Вирок № 101667424, 07.12.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9660/21

(1-кп/199/663/21)

ВИРОК

іменем України

2021 року грудня місяця 07 дня м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Щербини-Почтовик І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Щербини В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12021046630000587 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.11.2021, відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1 , який народився у ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполь, Донецької області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, не маючого на утримані малолітніх та непрацездатних осіб, не маючого місця реєстрації, проживаючого у квартирі АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 10.09.2004 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч.3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, відповідно ст. 75, 76 КК України звільнений з іспитовим строком на 3 роки;

- 08.11.2005 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 1 ст. 289, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;

- 20.04.2007 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 1 ст. 115, ч.1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років. Звільнений 29.11.2013 року з Волновахської ВК Донецької області з заміною покарання на виправні роботи з не відбутим строком 3 роки 7 місяців 6 днів, з утриманням 20% від заробітку в дохід держави. Знятий з обліку 25.06.2015 року в УІІ Іллічівського районного УДПТСУ в Донецькій області за вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15.05.2015 до позбавлення волі;

- 15.05.2015 Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч.1 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці. Відповідно до ст. 71 КК України приєднано 3 місяця позбавлення волі за вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20.04.2007. До відбуття покарання призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців. Звільнений 17.03.2016 з Маріупольського СІЗО Донецької області (№7) за ст.81 КПК України умовно - достроково, не відбутий строк 4 місяці 19 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.185 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор – Борук В.В.

обвинувачений – ОСОБА_1

захисник – Полонов С.І.

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим, маючи не погашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив кримінальне правопорушення.

Так, 21.11.2021, близько о 22:30 години, ОСОБА_1 , знаходився біля багатоповерхового будинку, який розташований за адресою: м. Дніпро, проспект Слобожанський, 65. В той же час та місці, ОСОБА_1 , побачив, що біля вищевказаного будинку проводяться будівельні роботи, а на не огородженому будівельному майданчику знаходяться 5 мішків клейової шпаклювальної суміші ТМ “Бауміт” ПроКонтакт вагою 25 кг, кожний, вказані мішки, ОСОБА_1 , визначив предметом свого злочинного посягання. У цей час, у ОСОБА_1 , раптово виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а саме крадіжка 5 мішків клейкової шпаклювальної суміші ТМ “Бауміт” ПроКонтакт вагою 25 кг, кожний, які знаходилися на не огородженому будівельному майданчику та належать ТОВ «ТЕЛЛОР-ГРУП», ЄДРПОУ № 41448905.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), ОСОБА_1 , 21.11.2021 близько о 22:30 години, зайшов на будівельний майданчик, який розташований біля багатоповерхового будинку № 65, по проспекту Слобожанському, у м. Дніпро. Далі, знаходячись на вищевказаному будівельному майданчику, ОСОБА_1 , підійшов до місця де знаходилися мішки клейової шпаклювальної суміші ТМ “Бауміт” ПроКонтакт, вагою 25 кг кожний, звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю поруч сторонніх осіб, взяв до рук мішок клейової шпаклювальної суміші ТМ “Бауміт”ПроКонтакт вагою 25 кг, та утримуючі його в своїх руках, направився до підвального приміщення багатоповерхового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та сховав його у вищевказаному місці.

Далі, не зупиняючись на досягнутому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), ОСОБА_1 , 21.11.2021, в період часу приблизно з 22:30 до 23:00 години, умисно шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю поруч сторонніх осіб, знаходячись на будівельному майданчику, який розташований біля багатоповерхового будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , таємно, з корисливих мотивів, викрав ще 4 мішка клейової шпаклювальної суміші ТМ “Бауміт” ПроКонтакт вагою 25 кг кожний, які по одному переніс в своїх руках до підвального приміщення багатоповерхового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та сховав їх у вказаному місці.

Доводячи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), до кінця, ОСОБА_1 , 21.11.2021, приблизно о 23:00 годині, отримавши можливість розпорядитися викраденим майном на свій власний розсуд, та зник з місця скоєння злочину.

Своїми умисними діями, ОСОБА_1 , спричинив матеріальну шкоду ТОВ «ТЕЛЛОР-ГРУП», ЄДРПОУ № 41448905, на загальну суму 1114 гривень 60 копійок.

Умисні дії ОСОБА_1 , що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_1 у суді.

Як пояснив ОСОБА_1 суду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, він визнає повністю і у вчиненому кається. Не оспорюючи фактичні обставини справи обвинувачений, підтвердив обставини про час і місце вчиненого ним кримінального правопорушення. ОСОБА_1 суду пояснив, що він дійсно 21.11.2021 близько о 22.30 годині, знаходився біля багатоповерхового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 де відбувалось будівництво і побачив там 5 мішків з шпаклювальної сумішшю, які він викрав та сховав у підвал будинку АДРЕСА_2 , після чого зник з місця кримінального правопорушення.

При цьому, прохав суд суворо не карати, врахувати щиросердне каяття.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується, окрім визнання ним своєї вини, письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.

Так, 21.11.2021 до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення звернувся ОСОБА_2 , представник ТОВ «ТЕЛЛОР ГРУП», та просив вжити заходи до невідомого чоловіка, який 21.11.2021 близько 22.30 години за адресою АДРЕСА_2 вчинив крадіжку.

Згідно до висновку судово-товарознавчої експертизи від 30.11.2021 року № 4777 – ринкова вартість без ПДВ клейової шпаклювальної суміші ТМ «Бауміт» Про Контакт 25 кг.», 5 мішків, станом на момент вчинення правопорушення, а саме на 21.11.2021 складає 1114,60 гривень.

У відповідності до постанови про визнання речовим доказом і вирішення питання про його зберігання від 29.11.2021 року, в якості доказу визнано 5 мішків клейової шпаклювальної суміші ТМ «Бауміт» ПроКонтакт вагою 25 кг, кожний та вирішено повернути представникові потерпілого ТОВ «ТЕЛЛОР ГРУП».

У відповідності до постанови про визнання речовим доказом і вирішення питання про його зберігання від 29.11.2021 року, в якості доказу визнано документи, а саме видаткову накладну на клейову шпаклювальну суміш ТМ «Бауміт» Про ОСОБА_3 та вирішено зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.11.2021 року свідок ОСОБА_2 у присутності двох понятих впізнав під фотознімком № 1 на якому зображений ОСОБА_1 , особу, яка 21.11.2021 несла викрадені мішки за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.11.2021 року свідок ОСОБА_4 у присутності двох понятих впізнав під фотознімком № 2 на якому зображений ОСОБА_1 , особу, яка 21.11.2021 вчинила крадіжку мішків за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 30.11.2021 року у період часу з 14.10 по 14.30 годину за адресою АДРЕСА_2 , за участю двох понятих та обвинуваченого ОСОБА_1 , було відтворено обставини вчинення останнім кримінального правопорушення.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. Об`єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаного в суді обвинуваченого у суду немає, оскільки ОСОБА_1 суду пояснив, що він добре розумів протиправність своїх дій, як і добре розумів їх наслідки.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.

2.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як такі, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка).

3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Суд не відносить до обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 його каяття і сприяння розкриттю злочину, оскільки каяття і сприяння розкриттю кримінального правопорушення ним висловлене вже після викриття його злочинних дій, та продиктоване бажанням пом`якшити персональну відповідальність за скоєне.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає рецидив кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_1 вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, маючи судимість за особливо тяжке кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи, передбачене ч.1 ст. 115 КК України.

4.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, який скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, раніше судимий, працює неофіційно, у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває, не має на утримані малолітніх та непрацездатних осіб, за місцем проживання скарг не надходило.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

Вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді обмеження волі із застосуванням вимог ст.ст. 75, 76 КК України, позицію представника потерпілого, який у своїй заяві просив призначити покарання на розсуд суду, обвинувачений та захисник просили призначити покарання не пов`язане із позбавленням волі, також суд враховує наявність обставин що обтяжують покарання та відсутність обставин що пом`якшують покарання обвинуваченому, дані про особу, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст. 185 КК України.

Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Разом із наведеним, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 , без реального відбування покарання та прийшов до висновку про звільнення від відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України та із покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України. Оскільки іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Призначення ж покарання у виді штрафу, який є найбільш м`яким видом кримінального покарання, не буде відповідати меті покарання, оскільки ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, офіційного доходу (заробітку) не має, а тому є вірогідність того, що покарання у виді штрафу особисто ОСОБА_1 виконано не буде. Тобто, такий вид покарання як штраф буде суперечити вимогам ст.65 КК України, та не сприяти вихованню ОСОБА_1 в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством тощо.

Призначення більш суворішого виду покарання без застосування положень ст.ст. 75,76 КК України, враховуючи суму викраденого майна, та те, що фактично 5 мішків клейової шпаклювальної суміші ТМ «Бауміт» ПроКонтакт вагою 25 кг, відразу після вчинення кримінального правопорушення було повернуто представникові потерпілого – буде становити надмірний тягар для ОСОБА_1 .

5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 - не обирався.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_1 , необхідно стягнути на користь держави витрати пов`язані із проведенням судової експертизи.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати пов`язані із проведенням судово-товарознавчої експертизи в сумі 150.00 гривень.

Речові докази:

- 5 мішків клейової шпаклювальної суміші ТМ «Бауміт» Про Контакт 25 кг.» - повернути власникам ТОВ «ТЕЛЛОР-ГРУП»;

- документи, а саме видаткову накладну на клейову шпаклювальну суміш ТМ «Бауміт» Про Контак – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, – з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпропетровська І.В.Щербина-Почтовик

07.12.2021