Рішення № 101673304, 29.11.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

29 листопада 2021 року Справа № 926/08/20

За позовом Управління комунальної власності Чернівецької міської ради

до Приватного підприємства “Третє поле”

про стягнення заборгованості у сумі 231895,26 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Дроздек А.Я.

Представники:

від позивача – Іванович Л.Є., Настас Л.О.

від відповідача – Федорюк А.Л.

ВСТАНОВИВ:

Департамент розвитку Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Приватного підприємства “Третє поле” про стягнення відповідно до договору оренди нерухомого майна №29 від 15 лютого 2019 року заборгованості по орендній платі сумі 231895,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем станом на 01 грудня 2019 року зобов`язань по пункту 8.1. договору оренди нерухомого майна №29 від 15 лютого 2019 року, а саме впродовж 12 місяців з дня укладення даного Договору сплатити борг по орендній платі ДКТП «Букініст», зі змінами та доповненнями від 01 квітня 2019 року.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03 січня 2020 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 22 січня 2020 року.

Ухвалою від 22 січня 2020 року суд відклав підготовче засідання на 17 лютого 2020 року та поновив відповідачу пропущений процесуальний строк, встановлений на подання відзиву на позовну заяву.

13 лютого 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги є незаконними, оскільки боргове зобов`язання, яке є предметом розгляду даного спору виникло у ДКТП «Букініст» перед позивачем в наслідок невиконання умов договору оренди нерухомого майна від 18 листопада 2010 року №108 та договору оренди нерухомого майна № 347 від 08 листопада 2013 року.

Відповідач зазначає, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12 жовтня 2018 року у справі №926/1245/18 на ДКТП «Букініст» покладено обов`язок сплатити на користь Департаменту економіки Чернівецької міської ради борг за оренду приміщення по вул. Головній, 31 в м. Чернівці в сумі основного боргу 162 238, 57 грн, пені в розмірі 21802,30 грн та судовий збір в сумі 2760,62 грн, що загалом становить 186 801, 49 грн. 16 листопада 2018 року Господарським судом Чернівецької області видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду у справі 926/1245/18.

Відповідач стверджує, що суд встановив, що Боржником згідно договорів оренди приміщення є ДКТП «Букініст», та кредитором Департамент економіки Чернівецької міської ради. Сума боргових зобов`язань 186801,49 грн. Вважає, що обов`язковою підставою для виконання третьою особою зобов`язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов`язання боржником як за власною ініціативою, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником.

Далі відповідач вказує, що ДКТП «Букініст» не уповноважувало ПП «Третє поле» на виконання своїх боргових зобов`язань по орендній платі перед Департаментом економіки. Жодних договірних чи будь яких інших відносин між ДКТП «Букініст» та ПП «Третє поле» немає. Департамент економіки не був уповноважений покладати боргові зобов`язання ДКТП «Букініст» на ПП «Третє поле». Таким чином єдиним суб`єктом (боржником), що зобов`язаний виконати боргове зобов`язання за договорами оренди є ДКТП «Букініст».

Відповідач вказує, що підставою для внесення до договору оренди від 15 лютого 2019 № 29 пункту 8.1. є заява директора ПП «Третє поле» Лібанової М.Л., однак це була єдина умова для укладання договору оренди з боку позивача. В даному випадку мав місце вплив тяжких обставин, які змусили погодитись на незаконні умови, маючи на меті захист в першу чергу суспільних інтересів. Таким чином, позивач при підписанні договору оренди №29 від 15 лютого 2019 року з ПП «Третє поле» перевищив свої права, порушив вимоги чинного законодавства щодо включення п.8.1 до договору, який створює додаткові незаконні обов`язки для ПП «Третє поле». Крім того, сума заборгованості ДКТП «Букініст», яка зазначена в п. 8.1. договору оренди №29 від 15 лютого 2019 року вказана в розмірі 248019,66 грн. Однак відповідно до рішення Господарського суду Чернівецької області від 12 жовтня 2018 року у справі №926/1245/18 на ДКТП «Букініст» покладено обов`язок сплатити на користь Департаменту економіки Чернівецької міської ради борг за оренду приміщення по вул. Головній, 31 в м. Чернівці в сумі основного боргу 162238,57 грн, пені в розмірі 21802,30 грн та судовий збір в сумі 2760,62 грн, що загалом становить 186801,49 грн. Також, відповідно до додаткового договору про розірвання договору оренди №347 від 08 листопада 2013 року на приміщення по вул. Головній, 31, від 02 листопада 2018 року, договір оренди №347 від 08 листопада 2013 між ДКТП «Букініст» та Департаментом економіки Чернівецької міської ради був розірваний. Тобто сума боргових зобов`язань не могла зрости. Таким чином незрозумілою є різниця в 61 218,17 грн.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

17 лютого 2020 року відповідачем подано суду клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 17 лютого 2020 року було оголошено перерву до 18 лютого 2020 року.

18 лютого 2020 року у підготовчому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі. Також представник відповідача зазначив, що Господарським судом Чернівецької області 17 лютого 2020 року відкрито провадження у справі № 926/324/20 за позовом Приватного підприємства “Третє поле” до Департаменту розвитку Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування п. 8.1 договору № 29 від 15.02.2019 року.

Ухвалою від 18 лютого 2020 року суд клопотання Приватного підприємства “Третє поле” про зупинення провадження у справі № 926/08/20 задовольнив та зупинив провадження у справі № 926/08/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 926/324/20.

30 серпня 2021 року представник позивача звернувся до Господарського суду Чернівецької області з клопотанням про поновлення провадження у справі у зв`язку з розглядом 11 серпня 2021 року Верховним Судом України касаційної скарги у справі № 926/234/20.

01 вересня 2021 року позивач надіслав на адресу суду клопотання в порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України про залучення до участі у справі правонаступника позивача Департаменту розвитку Чернівецької міської ради - Управління комунальної власності Чернівецької міської ради.

Ухвалою суду від 16 вересня 2021 року суд поновив провадження у справі з 28 вересня 2021 року та призначив підготовче засідання за участю представників сторін на 28 вересня 2021 року.

В судовому засіданні 28 вересня 2021 року представник позивача підтримала та просила задовольнити клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 28 вересня 2021 року не забезпечив, причина неявки не відома.

Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника позивача Департаменту розвитку Чернівецької міської ради - Управління комунальної власності Чернівецької міської ради. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 18 жовтня 2021 року. Повідомлено відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Попереджено учасників справи, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності таких учасників справи.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 18 жовтня 2021 року не забезпечив, причина неявки не відома, відомості про отримання ним ухвали суду на час розгляду справи відсутні.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року відкладено підготовче засідання на 03 листопада 2021 року. Зобов`язано позивача в строк, до початку судового засідання 03 листопада 2021 року, надати суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо відповідача. Повідомити відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області. Повідомити відповідача про розгляд даної справи також телефонограмою за номером телефону, що міститься в матеріалах справи, а саме: 050-374-22-77. Попереджено учасників справи, що неявка їх представників у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності таких учасників справи.

19 жовтня 2021 року позивач на виконання вимог ухвали надіслав на адресу суду документи, які долучено до матеріалів справи.

03 листопада 2021 року представник відповідача надіслав на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його відпусткою, доказів які б підтверджували вказані у клопотанні обставини не надано. Вказане клопотання залишено судом без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 03 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 листопада 2021 року.

10 листопада 2021 року відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не відомі.

Ухвалою суду від 10 листопада 2021 року відкладено розгляд справи по суті на 29 листопада 2021 року. Попереджено відповідача, що неявка його представника в судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності такого учасника справи.

У судовому засідання 29 листопада 2021 року представники позивача позов підтримали та просили задовольнити, посилаючись на викладене у позові.

У судовому засідання 29 листопада 2021 року представник відповідача просив відмовити в задоволені позову посилаючись на викладене у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про право власності від 16 грудня 2011 року серії САЕ №254074 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Територіальна громада м. Чернівців на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13 грудня 2011 року №786/21 є власником 1/1 частки нежилих приміщень 1-го поверху в житловому будинку літ.А загальною площею 41,30 кв.м., в тому числі приміщення 23-1, 23-2, що знаходяться у м. Чернівці по вул. Головній, 31, форма власності комунальна.

21 листопада 2018 року директор Приватного підприємства «Третє поле» Лібанова М.Л. звернулася до Департаменту економіки Чернівецької міської ради із заявою про надання в оренду нежитлового приміщенням загальною площею 41,3 кв.м. за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 31, як підприємству книго-розповсюдження вітчизняних видавництв більше 50%. У разі укладення договору оренди заявник зобов`язався впродовж року погасити існуючий борг по ДКТП «Букініст».

29 січня 2019 року Виконавчий комітет Чернівецької міської ради рішенням №36/2 погодив передачу в оренду терміном на два роки й одинадцять місяців Приватному підприємству «Третє поле» нежитлового приміщенням першого поверху, загальною площею 41,3 кв.м. на вул. Головній, 31 з метою використання його під книжковий магазин з умовою зобов`язання ПП «Третє поле» щодо сплати боргу по орендній платі на момент його укладення по ДКТП «Букініст» впродовж 12 місяців.

15 лютого 2019 року Департамент економіки Чернівецької міської ради (орендодавець) і Приватне підприємство «Третє поле» (орендар) уклали договір оренди №29 нерухомого майна за умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 29 січня 2019 №36\2 та заяви від 21 листопада 2018 №Л-833/2-02/01 передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщенням першого поверху будівлі, загальною площею 41,3 кв.м. розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 31 з метою використання його під книжковий магазин.

Окрім істотних умов, пунктом 8.1. договору оренди передбачено умову про те, що відповідно до п.2.1.1. рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 29 січня 2019 №36\2, орендар зобов`язаний впродовж 12 місяців з дати укладання даного Договору оренди сплатити борг по орендній платі ДКТП «Букініст», який на момент його укладання становить 248019,66 грн, згідно з графіком погашення, що є додатком до цього Договору та складає його невід`ємну частину.

Згідно п. 9 договору оренди № 29 від 15 лютого 2019 року, додатки 1, 2, 3, 4 до цього Договору є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до графіку погашення заборгованості по орендній платі ДКТП «Букініст», яку відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 29 січня 2019 року № 36/2, зобов`язане погасити Приватне підприємство «Третє поле» впродовж 12 місяців з дати укладення договору оренди від 15 лютого 2019 року № 29, станом на 15 лютого 2019 року борг ДКТП «Букініст» становить 248019,66 грн (додаток № 3 до договору оренди від 15 лютого 2019 року № 29.

Також у вказаному вище графіку погашення заборгованості по орендній платі позивачем зазначено, що за період з 15 лютого 2019 року по 30 листопада 2019 року Приватне підприємство «Третє поле» погасило борг за ДКТП «Букініст» в сумі 16124,40 грн. Отже Приватне підприємство «Третє поле» порушило графік погашення заборгованості по орендній платі за ДКТП «Букініст», яка станом на 01 грудня 2019 року складає 231895,26 грн.

Згідно з актом передання-приймання об`єкта оренди по вул. Головній, 31, від 15 лютого 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв приміщення першого поверху, загальною площею 41,3 кв.м. (додаток № 2 до договору оренди № 29 від 15 лютого 2019 року).

Тобто, позивач виконав взяті на себе зобов`язання згідно умов договору оренди № 29 від 15 лютого 2019 року.

Рішенням Чернівецької міської ради від 22 грудня 2018 року №1604 «Про структуру, загальну чисельність виконавчих органів Чернівецької міської ради» департамент економіки Чернівецької міської ради ліквідовано з 28 лютого 2019 року.

Цим же рішенням міської ради створено департамент розвитку Чернівецької міської ради з 01 березня 2019 року.

Рішенням міської ради від 18 лютого 2019 року №1620 «Про внесення змін до рішення міської ради VII скликання від 22 грудня 2018 року №1604 «Про структуру, загальну чисельність виконавчих органів Чернівецької міської ради» внесено зміни в дату утворення департаменту розвитку міської ради та визначено його утворення з 21 лютого 2019 року. Також зазначеним рішенням міської ради затверджено Положення «Про департамент розвитку Чернівецької міської ради», яким визначено, що Департамент розвитку є правонаступником департаменту економіки по діючим договорам оренди приміщень.

01 квітня 2019 року між департаментом розвитку Чернівецької міської ради та Приватним підприємством «Третє поле» укладено додатковий договір про зміну орендодавця до договору оренди нерухомого майна № 29 від 15 лютого 2019 року, яким сторони підтвердили дійсність договору оренди нерухомого майна № 29 від 15 лютого 2019 року та замінено орендодавця з департаменту економіки Чернівецької міської ради на департамент розвитку Чернівецької міської ради. Всі інші пункти та умови договору не змінені.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими зокрема є свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За визначенням частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч.1 ст. 628 ЦК України).

За приписами статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

13 лютого 2020 року Приватне підприємство «Третє Поле» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Департаменту розвитку Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування п. 8.1 договору оренди № 29 від 15 лютого 2019 року, укладеним між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та Приватним підприємством «Третє поле».

08 липня 2020 року рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі № 926/324/20 в задоволенні позову Приватного підприємства «Третє поле» до Департаменту розвитку Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування п. 8.1 договору оренди № 29 від 15 лютого 2019 року відмовлено.

28 січня 2021 року постановою Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Третє поле» задоволено. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 08 липня 2021 року у справі № 926/324/20 скасовано і прийнято нове рішення яким позов задоволено. Визнано недійсним п. 8.1 розділу 8 «Особливі та інші умови договору» договору оренди № 29 нерухомого майна, укладеного 15 лютого 2019 року Департаментом економіки Чернівецької міської ради з Приватним підприємством «Третє поле».

11 серпня 2021 року постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду касаційну скаргу Департаменту розвитку Чернівецької міської ради задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2021 року у справі № 926/324/20 скасовано. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 08 липня 2020 року у справі № 926/324/20 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови Верховного Суду України. В іншій частині рішення Господарського суду Чернівецької області від 08 липня 2020 року у справі № 926/324/20 залишено в силі.

Так у пункті 29 мотивувальної частини постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського від 11 серпня 2021 року зазначено наступне. Нормами Господарського кодексу України визначено, що господарський договір не може існувати без істотних умов (частина 8 статті 181), позаяк недосягнення згоди з усіх істотних умов договору свідчить про його неукладеність. Оскільки пункт договору оренди, який оспорює Позивач у даній справі є істотною умовою цього договору, то такий договір не може бути визнаний недійсним в цій частині, а лише в цілому. Проте, така позовна вимога, як визнання договору недійсним в цілому, заявлена не була. Таким чином у даному провадженні ПП "Третє поле" мало бути відмовлено у задоволенні позовних вимог саме з викладених вище підстав.

Щодо заперечень відповідача, зазначених у відзиві, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Однак, суд зазначає, що предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем своїх обов`язків, передбачених п. 8.1 договору оренди № 36/2 від 29 січня 2019 року, щодо сплати боргу по орендній платі ДКТП «Букініст», а тому суд не може давати правову оцінку укладеному між сторонами вищевказаного договору оренди, який є дійсним правочином.

Також відповідач не надав суду доказів того, що він звертався до суду з відповідним позовом про визнання недійсним договору оренди № 29 від 15 лютого 2019 року в цілому, про що зазначено в постанові Верховного суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 11 серпня 2021 року по справі № 926/324/20.

Оскільки договір оренди № 29 від 15 лютого 2019 року, укладений між Департаментом економіки Чернівецької міської ради та Приватним підприємством «Третє Поле», зі змінами згідно додаткового договору від 01 квітня 2019 року, є чинним, а зобов`язання взяті відповідачем повинні виконуватись належним чином (ст.ст. 526,530 ЦК України), заявлена позивачем сума підлягає стягненню з відповідача.

Дослідивши наявні у справі докази, зокрема, Договір оренди № 29 від 15 лютого 2019 року та додатки до цього договору № 1, 2, 3, які є його невід`ємною частиною, додатковий договір про зміну орендодавця від 01 квітня 2019 року, витяг з рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 36/2 від 29 січня 2019 року, заяву директора Приватного підприємства «Третє поле» Лібанової М.Л. від 21 листопада 2018 року, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про визнання недійсним договору оренди № 29 від 15 лютого 2019 року, або доказів про те, що відповідачем сплачено заборгованість, стягнення якої є предметом спору у даній справі, з відповідача слід стягнути на користь позивача 231895,26 грн.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 236, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці вул. О. Кобилянської, 3, код 44388619) до Приватного підприємства «Третє поле» (58013 м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 83Б/43, код 39479489) про стягнення заборгованості у сумі 231895,26 грн, задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Третє поле» (58013 м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 83Б/43, код 39479489) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці вул. Кобилянської, буд.3, код 44388619) заборгованість у сумі 231895,26 грн та судовий збір в сумі 3478,42 грн.

У судовому засіданні 29 листопада 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 07 грудня 2021 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок