Ухвала суду № 101664336, 06.12.2021, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

06.12.2021

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3152/21

Провадження № 1-кп/553/255/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року м.Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді Високих М.С., з участю: секретаря судового засідання Лунич Ю.Г., прокурора Мандича С.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника Дичука І.А..,

здійснивши у відкритому судовому засіданні у залі суду підготовче засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170460000122 від 14.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Ленінського районного суду м.Полтави знаходиться згадане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Згідно із відомостями, внесеними до реєстру матеріалів досудового розслідування, у вказаному кримінальному провадженні до ОСОБА_1 за ухвалою слідчого судді від 28.10.2021 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 25.12.2021.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, яке вмотивовано тим, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ст.177 КПК України, наразі продовжують існувати і застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого є неможливим.

Копія письмового клопотання із детальним обґрунтуванням наявності вказаних ризиків була вручена обвинуваченому та його захиснику.

Обвинувачений клопотання прокурора залишив на розсуд суду.

Захисник, зазначаючи про недоведеність стороною обвинувачення продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, просив застосувати до його підзахисного більш м`який запобіжний захід. При цьому зазначив, що наразі обвинувачений відбуває покарання за попереднім вироком суду у виді арешту і застосування запобіжного заходу в межах цього кримінального провадження не є об`єктивним.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не прибула.

Вирішуючи заявлене клопотання, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, суд вказує, що у відповідності до ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, виходячи зі змісту статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження вторинна стадія, яка наступає за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується. Вказана позиція висловлена в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 505/2898/19 від 23.01.2020.

За таких обставин, наразі суд має вирішити питання про продовження строку раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу чи його зміни, надаючи оцінку того чи продовжують існувати заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено той факт, що ризики визначені п.п.1,3,5 ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та те, що інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У відповідності до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, судом, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів враховано тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, відсутність у нього утриманців та міцних соціальних зв`язків, джерела доходу та схильність обвинуваченого до вчинення корисливих злочинів, що свідчить про можливе продовження ним вчинення нових кримінальних правопорушень, переховування від суду та впливу на потерпілих, свідків.

При цьому, вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Вказані обставини, на думку суду, переконливо свідчать про те, що забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого може виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою. Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Питання про застосування застави вирішено судом в порядку ч.3 ст.183 КПК України. З урахування тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, та відомостей, що його характеризують, суд визначає заставу, достатню для забезпечення ОСОБА_1 належної процесуальної поведінки в межах п.2 ч.5 ст.182 КПК України, в сумі, що становить двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із покладенням на обвинуваченого передбачених законом обов`язків.

Заслухавши думку учасників судового провадження та перевіривши наявні матеріали, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати, і альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у продовженні такої міри запобіжного заходу із визначенням його строку у межах 60 днів з визначення застави.

Керуючись ст.ст.314,315,316 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 03.02.2022 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу у розмірі 45400 грн, яка може бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області обвинуваченим або заставодавцем.

В разі внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою суду, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно звільнити обвинуваченого з-під варти та повідомити про це прокурора та суд.

В разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; прибувати до суду за першим викликом; утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити особі, якою буде внесено заставу, що в разі невиконання обвинуваченим перелічених вище обов`язків, заставу буде звернуто в дохід держави.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави М.С. Високих