Ухвала суду № 101663541, 07.12.2021, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/924/16-к

1-кп/683/149/2021

УХВАЛА

07 грудня 2021 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Сагайдак І.М.

з участю: секретаря Повзун С.В.

прокурора Нагребецького С.С.

представника потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 –

адвоката Кащина В.А.

представника потерпілого ОСОБА_3 – адвоката Кравчука В.А.

обвинуваченого ОСОБА_4

захисників Бекалюка В.І., Загуровського О.В.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження захисники Бекалюк В.І. та Загуровський О.В. заявили клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами фактичних даних, процесуальним джерелом отримання яких є висновок №1265 від 23-24 червня 2015 року, складений за результатами проведення судово-токсикологічної експертизи зразка крові обвинуваченого ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи клопотання, захисники посилаються на те, що правовою підставою для проведення судово-токсикологічної експертизи зразка крові обвинуваченого ОСОБА_4 стала постанова про призначення такої експертизи, винесена старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Хмельницької області Венделем А.О. Однак, останній не був уповноважений на проведення у даному кримінальному провадженні досудового розслідування, оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова начальника органу досудового розслідування про визначення групи слідчих, до складу якої входив би слідчий Вендель А.О., а витяг з ЄРДР, у якому ОСОБА_5 вказаний як слідчий у даному кримінальному провадженні, не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих.

Клопотання захисників підтримав обвинувачений ОСОБА_4 .

Прокурор Нагребецький С.С., представники потерпілих – адвокати Кашин В.А. та Кравчук В.А. просять відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.

За змістом ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Порядок визнання доказів недопустимими визначено у статті 89 КПК України.

Згідно ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Частиною 2 статті 89 КПК України визначено, що у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

При цьому системний аналіз ст.89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні.

Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду.

Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.

Отже, очевидна недопустимість доказів завжди пов`язана з порушенням процедури їх отримання. Таке порушення повинно мати явний і безумовний характер, встановлення порушення повинно передувати дослідженню відомостей, щодо яких ставиться питання про очевидну недопустимість. Визнання доказу очевидно недопустимим зумовлює неможливість або припинення його дослідження. Таким чином, якщо певні відомості вже досліджено судом у повному обсязі, частина 2 статті 89 КПК України не може бути застосована, і, за наявності підстав, питання про визнання доказів недопустимими підлягає вирішенню в загальному порядку.

Враховуючи, що зазначений захисниками як очевидно недопустимий доказ – висновок судово-токсикологічної експертизи №1265 від 24 червня 2015 року був досліджений у даному судовому засіданні, суд не вбачає правових підстав для визнання недопустимим цього доказу на підставі ч.2 ст.89 КПК України і вважає необхідним вирішити питання його допустимості у загальному порядку, передбаченому ч.1 ст.89 КПК України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що захисники були ознайомлені з матеріалами кримінального провадження і заздалегідь знали про недоліки зазначеного ними письмового доказу, які, на їх думку, свідчать про очевидну недопустимість цього доказу, та вказали про ці недоліки у заздалегідь підготовленому письмовому клопотанні.

Однак, перед тим, як розпочати дослідження висновку судово-токсикологічної експертизи №1265 від 24 червня 2015 року, захисники таке клопотання не заявили, не повідомили суд про наявність у них такого клопотання чи про намір заявити таке клопотання, що не дозволило суду своєчасно поставити на вирішення сторін це клопотання згідно з вимогами ч.2 ст.89 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для визнання недопустимим висновку судово-токсикологічної експертизи №1265 від 24 червня 2015 року на підставі ч.2 ст.89 КПК України і вважає необхідним вирішити питання його допустимості у загальному порядку, передбаченому ч.1 ст.89 КПК України, через що клопотання захисників задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.89, 372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисників Бекалюка В.І. та Загуровського О.В. про визнання очевидно недопустимими доказами фактичних даних, процесуальним джерелом отримання яких є висновок №1265 від 23-24 червня 2015 року, складений за результатами проведення судово-токсикологічної експертизи зразка крові обвинуваченого ОСОБА_4 відмовити.

Ухвала оскарження не підлягає.

Суддя: