Рішення № 101676778, 06.12.2021, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/2000/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.2021 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Стрільця Я.С.,

за участю секретаря судових засідань – Вікторівської Д.Я.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Заставна за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Кадубовецька територіальна громада Чернівецького району Чернівецької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Кадубовецька територіальна громада Чернівецького району Чернівецької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову посилається на те, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями, розташований по АДРЕСА_1 . У вказаному будинку, крім неї, зареєстровані члени її родини: її донька – ОСОБА_3 , брати – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також племінник – ОСОБА_2 , який протягом тривалого часу за вказаною адресою не проживає. Вона, як власник даного домогосподарства, не має можливості безперешкодно користуватись, розпоряджатись своїм майном через реєстрацію відповідача у житловому будинку, саме тому, просить усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження власністю, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся судовою повісткою, однак до суду повернувся поштовий конверт із відміткою про причини повернення «адресат за вказаною адресою не проживає».

З відповіді на запит стосовно місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с.22) вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 , куди і направлялася судова повістка.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Кадубовецької територіальної громади, в судове засідання не з`явився, у поданій до суду заяві, не заперечуючи проти задоволення позовних вимог, клопотав про розгляд справи без участі їх представника.

Згідно п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 4, 10 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Якщо місце перебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Вивчивши матеріали справи, врахувавши заяви сторони позивача та представника третьої особи, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є одноосібною власницею житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, розташованому по АДРЕСА_1 . Вказане вбачається із копії договору дарування від 12.03.1997, копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 05.10.2007 та копії рішення виконавчого комітету Кадубовецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області №7/3-2 від 14.07.2020 (а.с.8,10-12).

У вказаному будинку, крім позивача, також зареєстровані її члени родини, зокрема відповідач – ОСОБА_2 ,1990 р.н., що вбачається із довідки виконавчого комітету Кадубовецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №1367 від 05.08.2021 та акту опитування свідків від 04.08.2021 (а.с17-18).

Згідно вказаного акту опитування свідків відповідач ОСОБА_2 , 1990 р.н., починаючи з 2008 року в будинку, належному позивачці, не проживає.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У відповідності до положень ст.ст. 321, 383 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні показали, що відповідач ОСОБА_2 , це племінник позивачки, який починаючи 2008 року не проживає у належному ОСОБА_1 житловому будинку.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до вимог Закону «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст.ст. 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Зокрема, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено між ним і власником житла або законом.

Таким чином, у разі виникнення спору між власником та особами, які вселялися в житло у якості членів сім`ї, суд враховує, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв`язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405, 406 ЦК України, зокрема сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення або через відсутність особи понад один рік у спірному житловому приміщенні.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Положення наведених правових норм вказують про можливість визнання особи такою, що втратила право користування житлом, у разі не проживання понад установлений строк без поважних причин.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач несе витрати по утриманню будинку, сплачує комунальні платежі, відповідачу жодних перешкод у користуванні жилим приміщенням ні позивачем, ні іншими членами сім`ї, не чинилось. В свою чергу реєстрація відповідача у її будинковолодінні перешкоджає вільно розпоряджатись та користуватись своїм майном на власний розсуд.

З огляду на наведене, враховуючи те, що відповідач у належному позивачу будинку більше року не проживає без поважних причин, спільного господарства з позивачем не веде, тому суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 316, 318, 319, 383, 391 ЦК України, ст. 3 СК України, ст. 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 7, 10, 12, 13, 128, 130, 235, 247, 259, 263 - 265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , 1990 р.н., таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи :

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 17.05.2001 Заставнівським РВ УМВС в Чернівецькій області;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .;

третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Кадубовецька територіальна громада Чернівецького району Чернівецької області, юридична адреса: вул. Михайловського,22, с. Кадубівці Чернівецького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ: 04418558.

Суддя Я.С. Стрілець