не здійснюють відправлення правосуддя, відповідно до позицій рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018. Просять врахувати пояснення ДСА України під час розгляду справи № 280/7І746/21 та розгляд справи № 280/7746/21 здійснювати без участі ДСА України.

30.09.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що відповідач, як розпорядник коштів Державного бюджет)' України, наділений повноваженнями щодо вжиття заходів для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів. враховуючи той факт, що з 01 серпня 2020 року суддя Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 не здійснює правосуддя у зв`язку закінченням п`ятирічного терміну повноважень відповідно до Указу Президента України від 01 серпня 2016 року № 321/2016, виплата позивачу доплати до посадового окладу судді з огляду на висновки органу державного фінансового контролю буде свідчити про порушення відповідачем вимог ч. 2 статті 19 Конституції України.

Протокольною ухвалою суду від 30.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 26.10.2021.

26.10.2021 підготовче засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою (а.с. 118). Наступне засідання було призначене на 17.11.2021.

17.11.2021 до суду надійшли клопотання представників сторін про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

У листі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 09.07.2021 за №040808-15/2661-2021 на адресу ТУ ДСА в Запорізькій області зазначено: «… Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області на виконання п.8.17 Плану проведения заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на 1 квартал 2021 року (в частині інспектувань), проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі по тексту - Управління, ТУ ДСАУ в Запорізькій області) за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, в ході якої було встановлено низку порушень, що відображені в акті ревізії від 25.05.2021 №08.08-20/7, який підписаний посадовими особами Територіального управління із запереченнями, висновок на які надіслано листом від 06.07.2021 №040808-15/2574-2021. Під час ревізії встановлено наступні порушення законодавства, які наразі не усунуті: 1.В порушення ч.10 ст.135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у 2020 році 18-ти суддям зайво нараховано та виплачено доплат до посадового окладу на суму 1220,99 тис. грн. та зайво сплачено єдиного внеску на суму 160,47 тис. гривень. … На підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон), підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, п.46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області вимагає: 1.Розглянути на нараді результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення до відповідальності у порядку, встановленому законодавством, працівників Управління, винних у допущених порушеннях. 2.Забезпечити відшкодування відповідно до чинного законодавства на користь державного бюджету за кодом доходів 24060300 «Інші надходження» зайво виплачених доплат до посадового окладу суддів на загальну суму 1220,99 тис. грн., в тому числі: по Шевченківському районного суду м.Запоріжжя на суму 281,14 тис. грн.; по Орджонікідзевському районному суду м.Запоріжжя - 137,03 тис. грн.; по Вільнянському районному суду Запорізької області - 96,72 тис. грн; по Енергодарському міському суду - 194,31 тис. грн; по Заводському районному суду м.Запоріжжя - 241,16 тис. грн; по Михайлівському районному суду Запорізької області - 112,91 тис. грн; по Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області 131,44 тис. грн; по Куйбишевському районому суду Запорізької області - 6,31 тис. грн; по Оріхівському районному суду Запорізької області - 7,36 тис. грн; по Приазовському районному суду Запорізької області - 4,2 тис. грн; по Токмацькому районному суду Запорізької області - 4,2 тис. гри; по Чернігівському районому суду Запорізької області - 4,2 тис. гривень. У разі неможливості забезпечення відшкодування у згаданому порядку, розглянути питання відшкодування з осіб, які допустили порушення, відповідно до норм статей 130-136 Кодексу Законів про працю України. … Вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень і недоліків разом із завіреними копіями підтвердних первинних, розпорядчих та інших документів надати управлінню Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до 06.08.2021. Наголошуємо, що відповідно до частини другої ст.15 Закону законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються. У разі неусунення виявлених порушень у встановлений строк, управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області відповідно до норм пунктів 8 та 10 статті 10 Закону має право звернутися до суду. …».

У Наказі ТУ ДСА в Запорізькій області від 02.08.2021 за №71-ос «Про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_3 » зазначено: «… Відповідно до ч.4 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв`язку із закінченням терміну, на який ОСОБА_1 призначено на посаду судді, та з метою попередження вчинення дій, які трактуються фахівцями Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області як зайве нарахування та виплата коштів державного бюджету, враховуючи відстуність відповіді Чернігівського районного суду Запорізької області на лист тетриторіального управління Державної судової адміністрації України від 22.07.2021 №08-04/3114 НАКАЗУЮ: 1.Відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області зупинити з 02 серпня 2021 року виплату доплати до посадового окладу та вислугу років судді Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 . Підстава: Указ Президента України від 01.08.2016 №321/2016 (а.с. 18).

У Рішенні Ради суддів України від 03.09.2021 за №35 зазначено: «… Пунктом 11 Рішення XVІIІ чергового з`їзду суддів України від 11 березня 2021 року вирішено, зокрема, Державній судовій адміністрації України, розпорядникам бюджетних коштів вжити заходів щодо нарахування та виплати доплат суддям, які з незалежних від них причин не здійснюють відправлення правосуддя, відповідно до позицій Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018, Раді суддів України доручено розглянути питання врегулювання щодо нарахування та виплати доплат зазначеним суддям. На виконання Рішення XVІIІ чергового з`їзду суддів України Радою суддів України, як виконавчим органом з`їзду суддів, досліджено вказане питання та встановлено наступне. Так, Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року за №11-р/2018 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VІП, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ зі змінами, а саме: - частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду; - частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації; - частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді. Конституційний Суд України зазначив, що юридичне регулювання, встановлене положенням частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192, яке поширюється на суддів, які не здійснюють правосуддя через обставини, що не залежать від них особисто або не обумовлені їхньою поведінкою, звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддів. Отже, положення частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192 для цілей застосування окремих положень Закону №1402 суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України. Окрім цього, вказано про відсутність відповідного законодавчого врегулювання щодо інших випадків, коли суддя не здійснює правосуддя, зокрема з незалежних від нього причин або через обставини, що не обумовлені його поведінкою. Крім того, Конституційним Судом України в мотивувальній частині Рішення від 04.12.2018 №11-р/2018 встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, згідно із Законом №1402 нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147). Також Конституційний Суд України, у своєму рішенні зазначив, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим. Сам по собі факт, що у рішенні не наведені усі випадки, коли суддя не здійснює правосуддя (наприклад виплата винагороди суддям, повноваження яких припинились, виплата винагороди суддям, які не здійснюють правосуддя через не приведення їх до присяги тощо) не дає підстав вважати, що дане рішення Конституційного Суду України не може бути застосовним до них. Крім того, втрата чинності закону України №2453 в редакції закону №192, також не може бути підставою для не застосування вказаного рішення Конституційного Суду України, адже у ньому чітко вказано, що відповідні норми визнані неконституційними саме для цілей застосування окремих положень Закону №1402. А відтак, суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018. Як встановлено, в окремих областях (наприклад Вінницька та Харківська області) територіальними управліннями ДСА України з січня 2021 року припинено виплату доплат до посадового окладу суддям, які не відправляють правосуддя з незалежних від них причин, зокрема, у зв`язку із закінченням строку повноважень, на який їх було призначено та не закінченням процедури кваліфікаційного оцінювання суддів. Також аналогічні помилкові висновки щодо відсутності підстав для виплати доплат до посадового окладу суддям, які не відправляють правосуддя з незалежних від них причин з 01 січня 2020 року, були здійснені органами Державної аудиторської служби України під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в різних областях. На підставі вказаних висновків ревізій та вимог органів Державної аудиторської служби України, деякі ТУ ДСА України почали звертатися до суддів із листами щодо необхідності повернення раніше виплачених доплат за період з 01 січня 2020 року. Однак така позиція щодо припинення виплати доплат до посадового окладу суддям, які не відправляють правосуддя з незалежних від них причин, а також вимога повернути раніше виплачені суми, суперечить чинному законодавству та згаданому рішенню Конституційного Суду України, а тому є неприпустимими. Відповідно до статті 92 Закону України "Про Конституційний Суд України" юридичну позицію КСУ викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку. Отже, саме юридична позиція КСУ є головною при постановленні ним своїх рішень та саме вона виступає тим вектором, за яким вже приймається конкретне рішення у відповідних конституційних правовідносинах. Незазначення у ч.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 певних випадків, коли судді не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, пояснюється не визначенням на законодавчому рівні вичерпного переліку таких підстав. Такий висновок є єдино можливим з огляду на те, що у мотивувальній частині неприпустимим визнано обмеження таких доплат усім суддям, що не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав без обмеження якимось вичерпним переліком. При цьому, висловлена Конституційним Судом України у рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 позиція застосовується як до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI так і до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, що містить повністю ідентичні нормативні положення щодо врегулювання доплат суддям. Рішенням Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04 грудня 2018 року у п.2 резолютивної частини було визначено: "Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року N 1402-VIII, зі змінами". Вказане рішення стосується не тільки попередніх редакцій Закону, а й аналогічних вимог ч.10 ст.135 нині діючого Закону від 02 червня 2016 року №1402-VIII, які також не відповідають Конституції України, а тому не підлягають застосуванню, тобто Конституційний Суд України вирішує вказане питання не тільки ретроспективно відносно двох минулих редакцій Закону, а й прив`язує визнання його положень неконституційними і для цілей нині діючого Закону. Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 08 червня 2016 року у справі №4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016). Отже, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. За змістом ст.151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Крім того, необхідно наголосити, що Конституцією України закріплено однаковий юридичний статус суддів та їх дискримінація за ознакою здійснення правосуддя є неприпустимою. Враховуючи викладене, Рада суддів України приходить до висновку, що обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя, допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню КСУ від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018. Дії ТУ ДСА, судів, які здійснюють функції розпорядників бюджетних коштів, щодо припинення виплати доплат (а також намагання повернути вже виплачені доплати) суддям, що не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, так само як і висновки щодо відсутності підстав для виплати доплат до посадового окладу таким суддям, здійснені органами Державної аудиторської служби України під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в різних областях та судах, свідчать про порушення рівних гарантій незалежності суддів у виді матеріального забезпечення, що впливає на незалежність судді, та є протиправними та недопустимими. Крім того, припинення виплат зазначених вище доплат з 01 січня 2021 року свідчить про порушення принципу "юридичної визначеності" та принципу "належного урядування". Припинення виплат доплати судді, який не здійснює повноваження з незалежних від нього причин, є порушенням вимог діючого законодавства, гарантій незалежності судді та принципу юридичної визначеності, який є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Аналогічна позиція щодо необхідності здійснення доплат суддям, які не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, вже була викладена в рішенні Ради суддів України від 19 квітня 2019 року №21. Аналогічне роз`яснення надавалося і ДСА України в Інформаційному листі від 14 грудня 2018 року №11-26266/18. Заслухавши та обговоривши інформацію члена Ради суддів України Адамова А.С. відповідно до частини восьмої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з`їздом суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), Рада суддів Українивирішила: 1.Звернути увагу розпорядників бюджетних коштів органів судової влади, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018. 2.Обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя на підставі частини 10 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ з наступними змінами допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018. 3.З метою приведення вимог чинного законодавства у відповідність до Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі № 1-7/2018 та усунення будь-яких суперечностей в тлумаченні згаданого рішення Конституційного Суду України звернутись до суб`єктів законодавчої ініціативи з пропозицією визнати частину 10 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ з наступними змінами такою, що втратила чинність. …».

Судом досліджено й інші документи, надані учасниками справи.

При вирішенні спору по суті суд виходить з зазначеного вище та викладеного нижче.

Відповідно до ч.4 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Як зазначено у ч.8 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Рада суддів України: 1) розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів; 2) розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, приймає відповідні рішення з цих питань; 3) здійснює контроль за організацією діяльності судів, заслуховує з цих питань Голову Державної судової адміністрації України, його заступників, керівників структурних підрозділів і територіальних управлінь Державної судової адміністрації України; 4) звертається з пропозиціями щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) затверджує зразки посвідчень судді, судді у відставці; 6) здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом); 7) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з ч.10 ст.135 Закону України від 02.06.2016 за №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст.151-2 Конституції України).

У п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 (Справа №1-7/2018(4062/15)) зазначено: «2.Визнати таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним), положеннячастини десятоїстатті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року№192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року№1402-VIIIзі змінами, а саме: -частини першоїстатті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду; -частини восьмоїстатті 56,частин першої,другої статті 89щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації; - частини третьої статті 82,частин шостої,сьомої статті 147щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді».

З огляду на наведені норми права та обставини справи, суд вважає, що вказане Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 (Справа №1-7/2018(4062/15)) стосується не тільки попередніх редакцій Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й аналогічних вимог ч.10 ст.135 нині діючого Закону України від 02.06.2016 за №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», які також не відповідають Конституції України, а тому не підлягають застосуванню, тобто Конституційний Суд України вирішує питання не тільки ретроспективно відносно двох минулих редакцій Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й прив`язує визнання його положень неконституційними і для цілей нині діючого Закону України від 02.06.2016 за №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Враховуючи викладене, обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя, допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 (Справа №1-7/2018(4062/15)).

Відповідачем не надано до суду доказів притягнення позивача до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності та як наслідок відсторонення позивача від посади чи від здійснення правосуддя.

Матеріали справи свідчать, що відповідач протиправно зупинив з 02.08.2021 виплату доплати до посадового окладу за вислугу років судді Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 .

На думку суду, наявність листа Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 09.07.2021 за №040808-15/2661-2021 не може бути причиною для вчинення та прийняття ТУ ДСА в Запорізькій області протиправних дій та рішень.

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що Наказ від 02.08.2021 за №71-ос "Про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 " прийнятий ТУ ДСА в Запорізькій області не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірним та підлягає скасуванню.

З огляду на протиправність спірного наказу, задоволенню підлягають також і позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо ненарахування і невиплати позивачеві доплати до посадового окладу та зобов`язання донарахувати і виплатити належну йому щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу, за період з 02 серпня 2021 року але частково - до 06.12.2021, тобто по день прийняття рішення суду включно, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і зборів, оскільки позовні вимоги в частині - «до дня набрання рішенням суду в цій справі законної сили» звернені на майбутнє, права позивача у даній частині на час прийняття рішення суду ще не є порушеними та не потребують захисту у судовому порядку.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Як зазначено у ч.1ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно дост.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1ст.143 КАС України).

Позивач звільнений від сплати судового збору. Разом з тим позивач просив у позові вирішити питання про розподіл судових витрат та зазначив, що попередній розрахунок судових витрат буде складатися із витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 15000 грн. Інші витрати на момент подання позову позивач не поніс і поки що не очікує понести. Однак розмір витрат буде також залежати від дій відповідача, зокрема від визнання або невизнання ним позову, кількості проведених судових засідань, тощо.

30.09.2021 до суду від представника позивача адвоката Шульги О.А. надійшло клопотання про долученя доказів судових витрат: договору №301/17 від 17.08.2021 про надання правової допомоги адвокатом, копії квитанції від 17.08.2021, копії рахунку на оплату від 17.07.2021, ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 17.08.2021 та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Згдіно зазначених документів позивачем були понесені витрати на правову допомогу у вигляді сплаченої адвокату єдиної суми гонорару розмірі 20000 грн. У клопотанні адвокат також посилається на постанову Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18403/19, у якій зазначено, що розмір винагороди за надання правововї допомоги визначений у Договорі у виглдяді фіксованої суми (попередньої оплати) не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Перевіривши зміст наданих представником позивача документів стосовно витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке. Оцінюючи характер правової допомоги (послуги) у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, суд зазначає, що предмет спору та характер спірних відносин не є складними, а тому вважає, що співмірною до обсягу такої послуги як складання позовної заяви, відповіді на відзив та участь авдоката у одному підготовчому засіданні є сума в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що розумним та достатнім розміром витрат є 5000 гривень, відтак саме така сума правничої допомоги підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповіда.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,77,132,139,143,243-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.168; код ЄДРПОУ 26316700) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 02.08.2021 за №71-ос "Про зупинення виплати доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1"

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 доплати до посадового окладу та зобов`язати донарахувати і виплатити належну ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу, за період з 02 серпня 2021 року по 06 грудня 2021 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова