Рішення № 101655556, 03.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року Справа № 160/14509/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , викладеної у листі заступника начальник відділу розгляду звернень управління обслуговування громадян в Дніпропетровській області Головного управління Пенсійного фонду України № 26356-22378/К-01/8-0400/21 від 05.08.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи підземним учнем горноробочого, підземним горноробочим 3-го розряду з повним робочим днем в шахті з 15.04.2005 року по 03.01.2006 року на ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське», до складу якого увійшла шахта «Дніпровська» ВАТ «Павлоградвугілля», який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та провести відповідний перерахунок призначеної пенсії на пільгових умовах з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України, тобто, з 22.07.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.07.2021 року позивач звернувся до відповідача за допомогою урядової гарячої лінії з питання пенсійного забезпечення та в подальшому 23.07.2021 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив надати роз`яснення щодо незарахування останнім періоду роботи позивача з 15.04.2005 року по 03.01.2006 року до пільгового стажу за Списком №1. Листом № 26356-22378/К-01/8-0400/21 від 05.08.2021 року та листом № 28416-22832/К-01/8-0400/21 від 18.08.2021 року відповідач повідомив про відсутність законних підстав для зарахування спірного періоду до пільгового стажу. Мотивував відмову тим, що згідно з "Порядом проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 року основним документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умови праці є наказ по підприємству, організації. Атестація робочих місць на ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля ВСП "Шахтоуправління Дніпровське" підтверджується результатами атестації робочих місць наказами №108 від 21.02.2000 року та № 7 від 03.01.2006 року, період роботи позивача з 15.04.2005 року по 03.01.2006 року не підтверджується результатами атестації, а тому відсутні законні підстави для зарахування вказаного періоду роботи до пільгового стажу роботи. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки зазначений період роботи не зараховано до пільгового стажу роботи, то пільговий стаж за Списком №1 в підземних умовах складає 14 років 11 місяців 19 днів, тоді як відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" мінімальних розмір пенсії шахтаря призначається у разі наявності стажу роботи на підземних роботах не менше як 15 років за Списком №1. За таких обставин відповідач вважає, що позивач не має права на мінімальний розмір пенсії згідно з Законом України "Про підвищення престижності шахтарської праці". Позивач вважає відмову протиправною та просить задовольнити позов.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2021 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/14509/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

27.09.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що вперше позивач звернувся до відповідача 22.07.2021 року за допомогою урядової гарячої лінії та в подальшому 23.07.2021 року за допомогою засобів поштового зв`язку. Відповідач вважає, що між позивачем та відповідачем не виникли правовідносини з питання здійснення перерахунку пенсії, оскільки відповідно до умов передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Також, відповідач вказав, що ним не приймалося рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії, отже відсутні підстави для задоволення вимоги щодо проведення перерахунку пенсії з 22.07.2021 року. При цьому, відповідач зазначив, що згідно з довідкою про підтвердження пільгового трудового стажу №378 від 17.06.2021 року позивач працював в ВСП шахта Дніпровська ВСП "Шахтоуправління Дніпровське" ПАТ "Павлоградвугілля" з 21.02.2005 року по 29.10.2020 року. Протягом періоду з 15.04.2005 по 19.04.2005 позивач виконував роботу у гірничому виробництві за професією учня гірника підземного з повним робочим днем в шахті, з 20.04.2005 по 10.09.2006 - гірника підземного з повним робочим днем в шахті, що передбачені Списком №1. Однак, оскільки термін атестації, затвердженої наказом №108 від 21.02.2000 закінчився 21.05.2005 року, а термін дії наступної атестації, затвердженої наказом № 7 від 03.01.2006 року розпочався з 03.01.2006 року, то перерва в проведені атестації становить з 22.02.2005 року по 03.01.2006 року. А отже відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача з 15.04.2005 року по 03.01.2006 року, в проміжок часу коли на підприємстві виникла перерва в проведені атестації робочих місць. Крім того, відповідач посилається на те, що прийняття рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, також відповідач вважає, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту права.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Павлоградським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 25.02.1998 року.

ОСОБА_1 06.07.2021 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, до цієї заяви позивачем надано всі необхідні документи. Відповідачем прийнято заяву 06.07.2021 року зареєстровано за № 4322.

Крім того, відповідачем 18.05.2021 року призначено позивачу пенсію по інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом/профзахворюванням (третя група), відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV, при загальному стажі роботи 39 років 7 місяців 6 днів, в т.ч. за списком №1 - 14 років 11 місяців 19 днів.

22.07.2021 року позивач звернувся до відповідача за допомогою урядової гарячої лінії з питання пенсійного забезпечення.

В подальшому 23.07.2021 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив надати роз`яснення щодо незарахування останнім періоду роботи позивача з 15.04.2005 року по 03.01.2006 року до пільгового стажу за Списком №1.

Листом № 26356-22378/К-01/8-0400/21 від 05.08.2021 року та листом № 28416-22832/К-01/8-0400/21 від 18.08.2021 року відповідач на вказані звернення позивача повідомив про відсутність законних підстав для зарахування спірного пільгового стажу. Мотивуючи тим, що згідно з "Порядом проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 року основним документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умови праці є наказ по підприємству, організації. Атестація робочих місць на ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля ВСП "Шахтоуправління Дніпровське" підтверджується результатами атестації робочих місць наказами №108 від 21.02.2000 року та № 7 від 03.01.2006 року, період роботи позивача з 15.04.2005 року по 03.01.2006 року не підтверджується результатами атестації, а тому відсутні законні підстави для зарахування вказаного періоду роботи до пільгового стажу роботи. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки зазначений період роботи не зараховано до пільгового стажу роботи, то пільговий стаж за Списком №1 в підземних умовах складає 14 років 11 місяців 19 днів, тоді як відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" мінімальних розмір пенсії шахтаря призначається у разі наявності стажу роботи на підземних роботах не менше як 15 років за Списком №1. За таких обставин відповідач вважає, що позивач не має права на мінімальний розмір пенсії згідно з Законом України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до положень статті 5 Закону України № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Законом №1058 визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Відповідно до статті 1 цього закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Згідно з п.2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки №№ 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки №№ 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №№ 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , останній, зокрема у спірний період, працював у ВСП "Шахтоуправління Дніпровське" ПАТ "Павлоградвугілля":

- 21.02.2005 року - прийнятий підземним учнем гірноробочого з повним робочим днем в шахті (р. № 25к від 21.02.2005 р.);

- з 24.02.2005 року по 12.04.2005 року - направлений на курси підземних робочих (р. №63 к від 24.02.2005 р.);

- 20.04.2005 року - переведений підземним гірноробочим 3 розряду з повним робочим днем в шахті (р. № 58к від 20.04.2005 р.);

- 11.09.2006 року - направлений на курси прохідників (р. № 418к від 11.09.2006 р.).

Як видно з довідки № 378 від 17.06.2021 року позивач працював у ВСП "Шахтоуправління Дніпровське" ПАТ "Павлоградвугілля", зокрема у спірний період:

- з 15.04.2005 року по 19.04.2005 року - за професією учень гірника підземного з повним робочим днем у шахті, отримував 100% тарифної ставки гірника підземного, що передбачено Списком №1;

- з 20.04.2005 року по 10.09.2006 року - за професією гірник підземний з повним робочим днем у шахті, що передбачено Списком №1.

З 19.04.2011 року згідно з статутом ПАТ «Павлоградвугілля», затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Павлоградвугілля» від 19.04.2011 року протокол №11, ВСП «Шахта Благодатна» ВАТ «Павлоградвугілля» перейменовано у ВСП «Шахта Благодатна» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Рішенням Наглядової ради ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 17.09.2012 року шляхом об`єднання ВСП «Шахта ім.Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та ВСП «Шахта Благодатна» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» створено ВСП Шахтоуправління імені Героїв Космосу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Розпорядженням про підсумки атестації 34922 від 08.12.2014 року, за підсумками атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію на пільгових умовах за списком 1 розділі пункт 1а відповідно до Постанови КМУ від 16 січня 2003 року №36.

Наказом №3897 по ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» робоче місце атестовано з пільгових умов праці, підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно списку 1.

З 10.06.2016 року, згідно з протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №1/2016 від 19.04.2016 року ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» перейменовано в Приватне акціонерне товариство ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Атестація у спірний період на підприємстві проведена наказами №108 від 21.02.2000 року та № 7 від 03.01.2006 року.

Відповідач стверджує, що перерва в проведені атестації становить період з 22.02.2000 року по 03.01.2006 року, а отже, відсутні законні підстави для зарахування вказаного періоду роботи до пільгового стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Крім того, з аналізу зазначених правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі непроведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що незарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу ОСОБА_1 суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Позивач до заяви про призначення пенсії надав відповідачу трудову книжку серії НОМЕР_2 та довідку № 378 від 17.06.2021 року, що не заперечується відповідачем у відзиві та підтверджується матеріалами пенсійної справи, а отже, на момент прийняття спірного рішення відповідач був обізнаний про наявний у трудовій книжці спірного запису.

Крім того, позивачем до позову надано лист Головного державного експерта області з умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації №003/07-1-306 від 03.08.2006, який наявний в матеріалах пенсійної справи, зміст якого зводиться до того, що у зв`язку з важким фінансовим становищем, що складалося на шахті, з незалежних від підприємства причин, у відповідні терміни не проведено атестацію робочих місця за умовами праці. Замість 2005 року вказану атестацію проведено в 2006 році за минулий термін. Умови і характер праці, технологія виробництва і дислокація робочих місць не змінилася. За вказаних обставин, на підставі наказу Міністерства праці та соціальної політики України №205 від 21.08.2000 року, з метою соціального захисту працюючих в шкідливих і важких умовах праці Дніпропетровська обласна державна експертиза умов праці дала згоду на поширення терміну дії наказу від 21.02.2000 року №108 до 03 січня 2006 року.

Отже, враховуючи викладене, дії відповідача щодо незарахування позивачу до пільгового стажу періоду роботи з 15.04.2005 року по 03.01.2006 року є протиправними.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , викладеної в листі заступника начальника відділу розгляду звернень управління обслуговування громадян в Дніпропетровській області Головного управління Пенсійного фонду України № 26356-22378/К-01/8-0400/21 від 05.08.2021 року суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню з огляду наступне.

Як встановлено судом, позивач не звертався до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії та/або зарахування спірного періоду роботи з 15.04.2005 року по 03.01.2006 року до пільгового стажу за Списком №1.

Так, зі змісту звернень позивача від 22.07.2021 року та 23.07.2021 року, враховуючи подання 06.07.2021 року заяви про призначення пенсії з наданням необхідних документів для призначення пенсії, з урахуванням спірного періоду роботи з 15.04.2005 року по 03.01.2006 року до пільгового стажу за Списком №1, видно, що позивач стверджує, що працював у період роботи, що не зарахований відповідачем, та стверджує, що це вплинуло на розмір його пенсії.

З огляду на зміст листів відповідача № 26356-22378/К-01/8-0400/21 від 05.08.2021 року та № 28416-22832/К-01/8-0400/21 від 18.08.2021 року, у яких останній зазначає про підстави незарахування спірного періоду роботи та вказує на відсутність законних підстав для такого зарахування, суд робить висновок, що відповідачем відмовлено у зарахуванні спірного періоду під час розгляду заяви позивача від 06.07.2021 року про призначення пенсії, однак, лише у листах від 05.08.2021 року та від 18.08.2021 року надано роз`яснення щодо цього питання позивачу.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі №9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботи з 15.04.2005 року по 03.01.2006 року за професією учень гірника підземного та за професією гірник підземний.

Як наслідок, позовна вимога про зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботи з 15.04.2005 року по 03.01.2006 року за професією учень гірника підземного та за професією гірник підземний є ефективним способом захисту порушеного права позивача та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 22.07.2021 року, суд зазначає наступне.

Верховний Суд зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

У цій справі, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 року у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок: "…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким".

Аналогічна правова позиція неодноразово застосовувалася Верховним Судом, у постановах від 11.09.2019 року у справі №819/570/18, від 31.10.2019 року у справі № 802/1224/16-а, від 22.01.2020 року у справі №560/798/16-а та від 31.07.2020 року у справі № 810/2474/18), .від 03.03.2021 у справі №320/4182/20 (провадження №К/9901/31084/20).

Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

За таких обставин, суд вважає, що позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 22.07.2021 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За таких обставин, із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 908 грн., що документально підтверджується квитанцією № 53 від 19.08.2021.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 681 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 15.04.2005 року по 03.01.2006 року за професією учень гірника підземного та за професією гірник підземний.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 15.04.2005 року по 03.01.2006 року за професією учень гірника підземного та за професією гірник підземний.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 22.07.2021 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський