Ухвала суду № 101675048, 07.12.2021, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/452/15-ц

Номер провадження № 6/194/41/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Корягіна В.О.

секретаря судового засідання Ніколайчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівка Дніпропетровської області заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, боржник: ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Заявник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, боржник: ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви посилається на те, що в провадженні Тернівського міського суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа № 194/452/15-ц за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 23 червня 2015 року по зазначеній справі Тернівським міським судом Дніпропетровської області винесено рішення. На виконання заяви представника АТ КБ «Приватбанк» про видачу виконавчого листа судом було видано виконавчий лист. Відповідно до довідки Тернівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за вих. № 4091 від 17 березня 2021 року виконавчий документ по справі № 194/452/15-ц за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до відділу не пред`являвся, на виконанні не перебував. Отже, виконавчий лист було втрачено стягувачем. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплинув 27 вересня 2016 року. У зв`язку з чим, просить видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Представник заявника надав суду письмову заяву про розгляд заяви без його участі, та просить заяву задовольнити.

Боржник в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, тому суд вважає за необхідне розглянути справу за його відсутності.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що в задоволені заяви про видачу дубліката виконавчого листа, та поновлення строків на його пред`явлення, слід відмовити з наступних підстав.

З матеріалів цивільної справи № 194/452/15-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вбачається, що рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором № DNUHGI0000006712 від 01 квітня 2008 року, а саме: - заборгованість за кредитом в сумі 24970,34 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 2351,92 доларів США; - заборгованість за комісією в сумі 373,18 доларів США; - заборгованість за пенею в сумі 389,23 доларів США; - штрафи відповідно до договору в сумі: - 11,57 доларів США (фіксована частина) та 1404,23 доларів США (процентна складова), а разом стягнути 29500 доларів США 47 центів, що відповідно до курсу НБУ станом на 13.03.2015 року складає 637505 грн. 20 коп., понесені по справі судові витрати в сумі 3654 грн. Рішення суду набрало законної сили 26 вересня 2015 року.

Згідно розписки представника позивача ПАТ КБ «Приватбанк» Коваль Ю.В. від 26 жовтня 2015 року, копію рішення та виконавчі листи він отримав 26 жовтня 2015 року.

З копії виконавчого листа по цивільній справі № 194/452/15-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вбачається, що рішення суду набрало законної сили 26 вересня 2015 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 27 вересня 2016 року.

Відповідно до довідки Тернівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за вих. № 4091 від 17 березня 2021 року виконавчий документ по справі № 194/452/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості на виконанні не перебував.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо вимог про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», який набрав чинності 02 червня 2016 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Згідно ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.

Отже, єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження», встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження», який діяв на час видачі виконавчого листа, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Згідно позиції ВСУ від 26.09.2012 року №6-85 цс12, та від 04.11.2015 року №6-1486 цс15 поважними причинами пропуску строку є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій, та підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції «пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на доказі, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Так, в рішенні ЄСПЛ «Пономарьов проти України» Суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).

Європейський суд зазначає, якщо звичайний строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, представником заявника не надано жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 27 вересня 2016 року, та з наданих до суду матеріалів, суд не вбачає доказів та обставин, які б завадили стягувачу вчасно подати отриманий ним виконавчий документ до виконання у встановлений законом строк.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень й доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, як вбачається з матеріалів цивільної справи, представник позивача виконавчі листи отримав 26 жовтня 2015 року та не пред`явив їх вчасно до виконання у строк до 27 вересня 2016 року, з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання звернувся до суду 29 жовтня 2021 року.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин, з яких виконавчий документ не був вчасно пред`явлений до виконання, та, як внаслідок, про відмову АТ КБ «Приватбанк» у поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Щодо вимоги про видачу дубліката виконавчого листа суд приходить до наступного.

У відповідності до п. 17.4 ч.1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Законодавство встановлює обов`язок стягувача додержуватися строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Даний обов`язок насамперед обумовлюється однією з основних засад здійснення виконавчого провадження - розумності строків виконавчого провадження.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) обмежується певними строками, які хоч чітко і не окреслюються законодавцем, але знову ж таки в рамках принципу, передбаченого пунктом 7 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» не є такими, що тривають безкінечно.

У разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Вказаний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 є обов`язковим для врахування щодо застосування відповідних норм права, та на нього посилався Дніпровський апеляційний суд в постанові від 11 листопада 2020 року по справі № 2-345/11.

Оскільки суд не вбачає підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, тому відсутні і підстави для видачі дублікату виконавчого листа.

Враховуючи, що судом встановлено, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущено, а у його поновленні вирішено відмовити, враховуючи положення п. 17.4 Розділу ХІІІ ЦПК України, зазначене є підставою для відмови у видачі дубліката виконавчого документа.

З урахуванням вищезазначеного, та оскільки рішення суду набрало законної сили 26 вересня 2015 року, виконавчі листи представник позивача отримав 26 жовтня 2015 року та не пред`явив їх до виконання, строк пред`явлення виконавчих листів до виконання сплинув 27 вересня 2016 року, суд вважає за необхідне в задоволені заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків на його пред`явлення відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 76, 77, 81, 260, п. 17.4 ч.1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, боржник: ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2021 року.

Головуючий суддя В.О. Корягін