Рішення № 101674064, 07.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17059/21

Провадження № 2-а/522/394/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання – Гаркуші Є. О.,

представника відповідача – Саркісяна А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (надалі – ГУ ДМС України в Одеській області) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позову зазначив, що 01.07.2021 відносно нього ГУ ДМС України в Одеській області була складена постанова про накладення адміністративного стягнення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн.

Із указаною постановою позивач не погоджується, вважає, що дії відповідача щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення є неправомірними, оскільки під час розгляду справи не враховано низку важливих обставин, що свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність його вини як підстави для адміністративної відповідальності та відсутність у його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Зазначає, що відповідачем не враховано приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2020 № 259 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину», якою встановлено тимчасово, на період установлення на всій території України карантину та протягом 30 днів з дня його відміни, до іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство у сфері міграції в частині недотримання ними строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання, якщо такі порушення настали в період або в наслідок установлення карантину, не застосовуються заходи адміністративного впливу.

Окрім того зазначив, що він намагався звернутися за захистом під час карантину, проте введені протиепідемічні заходи не дозволили йому це зробити особисто, після чого у вересні 2021 року ним було поштою надіслано передбачений перелік документів для надання йому захисту в Україні, проте відповіді на таке звернення він не отримав.

На підставі наведеного просив скасувати постанову Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області ПН МОД 005196 від 01.07.2021 про накладення на нього адміністративного стягнення, а провадження у справи закрити.

30 вересня 2021 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач перебуває на території України без законних на те підстав, у зв`язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності. Позивач розумів, що він є нелегальним мігрантом, звертався із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до органів Державної міграційної служби, однак рішенням від 08.12.2017 йому було відмовлено, указане рішення було оскаржене позивачем у судовому порядку, однак рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, у задоволенні вимог позивача щодо скасування указаного рішення відмовлено. Позивача було документовано довідкою про звернення за захистом в Україні № 008318, терміном дії з 26.07.2018 до 26.07.2019. У вересні 2020 року позивач повторно звертався до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на яку йому надано відповідь з посиланням на ч. 3 ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та роз`яснено про необхідність залишити територію України в установлений строк, якщо особа не має інших законних підстав для перебування в Україні. Під час прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП відповідачем у повному обсязі з`ясовано обставини та враховано його пояснення, а також те, що позивач на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має. Також відповідач посилався на безпідставність доводів позивача про встановлену заборону притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про правовий статус іноземців, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину, з огляду на те, що указана норма стосується іноземців, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання у зв`язку з введенням карантину, та на позивача не розповсюджується.

До відзиву відповідачем було долучено копію особової справи позивача.

У судове засідання представник позивача – адвокат Лагунов В. І. не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Саркісян А. Р. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МОД № 005138 від 01.07.2021, о 09:00 год 01 липня 2021 року за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, промринок «7 км» працівниками ГУ ДМС України в Одеській області спільно із працівниками УСБУ, МІПОЛ в Одеській області, було виявлено громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме проживав без документів на право проживання в Україні.

Постановою ГУ ДМС України в Одеській області від 01 липня 2021 року ПН МОД № 005196, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МОД № 005138 від 01.07.2021, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.

Матеріалами справи встановлено, що починаючи з 01.11.2016 позивач перебував на обліку управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області, звертався із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС України в Одеській області.

Рішенням ДМС України № 478-17 від 08.12.2017 позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позивача було документовано довідкою про звернення за захистом в Україні № 008318, терміном дії з 26.07.2018 до 26.07.2019.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2018 у справі № 815/347/18, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання неправомірним та скасування рішення № 478-17 від 08.12.2017 про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відмовлено.

Ухвалою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суд від 30.07.2019 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі № 815/347/18 відмовлено.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.

Відповідно до статті 222-2 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 197-201, ч. 1 статті 203, статті 204, 205, 206).

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, в розумінні частини першої статті 203 КУпАП, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні підлягає: у проживанні без документів на право проживання в Україні; у проживанні за недійсними документами; у проживанні за документами, термін дії яких закінчився; у працевлаштуванні без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України; у недодержанні встановленого порядку пересування і зміни місця проживання; в ухиленні від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування; у неприбутті без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк; у порушенні правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом складеної відносно позивача постанови про адміністративне правопорушення, суть інкримінованого йому адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП, полягає у проживанні без документів на право проживання в Україні.

Так, з матеріалів справи слідує, що позивач, з його слів, прибув в Україну у 2016 році, кордон України перетнув поза пунктом пропуску.

Судом установлено, що на час прийняття оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, документів на право проживання в Україні позивач не мав, жодних належних та достовірних доказів того, що йому було надано відповідний статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту матеріали справи не містять, а отже відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Що стосується доводів позивача про неврахування відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2020 № 259, якою встановлено тимчасово, на період установлення на всій території України карантину та протягом 30 днів з дня його відміни, до іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство у сфері міграції в частині недотримання ними строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання, якщо такі порушення настали в період або в наслідок установлення карантину, не застосовуються заходи адміністративного впливу, суд зазначає наступне.

Так, 18 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанова № 259 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину».

Відповідно до п. 2 зазначеної Постанови (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що: тимчасово, на період установлення на всій території України карантину та протягом 30 днів з дня його відміни, до іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство у сфері міграції в частині недотримання ними строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання, якщо такі порушення настали в період або внаслідок установлення карантину, не застосовуються заходи адміністративного впливу; іноземці та особи без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або в установленому порядку звернутися до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про оформлення, обмін посвідки на постійне або тимчасове проживання у зв`язку із установленням карантину, якщо строк звернення для оформлення таких документів настав у період установлення на всій території України карантину, у строк до 30 днів з дня відміни карантину звертаються в установленому порядку до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби для продовження строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання.

У той же час позивач прибув в Україну у 2016 році до введення карантину, порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме проживав без документів на право проживання в Україні, питання про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на момент винесення оскаржуваної постанови було вирішено, та у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту було відмовлено ще у грудні 2017 року, а відтак положення п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2020 № 259 на нього не розповсюджуються.

Отже, указані доводи не впливають на правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови ГУ ДМС України в Одеській області ПН МОД 005196 від 01.07.2021 про накладення на позивача адміністративного стягнення, а відтак його позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 79, 90, 246, 286, 293 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. Ю. Федчишена