Рішення № 101681056, 16.03.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5792/20

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

У С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду м. Києва з позовом звернулося комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (надалі за текстом - позивач) до ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за період з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року у відповідача виникла заборгованість по квартирній платі та платі за комунальні послуги у розмірі 10754,27 грн. Крім того, за період з 01.08.2017 року по 01.04.2020 року відповідачу нараховано інфляційну складову боргу в розмірі 2245,40 грн. та 3% річних в розмірі 861,59 грн. Оскільки відповідач добровільно не сплачує зазначену заборгованість, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також 3 % річних і інфляційні втрати у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань та суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28.05.2020 року відкрито спрощене провадження у справі, встановлено строк відповідачу для подання відзиву.

13.10.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач просить застосувати строк позовної та відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, вказує, що до 13.03.2015 року вона не була власником квартири.

10.02.2021 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, які суд розцінює як відповідь на відзив, відповідно до яких зазначено, що відповідач є власником квартири. 01.10.2014 року між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №05/01-975-К. Відповідно до умов вказаного договору споживач зобов`язаний своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у строки і на умовах, що передбачені договором. На підставі викладеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

22.02.2021 року представником відповідача подано до суду заперечення на письмові пояснення позивача, які суд розцінює як заперечення на відповідь на відзив, у яких останній просить відхилити доводи сторони позивача, як необґрунтовані та відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до додаткової угоди №1 до договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» 24-3-85 від 15.05.2014 року відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.19-20).

01.10.2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №05/01-975-К (а.с. 23-26).

Згідно з актом прийому-передачі квартири від 15.03.2015 року відповідач прийняла квартиру АДРЕСА_1 (а.с.58).

31.10.2018 року відповідачу надіслано вимогу-попередження про сплату заборгованості за комунальні послуги (а.с.33).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачу окрім заборгованості за період з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року по квартирній платі та платі за комунальні послуги у розмірі 10754,27 грн., також нараховано за період з 01.08.2017 року по 01.04.2020 року інфляційну складову боргу в розмірі 2245,40 грн. та 3% річних в розмірі 861,59 грн. Всього розмір заборгованості становить 13861,26 грн. (а.с. 34-35).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил та визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З огляду на те, що зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг (Постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13).

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Частиною 4 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Зміст положення ч. 4 ст. 319 ЦК України вказує про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Стаття 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до переліку житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Згідно із ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Незважаючи на те, що ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Вказані положення знайшли своє відображення у ч.1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII , відповідно до якої надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах та п.1ч.1 ст. 7 вказаного Закону, з якого вбачається, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

При цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у Постановах від 14 листопада 2018 року у справі №461/12597/15-ц, від 09 серпня 2019 року №459/3958/15-ц).

У ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на викладені вище вимоги діючого законодавства та встановлені у справі обставини, суд вважає, що відповідач повинна сплатити заборгованість, що виникла за надання житлово-комунальних послуг, у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача - сплату коштів частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового місячного платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення боржником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором про надання послуг з центрального постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, виконавець, в свою чергу, має право вимагати сплату прострочених щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Правовий висновок щодо застосування строків позовної давності до щомісячних платежів викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження 14-10цс18).

Також, у п. 83-85 Постанови від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 Велика Палата Верховного Суду прийшла до наступних висновків застосування норм права.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у первинній редакції). Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 22.05.2020 року належних доказів на підтвердження переривання перебігу позовної давності по кожному з щомісячних платежів суду не надав, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2014 року по 21.06.2017 року не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відтак, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з 21.06.2017 року по 21.07.2017 року в сумі 412,80 грн., що разом з 3 % річних та інфляційними втратами за період з 21.06.2017 року по 16.03.2021 року становить 570,53 грн., що складається з: основна заборгованість - 412,80 грн., 3 % річних - 45,99 грн., інфляційні втрати - 111,74 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи частково підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 86,52 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» кошти в розмірі 570 (п`ятсот сімдесят) гривень 53 копійки;

В задоволенні решти позовних вимог відмовити;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» судовий збір у розмірі 86 (вісімдесят шість) гривень 52 копійки;

Повне найменування:

позивач - комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (адреса: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, б. 34, код ЄДРПОУ 31454734);

відповідач - ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В. В. Гребенюк