Рішення № 101655757, 02.12.2021, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/3436/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду та по уточнюючій позовній заяві просить скасувати постанову серії БАА №824928 від 15.10.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його - ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн., мотивуючи тим, що 15.10.2021 відповідачем була складена постанова серії БАА №824928, згідно якої його - ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 850 грн 00 коп..

Вважає, що відповідач при складанні адміністративного матеріалу допустив грубі порушення та не дослідив усі обставини справи, а тому винесена постанова є необгрунтованою, незаконною, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, у спірній постанові відповідач вказав, що він керував автомобілем з номерним знаком, недостатньо освітленим в темну пору доби або в умовах недостатньої видимості. Він категорично не згоден з притягненням його до адміністративної відповідальності з таких підстав.

Номерний знак був підсвічений і добре видимий, інспектор безпідставно склав постанову. Крім того, він був зупинений у 7 годин ранку, а тому вже було світло, номерний знак було б добре видно й без підсвітки. Інспектор же не надав доказів вчинення ним правопорушення. Складання постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним та незаконним, що підтверджується Постановою Верховного Суду у справі №357/10134/17 від 23.10.2019, подібні постанови підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Поліцейський під час складання постанови не вніс як додатки будь-які докази до постанови, не зазначив жодних відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався), а тому не має права посилатися у майбутньому на будь-які докази.

Також, було порушено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, а саме, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи,

Ним були заявлені клопотання про надання доказів вчинення правопорушення та про необхідність залучення захисника, адже йому необхідний був професійний захист дипломованого юриста, який би зміг аргументовано відстояти його права. Ці клопотання поліцейський залишив взагалі без розгляду і знехтував його правами.

Верховний Суд у Постанові від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а вказав, що ненадання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості скористатися допомогою адвоката є порушенням прав такої особи, а також порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, поліцейський порушив процесуальний порядок розгляду справи, встановлений КУпАП, адже жодного розгляду справи взагалі не було. Поліцейський обмежився лише формальним складанням постанови без дотримання встановленої законом процедури, чим порушив ст.ст. 276, 277, 277-2, 278, 279, 280, 281 КУпАП.

Вважає, що постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена поліцейським незаконно, з грубим порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, необгрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого він не скоїв, з порушенням його законних прав, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Представником відповідача - Головного управління Національної поліції в Житомирської області подано відзив на позовну заяву, в якому він просить справу розглядати без його участі та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як вимоги є безпідставними та необгрунтованими. При цьому зазначив, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 Інструкції).

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 2107, д.н.з НОМЕР_1 , з номерним знаком, недостатньо освітленим в темну пору доби або в умовах недостатньої видимості.

У зв`язку з порушенням вищевказаних норм поліцейським СРПП ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області Морозом Є.М. винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 850 грн..

При зупинці позивачу було роз`яснено причину зупинки, перевірено документи, повідомлено про вчинене правопорушення. Також його було ознайомлено з правами за статтею 268 КУпАП та строком оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за статтею 289 КУпАП, про що ОСОБА_1 власноруч поставив власний підпис в оскаржуваній постанові.

Враховуючи вище викладене, поліцейський Мороз Є.М. не обмежив позивача користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, заявляти клопотання та надавати письмові пояснення.

Водій при керуванні автомобілем(т\з) зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.

В даному випадку позивач порушив Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Його твердження про неправомірні дії з боку інспектора поліції, допущені під час складання спірної постанови, є необгрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не надано.

Щодо незаконного зі слів позивача розгляду справи на місці зупинки автомобіля, ГУНП в Житомирській області зауважило, що відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. З огляду на положення наведеної норми, з урахуванням приписів статті 258 КУпАП, слідує, що в даному випадку при вчиненні адміністративного правопорушення пов`язаного з безпекою руху, чітко визначена правова можливість для інспектора патрульної поліції винесення постанови на місці вчинення цього порушення.

Слід зазначити, що спірна постанова винесена у відповідності до вимог статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у визначеному цією правовою нормою місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки, як роз`яснено у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5- рп/2015 словосполучення «за місцем його вчинення», вжите у названій статті, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У даному випадку, спірна постанова складена відповідачем у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а не за фактичним місцем знаходження (адресою) відділення патрульної поліції, що відповідає вимогам наведених вище положень законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду №766/16904- 16-а від 05.04.2017 та затверджена рішенням Верховного суду України від 02.12.2019. Тому відповідачем було правомірно винесено оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення. Доводи адміністративного позову не являються суттєвими для вирішення справи, позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а відтак підстави для задоволення вимог щодо скасування постанови відсутні.

Позивач надав відповідь на відзив, який суд не може покласти в основу рішення, оскільки у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши в судовому засіданні письмові докази та врахувавши доводи сторін, наведені в заявах, суд вважає, що позов слід задовольнити наступних підстав.

З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №824928 від 15.10.2021 вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП і піддано штрафу в розмірі 850 грн., за те, що він 15.10.2021 о 7 год. 5 хв. на автодорозі сполученням Київ-Іванків-Овруч в с. Гладковичі Овруцького району керував автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з номерним знаком, що неосвітлений у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості.

Об`єктивною стороною правопорушення, за яке було притягнуто до відповідальності позивача, є керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.

За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п.2.9 в ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до п. 30.2 ПДР України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.

Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядають органи Національної поліції.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема за частиною першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 121 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Аналогічний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі без складання протоколу передбачено і п. 4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року, відповідно до якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі передбачених частиною шостою статті 121 КУпАП.

Таким чином слід зазначити, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідач мав право винести постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення, навіть у випадку незгоди особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з допущенним нею порушенням, без перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення на іншу дату.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Зазначені положення містяться і в п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, які притягаються до відповідальності.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У постанові по справі №357/10134/17 від 23.10.2019 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що порушення правил дорожнього руху, за що, передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів факту порушення позивачем Правил дорожнього руху України, а саме: керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.

Таким чином, за відсутності доказів на підтвердження факту порушення позивачем ПДР України, а саме: керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, обвинувачення не грунтується на законі та відповідно в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.

За встановлених обставин справи та визначеного правового врегулювання, беручи до уваги доводи сторін та оцінюючи надані ними докази, суд приходить до висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №824928 від 15.10.2021, у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП, та про наявність підстав для задоволення позову.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 454 гривень в дохід держави, який відповідно до ст.139 КАС, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Керуючись ст. 293 КУпАП, ст.ст. 6-9, 20, 77, 78, 243-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення БАА №824928 від 15.10.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП і піддано штрафу в розмірі 850 грн., визнати протиправною та скасувати.

Справу закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Житомирській області (код ЄДРПОУ 40108625, адреса місцезнаходження юридичної особи: 10031, м. Житомир вул. Старий Бульвар, 5/37), на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 454 гривні.

На рішення суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А. Л. Гришковець