Вирок № 101669843, 06.12.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2114/20

Провадження № 1-кп/645/308/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року м. Харків

Колегія суддів Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В., суддів - Сілантьєвої Е.Є., Іващенко С.О.,

за участю прокурорів - Таран А.В., Грошевого О.В., Мартиш М.М., Осадчої Л.О., Семенюка В.В.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників - Малойван Є.І., Крижановського М.В.

секретар судового засідання - Савченко В.Ю., Бережна А.М.,

Рало Я.В., Костенко Л.К., Погудіна Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який має середню технічну освіту, неодруженого, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 88, 89 КК України раніше не судимого, -

та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Кулиничі Харківського району Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 25.04.2019 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік, -

в скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15.03.2020 близько 04:20 години ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 перебували на перехресті вулиці Салтівське шосе та вулиці Медичної в м. Харкові, де побачили автомобіль Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням раніше незнайомого їм ОСОБА_1 .. В цей момент у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виник спільний злочинний намір спрямований на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій). Реалізуючи свій спільний злочинний намір, спрямований на здійснення нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_2 підійшли до автомобіля Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та запропонували водію довезти їх до буд. АДРЕСА_3 , на що останній погодився, не підозрюючи про злочинний намір ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного наміру, спрямованого на здійснення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_1 , ОСОБА_3 сів на переднє пасажирське сидіння, в той час, як ОСОБА_2 сів на заднє сидіння автомобілю Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Прослідувавши до будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 сказав ОСОБА_1 зупинити автомобіль, після чого, перебуваючи в салоні автомобілю Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, за попередньою змовою з ОСОБА_2 , дістав стартовий пістолет калібру "Blow TR14", який він мав при собі та направив його на ОСОБА_1 , при цьому висунувши вимогу про передачу належних потерпілому грошових коштів та мобільного телефону Samsung Galaxy J5. В цей момент ОСОБА_2 , перебуваючи на задньому сидінні автомобіля Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_1 , простягнув праву руку між водійським та переднім пасажирським сидіннями автомобіля та умисно наніс ОСОБА_1 удар внутрішньою поверхнею кулака правої руки в область грудної клітини справа, чим завдав останньому фізичний біль.

Після чого, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_2 , продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного наміру, спрямованого на заволодіння майном ОСОБА_1 , почали вимагати від потерпілого передати належне йому майно, на що ОСОБА_1 , сприймаючи стартовий пістолет калібру "Blow TR14", як реальну вогнепальну зброю, а дії та погрози ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 1500 гривень та мобільний телефон" Samsung Galaxy J5, вартість якого складає 1983,00 гривні, які ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обернули на свою користь, спричинивши таким чином ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 3483 гривні.

Крім цього, 15.03.2020 приблизно о 04.30 год. ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_2 , перебували в салоні належного ОСОБА_6 автомобіля Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням потерпілого ОСОБА_1 , який користувався автомобілем на підставі договору оренди автомобілю № 2 від 05.12.2018, де в них виник злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння автомобілем Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_1 , поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, ОСОБА_3 передав стартовий пістолет калібру "Blow TR14", який він тримав в руці, ОСОБА_2 , після чого, ОСОБА_2 , взявши стартовий пістолет калібру "Blow TR.14" до рук, почав погрожувати ОСОБА_1 його застосуванням, при цьому ОСОБА_3 висловив вимогу до потерпілого, щоб він звільнив водійське місце та пересів на заднє сидіння автомобіля.

ОСОБА_1 , сприймаючи можливість застосування стартового пістолету калібру "Blow TR14", як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, виконав дану вимогу. Після чого, ОСОБА_3 пересів на водійське сидіння та скориставшись тим, що ОСОБА_1 залишив ключ від автомобілю у замку запалювання, завів двигун та почав рухатися на автомобілі Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_1 , в бік будинку № 12 по вул. Ювілейній в м. Харкові. Таким чином ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_2 незаконно заволоділи даним транспортним засобом, вартість якого складає 44 020 гривень 98 копійок. Далі ОСОБА_3 проїхав на вказаному автомобілі близько 100 метрів, після чого не впоравшись з керуванням автомобіля, допустив зіткнення із бетонною опорою енергопостачання, внаслідок чого автомобіль, який належить на праві власності ОСОБА_6 , отримав механічні пошкодження, вартість відновлювального ремонту складає 15 775 гривень 00 копійок.

Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишили викрадений ними автомобіль та з місця вчинення злочину зникли, заподіявши власнику автомобіля ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 15 775 гривень 00 копійок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень- злочинів за ч.2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України визнав частково та пояснив, що 15.03.2020 року він був у стані сильного алкогольного сп`яніння, в районі Салтовки в м. Харкові, вночі він зустрівся із ОСОБА_2 , раніше вони були знайомі. ОСОБА_2 запропонував піти додому пішки, а він запропонував поїхати на таксі. Вони домовились із таксистом, сіли в автомобіль, він на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_2 - на заднє пасажирське сидіння та поїхали в п. Кулінічі. Попередньої домовленості із ОСОБА_2 про вчинення злочину у них не було. Коли вони приїхали в п. Кулінічи, у нього не було коштів щоб розрахуватись за таксі, він вирішив налякати водія, достав пістолет, який приставив до тулубу потерпілого, у нього раптово виник умисел на заволодіння грошима та телефоном потерпілого. При цьому потерпілий сам сказав «хлопці заберіть гроші, тільки не чипайте» та став кидати йому гроші, він взяв гроші та забрав телефон. У нього із ОСОБА_2 виник конфлікт, так як ОСОБА_2 був у шоці від того, що він дістав пістолет та став вимагати у потерпілого гроші та телефон, ОСОБА_2 намагався його заспокоїти. Він не збирався нікого вбивати, пістолет, який був у нього, йому подарували, пістолет стартовий, носив його із собою відлякувати собак. Так як вони не доїхали до необхідного місця, то він вирішив заволодіти автомобілем потерпілого, сказав потерпілому пересісти на заднє пасажирське сидіння, а сам сів за кермо, потерпілому сказав, що вони доїдуть та його відпустять. Пістолет він нікому не передавав, він був при ньому, ОСОБА_2 не було відомо про пістолет, потерпілого ніхто не бив. Зазначив, що із ОСОБА_2 був словесний конфлікт, він кинув в ОСОБА_2 пляшку з напоєм, погрожував йому пістолетом, щоб він йому не заважав, ситуація по заволодінню автомобілем була під його контролем, ОСОБА_2 намагався його зупинити. На автомобілі потерпілого вони проїхали вперед по дорозі, але він врізався в бетонну пліту, потім став рухатись заднім ходом та врізався у стовп. Він більше не зміг завести автомобіль та вони його покинули. Коли вони йшли по дорозі, то були зупинені працівниками поліції. Також зазначив, що в цей день він був одягнений у червону куртку, а ОСОБА_2 - у чорну куртку. Зазначив, що усвідомив, що скоїв злочин, у скоєнному каявся, просив пом`ягшити покарання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень -злочинів за ч.2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України не визнав та пояснив, що 14.03.2020 року він зустрів старого друга та вживав спиртні напої в іншій компанії. Вночі 15.03.2020 року в районі 602 мікрорайону на Салтівському шосе м. Харкова він зустрівся із ОСОБА_3 , раніше вони були знайомі, бачились вдруге. Він вирішив із ОСОБА_3 піти пішки до дому, по дорозі вони випили пиво, він придбав цигарки. ОСОБА_3 не бажав йти пішки, запропонував поїхати на таксі. Вони домовились із таксистом, сіли в автомобіль Део Ланос, номер він не пам`ятає, ОСОБА_3 сів на переднє пасажирське сидіння, він на заднє пасажирське сидіння та поїхали в п. Кулінічи. Вони проїхали його будинок та поїхали далі. По дорозі в автомобілі почався переполох, ОСОБА_3 дістав пістолет та став погрожувати потерпілому, він намагався заспокоїти ОСОБА_3 , але той кинув в нього пляшку із напоєм, розбив йому губу та сказав, щоб він сидів мовчки, а він сам розбереться. ОСОБА_3 сказав потерпілому передати йому гроші. Він вийшов із автомобіля на вулицю, через вікно автомобіля сказав ОСОБА_3 заспокоїтись, ОСОБА_3 сказав йому сісти в автомобіль, він сів в автомобіль. Він нічого не вимагав у потерпілого, та не погрожував йому, ОСОБА_3 вимагав у потерпілого віддати йому все, гроші та телефон. Гроші та телефон від потерпілого він взяв, під погрозою пістолетом ОСОБА_3 , тілесних ушкоджень потерпілому не наносив. Попередньої домовленості із ОСОБА_3 про вчинення злочину у них не було, для нього це був шок. ОСОБА_3 сів на руль автомобіля, він сів на заднє пасажирське сидіння разом із потерпілим. На автомобілі потерпілого вони проїхали вперед по дорозі, але врізались в бетонну пліту, потім стали рухатись заднім ходом та врізались у стовп. ОСОБА_3 не зміг завести автомобіль та вони його покинули, а потерпілий залишився в автомобілі. По дорозі ОСОБА_3 викинув пістолет. Приблизно через 15 хвилин, коли вони йшли по дорозі їх затримали. Також зазначив, що в цей день ОСОБА_3 був одягнений у червону куртку, а він - у чорну куртку. Вважав себе невинним у вчиненні злочинів, просив постановити виправдовувальний вирок, зазначив, що не думав, що потрапить в таку ситуацію, він проявив малодушність.

Колегія суддів відповідно до вимог ст. 349 КПК України визнала доцільним дослідження доказів щодо цих обставин в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що 15.03.2020 року приблизно о 04.20-04.30 год. вирішив підробити в таксі на автомобілі Део Ланос, який він орендував у ОСОБА_6 для роботи в таксі. Він стояв на перехресті вул. Медичної та Салтовського шосе. До нього підійшли два раніше не знайомі чоловіки, попросили підвезти, вони домовились про ціну. На переднє пасажирське сидіння сів чоловік у червоній куртці - ОСОБА_3 , на заднє сидіння чоловік, який був одягнений у чорну куртку - ОСОБА_2 .. Вони поїхали в п. Кулінічи, по дорозі не спілкувались, коли приїхали в п. Кулінічі, сказали йому зупинитись біля крайнього будинку. Коли він зупинив автомобіль, чоловік, який сидів на передньому пасажирському сидінні - ОСОБА_3 дістав пістолет, приставив до його голови та став вимагати віддати усі гроші та мобільний телефон, погрожував застосувати пістолет, якщо він не виконає його вимоги та не віддасть гроші. Пістолет, який приставили до його голови був металевий та важкий, потерпілий розумів, що це не іграшка. Гроші та мобільний телефон ОСОБА_3 сказав передати ОСОБА_2 , потерпілий передав гроші приблизно 1400 грн. ОСОБА_2 взяв гроші, мобільний телефон ОСОБА_3 поклав собі в кишеню. Потім ОСОБА_3 став вимагати від нього пересісти на заднє сидіння, сказав, що забере автомобіль. Чоловіки були у нетверезому стані, поводили себе агресивно. ОСОБА_2 вдарив його рукою у плече, та сказав, що через нього вони потрапили до такої ситуації. Потерпілий намагався домовитись із чоловіками, сказав, що він їх довіз безкоштовно, щоб вони його не чіпали. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сварились між собою, не могли домовитись, забирати автомобіль чи ні, ОСОБА_3 кинув плюшку об`ємом 0,5 л. із напоєм в ОСОБА_2 , розбив йому губу. ОСОБА_2 казав ОСОБА_3 , щоб забрати тільки гроші та телефон, не забирати автомобіль, так як це будуть неприємності. ОСОБА_3 сказав потерпілому пересісти на задне пасажирське сидіння, при цьому пістолет передав ОСОБА_2 . ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля, потерпілий із ОСОБА_2 сіли на заднє пасажирське сидіння. ОСОБА_2 тримав пістолет в руках, але на нього не направляв. ОСОБА_3 завів автомобіль та став рухатись з великою швидкістю, доїхав до тупика, врізався в бетону плиту, став здавати на зад, проїхав якусь відстань та врізався в стовп, розбив задню частину автомобіля і автомобіль заглох. ОСОБА_3 намагався 5 раз завести автомобіль, але він захлохав. Коли автомобіль вже не міг їхати, йому сказали сидіти в автомобілі ні куди не йти та нікого не викликати, в автомобілі чоловіки залишили пляшку із напоєм. Потерпілий дуже переживав цю ситуацію, хвилювався щоб в нього не вистрелили, відчував реальну загрозу, намагався її вникнути. Після того, як чоловіки покинули автомобіль, потерпілий скористався іншим телефоном, який у нього був в кармані та викликав поліцію. Потерпілий також зазначив, що родичі ОСОБА_2 компенсували йому завдану шкоду та сплатили 20000 грн., а власнику автомобіля компенсували ремонт автомобіля. Претензій до обвинувачених він не має.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є дружиною потерпілого ОСОБА_1 , чоловік напередодні поїхав на роботу приблизно о 20-21 годині, у нього із собою був телефон Самсунг та приблизно 1000 грн.. 15.03.2020 року чоловік подзвонив їй вранці та сказав, що він знаходиться в п. Кулінічі на нього напали, нападників було двоє, приставили до нього пістолет, вимагали віддати їм гроші та мобільний телефон, угнали автомобіль та розбили його. Чоловік дзвонив їй із другого телефону, який у нього не помітили та не забрали. Також чоловік повідомив, що його вдарив в грудь, нападник, який сидів позаду нього в автомобілі, тілесних пошкоджень на йому вона не бачила, але куртка його була в крові. Чоловік сильно хвилювався через напад, те, що забрали гроші, викрали та розбили орендований ним автомобіль. Поліція повернула чоловіку мобільний телефон Самсунг та гроші 1300 грн..

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив суду, що є працівником поліції ХРУП № 2, приблизно рік тому, точну дату не пам`ятає, він перебував на чергуванні на службі. Надійшов виклик на 102 приблизно 03.00 годині ночі. Вони разом із Ракітським виїхали в район п. Кулінічи, де на вул. Ювілейній видбувся розбійний напад на таксиста. Коли вони перебували в даному районі близько 5 години ранку, то побачили двох підпадаючих під описання чоловіків, один із яких був у червоній куртці, другий - у чорній. Чоловіки йшли пішки, автомобіля поруч не було, помітивши їх чоловіки намагались змінити маршрут. Чоловіків зупинили, вони казали, що просто гуляють, від них було чутно запах алкоголю, потім стали нервувати. На запитання про напад на таксиста, обидва чоловіки повідомили, що це зробили вони, з метою заволодіння грошовими коштами. Свідок повідомив, що на виклик також приїхали співробітники УПП, вони перебували поруч із обвинуваченими до приїзда слідчого, встановили їх особи, сфотографували. Слідчим було виявлено та вилучено пістолет, мобільний телефон та гроші більше 1000 грн..

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що є працівником поліції ХРУП № 2, 15.03.2020 року перебував на чергуванні, надійшло повідомлення про план перехват. Вони разом із ОСОБА_8 направились в п. Кулінічі, на перехресття вул. Животноводів, там нести службу. Близько 5 години ранку отримали повідомлення про те, що невідомі особи, погрожуючи пістолетом, заволоділи грошовими коштами та автомобілем. Коли вони приїхали на місце, то побачили двох осіб схожих за описанням, один із нападників був у червоній куртці, другий у темній одежі, які йшли по дорозі, автомобіля поруч не було. Вони із ОСОБА_8 запитали цих осіб, хто вони та звідки, їм повідомили анкетні дані, а потім на запитання щодо нападу повідомили, що пістолет сховали, автомобіль знаходиться десь неподалеко, телефон у них.

Від допиту ОСОБА_11 та ОСОБА_6 прокурор в судовому засіданні відмовився, про що не заперечували інші учасники процесу і відмова, відповідно до вимог ст. 22 КПК України, прийнята судом.

Крім часткового визнання своєї провини обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , їх вина у вчиненні кримінальних правопорушень -злочинів підтверджується слідуючими дослідженими в суді доказами:

- фактичними данними відображеними у протоколі огляду місця події від 15.03.2020 року, з фототаблицями, проведеного на відкритій ділянці місцевості розміром 10х10 метри за адресою: м. Харків, вул. Ювілейна, 12, на якій стояв автомобіль Део Ланос, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, на відстанні 6 метрів з тильної сторони будинку. На момент огляду автомобіль відкритий, має пошкодження. Під час огляду було виявлено та вилучено: 7 змивів: з ручок дверей автомобіля, з керма, з куліси, з ручного гальма, на ватні палички; полімерна пляшка 0,5 л «Pepsi»; пачка цигарок «Rothmans»; чохли з переднього пасажирського та заднього сидінь автомобіля; чохол з керма; куртку синього кольору зі слідами речовини бурого кольору; автомобіль Део Ланос, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; (т.3 л.с.6-14)

- фактичними данними відображеними в протоколі огляду місця події від 15.03.2020 року, з фототаблицями, проведеного на відкритій ділянці місцевості за адресою: м. Харків, вул. Животноводів, 7, прохід до ділянки здійснюється зі сторони вул. 7-й Гвардійської армії та домоволодіння № 15 по вул. 7-ї Гвардійської армії , де були розміщені дошки у вигляді насипу та між дощок було виявлено та вилучено металевий предмет схожий на пістолет «Blow TR 14», який має рукоятку чорного кольору, затвор, рамку зі стволом, спусковою скобою, гачок, з порожнім магазином. Пістолет був визнаний речовим доказом постановою слідчого. (т.3 а.с.-15-21)

- фактичними данними відображеними у протоколі огляду місця події від 15.03.2020 року, з фототаблицями, проведеного на відкритій ділянці місцевості за адресою: м. Харків, вул. Ювілейній, 10, де з тильної сторони будинку на відстані 10 метрів від будинку та 30 метрів від правого кута будинку у кущі був виявлений та вилучений мобільний телефон Samsung черного кольору, на відстані 150 м від розташування автомобіля Део Ланос, який був визнаний речовим доказом по справі згідно постанови слідчого; (т.3 а.с.22-26)

- фактичними данними відображеними у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.03.2020 року, за участю потерпілого ОСОБА_1 , та довідкою до нього, в ході якого потерпілий впізнав чоловіка, який 15.03.2020 року приблизно о 04 годині 30 хвилин, погрожуючи пістолетом, заволодів грошовими коштами, мобільний телефоном та автомобілем, впізнав чоловіка на фотознімку під № 3 - ОСОБА_2 (т.3 а.с.27-30);

- фактичними данними відображеними у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.03.2020 року, за участю потерпілого ОСОБА_1 , та довідкою до нього, в ході якого потерпілий впізнав чоловіка, який 15.03.2020 року приблизно о 04 годині 30 хвилин, погрожуючи пістолетом, заволодів грошовими коштами, мобільний телефоном та автомобілем, впізнав чоловіка на фотознімку під № 1 - ОСОБА_3 (т.3 а.с.31-30)

- оглядом речей відображеним у протоколі від 15.03.2020 року, з фототаблицею, предметом огляду були: зв`язку із трьох ключів, 1 магнітний ключ, 1 ключ від автомобіля з чорною ручкою, зв`язка ключів на мотузці з написом «Motorolla»; гаманець з матеріалу схожого на шкіру чорного кольору, всередині якого знаходяться картки магазинів, банківська картка Приват Банк № НОМЕР_2 , банківська картка Банк Південний № НОМЕР_3 ; Е-ticket № 041В 3092 9965 80 ; сертифікат відповідності на стартовий пістолет код УКТ ЗЕДЮТН ЗЕД 3903, пістолети стартові 9 мм РАК моделей «Blow С 75», «Blow F06», «Blow TR 14», «Blow TR 1402», «Blow TR 14D», «Blow TR 914», «Blow TR 91402», «Blow TR 92» та «Blow MINI9; Договір застави № 010.000349 від 09.02.2020 (ПТ Ломбард «Статус С.В. Коритін і компанія, відділення № 10); Чек на придбання мобільного телефону Samsung Galaxy J600F ( 357060099931274 ); Магнітний ключ від домофону; навушники чорного кольору; телефон «Explay MU 220» чорно-помаранчевого кольору; запальничка чорного кольору; полімерний тюбик білого кольору з рідиною всередині; грошові кошти в розмірі 531 гривня (3 купюри по 100 грн., 3 купюри по 50 грн., 4 купюри по 20 грн., 1 купюра номіналом 1 грн., що були виявлені та вилучені під час затримання ОСОБА_3 в порядку ст. 208 КПК України, та були визнанні речовими доказами по справі згідно постанови слідчого від 15.03.2020 року (т. 3 а.с. 36, 38,39, 49-52);

- оглядом речей відображеним у протоколі від 15.03.2020 року, предметом огляду були: грошові кошти в сумі 300 грн. (купюри номіналом 20 грн. - 7 шт., 10 грн. - 8 шт. та 5 грн. - 16 шт.; запальничка Space синього кольору; зв`язка ключів у кількості 4 шт. та брелком; мобільний телефон Samsung Galaxy J5 imeil: НОМЕР_6 imei2: НОМЕР_7 s/n НОМЕР_8 . Які були виявлені та вилучені під час затримання ОСОБА_2 в порядку ст. 208 КПК України та були визнані речовими доказами по справі постановою слідчого від 15.03.2020 року (т. 3 а.с. 40, 53-56);

- протоколом огляду речей від 15.03.2020 року, предметом огляду був: металевий предмет схожий на пістолет з написом «Blow TR 14», який має рукоятку чорного кольору, затвор, рамку зі стволом, спускову скобу, гачок, в рукоятці порожній магазин, який був визнанний речовим доказом постановою слідчого від 15.03.2020 року (т.3 а.с.42);

- протоколом огляду речей від 15.03.2020 року, з фототаблицей, предметом огляду був: мобільний телефон Samsung Galaxy J5 в корпусі чорного кольору, в лівому верхньому куті екрану мається пошкодження у вигляді сколу від якого через екран зверху до низу проходить полоска, на телефоні маються потертості та подряпини від експлуатації, дві сім-карти пам`яті мобільних операторів «Лайфселл» та «Водафон», який був визнаний речовим доказом по справі постановою слідчого від 15.03.2020 року (т.3 а.с.44);

- протоколом пред`явлення речей для впізнання від 16.03.2020 року, з фототаблицей, в ході якого потерпілий ОСОБА_1 впізнав належний йому мобільний телефон Samsung Galaxy J5 (т.3 а.с.47-48)

- протоколом огляду місця події від 20.03.2020 року, проведеного на відкритій ділянці місцевості за адресою: м. Харків, вул. Невельській, 1/32, де був розташований автомобіль Део Ланос, державний номер НОМЕР_1 , у якого було пошкоджено задній бампер, задня ліва фара розбита, пом`яте задне ліве крило, задне скло покрито тріщінами. В автомобілі між консоллю та переднім пасажирським сидінням було виявлено та вилучено посвідчення водія серія НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; (т.3 а.с. 80)

- протоколом огляду речей від 20.03.2020 року, з фототаблицею, предметом огляду було: посвідчення водія серія НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ключі на металевому кільці: 2 металевих ключа, 1 ключ з чорною ручкою Avers, магнітний ключ від домофону синього кольору округлий, на кільці мається мотузка з написом «Motorolla»; (т.3 а.с. 81);

- оглянутим в судовому засіданні відеозаписом проведення слідчого експертименту від 25.03.2020 року за участю ОСОБА_2 , в ході якого підозрюваний повідомив, що в автомобілі ОСОБА_3 дістав пістолет та став погрожувати водію, зав`язалась потасовка, вони не домовлялись про такий фінал. ОСОБА_3 сказав водію передати йому гроші та телефон. Про пістолет йому не було відомо (т.3 а.с.87-89).

- оглянутим в судовому засіданні відеозаписом проведення слідчого експертименту від 26.03.2020 року за участю ОСОБА_1 , в ході якого потерпілий повідомив, що підозрювані погрожували йому пістолетом, казали, що вб`ють та кинуть його в ріку. При цьому чоловік в чорній куртці ( ОСОБА_2 ) не намагався зупинити чоловіка у червоній куртці ( ОСОБА_3 ), а казав йому дивись, щоб ніхто не помітив, затуляв їх, стоячи біля автомобіля, щоб їх не було видно у вікно. Потерпілий казав, що один із нападників погрожував пістолетом, другий, який сидів на задньому сидінні, притримував потерпілого рукою за груди. Гроші потерпілий передав чоловіку, що сидів на передньому пасажирському сидінні. Чоловік, що сидів на задньому пасажирському сидіння сказав, що через нього вони в такій ситуіції, йому разбили губу та став бити потерпілого в груди. Чоловік, що сидів на задньому сидінні казав, що він (потерпілий) їх здасть, його потрібно або кинути в ріку або десь вивезти у поле. Нападники забрали його посвідчення водії, для своєї безпеки та казали, що знайдуть його та вб`ють, якщо він буде кудись звертатись. Чоловік, який сидів на задньому сидінні сказав, якщо він (потерпілий) буде тікати будуть стріляти йому в спину. Чоловік, який сидів на передньому пасажирському сидінні передав пістолет чоловіку, який сидів на задньому сидінні, та сказав йому пересісти на заднє сидіння. Коли вони їхали на автомобілі, то врізались в стовп, автомобіль захлог, 5 раз чоловік за кермом намагався завести автомобіль, але автомобіль заглохав. В судовому засіданні потерпілий підтримав покази, які надавав під час проведення слідчого екперименту за його участю (т.3 а.с. 90-92);

- висновком експерта № 6/591СЕ-20 від 23.03.2020 року, з ілюстративною таблицею, згідно якого ринкова вартість мобільного телефона Samsung Galaxy J5 2017, в технічно справному стані, без комплектуючих, на момент скоєння злочину на 15.03.2020 року становить 1983 грн. (т.3 а.с. 95-102);

- висновком експерта № 6680 від 30.03.2020 року, з фототаблицею, згідно якого ринкова вартість автомобіля Део Ланос, державний номер НОМЕР_1 , на момент пошкодження 15.03.2020 року становить 44020,98 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля становить -15775 грн.. (т.3 а.с. 104-111);

- висновком експерта № 10/1/430СЕ-20 від 26.03.2020 року, з ілюстративною таблицею, згідно якого досліджувались 5 ВЛС з СПІ поміщені до спецпакету № 1072131 отримані під час огляду місця події від 15.03.2020 року автомобіля Део Ланос: два сліди пальців рук, а саме: слід пальця руки найбільшими розмірами 18х31мм, відкопійований на відрізок прозорої липкої стрічки найбільшими розмірами 93х38мм, залишений великим пальцем лівої руки та слід пальця руки найбільшим розміром 20х34 мм, відкопійований на відрізок прозорої липкої стрічки найбільшими розмірами 102х38 мм, залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_2 (т.3 а.с. 113-125);

А також дослідженими в судовому засіданні речовими доказами, а саме: стартовим пістолетом, пляшкою від напою, копією паспорта ОСОБА_3 , мобільним телефоном, та ін.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» судам було роз`яснено в п.6,12, що розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства,небезпечного для життя і здоров`я потерпілого (погроза вбити,заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке

тілесне ушкодження з розладом здоров`я чи незначною втратою

працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації

можуть спричинити такі наслідки).

Погроза при вимаганні має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він проти діятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї неможуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя,макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров`я. Така погроза може стосуватись як потерпілого, так і його близьких родичів і завжди

містить у собі вимогу майнового характеру щодо передачі майна в

майбутньому.

При розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно.

В пункті 24 даної постанови зазначено, що злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено,зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння,

що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину.

При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник

виконує певну роль у вчиненні злочину.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам було роз`яснено в п. 15,16, що незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз. Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, -

з моменту встановлення контролю над ним.

Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві особи і більше заздалегідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об`єктивну сторону злочину, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом. Заволодіння транспортним засобом може вчинятись у формі нападу, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння транспортним засобом. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). Напад органічно пов`язаний із фізичним або психічним насильством, яке має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння транспортним засобом або його утримання. При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх травмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров`я потерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоров`я умовах). Застосування чи погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи може здійснюватись з метою ухилитись від затримання після закінченого нападу. Насильство при заволодіння транспортним засобом застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебуває транспортний засіб, на який здійснюється посягання, а так само інших осіб, які перебувають на місці вчинення злочину і можуть, на думку винного, перешкодити йому у заволодінні транспортним засобом.

Незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце, тоді, коли в ньому брали участь принаймні дві особи, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом при цьому настає для всіх співучасників, незважаючи на те, що транспортним засобом керував один з них.

Погроза застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, є психічним насильством, яке полягає у залякуванні потерпілого негайним застосуванням до нього такого фізичного насильства. Висловлюючи погрозу, винна особа може конкретизувати зміст фізичного насильства (нанесення ударів побоїв, обмеження чи позбавлення волі тощо), а може і не робити цього. Встановлюючи зміст погрози, слід враховувати всю сукупність об`єктивних і суб`єктивних обставин справи (час, місце, обстановка вчинення посягання, кількість осіб, які посягають, і потерпілих предмет, яким погрожував винний, суб`єктивне сприйняття погрози потерпілим тощо.

В судовому засіданні обвинувачені зазначали, що у них не було попередньої змови на вчинення злочину, що це був раптовий умисел лише ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 брав гроші та телефон потерпілого лише під погрозами пістолетом ОСОБА_3 , але суд не погоджується із даними показами обвинувачених, вважає їх позицією захисту та спробою уникнути відповідальності та неспроможними з наступних підстав.

Так, положеннями ч. 2 ст. 28 КК України встановлено, що злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

При цьому, домовленість про спільне вчинення злочину заздалегідь означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони.

Домовленість на спільне вчинення кримінального правопорушення не обов`язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій - поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження та встановлених фактичних обставин ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були раніше знайомі, спільний корисливий умисел, на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозами застосування насилля, було підтверджено дослідженими доказами по справі. Так в судовому засіданні потерпілий повідомив суду, що пістолетом погрожував потерпілому саме ОСОБА_3 та вимагав віддати майно, при цьому ОСОБА_2 також висловлював словесну погрозу, та пропонував вивезти потерпілого десь та кинути в полі, так як він може їх здати. Після того, як ОСОБА_3 пересів за кермо автомобіля потерпілого, він передав пістолет ОСОБА_2 , який його тримав, поки ОСОБА_3 керував автомобілем, яким вони заволоділи. Суд критично ставиться до показать ОСОБА_2 , с приводу того, що усі дії він виконував під погрозою ОСОБА_3 , так як в судовому засіданні, потерпілий не підтвердив погроз ОСОБА_3 в бік ОСОБА_2 , та сам ОСОБА_2 не зміг повідомити суду, які саме погрози висловлював ОСОБА_3 на його адресу, крім висловлювань «сиди тихо, сам розберусь». Крім того, ОСОБА_2 було відомо про те, що пістолет є стартовим. Попри те, що ОСОБА_2 не вчиняв активних дій, він своєю поведінкою, висловлюванням погроз на адресу потерпілого, отриманням грошей, триманням в руках пістолету, а також прикриванням дій ОСОБА_3 , коли потерпілий із ОСОБА_3 були в автомобілі, а ОСОБА_2 вийшов із автомобіля та стояв поруч, та не намаганням присекти злочинні дії ОСОБА_3 та покинути місце злочину, що свідчить про намір досягнення спільної злочинної мети. З цих же підстав суд не вважає, що воля ОСОБА_2 була пригнічена ОСОБА_3 .. Крім того, з оглянутого судом відеозапису із слідчим експериментом за участю ОСОБА_2 встановлено, що коли мова зайшла про заволодіння автомобілем ОСОБА_2 зазначив, що «про такий фінал вони не домовлялись», тобто взагалі домовленість на вчинення злочину була. Також про спільний намір вчинити злочин свідчить і те, що обвинувачені сказали потерпілому зупинись на окраїні посьолку, а не зазначили адресу місця мешкання.

Із матеріалів провадження судом встановлено, що дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були узгодженими та послідовними. Спільність умислу спрямованого на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном підтверджено конклюдентними діями обвинувачених, адже вони діяли, як співвиконавці. ОСОБА_3 погрожував пістолетом, висловив вимоги потерпілому віддати гроші та телефон, дану погрозу потерпілий сприймав, як таку, що може бути дійсно реалізована, в судовому засіданні потерпілий показав, що боявся того, що в нього почнут стріляти, тобто відчував реальну загрозу своєму життю та здоров`ю та намагався вселяко домовитись із нападниками. При цьому ОСОБА_2 взяв гроші потерпілого та також висловлював погрози потерпілому та не намагався зупинити ОСОБА_3 .. Судом встановлено, що між обвинуваченими дійсно виникла суперечка сприводу заволодіння автомобілем, що підтвердив в судовому засіданні потерпілий, але і проти цих дій ОСОБА_3 не заперечував ОСОБА_2 , а їхав в автомобілі, яким керував ОСОБА_3 , тримаючи пістолет в руках. В судовому засіданні ОСОБА_3 показав суду, що ОСОБА_2 йому заважав, при цьому не зміг пояснити суду навіщо йому був потрібен ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 в свою чергу маючи реальну можливість покинути місце злочину не приймаючи в ньому участі, залишався на місці до кінця, покинули автомобіль обвинувачені тільки після багатьох спроб його завести після ДТП та не можливості на ньому поїхати далі, що також на погляд суду, свідчить про їх попередню домовленість.

З огляду на це, на підставі аналізу доказів, детально досліджених в судовому засіданні, виходячи з конкретних обставин провадження, суд вважає, що зазначені злочини були вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Вищевказані доводи обвинувачених, суд розцінює як спосіб захисту та спробу уникнути кримінальної відповідальності за тяжкий та особливо тяжкий злочини, тому що їх доводи спростовуються показаннями потерпілого, а також сукупністю досліджених письмових доказів, та оглядом речових доказів по кримінальному провадженню.

Аналізуючи вищевикладені докази, колегія суддів, розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, вважає доведеним, що ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України.

Крім того, аналізуючи вищевикладені докази, колегія суддів, розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, вважає доведеним, що ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоровь`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України, і така кваліфікація його дій є вірною.

Аналізуючи вищевикладені докази, колегія суддів, розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, вважає доведеним, що ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України.

Крім того, аналізуючи вищевикладені докази, колегія суддів, розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, вважає доведеним, що ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоровь`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України, і така кваліфікація його дій є вірною.

Судом встановлено, що докази відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є переконливими, послідовними, співпадають між собою та є такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що винність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України підтверджується обсягом досліджених в судовому засіданні доказів, які були повно, всебічно та об`єктивно оцінені з точки зору їх узгодженості та взаємозв`язку, які підтверджують винність обвинувачених у скоєному та не викликають у суду сумнівів. Будь-яких належних та допустимих доказів захисту на спростування доказів обвинувачення під час судового розгляду суду не надано.

При визначенні ОСОБА_3 виду та розміру покарання, суд враховує суспільну небезпечність та характер вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких за ч. 2 ст. 187 КК України та особливо тяжких злочинів за ч. 3 ст. 289 КК України, дані про особу обвинуваченого, який не одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, не перебуває на обліку лікарів психіатра та нарколога. Обвинувачений повідомив суду, що має на утриманні дітей, але відомостей на наявність дітей, а саме копій свідоцтв про їх народження, суду не надав.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повідомив суду, що щиро кається у вчиненному.

Що стосується щирого каяття, то суд зазначає наступне, що Кримінальний закон, а саме положення статті 66 КК України як одну з обставин, що пом`якшує покарання визначає щире каяття.

При цьому розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Така позиція міститься у постанові ВС/ККС № 166/1065/18 від 18.09.2019 року.

Однак, у матеріалах кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 відсутні дані на підтвердження щирого каяття, на думку колегії суддів, занадто мало в судовому засіданні тільки послатися на щире каяття, крім того вину у вчинені інкримінованих злочинів, передбачених ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України визнав частково, відсутні докази того, що він намагався будь-яким чином допомогти потерпілому оговтатись від пережитого, компенсував перенесені потрясіння та стрес, тому суд не приймає за пом"якшуючу обставину - щире каяття.

Обставиною обтяжуючою покарання обвинуваченого ОСОБА_3 колегія суддів вважає вчинення злочинів в стані алкогольного сп`яніння.

При визначенні ОСОБА_2 виду та розміру покарання, суд враховує суспільну небезпечність та характер вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких за ч. 2 ст. 187 КК України та особливо тяжких злочинів за ч. 3 ст. 289 КК України, дані про особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштований, раніше судимий, кримінальні правопорушення були вчинені ОСОБА_2 в період іспитового строку, не перебуває на обліку лікарів психіатра та нарколога, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Обставиною пом`якшуючою покарання обвинуваченого ОСОБА_2 колегія суддів вважає відшкодування завданої шкоди.

Обставиною обтяжуючою покарання обвинуваченого ОСОБА_2 колегія суддів вважає вчинення злочинів в стані алкогольного сп`яніння.

В судовому засіданні було встановлено, що згідно вироку Московського районного суду м.Харкова від 25.04.2019 року, ОСОБА_2 був визнаний винним та засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на 1 рік, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік та покладенням певних обов`язків передбачених ст. 76 КК України. Злочини згідно даного вироку ОСОБА_2 вчинив в період іспитового строку, тому покарання йому необхідно призначати на підставі ст. 71 КК України.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Також судом беруться до уваги, роз`яснення, які містяться у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, тощо).Одночасно колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчинили тяжкий та особливо тяжкий злочини, ініціатором яких, як встановлено судом, був ОСОБА_3 , вину у фактично вчинених злочинах ОСОБА_3 визнав частково, а ОСОБА_2 не визнав взагалі, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. З урахуванням вищевикладеного, враховуючи підвищену суспільну небезпечність скоєних злочинів, а також позицію потерпілого, який просив призначити мінімально можливе покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі з його реальним відбуттям, оскільки обґрунтованих законних підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України судом не встановлено.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і попередження вчинення нових злочинів. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Таке покарання за глибоким переконанням колегії суддів буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними інших злочинів.

Статтями 51 та 52 КК України встановлено, що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів, є конфіскація майна.

Відповідно до положень ст. 59 цього Кодексу покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.

Під корисливими спонуканнями, слід розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Таким чином, з системного аналізу зазначених норм слідує, що вирішуючи питання щодо призначення засудженим додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву.

Із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за попередньою змовою між собою, здійснили напад на потерпілого з метою заволодення майном, із погрозами застосувати насилля небезпеченого для життя та здоров`я потерпілого, заволоділи грошима та мобільним телефоном потерпілого, а також незаконно заволоділи автомобілем марки Део Ланос, але розпорядитись автомобілем не змогли через його пошкодження під час ДТП.

Враховуючи, що при розгляді кримінального провадження встановлено, що обвинувачені вчинили тяжкий злочин за ч. 2 ст. 187 КК України, з корисливих мотивів, за який передбачена конфіскація майна, яка має бути застосована судом до обвинувачених. Що стосується злочину за ч. 3 ст. 289 КК України, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до обвинувачених додаткового покарання у виді конфіскації майна, так як не було доведено корисливого мотиву вчинення даного злочину .

Стаття 91 КПК України визначає обставини які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збирання перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КПК України).

Дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши надані докази з точки зору належності, допустимості, достатності та достовірності, та сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що ці докази не можна покласти в основу обвинувачення.

Ухвалюючи вирок, суд, в тому числі, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов`язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням. (ст. 369 КПК України)

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник просили постановити виправдовувальний вирок щодо ОСОБА_2 , але враховуючи те, що в судовому засіданні було доведено вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_2 , як співучасником та в його діяннях є склад зазначених кримінальних правопорушень, то обвинувачений не підлягає виправдовуванню.

В роз`ясненнях, що містяться в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» , визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

Як убачається з матеріалів справи, вони містять переконливу інформацію про вчинення ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_3 нападу з метою заволодення майном та незаконного заволодіння транспортним засобом.

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. (ст. 128 КПК України)

Цивільним позивачем ОСОБА_6 був поданий цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 15775 грн., в подальшому ОСОБА_6 до початку розгляду справи по суті була подана заява від 24.04.2020 року про відмову від заявленого цивільного позову, у зв`язку із отриманням в позасудовому порядку суми відшкодування. Дана відмова від цивільного позову приймається судом та в частині цивільного позову провадження закривається згідно ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст.72 КК України - попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 15.03.2020 року ОСОБА_3 було затримано на підставі ст. 208 КПК України 15.03.2020 року. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.03.2020 року ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 15.03.2020 року ОСОБА_2 було затримано на підставі ст. 208 КПК України 15.03.2020 року. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17.03.2020 року ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України - кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

На час вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень-злочинів, за вчинення діянь передбачених за ч. 2 ст. 187 КК України було передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років із конфіскацією майна, за дії передбачені ч. 3 ст. 289 КК України було передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна або без такої. Тому судом застосовується закон про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення діяння.

Накладені арешти на майно згідно ухвал Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.03.2020 року та 17.03.2020 року підлягають скасуванню.

Питання речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Згідно ст. 124 КПК України з обвинувачених, на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта та проведення експертизи № 6/591СЕ-20 від 23.03.2020 року у розмірі 785, 05 грн., № 10/1/430СЕ-20 від 26.03.2020 року в розмірі 2512,16 грн., № 10/1/453СЕ-20 від 26.03.2020 року в розмірі 1570,10 грн., № 10/1/451СЕ-20 від 27.03.2020 року в розмірі 1570,10 грн., № 10/1/435СЕ-20 від 25.03.2020 року в розмірі 1570,10 грн., № 6680 від 30.03.2020 року в розмірі 4903,20 грн., а разом в сумі 12910,71 грн..

Запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання на підставі цих законів:

за ч. 2 ст. 187 КК Україні - покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

за ч. 3 ст. 289 КК Україні - покарання у виді дев`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_3 визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді дев`яти років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання з 15.03.2020 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою в державній установі «Харківській слідчий ізолятор (№ 27)».

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання на підставі цих законів:

за ч. 2 ст. 187 КК Україні - покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

за ч. 3 ст. 289 КК Україні - покарання у виді семі років 5 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_2 визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 7 років 5 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_2 до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м.Харкова від 25.04.2019 року, у вигляді 1 місяця позбавлення волі, остаточно призначити покарання в вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання з 15.03.2020 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою в державній установі «Харківській слідчий ізолятор (№ 27)».

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави, витрати на проведення експертизи у розмірі 12910,71 грн., по 6455, 35 грн. з кожного.

Провадження по цивільному позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - закрити, у зв`язку із відмовою від позову.

Арешти на майно накладені згідно ухвал Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.03.2020 року та 17.03.2020 року - скасувати.

Речові докази по справі: автомобіль Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_1 , ключ від автомобіля, свідоцтво про реєстрацію т/з - передані на відповідальне зберігання власнику, цивільному позивачу ОСОБА_6 , вважати повернутими ОСОБА_6 за належністю;

- мобільний телефон Samsung Galaxy J5, грошові кошти в сумі 831 гривня, зв`язка ключів на мотузці з написом «Motorola» (1 магнітний ключ, 1 ключ з чорною ручкою, 2 металевих ключа), посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 - передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_1 , вважати повернутими потерпілому за належністю;

- гаманець з матеріалу схожого на шкіру чорного кольору, всередині якого знаходяться картки магазинів, банківська картка Приват Банк № НОМЕР_2 , банківська картка Банк Південний; № НОМЕР_3 ; Е-ticket № 041В 3092 9965 80 ; Договір застави № 010.000349 від 09.02.2020 (ПТ Ломбард «Статус С.В. Коритін і компанія, відділення № 10); Чек на придбання мобільного телефону Samsung Galaxy J600F ( 357060099931274 ); магнітний ключ від домофону; навушники чорного кольору; Телефон «Explay MU 220» чорно-помаранчевого кольору; запальничка чорного кольору; полімерний тюбик білого кольору з рідиною всередині; запальничка Space синього кольору; зв`язка ключів з ключами у кількості 4 шт. та брелком, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області, повернути власнику майна;

- 7 змивів: з ручок дверей автомобіля, з керма, з куліси, з ручного гальма, на ватні палички, поміщені в 7 паперових конвертів слідчого управління ГУНП України в Харківській області; полімерну пляшку 0,5 л «Pepsi»; пачку цигарок «Rothmans», передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області - знищити;

чохли з переднього пасажирського та заднього сидінь автомобіля поміщені до 2 картонних коробок, опечатані биркою слідчого управління ГУНП в Харківській області; чохол з керма поміщено до паперового пакету, опечатаний биркою слідчого управління ГУНП в Харківській області - повернути власнику майна; куртку синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, передану на зберігання до камери зберігання речових доказів Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області - повернути потерпілому ОСОБА_1 ;

- 5 ВЛС з СПВ з дверей автомобіля Daewoo Lanos, д.н. НОМЕР_1 у спеціальному пакеті № 1072131, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- сертифікат відповідності на стартовий пістолет код УКТ ЗЕД, TH ЗЕД 3903, пістолети стартові калібру 9 мм РАК моделей «Blow С 75», «Blow F06», «Blow TR 14», «Blow TR 1402», «Blow TR 14D», «Blow TR 914», «Blow TR 91402», «Blow TR 92» та «Blow MINI9»; ксерокопію паспорта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1 арк., що зберігається в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- пicтолет «Blow TR14», переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області - знищити;

- диски, що містить відеозапис слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1 , диск, що містить відеозапис слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_2 , диск, що містить відеозапис одночасного допиту за участю підозрюваного ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_1 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Фрунзенський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення, а обвинуваченим з моменту отримання копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Фрунзенському райсуді м. Харкова копію цього вироку.

Згідно вимог ч. 3 ст. 376 КПК України суд роз`яснює право обвинуваченим, захисникам, потерпілому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, а також право ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя І. В. Ульяніч

Судді: Е.Є.Сілантьєва

С.О. Іващенко