Рішення № 101675036, 02.12.2021, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1536/21

Номер провадження № 2-а/194/9/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді Корягіна В.О.

за участю секретаря судового засідання Коркіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Тернівки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до посадової особи поліцейського СРПП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Бігунова Дмитра Олександровича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, посилаючись на те, що 08.10.2021 року поліцейським СРПП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Бігуновим Д.О., була складена постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері і дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 110801, за вмістом якої, його було звинувачене в тому, що він начебто 08.10.2021 року о 14-30 годині в м. Павлоград по вул. Дніпровська, буд. 585, керував автомобілем ВАЗ 2110, днз НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючого права керувати таким транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. З винесеною постановою від 08.10.2021 року він не погоджується повністю, оскільки вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а постанова винесена з порушенням норм права та є незаконною. Позивач вказує, що 08.10.2021 року о 14-30 годині в м. Павлограді по вул. Дніпровська, буд. 585 його було зупинено працівниками поліції. Причиною зупинення його транспортного засобу було те, що він начебто керував автомобілем на якому не горить сигнал «Стоп». Після того, як працівник поліції впевнився в тому що його транспортний засіб було дійсно справний та не мав будь-яких несправностей, попросив надати йому документи на автомобіль, в тому числі водійські права. Окрім цього позивач також зазначає, що на вимогу працівника поліції він надав посвідчення водія серії НОМЕР_2 та повідомив працівника поліції, що його прізвище з ОСОБА_2 змінено на ОСОБА_3 , на підтвердження чого надав копію свідоцтва про шлюб. Однак, поліцейський СРПП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Бігунов Д.О. повідомив, що він не має права керувати транспортним засобом при наявності посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 та він повинен був їх замінити на нове прізвище. Після чого, поліцейським СРПГІ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Бігуновим Д.О. була складена постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 110801 від 08.10.2021 року та застосовано до нього адміністративне стягнення у розмірі 3400 грн. Дану постанову він отримав на руки 08.10.2021 року від поліцейського СРПП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Бігунова Д.О. Позивач також зазначає, що оскільки, посвідчення водія йому було видано 20.10.2001 року, тобто до набрання чинності Законом України від 24 .09.2008 р. № 586-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», а тому заміна старого посвідчення водія на нове не є обов`язковою. В зв`язку з тим, що він має посвідчення водія категорії В, С, видане 20.10.2001 року, та Положення «Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993р. № 340 (в редакції чинній на момент зміни його прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не передбачало обмін посвідчення водія у разі зміні прізвища власника посвідчення, а тому він мав права керувати транспортним засобом ВАЗ 2110, днз НОМЕР_1 , який належить на праві власності його батькові ОСОБА_5 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та страховий поліс № АР/4800362). У зв`язку з чим, позивач просить суд скасувати постанову серія БАБ № 110801 від 08.10.2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП; стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на його користь судовий збір у розмірі 454,00 грн.; справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 10.11.2021 року засобами поштового зв`язку надіслав до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що дійсно 08.10.2021 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, поліцейський СРПП Павлоградського РВП ГУНП Бігунов Д.О. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.10.2021 року серії БАБ № 110801. Вказана постанова є законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства. Як вбачається зі змісту постанови про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.10.2021 року серії БАБ № 110801, поліцейським СРПП Павлоградського РВП ГУНП Бігуновим Д.О. зафіксовано, що 08.10.2021 року о 14 год. 30 хв. у м. Павлоград по вул. Дніпровська, ОСОБА_6 керував транспортним засобом «ВАЗ 2110», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Згідно пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Представник Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області вважає, що в діях ОСОБА_6 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Крім того, вказує, що постанова про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.10.2021 року серії БАБ № 110801 відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та складена відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив справу розглянути без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю (а.с. 3-6).

Відповідач - поліцейського СРПП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Бігунов Д.О. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відзиву на позов та заяви про розгляд справи без його участі до суду не подав.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, однак у відзиві на позов просив у справу розглядати за його відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити з наступних підстав.

У судовому зсіданні встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що за постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 110801 від 08.10.2021 року, складеної поліцейським СРПП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Бігуновим Д.О., ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. за керування 08.10.2021 року о 14-30 годині в м. Павлоград по вул. Дніпровська, буд. 585, автомобілем ВАЗ 2110, днз НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючого права керувати таким транспортним засобом, однак в постанові не зазначено, який пункт ПДР України порушено позивачем (а.с. 7).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306.

Згідно з п.1.1 ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало порушення позивачем вимог ПДР, а саме керування автомобілем без посвідчення водія не маючого посвідчення водія, тобто права керування таким транспортним засобом, за що, передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено основні права та обов`язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Пунктом 2.1аПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п. 2.4а Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

За приписами ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

В даному випадку, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є підтвердження керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, що порушує п. 2.1 ПДР України.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП за кування 08.10.2021 року о 14-30 годині в м. Павлоград по вул. Дніпровська, буд. 585, автомобілем ВАЗ 2110, днз НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючого права керувати таким транспортним засобом

Однак, з матеріалів справи видно, що позивач має посвідчення водія категорії В,С, серії НОМЕР_2 , видане Павлоградським МРЕВ 20.10.2001 року на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).

Крім того, судом встановлено, що після реєстрації шлюбу 26.09.2008 року прізвище позивача змінено з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим 26.09.2008 року (а.с. 12).

Так, згідно з п. 29 Положення «Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993р. № 340, в редакції чинній на момент зміни прізвища позивача, тобто на 26.09.2008 року, обмін посвідчень водія непридатних для користування (зіпсованих, без зазначення категорій, тощо) проводиться, згідно з пунктами 27 і 28 цього Положення.

Так, вказане положення не передбачало обмін посвідчення водія у разі зміні прізвища власника посвідчення, а передбачало лише обмін зіпсованих посвідчень та посвідчень без зазначення категорій.

Крім того, згідно з п. 27 Положення «Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 511, після зміни прізвища позивача при укладенні шлюбу 26.09.2008 року) зазначено, що посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 року № 586-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», може бути обміняне на нове на умовах проведення обміну, визначених цим Положенням. Вказаний пункт Положення, передбачає право особи обміну посвідчення водія, а не обов`язок.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів порушення позивачем ПДР України, а саме відсутності у позивача та/або ненадання на вимогу поліцейського СРПП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області посвідчення водія відповідної категорії, що передбачено п. 2.1 ПДР України.

Так, відповідачами не було спростовано тверджень позивача викладених у позовній заяві, а саме те, що на вимогу поліцейського позивач надав посвідчення водія серії НОМЕР_2 та повідомив працівника поліції, що його прізвище після реєстрації шлюбу змінено з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , на підтвердження чого надав копію свідоцтва про шлюб.

Крім того, оскаржувана постанова також не містить посилань на докази, що підтверджують вчинення позивачем такого правопорушення.

Згідно з ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, з правових позицій, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» видно, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Згідно принципу законності накладення адміністративного стягнення, підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності та застосування до неї заходів адміністративного стягнення є протиправність діяння (стягнення може бути накладено тільки тоді, коли в діянні особи встановлений склад правопорушення), а також протиправні діяння особи ознак правопорушення, передбачених конкретною правовою нормою, і кваліфікація цих діянь за відповідною статтею).

Верховний суд Касаційного адміністративного суду у постанові №338/1/17 від 26.04.2018 року зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

У відзиві на позов представник Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області посилався на те, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, та складена відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Разом з тим, при винесенні оскаржуваної постанови поліцейський СРПП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області належним чином, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, не перевірено усіх істотних обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Викладені в постанові дані не підтверджені належними доказами. Будь-які інші докази про наявність вини позивача у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, відсутні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року справа № 686/11314/17, адміністративне провадження №К/9901/15541/18 постановив, що поліцейський не має права вимагати у водія посвідчення, якщо у нього немає доказів про правопорушення.

Також, матеріали справи не містять посилань на докази, що підтверджують вчинення позивачем правопорушення, яке було підставою для зупинки транспортного засобу позивача та вимоги працівника поліції надати посвідчення водія.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування постанови серії БАБ № 110801 від 08.10.2021 року з підстав недоведеності суб`єктом владних повноважень факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 454,00 грн. з Головного управління національної поліції України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ВП№1 Павлоградського РВП ГУНП у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 246, 268, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до посадової особи поліцейського СРПП Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Бігунова Дмитра Олександровича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії БАБ № 110801 від 08 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 за ч.2 ст. 126 КУпАП - закрити.

Стягнути з Головного управління національної поліції України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Павлоградського РВП ГУНП у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду, у відповідності до ст.ст. 286, 297 та пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у відповідності до ч. 2 ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття.

Повний текст рішення складено 07.12.2021 року.

Cуддя: В.О. Корягін