Рішення № 101669597, 06.12.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"06" грудня 2021 р.

Справа № 642/5243/21

Провадження № 2/642/1941/21

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

30 листопада 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Пашнєва В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Соболєвої Є.Є.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом представника позивача Бондаренко Геннадія Миколайовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки виплати, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся з вказаним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 174 408, 81 грн., заборгованість з виплати щодо вихідної допомоги в сумі 48 300,00 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що його довіритель 25.05.2021 року був звільнений із займаної посади за власним бажанням у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати (частина 3 статті 38 КЗпП) на підставі наказу ХКЕПОП № 64/к від 25травня 2021 року.

На останній день звільнення позивача, керівництво підприємства повинно було виплатити йому заборгованість по заробітній платі у розмірі 174 408, 81 грн. та заборгованість з виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку 48 300, 00 грн., загальна сума до виплати становить 222 708 грн. 81коп. Вказана сума зазначена без урахування податків та обов`язкових платежів до бюджету. Розмір заборгованості не оспорюється відповідачем.

Відповідно до довідки ХКЕПОП від 02 серпня 2021 року № 17/971 середньоденна заробітна плата позивача становить 909 гривень 09 копійок.

Кількість робочих днів, з моменту звільнення 26.05.2021 року позивача з роботи до моменту його звернення з позовом до суду 06.08.2021 року, складає 49 робочих днів, тобто сума середнього заробітку за час затримки рахуючи з 26.05.2021 по 06.08.2021 складає 44 545, 41 грн. ( 909грн.09 х 49 ).

Ухвалою суду від 11.08.2021 позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.08.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку відмовити. В обґрунтування заперечень послався на те, що в даній справі відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, підлягають врахуванню висновки щодо застосування ст. 117 КЗпП України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, відповідно до якої суд зменшує розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільнені майнових втрат працівника, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Касаційним судом була сформульована правова позиція щодо необхідності застосування принципу пропорційності у спорах, які виникли з передбачених ст. 117 КЗпП України, що є визначальним для визначення аналогічного характеру спору та для її застосування. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № №761/9584/15-ц), у пункті 87 прописано, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України. Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, (п.п. 91; 91 п. 1,2,3,4 постанови). Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що в даній справі необхідно враховувати не тільки загальну суму простроченої заборгованості роботодавця, але дослідити ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільнені майнових втрат позивача; наявність у відповідача значних утруднень для виплати заборгованості, пов`язаних із обов`язками сплатити борг за іншими зобов`язаннями, у тому числі за аналогічними вимогами. Необхідно врахувати вказаний принцип пропорційності, а також загальний принцип цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Представник позивача у судове засідання надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити та розглядати справу за його відсутністю.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, предоставив суду заяву про розгляд справи за відсутністю представника ХКЕПОП та підтримав доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 12.06.2015 року працював на Харківському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві.

25.05.2021року позивач був звільнений із займаної посади за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю та умов колективного договору щодо виплати заробітної плати (частина 3 статті 38 КЗпП) на підставі наказу ХКЕПОП № 64/к від 25 травня 2021 року.

Як вбачається з довідки № 17/970 ХКЕПОО, станом на 02 серпня 2021р. розмір заборгованості відповідача по заробітній платі перед позивачем становить – 222 708,81 грн.

Доказів про виплату вказаної суми відповідачем позивачу станом на день розгляду справи до суду не надано.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.38 і 39) цього Кодексу працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України,- в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відомостей про наявність спору про розмір боргу суду не надано.

В день звільнення позивачеві, в порушення ст.116 КЗпП України, не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі, а з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна)заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні)дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Постановою ВСУ від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) наведено висновки щодо розміру виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки. Так, зокрема зазначено, що мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Розмір цього відшкодування може бути зменшений із врахуванням: 1) розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

В день звільнення, як вбачається із матеріалів справи позивачеві, в порушення ст.116 КЗпП України, не виплачені належні суми заробітної плати, вихідної допомоги, що є підставою для стягнення на користь позивача вищевказаної заборгованості, а з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Відповідно до довідки № 17/917 від 02.08.2021 розмір середньоденної зарплатні ОСОБА_1 за два останні місяці роботи складає – 909,09 грн. Таким чином затримка розрахунку має місце з 26.05.21 року по день постановлення судового рішення – 19.11.2021 року, що складає 123 робочих днів, тому середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за вказаний період становить 111 818, 07 грн. (123 дн. х 909,09 грн = 111 818,07 грн.).

Відповідно до наведених висновків Верховного Суду, при розгляді даної справи необхідно врахувати принцип пропорційності, а також загальний принцип цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Суд також враховує розмір простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, і те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права позивача і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

В пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 вказано, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.

Справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі № 805/1008/16-а.

Абзацем 5 пункту 6 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи наведене, розглядаючи відповідно до положень ст. 13 ЦПК України справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 174 408, 81грн., вихідної допомоги в розмірі 48 300, 00 грн. та 111 818,07 грн. середнього заробітку за весь час затримки підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору розмірі 928,45 грн.

Керуючись ст.ст.4,12-13, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги представника позивача Бондаренко Геннадія Миколайовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки виплати – задовольнити.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код ЄДРПОУ 03187743, адреса: 61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РРОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою ( АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 174 408 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста вісім) грн. 81 коп. та вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку 48 300 грн. ( сорок вісім тисяч триста) грн. 00 коп. – загальна сума до виплати становить 222 708 ( двісті двадцять дві тисячі сімсот вісім ) грн. 81 коп. Вказана сума зазначена без урахування податків.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код ЄДРПОУ 03187743, адреса: 61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РРОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 26 травня 2021 року по день ухвалення рішення – 19 листопада 2021 року в розмірі 111 818 (сто одинадцять тисяч вісімсот вісімнадцять ) грн. 07 коп. без утримання ПДФО та інших обов`язкових платежів до бюджету з відрахуванням Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством в подальшому з зазначеної суми - податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (код ЄДРПОУ 03187743, адреса: 61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РРОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою ( АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 928 ( дев`ятсот двадцять вісім ) грн. 45 коп.

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 грудня 2021 року.

Головуючий Суддя: