Рішення № 101669187, 06.12.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3446/21

провадження №2-др/619/22/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Плугатирьової Н.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №619/3446/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Малоданилівська селищна рада про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16.11.2021 в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Малоданилівська селищна рада про визнання заповіту недійсним відмовлено.

24.11.2021 представник ОСОБА_1 - адвокат Плугатирьова Н.В. звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі про відшкодування витрат на правову допомогу, долучила акт надання послуг від 23.11.2021 до договору №ПН-170821 про надання правової допомоги від 17.08.2021, квитанцію від 23.11.2021. Вимоги обґрунтовані тим, що рішенням суду у цій справі відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , а питання судових витрат не вирішено, у зв`язку з чим звертається до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

ОСОБА_2 та її представник в призначене судове засідання не з?явилися, повідомлялися своєчасно та належним чином.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Плугатирьової Н.В. надала суду заяву про проведення судового засідання без її участі.

Представник третьої особи, Малоданилівської селищної ради в призначене судове засідання не з?явився, повідомлявся своєчасно та належним чином.

Суд, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, встановив наступне.

Так, рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16.11.2021 в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Малоданилівська селищна рада про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Питання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу згідно зазначеної вимоги у відзиві на позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Плугатирьової Н.В., поданого до суду 17.08.2021, в рішенні суду від 16.11.2021 не вирішено.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З положень ст. 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який укладається в письмовій формі та до якого застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадку надання усних і письмових консультацій.

Згідно з ч.1, 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Зазначені правові висновки також викладені у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Плугатирьовою Н.В. на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: попередній розрахунок сум судових витрат, квитанцію, договір про надання правничої (правової) допомоги; акт надання послуг.

В матеріалах справи на підтвердження повноважень представника відповідача у справі також міститься ордер серії ХВ №000274 від 17.08.2021, виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 17.08.2021 на представництво адвокатом Плугатирьовою Н.В. інтересів ОСОБА_1 у Дергачівському районному суді Харківської області та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1208.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За правовими позиціями, викладених у постановах Верховного Суду у справах №816/2096/17, № 826/7806/17 вказано, щодо часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, а не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

За умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще не сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені (ВС/ОП/КГС, № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, № 37246/04).

При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Відтак, суд доходить висновку, що представником позивача підтверджено витрати на правничу допомогу у розмірі 5900,00 грн., у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 270, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Плугатирьової Н.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №619/3446/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Малоданилівська селищна рада про визнання заповіту недійсним - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №619/3446/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Малоданилівська селищна рада про визнання заповіту недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5900 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 30 днів з дня отримання ними копії рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, або протягом 30 днів з дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні.

Суддя Л. В. Калиновська