Рішення № 101655534, 03.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року Справа № 160/14205/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у якій просить:

- стягнути суму податкового боргу в розмірі 47508,24 грн. з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має податковий борг, який утворився внаслідок несплати нею узгоджених сум податкових зобов`язань. Відповідачем сума податкового боргу у добровільному порядку не сплачена, що і стало підставою для звернення податкового органу до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 19.08.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14.09.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що нею у встановленому законом порядку припинено право власності на об`єкт нерухомого майна, а також розірвано договір оренди землі, а тому з моменту припинення права власності на будівлі, що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , відповідач не є суб`єктом плати орендної плати за земельну ділянку, а обов`язок зі сплати орендної плати має бути покладений на осіб, що мають право власності на будівлі, а саме: на ОСОБА_2 , як власника деревообробного цеху з 10.10.2013 року по сьогодні та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як власників сушильних камер №1, №2 з 27.07.2017 року. Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 47508,24 грн є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як платник податків, перебуває фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

На час розгляду справи судом, в інтегрованих картках платника податків ФОП ОСОБА_2 обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб на загальну суму 47508,24 грн.

Заборгованість відповідача по орендній платі з фізичних осіб виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 47508,24 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням №649557-1312-0466 від 02.12.2019 р. у сумі 47508,24 грн.

З матеріалів справи видно, що вказане податкове повідомлення-рішення направлено на адресу відповідача.

Доказів сплати означених грошових зобов`язань відповідачем суду не надано.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У силу положень пункту 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування (ст. 270 Податкового кодексу України) є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з приписами ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

У силу пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20, ст. 41 ПК України контролюючі органи мають право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, якій має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковим боргом визнається сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи,

Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3 статті 37 ПК України, зокрема: підставами для припинення податкового обов`язку, є ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2 статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що податковий борг виникає у разі несплати платником податків узгодженої суми податкового зобов`язання у встановлений законом термін.

Судом встановлено, що відповідачеві визначені відповідні грошові зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №649557-1312-0466 від 02.12.2019 р. у сумі 47508,24 грн.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України).

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

За правилами, визначеними п.59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На виконання пунктів 59.1, 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» №27899-50/66 від 12.02.2020 р., яку направлено відповідачу, проте повернуто із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, суд робить висновок, що заборгованість по сплаті податків є узгодженою та підлягає стягненню у встановленому законом порядку.

Оскільки вказана податкова вимога є чинною (доказів про скасування або відкликання податкової вимоги суду не надано), суд робить висновок, що контролюючим органом при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 ПК України.

При цьому, щодо доводів відповідача про те, що нею у встановленому законом порядку, припинено право власності на об`єкт нерухомого майна, а також розірвано договір оренди землі, а тому з моменту припинення права власності на будівлі, що розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , відповідач не є суб`єктом плати орендної плати за земельну ділянку, а обов`язок зі сплати орендної плати повинен бути покладений на осіб, що мають право власності на будівлі, а саме: на ОСОБА_2 , як власника деревообробного цеху з 10.10.2013 року по сьогодні та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як власників сушильних камер №1, №2 з 27.07.2017 року, суд вказує наступне.

Предметом спору у цій справи є виключно правомірність дій контролюючого органу щодо звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача податкового боргу.

Водночас суд зауважує, що виходячи з меж позовних вимог, заявлених у цій справі, суд не в праві надавати оцінку правомірності та обґрунтованості винесення податкового повідомлення-рішення №649557-1312-0466 від 02.12.2019 р., на підставі якого складено податкову вимогу та визначено відповідачу суму податкового боргу.

Суд окремо акцентує увагу відповідача на тому, що в цьому випадку, якщо є ґрунтовні підстави, які вказують на незаконність та протиправність податкового повідомлення-рішення №649557-1312-0466 від 02.12.2019 р., останній слід звернутись до суду із відповідною позовною заявою про визнання протиправним та скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Однак, як встановлено судом, у матеріалах цієї справи відсутні докази того, що податкове повідомлення-рішення №649557-1312-0466 від 02.12.2019 р. оскаржене або скасоване, відтак, у суду відсутні підстави вважати, що визначене відповідачу грошове зобов`язання є неузгодженим.

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 ПК України).

З викладеного слідує, що контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення, є органи ДПС України обласного рівня, зокрема, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Підсумовуючи вказане, а також враховуючи те, що на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашений, суд робить висновок про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути суму податкового боргу в розмірі 47508 (сорок сім тисяч п?ятсот вісім) грн. 24 коп. з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський