Рішення № 101660477, 06.09.2021, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/2254/21 Провадження № 2/636/1348/21

Дата

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Карімова І.В.,

за участю секретаря - Селеверстової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чугуївської міської ради Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Чугуївської міської ради Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на автомобіль марки M -408, 1966 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 . Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшов у тому числі і спірний автомобіль, на який матері було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_3 . Вона ( ОСОБА_1 ) як спадкоємець за заповітом, складеного матір`ю 24.06.2010 року, в установлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та 05.04.2016 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 . Однак при її зверненні до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказаний автомобіль, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на право на спадщину на спірний автомобіль у зв`язку із тим, що мати ОСОБА_2 не встигла за життя зареєструвати право власності на вказаний автомобіль за законодавством України. У зв`язку із зазначеним та на підставі ст.ст. 328, 392,1218,1223 ЦК України просила задовольнити її позовні вимоги. Подалі позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала за заявленими підставами. Представник відповідача подав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутністю та ухвалити рішення у відповідності до вимог діючого законодавства.

Дослідивши надані учасниками справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя 24 червня 2019 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Карафетовою К.В., відповідно до якого на випадок смерті зробила розпорядження, що всі її права та обов`язки, які належать на момент складання цього заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати у майбутньому, та все належне їй рухоме та нерухоме майно, де б воно не було, і з чого б не складається, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом вона матиме право, заповіла своїй доньці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 20.07.2015 року ( а.с.9).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та на яку позивач вже отримала у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а також автомобіль марки M -408, 1966 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований 22 жовтня 1976 року Чугуївським МРЕВ ДАЇ Харківської області на ім`я ОСОБА_3 на підставі технічного паспорту НОМЕР_5 , виданого Чугуївським РВВС 11.05.1966 року, що стверджується технічним паспортом НОМЕР_6 , виданим 22.10.1976 року Чугуївським МРЕВ ДАЇ Харківської області. На вказаний транспортний засіб ОСОБА_2 державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Бінус О.О. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкова справа № 294/2006 (а.с. 10,11).

Позивач ОСОБА_1 12 березня 2021 року подала до нотаріуса заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на рухоме майно. Постановою від 12 березня 2021 року державного нотаріуса Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Оксендлєр О.Б. відмовлено у вчинені цієї нотаріальної дії з посиланням на те, що ОСОБА_2 за своє життя не звернулася до відповідних органів для перереєстрації автомобіля на своє ім`я, тобто право власності на означене майно не набула (а.с. 14).

Відповідно до ст..ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Процедура реєстрації транспортних засобів передбачена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів , напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (далі – Порядок № 1388).

Відповідно до п. 8 Порядку № 1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

На підставі вищевикладених положень цивільного законодавства України суд вважає, що ОСОБА_2 при житті належало право успадкування автомобіль марки M -408, 1966 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований 22 жовтня 1976 року Чугуївським МРЕВ ДАЇ Харківської області на ім`я ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_2 до її спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 переходить право успадкування вказаного транспортногозасобу, однак на цей час позивач позбавлена можливості завершити процедуру реєстрації автомобіля у органах МВС України та отримати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), що в свою чергу позбавляє позивача можливості вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

При цьому, право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Зокрема, згідно з п. 53 Рішення ЄСПЛ у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 вересня 2014 року, першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що зміст права власності складають правомочності щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2015 вказується, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави

Щодо вимоги «ефективності» способу захисту, який може бути застосовано судом, роз`яснено у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 905/1926/16 від 11 вересня 2018 року, в якій зазначено: «оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування».

Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду України від 4 жовтня 2017 року по справі № 914/1128/16.

При цьому, згідно з абз. 11 ч. 2 п. 8 Порядку № 1388, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, є копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.

Способом захисту цивільних прав є, зокрема, визнання права власності на майно.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України).

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовОСОБА_1 до Чугуївської міської ради Харківської області про визнання права власності на транспортний засіб в порядку спадкування за заповітом, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10,12, 235, 258, 263 -265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Чугуївської міської ради Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на автомобіль марки M -408, 1966 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований 22 жовтня 1976 року Чугуївським МРЕВ ДАЇ Харківської області на ім`я ОСОБА_3 на підставі технічного паспорту НОМЕР_5 , виданого Чугуївським РВВС 11.05.1966 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Повне рішення складено 06 вересня 2021 року.

Суддя: