Рішення № 101682031, 19.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року Справа № 160/16734/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.09.2021 ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 , період роботи в колгоспі згідно довідки від 24.09.2020 № К-80 та від 24.09.2020 № К-81, згідно записів у трудовій книжці з 1985 по 2000 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 , період роботи в колгоспі згідно довідки від 24.09.2020 № К-80 та від 24.09.2020 № К-81, згідно записів у трудовій книжці з 1985 по 2000 роки.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що в 22.06.2021 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням від 29.06.2021 за №047050011395 їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови стало те, що трудовою книжкою, довідками про підтвердження періодів роботи у колгоспі, довідкою, про підтвердження періодів безробіття, свідоцтво про народження дитини, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера- загальний страховий стаж складає :7 років 04 місяці 18 днів. До стажу періоду роботи в колгоспі згідно довідки від 24.09.2020 №20 та згідно записів у трудовій книжці з 1985 по 2000, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в письмовому провадженні.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

09.11.2021 на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 26 розділу ХIV -1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, зокрема, право на призначення пенсії за віком мають жінки, які народились з 01.10.1960 по 31.03.1961 після досягнення віку 59 років 06 місяців за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 по 31 грудня 2020 не менше 27 років.

Так, згідно записів трудової книжки колгоспника №106 від 1978 наданої ОСОБА_1 у спірні періоди роботи з 1985 по 2000 позивач працювала у колгоспі «Жовтнева революція», в КСП «Промінь» , СТОВ «Степове».

Як вказує відповідач у відзиві, позивачем разом із заявою від 22.06.2021 про призначення пенсії була надана архівна довідка від 24.09.2020 №К-80. Так, у паспорті позивача серії НОМЕР_1 зазначено прізвище , ім`я та по-батькові на українській і російській мові відповідно « ОСОБА_1 », « ОСОБА_2 », що має розбіжність з архівною довідкою від 24.09.2020 №К-80, в якій у відомостях колгоспу «Жовтнева революція», в КСП «Промінь», СТОВ «Степове» - «Крывошеева Светлана Владим.» (мовою оригіналу).

Отже, врахувати позивачці періоди роботи в колгоспі з 1985 по 2000 відповідно до архівної довідки від 24.09.2020 №К-80 до загального трудового стажу для призначення пенсії немає підстав, у зв`язку з відсутністю у Головного управління документів про встановлення факту належності вказаних довідок позивачу.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання зарахувати до загального стажу період роботи в колгоспі згідно довідки від 24.09.2020 №К-81, Головне управління вказує, що як вбачається із розрахунку стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі згідно зазначеної довідки про відпрацьовані вихододні в колгоспі імені ОСОБА_3 за період з 01.01.1987 по 31.12.1985 відповідачем враховані до загального страхового стажу.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 22.06.2021 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.

При призначенні позивачу пенсії не зараховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспі згідно довідки від 24.09.2020 №20 та згідно записів у трудовій книжці з 1985 по 2000, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 29.06.2021 № 047050011395 ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відмовлено через відсутність страхового стажу.

Вважаючи, що відмова відповідача у призначенні та не зарахуванні періоду роботи з 1985 по 2000, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправною, позивач звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058-ІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України № 1058-ІV зі змінами, передбачено, зокрема, що починаючи з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 27 років.

Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, Радою Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969 року і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 року, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Як зазначає відповідач, позивачем разом із заявою від 22.06.2021 про призначення пенсії була надана архівна довідка від 24.09.2020 №К-80. У паспорті позивача серії НОМЕР_1 зазначено прізвище, ім`я та по-батькові на українській і російській мові відповідно « ОСОБА_1 », « ОСОБА_2 », що має розбіжність з архівною довідкою від 24.09.2020 №К-80, в якій у відомостях колгоспу «Жовтнева революція», в КСП «Промінь», СТОВ «Степове» - «Крывошеева Светлана Владим.» (мовою оригіналу).

Таким чином, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком стало неврахування відповідачем періодів роботи в колгоспі з 1985 по 2000 відповідно до архівної довідки від 24.09.2020 №К-80, у зв`язку з відсутністю у Головного управління документів про встановлення факту належності вказаних довідок позивачу.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва від 29.06.2021 №047050011395 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Щодо не зарахування спірного періоду роботи, а саме з 1985 по 2000 згідно архівної довідки від 24.09.2020 №К-80, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідні положення кореспондуються і в Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

Так, згідно з ч. 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні/перерахунку пенсії перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей.

Проте, в даному випадку відповідач не скористався своїм правом перевірки достовірності записів в архівній довідці, натомість не зарахував спірні періоди роботи позивача без обґрунтованих підстав, пославшись лише на формальні неточності у записах.

Отже, суд не погоджується із висновком відповідача, що такі неточності можуть слугувати наслідком не зарахування певних періодів роботи.

Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.

Як вбачається із копії трудової книжки колгоспника №106 серпень 1978:

колгосп «Жовтнева революція»:

- у 1985 році прийнята в колгосп кількість відроблених людино-днів або число виходів на роботу на рік -112, встановлений мінімум трудоднів (або людиноднів) -112,

-1986 працювала дояркою кількість відроблених людино-днів або число виходів на роботу на рік -265, встановлений мінімум трудоднів (або людиноднів) -251;

-1987 -працювала дояркою кількість відроблених людино-днів або число виходів на роботу на рік -301, встановлений мінімум трудоднів (або людиноднів) -280;

-1988- кількість відроблених людино-днів або число виходів на роботу на рік -318, встановлений мінімум трудоднів (або людиноднів) -251,

-1989- доярка, кількість відроблених людино-днів або число виходів на роботу на рік -287, встановлений мінімум трудоднів (або людиноднів) -276,

-1990-доярка, кількість відроблених людино-днів або число виходів на роботу на рік -265, встановлений мінімум трудоднів (або людиноднів) -251,

-1991- кількість відроблених людино-днів або число виходів на роботу на рік -268, встановлений мінімум трудоднів (або людиноднів) -251,

-1992 - тех и. о., кількість відроблених людино-днів або число виходів на роботу на рік -366, встановлений мінімум трудоднів (або людиноднів) -251,

-1993-1995- тех и. о.,

-08.03.1995 звільнена із членів колгоспу за власним бажанням наказ №1 від 07.03.1995.

КСП «Промінь» позивач працювала з 1995 по 1999.

-28.02.1999 звільнена із членів КСП «Промінь» по переводу в СТОВ «Степове»;

-01.03.1999 прийнята по переводу в СТОВ «Степове» із КСП «Промінь» «разнорабочей»;

-02.09.1999 переведена лаборантом по молоку;

- 15.09.1999 звільнена з роботи лаборанта за згодою сторін;

- 15.05.2000 прийнята на роботу доярка;

- 15.08.2000 звільнена з посади доярка за згодою сторін.

Зазначені вище виконані позивачем трудодні підтверджуються копією архівної довідки Комунальної установи «Трудовий архів Солонянського району» від 24.09.2020 №К-80, яка видана на ім`я ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи (а.с. 13).

Як вбачається з архівної довідки Комунальної установи «Трудовий архів Солонянського району» від 24.09.2020 №К-80 по документах архівного фонду колгосп «Жовтнева революція» (КСП «Промінь», СТОВ «Степове») в книзі обліку трудового стажу та заробітку колгоспників значиться – « ОСОБА_4 .». По наявним документам працювала з 1985 по 2000. Також в архівній довідці зазначено кількість вироблених трудоднів, трудова участь у колгоспному виробництві.

Втім, суд звертає увагу, що вказана довідка видана саме на ім`я ОСОБА_1 , що співпадає з паспортними даними та є підставою вважати, що довідка стосується саме особи позивача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що існуючі неточності в заповненні архівної довідки не спростовують того факту, що позивач працювала з 1985 по 2000 у колгоспі «Жовтнева революція» (КСП «Промінь», СТОВ «Степове»).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання зарахувати до загального стажу період роботи в колгоспі згідно довідки від 24.09.2020 №К-81, суд зазначає, що з розрахунку стажу ОСОБА_4 періоди роботи в колгоспі згідно зазначеної довідки про відпрацьовані вихододні в колгоспі імені ОСОБА_3 за період з 01.01.1987 по 31.12.1985 відповідачем враховані до загального страхового стажу, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 , період роботи в колгоспі згідно довідки від 24.09.2020 № К-80, згідно записів у трудовій книжці з 1985 по 2000 роки та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 , період роботи в колгоспі згідно довідки від 24.09.2020 № К-80, згідно записів у трудовій книжці з 1985 по 2000 роки.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 908,00 грн., про що свідчить додана до позовної заяви відповідна квитанція.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72, 77,139, 242-246,250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 , період роботи в колгоспі згідно довідки від 24.09.2020 № К-80, згідно записів у трудовій книжці з 1985 по 2000 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 , період роботи в колгоспі згідно довідки від 24.09.2020 № К-80, згідно записів у трудовій книжці з 1985 по 2000 роки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко