Рішення № 101667832, 06.12.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7727/19

Провадження № 2/204/82/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Максименко Я.О.,

за участю позивача та відповідача

за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача та відповідача

за зустрічним позовом адвоката Дейчман Т.М.,

за участю відповідача та позивача

за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідачів та

позивача, третьої особи за зустрічним позовом адвоката Дрозд Р.Ю.,

за участю відповідача та третьої особи

за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Третя дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , Третя дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку А-1 (загальна площа - 35,3 кв.м., житлова площа - 18,9 кв.м.), сарай тимчасовий Д, убиральня Г, споруди та мостіння №1-11, І, без урахування житлового будинку В-2 і гаражу Е.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 .

За життя, 10 червня 2004 року батько зробив заповіт, посвідчений державним нотаріусом Хилько Л.А. Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстром № 2-1135, в якому на випадок своєї смерті зробив розпорядження: належний йому житловий будинок з господарчими, побутовими будівлями та спорудами та земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповідав - ОСОБА_1 .

Спірне домоволодіння АДРЕСА_1 належало батькові позивача на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 листопада 1990 року державним нотаріусом 3 дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстром № 1-4980. У правовстановлюючому документі зазначається, що ОСОБА_4 купив жилий глинобитний будинок А-І жилою площею 24,9 кв.м., уборна Б дощата, огорожі № 1,2, які були побудовані в 1924 році.

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеному ТОВ « Консалтингова група « Астрея» станом на 05 серпня 2019 року ринкова вартість житлового будинку А-1, загальною площею 35,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 складає - 141 200 грн.

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарчими будівлями та спорудами, складеному ФОП ОСОБА_5 станом на 14.06.2019 року домоволодіння за вказаною адресою складається з житлового будинку А-І (загальна площа - 35,3 кв.м., житлова площа - 18,9 кв.м.); житлового будинку В-2 (загальна площа 113,4 кв.м., житлова площа - 48,1 кв.м.), сарай тимчасовий Д, убиральня- Г, споруди та мостіння № 1-11,1.

В акті, складеному інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 , 14 червня 2019 року зазначається, що житловий будинок В-2, гараж Е збудовані в 2011 році без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, не прийняті в експлуатацію належним чином, а тому не являються об`єктом спадкування.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку А-1 (загальна площа - 35,3 кв.м., житлова площа - 18,9 кв.м.), сарай тимчасовий Д, убиральня Г, споруди та мостіння № 1-11,1., які він заповідав позивачу.

07 березня 2019 року, в шестимісячний строк, ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 161\2019.

12 серпня 2019 року до спадкової справи № 161\2019 долучено заяву спадкоємиці першої черги ОСОБА_6 - дочки від 2 шлюбу про прийняття спадщини за законом до майна, неохопленого заповітом, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4

12 серпня 2019 року до спадкової справи № 161\2019 долучено заяву колишньої дружини спадкодавця ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на 1\2 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за вказаною адресою.

15 серпня 2019 року державний нотаріус 3 дніпровської нотаріальної контори Крупська Л.В. видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі колишній дружині ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на 1\2 частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за вказаною адресою.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 вересня 2019 року державний нотаріус 3 дніпровської державної нотаріальної контори Крупська Л.В. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на цілий житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

У вказаній постанові зазначається, що відповідно до ст. 71 ЗУ « Про нотаріат», розділу II, глави II, пі, пп.1.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296\5, у разі смерті одного із подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Далі, державний нотаріус зазначила, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на цілий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за вказаною адресою є неможливим.

Позивач стверджує, що житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 являвся особистою власністю батька - ОСОБА_4 , у зв`язку з чим позивач вимушений звертатися до суду за захистом своїх спадкових прав, як спадкоємець за заповітом, в якому померлий батько - ОСОБА_4 заповідав ОСОБА_1 спірний житловий будинок в цілому.

04 грудня 2019 року відповідачем ОСОБА_2 було пред`явлено зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , Третя дніпровська державна нотаріальна контора, у якій просила суд визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її колишній чоловік, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким вона перебувала у шлюбі з 14.04.1990 року по 29.08.2017 року. До реєстрації шлюбу вони проживали фактично разом однією сім`єю, мали сумісний побут, складали гроші. Шлюб зареєстрували після народження сумісної доньки ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалась з частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який було придбано під час шлюбу, тобто цей житловий будинок є спільним майном подружжя. Незважаючи на той факт, що власником даного житлового будинку по документах був покійний ОСОБА_4 , це будинок було придбано нею та померлим у шлюбі.

Спадкоємцями першої черги за законом є діти померлого ОСОБА_4 : ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Померлий ОСОБА_4 на момент смерті у шлюбі не перебував.

12.08.2019 року позивач звернулася до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя після померлого колишнього чоловіка ОСОБА_4 15.08.2019 року державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупською Л.В. їй було відмовлено у посвідченні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя нас 1/2 частину житлового будинку з господарчими будівлями після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з тим, що у неї відсутні документи, які підтверджують державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду.

В судовому засіданні позивач, представник позивача за первісним позовом та відповідач, представник відповідача за зустрічним позовом, кожен окремо, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на підстави, які зазначені в позові. Проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечувала в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача за первісним позовом, позивач ОСОБА_2 , представник позивача за зустрічним позовом, кожен окремо, проти задоволення первісного позову заперечували в повному обсязі, просили суд відмовити у його задоволенні. з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, зустрічну позовну заяву підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, які у ній зазначені. При цьому, зауважувала суду, що спірний будинок по АДРЕСА_1 був частково придбаний за гроші її батьків, на купівлю якого батьки дали 2500 карбованців.

Відповідач ОСОБА_3 за первісним позовом, третя особа за зустрічним позовом, та її представник, кожен окремо, в судовому засіданні, заперечували проти задоволення первісної позовної заяви в повному обсязі, зустрічну позовну заяву просили задовольнити.

Представник третьої особи - Третьої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

Вислухавши позивача, представника позивача за первісним позовом та відповідача, представника відповідача за зустрічним позовом, заперечення відповідача, представника відповідача за первісним позовом та позивача, представника позивача за зустрічним позовом, заперечення відповідача за первісним позовом, третю особу за зустрічним позовом ОСОБА_3 , вислухавши пояснення свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є сином ОСОБА_4 , ОСОБА_8 (т.1,арк.с.11, 167 зворот).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4 (т.1, арк.с.196).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Гвардійської селищної ради народних депутатів Сімферопольського району Кримської області від 17.10.1983 року, ОСОБА_8 мешкає в АДРЕСА_2 та є забудовником за даною адресою на підставі справи № 94 - 1983 р. по відведенню земельної ділянки під забудову садиби (т.1,арк.с.31, т. 2, арк.с.73).

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 13 грудня 1988 року державним нотаріусом Сімферопольської державної нотаріальної контори Кримської області відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР та відповідно до заяви подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які мешкають в АДРЕСА_2 , у загальному спільному майні подружжя придбаному ними в період шлюбу, право власності на Ѕ частини належить ОСОБА_4 . Спільне майно подружжя, право власності на яке посвідчується у вказаній частці складається з незакінченого будівництвом житлового будинку з виконанням будівельних робіт на 80%, яке знаходиться в АДРЕСА_2 , який значиться за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про забудову садиби у сільських населених пунктах УРСР, виданого 14.10.1983 року за № 94 виконкомом Сімферопольського району Кримської області (т.2, арк.с.64).

Відповідно до свідоцтва про забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, забудовником за адресою: АДРЕСА_7, була ОСОБА_8 . Відповідно до відмітки проставленої у свідоцтві, 13.12.1988 року за р. № 1-2083 Сімферопольської районної держнотконтори видано свідоцтво про право власності на Ѕ частину вказаного будинку на ім`я ОСОБА_4 (т.2, арк.с.67-68).

Відповідно до договору купівлі - продажу будинку від 13.03.1989 року (договір нотаріусом не посвідчено), ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , склали договір купівлі - продажу будинку, за яким ОСОБА_8 продала будинок по АДРЕСА_2 , на суму 33000 карбованців (т.1,арк.с.30).

Відповідно до договору купівлі - продажу будинку (договір нотаріально не посвідчено) по АДРЕСА_1 , ОСОБА_13 продала ОСОБА_4 будинок по АДРЕСА_1 , договір укладено на суму 4500 карбованців, 500 карбованців покупець повинен був передати покупцю при оформленні будинку (т.1, арк.с.118,178-179).

Відповідно до договору купівлі - продажу від 02.11.1990 року ОСОБА_4 купив у ОСОБА_13 жилий глинобитний будинок А-І, жилою площею 24,9 кв.м., уборна Б дощата, огорожі № І, 2, що знаходиться в АДРЕСА_1 , Будинок придбано за 5000 карбованців (т.1,арк.с.32-33).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому, належав ОСОБА_4 (т.1, арк.с.107-110, 168-171).

Відповідно до договору купівлі - продажу від 04 квітня 1991 року, посвідченого Секретарем виконкому Гвардійської селищної Ради народних депутатів, ОСОБА_4 і ОСОБА_8 продали Куртбединову Февзі цілий житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_2 . Житловий будинок належить ОСОБА_8 та ОСОБА_4 по Ѕ частині. Житловий будинок продано за 19000 карбованців (т.1,арк.с.34-36, т. 2, арк.с.79-80).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 14 листопада 1989 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 11 липня 1989 року зроблено запис № 340 (т.1,арк.с.37).

Відповідно до копії ощадної книжки рахунок № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_4 , станом на 03.05.1990 року на рахунку останнього було НОМЕР_5 , 29 карбованців (т.1,арк.с.39).

Відповідно до Акту від 14.06.2019 року складеного Інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 , на теперішній час домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 складається з житлового будинку лі. А-1: загальною площею - 35,3 кв.м. житлова площа - 18,9 кв.м.; житлового будинку літ. В-2: загальна площа - 113,4 кв.м. житлова площа - 48,1 кв.м. (збудований без документів, що дають право на виконання будівельних робіт); літ. Е - гараж (збудований без документів, що дають право на виконання будівельних робіт); літ. Д - сарай тимчасовий; літ. Г - убиральня; споруди та мостіння № 1- 11, І. (т.1, арк.с.23-24, 180-181).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 та ОСОБА_14 уклали шлюб 14 квітня 1990 року у Бабушкінському районному у м. Дніпропетровську відділі запису актів цивільного стану виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис № 410 (т.2, арк.с.15).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2017 року шлюб, укладений у Бабушкінському районному у м. Дніпропетровську відділі запису актів цивільного стану виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровськ, актовий запис № 410 між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , розірвано.

При цьому, зазначеним судовим рішенням встановлено, що спору про поділ спільно нажитого майна немає (т.1,арк.с.70).

Відповідно до довідки заступника голови адміністрації Широківського сільського поселення Сімферопольського району Республіки Крим від 17.04.2019 року № 238, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 від 19.02.2019 року дійсно був зареєстрований і мешкав по АДРЕСА_3 з 27.06.2003 року по 17.02.2019 року (т.1, арк.с.111).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 66 років, про що 02 квітня 2019 року складено відповідний актовий запис № 750 (т.1, арк.с.10, 177 зворот).

10 червня 2004 року ОСОБА_4 складено заповіт, який посвідчено державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., відповідно до якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, про те що належний йому житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , заповідає ОСОБА_1 (т.1, арк.с.12, 166 зворот).

07 березня 2019 року Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 161/2019 рік до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (т.1, арк.с.161).

07 березня 2019 року ОСОБА_1 до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори подано заяву про прийняття спадщини за заповітом за померлим батьком ОСОБА_4 (т.1, арк.с.162).

Відповідно до відповіді КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ДОР від 19.06.2019 року за № 8887, станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 , містяться відомості про право власності за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу від 02.11.1990 року, посвідченого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1- 4980, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №172 за реєстровим № 147. Загальна площа по літ. А - 1 складає - 52,5 кв.м., житлова площа - 24,9 кв.м. В матеріалах інвентаризаційної справи, відомості про самочинне будівництво, перепланування відсутні (т.1, арк.с.174).

12 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Третьої Дніпровської нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки це спадкове майно було набуто спадкодавцем під час зареєстрованого шлюбу (т.1, арк.с.192).

12 серпня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Третьої Дніпровської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, майна, яке не охоплене заповітом, після смерті батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1, арк.с.194 зворот).

06 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину цілого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за заповітом на його ім`я після смерті батька ОСОБА_4 (т.1, арк.с.200).

Відповідно до постанови державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. від 11 вересня 2019 року, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на цілий житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 (т.1, арк.с.25, 202).

Відповідно до постанови державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. від 15 серпня 2019 року, відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на Ѕ частину житлового будинку з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 колишнього чоловіка - ОСОБА_4 (т.1, арк.с.69,199).

Відповідно до копії домової книги для прописки громадян, які мешкають в буд. АДРЕСА_4 ОСОБА_4 за вказаною адресою зареєстрований з 2003 року (т.1, арк.с.247-248).

Відповідно до копії домової книги для прописки громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, арк.с.249-252).

Відповідно до переліку будівельних матеріалів та квитанцій доданих до них ОСОБА_1 на переобладнання житлового будинку А-1 витрачено 76704 грн. (т.2, арк.с.85-95).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що позивач ОСОБА_1 є її племінником.

Її брат будував будинок в АДРЕСА_5 з матір`ю позивача. В 1989 році брат з першою дружиною розлучився, та вони продали будинок в Криму, гроші поділили порівну. Брат проживав з ОСОБА_2 , в 1990 році купив будинок і проживав з сином там. Будинок купував за власні кошти, які отримав від продажу будинку в Криму, які зберігалися у нього на ощадній книжці. ОСОБА_2 не допомагала ОСОБА_4 у придбанні будинку в м. Дніпро. ОСОБА_1 пішов в армію, після повернення його з армії брат прописав його в будинку та мешкав разом з ним.

При купівлі будинку по АДРЕСА_1 , він був у поганому стані, всі добудови до будинку робив ОСОБА_1 .

Коли в Криму захворіла сестра, ОСОБА_4 поїхав в Крим доглядати за нею, там і проживав. Після пожежі брат був в комі, в лікарні за ним доглядала перша жінка, вона ж його і поховала. Після своєї смерті брат залишив заповіт, своє майно він заповідав сину.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що у 1990 році ОСОБА_4 вирішив купити будинок, гроші у нього були від продажу будинку у Сімферополі. За будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 придбав за 5000 карбованців, які були в нього на ощадній книжці. Спочатку ОСОБА_4 да завдаток за будинок 4500 карбованців, свідок був присутній при передачі коштів. Він підписував розписку про передачу завдатку. Після оформлення договору у нотаріуса ОСОБА_4 передав продавцю 500 карбованців. На час придбання будинку ОСОБА_4 він був у шлюбі з ОСОБА_2 .

Свідок допомагав ОСОБА_4 , він дозволив йому зайняти частину городу. ОСОБА_1 часто приїжджав до ОСОБА_4 . Свідок допомагав ОСОБА_4 робити ремонт в будинку і всі добудови. Приблизно в 1999 - 2000 році ОСОБА_4 поїхав в Крим, будинком займався ОСОБА_1 , в цьому будинку він мешкає, приблизно з 1998 - 1999 року.

Момент, коли ОСОБА_4 знімав гроші з ощадної книжки свідок не бачив. Всю інформацію щодо укладення договору купівлі - продажу будинку по АДРЕСА_1 , знав зі слів ОСОБА_4 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що ОСОБА_4 був її братом. В 1998 році її брат з колишньою дружиною вирішили продати будинок в Криму. В м. Дніпропетровськ брат приїхав з метою купити будинок, вона допомагала йому у пошуках будинку. При переїзді брата з Криму, він почав проживати разом з ОСОБА_2 , з нею вони проживали разом, приблизно з 1989 року. Під час передачі завдатку за будинок був присутній її чоловік. Коли брат приїхав з Криму у нього було 13000-15000 карбованців, гроші в банк брат клав при ній. Коли знімались гроші для купівлі будинку, вона присутня не була. У будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 проживала не часто, рідко там бувала. У будинку не було ніяких умов для проживання. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали в будинку її батьків.

ОСОБА_1 після повернення з армії проживав у будинку разом з батьком, ОСОБА_1 все купував для ремонту будинку. ОСОБА_2 участь у будівельних роботах, не приймала, з нею у будинку були поклеєні тільки шпалери.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 припинили разом проживати приблизно у 1998 році, розлучились вони у 2017 році, так як ОСОБА_2 потрібно було оформити допомогу на брата.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що ОСОБА_4 є його дядьком по лінії матері.

Свідку відомо, що у 1989 році дядько продав будинок в Криму, будинок був проданий за 34000 карбованців. Про те, що дядько поділив гроші зі своєю колишньою дружиною, йому було відомо зі слів дядька. У 1991 році свідок повернувся з армії, побачив, що дядько купив будинок. ОСОБА_1 добудував будинок, який був придбаний.

З 1990 року ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_2 у будинку її батьків. По АДРЕСА_1 вони не проживали, використовували його, як дачу. Будівельні роботи були зроблені ОСОБА_1 , будинок було обкладено червоною цеглою, зроблений паркан, ворота, забетонований двір. На час коли проводилися зазначені роботи ОСОБА_4 був в Криму. ОСОБА_1 мешкає в будинку, приблизно з 1998 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона є матір`ю ОСОБА_1 .

У 1976 році вона одружилась з ОСОБА_4 , у 1977 році народився ОСОБА_1 . Вона разом з чоловіком ОСОБА_4 будувала будинок в Криму, який у 1989 році було продано за 33000 карбованців, а гроші поділено по 16500 карбованців, кожному. Після продажу будинку чоловік поїхав до м. Дніпропетровська, але вони продовжували спілкуватись. За гроші від продажу будинку в Криму ОСОБА_1 купив будинок і стареньку машину. Куплений будинок був маленький, складався з трьох кімнат, дах з черепиці.

Крім того, свідок пояснила, що в оригіналі договору є підписи покупців, її підпис. Допис, який зроблений на зворотній стороні оригіналу дроблений ОСОБА_4 . Договір був підписаний і проставлені підписи в один і той же час. В розписці ставив підпис брат покупці - ОСОБА_19 . Будинок в Криму, був оформлений на неї, вона була його продавцем.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив суду, що він є рідним братом відповідача. У 1989 році батьки зробили обмін квартири. При цьому була доплата. Батьки вирішили поділити між ним та сестрою 5000 карбованців. Сестра була у шлюбі з ОСОБА_4 . Вони проживали в квартирі батьків по АДРЕСА_6 батько давав 2500 карбованців, розписку при цьому не брав.

У 1990 році, приїхавши до батьків, він почув розмову сестри та батьків, сестра говорила, що вона з ОСОБА_4 хотіла купити будинок в с. Краснопілля. При купівлі будинку були присутні їх батьки. Батько допомагав будувати будинок, допомагав забивати фундамент. Літом сестра з чоловіком мешкали по АДРЕСА_1 , взимку мешкали в квартирі. Коли сестра з чоловіком припинили проживати, свідку не відомо. У 2015 році ОСОБА_4 приїжджав на похорон до їх батька, казав, що хоче повернутися, більше свідок його не бачив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснила суду, що вона знає сім`ю ОСОБА_22 , близько 40 років. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 спочатку жили в ОСОБА_23 , потім поміняли будинок на квартиру, вона проживали разом. Коли ОСОБА_4 захотів купити будинок, батько ОСОБА_2 сказав, що допоможе. Після обміну квартири батько ОСОБА_2 дав половину грошей на будинок. Свідок особисто чула, як батько ОСОБА_2 сказав, що дасть половину грошей на будинок. Зі слів ОСОБА_2 , їй відомо, що батько дав гроші на будинок. Батько ОСОБА_2 допомагав будувати будинок. Сімейні відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_2 припинили, коли той виїхав в Крим.

Свідок чула, що у ОСОБА_1 з ОСОБА_4 були не дуже добрі відносини, вони конфліктували, син виганяв батька з дому.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснила суду, що вона подруга ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 разом з батьками продали будинок в ОСОБА_23 і купили квартиру в їх будинку. Коли ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, вони почали шукати собі будинок, батьки ОСОБА_2 обіцяли допомогти у купівлі житла. На придбання будинку у с. Краснопілля, кошти давали батьки ОСОБА_2 , про що їй відомо зі слів батьків ОСОБА_2 , якісь гроші були у ОСОБА_4 . Батько ОСОБА_2 допомагав будувати будинок.

У 2015 році вона бачила ОСОБА_4 на похороні батька ОСОБА_2 , він казав, що хоче добудувати будинок. У 2015 - 2016 році ОСОБА_4 мешкав разом з ОСОБА_2 , він приїжджав з Криму.

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до 24 КпШС України майно, яке належало кожному

з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар

або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Норми щодо права спільної сумісної власності подружжя закріплені також

у главі 8 СК України.

Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти,

які належали їй, йому особисто.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Так, спірне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , було придбано померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 . Однак, спадкоємець ОСОБА_4 за заповітом - син ОСОБА_1 стверджував, що майно були придбано батьком у шлюбі, однак за кошти, які належали йому особисто, а саме за частину коштів від продажу будинку АДРЕСА_2 , який належав померлому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_8 , по Ѕ частині кожному, та був проданий за 33000 карбованців.

Відповідно до ст.ст.1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1223 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Так, спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_4 звернувся до Третьої дніпровської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, а саме цілого домоволодіння по АДРЕСА_1 . Разом з ним до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частину домоволодіння звернулася ОСОБА_2 , так як домоволодіння по АДРЕСА_1 , було придбано в період шлюбу з померлим, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. З заявою про прийняття спадкового майна, яке не охоплено заповітом звернулася також дочка померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_25 .

Конструкція положень ст.60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), а також у постановах Верховного Суду: від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження

№ 61-2446св18); від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18).

Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Застосовуючи норму статті 22 КпШС України або статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону України «Про власність», стаття 22 КпШС України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім`ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 статті 17, стаття 18, пункт 2 статті 17 Закону України «Про власність»); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб і сім`ю України» (в редакція яка була чинна на момент спірних правовідносин), вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна й робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, вклади до кредитних установ; паєнагромадження в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; страхова сума, страхове відшкодування, сплачені за рахунок спільних коштів подружжя, страхові платежі, які були повернені при достроковому розірванні договору страхування або які міг би одержати один із подружжя в разі дострокового розірвання такого договору на час фактичного припинення шлюбу; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами.

Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст. 25 КпШС) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст. 28 КпШС).

Вартість майна визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Отже, за результатами дослідження в судовому засіданні поданих сторонами у справі доказів, разом з поясненнями сторін по справі, а також свідків, суд вважає доведеним, що у 1989 році ОСОБА_4 було набуто внаслідок продажу спільної сумісної власності, набутої в період шлюбу з ОСОБА_8 грошові кошти, про що свідчить досліджений в судовому засіданні попередній договір купівлі- продажу домоволодіння, укладеного у 1989 році подружжям ОСОБА_22 та ОСОБА_26 , а також підтверджений в судовому засіданні свідком ОСОБА_8 .

Шлюб між померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено 14 квітня 1990 року.

Відповідно до копії ощадної книжки померлого ОСОБА_4 станом на 03.05.1990 року на його рахунку в Ощадному банку знаходились кошти у сумі 13597, 29 карбованців.

Як стверджував позивач в судовому засіданні, що за переконанням суду, підтверджується копією договору купівлі-продажу будинку, укладеного у 1989 році дані кошти є коштами, отриманими померлим ОСОБА_4 від продажу будинку, який належав йому на праві приватної спільної власності з колишньою дружиною ОСОБА_8 .

Попередній договір купівлі - продажу будинку по АДРЕСА_1 , був укладений між померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_13 23 червня 1990 року, відповідно до вказаного договору ОСОБА_4 було передано ОСОБА_13 4500 карбованців, в якості завдатку. Крім того, в судовому засіданні факт передачі ОСОБА_4 грошової суми у розмірі 4500 карбованців було підтверджено свідком ОСОБА_16 , підпис якого міститься у договорі купівлі - продажу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , при цьому сума, яка знаходилась на рахунку в Ощадному банку було достатньо для покупки спірного домоволодіння. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до запису, який міститься в копії ощадної книжки, яка належала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , тобто у день укладення договору з ОСОБА_13 , останнім було знято з рахунку 5000 карбованців.

При цьому, в судовому засіданні відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 не надано достатніх та належних доказів, того, що спірне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , придбане за рахунок спільних коштів її батька та чоловіка ОСОБА_4 , одні лише покази свідків даного факту, в судовому засіданні, не можуть бути прийняті судом на підтвердження зазначеного.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи положення ст.ст. 22-24 КпШС України та роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб і сім`ю України», суд приходить до висновку, що спірне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , хоча і було придбано в період шлюбу, однак за кошти, які були одержані ОСОБА_4 від продажу домоволодіння, що належало йому та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 про визнання за ним права власності в порядку спадкування заповітом після батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на домоволодіння АДРЕСА_1 , підлягає задоволенню, так як позивачем доведено в судовому засіданні факт придбання його померлим батьком вказаного домоволодіння за особисті кошти, які були набуті ним до укладення шлюбу з ОСОБА_2 . У задоволенні ж зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , слід відмовити, у зв`язку з встановленням в судовому засіданні факту придбання померлим ОСОБА_4 спірного домоволодіння за особисті кошти, які були набуті ним до укладення шлюбу з нею.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в рівних частинах у сумі 706 грн., з кожної. У зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 , судові витрати віднести на її рахунок.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-81,89,141,259,263,264,265,273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.22,24 КпШС, ст.ст57,60 СК України, ст.ст. 1216-1218, 1223, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Третя дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку А-1 (загальна площа - 35,3 кв.м., житлова площа - 18,9 кв.м.), сарай тимчасовий Д, убиральня Г, споруди та мостіння №1-11, І, без урахування житлового будинку В-2 і гаражу Е.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору, в рівних частинах, в розмірі по 706 (сімсот шість) грн. з кожної.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , Третя дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку- залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Ю. Мащук