Рішення № 101664652, 01.12.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 753/2693/21

номер провадження 2/695/1132/21

01 грудня 2021 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Ушакової К.М.

за участю секретаря судового засідання - Біленко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.05.2021 виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зменшення розміру аліментів. Виділену в окреме провадження цивільну справу передану за підсудністю для розгляду до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Правдивий В.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зменшення розміру аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28.09.2016 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.08.2016 до досягнення дитиною повноліття. Окрім того, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12.02.2014 скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.12.2013 в частині стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, ухвалено в цій частині нове рішення наступного змісту (№ апеляційного провадження 22-796-2056/14). Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.07.2013 і до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.01.2021 у справі № 753/16756/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання, як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 06.10.2020 і до досягнення нею 23 років або до припинення навчання. Вважає позовні вимоги ОСОБА_2 безпідставними, оскільки батьки дитини продовжували жити однією сім`єю, вести спільне господарство та виховувати дитину разом. Позивач не мав би заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 , якби остання подала виконавчий лист вчасно до відповідно відділу виконавчої служби. Зазначає, що на утриманні позивача знаходиться непрацездатна мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На сьогодні з позивача на утримання трьох дітей стягується 58,3% від його заробітку (доходу) аліментів та 11,7% - погашення заборгованості по аліментам. У зв`язку з вказаними обставинами позивач вважає, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан. Відповідно до чинного законодавства України стягнення аліментів здійснюється у розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів на трьох і більше дітей. Оскільки, на даний час, з позивача на утримання трьох дітей стягуються аліменти у розмірі 58,3%, що перевищує 50-процентний максимальний розмір стягнення аліментів, передбачений ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», сторона позивача вважає, що аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина підлягають зменшенню.

Враховуючи викладене вище просив зменшити розмір аліментів та в подальшому стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16.08.2021 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та визначено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Правдивий В.І. підтримав позовні вимоги та просив задовольнити. Додав, що метою позову ОСОБА_2 до нього про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина було зменшення розміру аліментів на дітей від попереднього шлюбу. Стосунки з відповідачем після цього позову не змінилися, шлюб не було розірвано і дитина проживала з обома батьками. Потім відносини змінилися і відповідач подала виконавчий лист на виконання. Позивач не мав би заборгованості по аліментам, якби відповідач вчасно подала виконавчий лист на виконання. Наразі на утриманні позивача знаходиться непрацездатна мати. Дарницьким районним судом м. Києва від 28.09.2016 помилково не перевірено та не встановлено, що у ОСОБА_1 на утриманні знаходиться не одна дитина, а три. Оскільки максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника відповідно до ст.. 70 Закону України «Про виконавче провадження» не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Аналогічні висновки викладені верховним Судом у подібній справі № 500/788/17.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Простибоженко О.С. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з наступних мотивів. Позивачем не надано доказів про зміну матеріального чи сімейного стану, що є обов`язковою умовою для зменшення розміру аліментів. Рівність часток, передбачена ст. 183 СК України, стосується лише наказного провадження, а не позовного. Доказів, що позивач утримує свою матір похилого віку, суду не надано. Норми щодо максимального розміру аліментів та інших відрахувань, які стягуються з боржника відповідно до ст.. 70 Закону України «Про виконавче провадження» мають значення для виконавця при виконанні судових рішень, а не для суду при вирішенні справи. У випадку порушення законодавства державним виконавцем, позивач може звернутися із відповідною скаргою до суду.

Представник Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відділу.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28.09.2016, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 15.08.2018, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.08.2016 до досягнення дитиною повноліття.

Окрім того, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12.02.2014 скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02.12.2013 в частині стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, ухвалено в цій частині нове рішення наступного змісту (№ апеляційного провадження 22-796-2056/14). Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.07.2013 і до досягнення дітьми повноліття.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві від 21.07.2014 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого листа по справі № 753/12234/13 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.07.2013 і до досягнення дітьми повноліття. Копію постанови направлено за місцем роботи боржника в АК «Міжнародні Авіалінії України».

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27.01.2021 у справі № 753/16756/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання, як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 06.10.2020 і до досягнення нею 23 років або до припинення навчання.

З постанови державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.03.2021 вбачається, що звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого листа по справі № 753/16756/20. Копію постанови направлено для виконання за місцем роботи боржника до ТОВ «Авіакомпанія Українські Крила».

Відповідно до постанови головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05.05.2020 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа по справі № 753/14656/16 про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.08.2016 до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч.2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частинами 2 та 3 статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Як передбачено ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України віл 15.05.2006 №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до вимог статей 76-81 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 2 статті 83 ЦПК України визначає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами, обставини, на які він посилався при зверненні до суду і які, на думку позивача, вказують на погіршення матеріального становища, у зв`язку з чим розмір стягнутих з нього аліментів, становить значний фінансовий тягар.

Крім того, доказів того, що матеріальне становище позивача погіршилося (втрата роботи, втрата працездатності, зменшення розміру заробітної плати і т.д.) позивачем не надано.

Посилання позивача на те, що відповідач подала на виконання виконавчий лист невчасно, внаслідок чого утворилися велика заборгованість по аліментам, суд не бере до уваги, оскільки це право стягувача подати виконавчий лист про стягнення аліментів в будь-який момент до повноліття дитини.

Зазначений розмір частки визначений у ч. 5 ст. 183 СК України, на яку також посилається представник позивача, суд також вважає безпідставним, оскільки вказаною нормою регламентується стягнення аліментів у порядку наказного провадження (шляхом звернення до суду з відповідною заявою про видачу судового наказу) та не стосується спірних правовідносин.

Також суд не може взяти до уваги доводи позивача в тій частині, що на його утриманні знаходиться непрацездатна мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , так як вона отримує пенсію від держави і матеріалами справи не встановлено, що остання потребує матеріальної допомоги.

Крім того, безпідставним є і посилання представника позивача на положення ст.. 70 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки такий Закон не регулює спірні правовідносини.

Вимога представника позивача щодо зменшення розміру аліментів, встановленого у рішенні Дарницького районного суду міста Києва від 28.09.2016, оскільки, за твердженням останнього, судом помилково не перевірено та не встановлено, що у ОСОБА_1 не одна, а три дитини, на думку суду, є намаганням переглянути остаточне та обов`язкове до виконання рішення та суперечить принципу правової визначеності.

Як наголошено у пункті 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії», одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З приводу застосування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові по справі № 500/788/17 суд зазначає таке. У справі № 500/788/17 правовідносини виникли у зв`язку із стягненням аліментів на трьох неповнолітніх дітей. У справі, яка розглядається, правовідносини стосуються зменшення розміру аліментів. Встановлені обставини даної справи не є подібними, тому суд не застосував до спірних правовідносин висновки, викладені у справі № 500/788/17.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Суд при розгляді даної справи дійшов висновку, що представником позивача не наведено суду жодних вагомих підстав для зменшення розміру аліментів, зокрема зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я; обставини, які враховувались при визначенні розміру аліментів, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, самим позивачем не оскаржувалось і на даний час жодним чином не змінились; беручи до уваги вище наведені норми законів у сукупності з поясненнями учасників судового розгляду, суд прийшов до переконання, що позов про зменшення розміру аліментів на підставі ст. 192 СК України задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), третя особа Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місце знаходження: вул. Заслонова 16, м. Київ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34968768) про зменшення розміру аліментів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено 06.12.2021.

Суддя: К.М. Ушакова