Рішення № 101655293, 24.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18478/19

Провадження № 2/522/4700/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 листопада 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ», третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив суд

-трудовий договір, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 згідно рішення загальних зборів учасників від 07 лютого 2011 року, що оформлене рішенням за №3/11 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ», визнати припиненим на підставі вимог п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України) із дня набрання рішенням суду законної сили,

-визнати повноваження позивача припиненими з дня набрання рішенням суду законної сили та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ» (ЄДРПОУ 34598425) внести до трудової книжки ОСОБА_1 записи про звільнення з посади директора та видати її відповідачу,

-зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ» надати заяву про державну реєстрацію змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про виключення записів стосовно ОСОБА_1 як директора (керівника) та особи, яка має право вчиняти юридичні дії без довіреності від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ» (ЄДРПОУ 34598425),

-зобов`язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про виключення записів стосовно ОСОБА_1 як директора (керівника) та особи, яка має право вчиняти юридичні дії без довіреності від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ» (ЄДРПОУ 34598425),

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ» (ЄДРПОУ 34598425) на користь ОСОБА_1 судові витрати.

При цьому позивач посилається на те, що 17.02.2011 року Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» № 3/11 його було призначено на посаду директора Товариства та внесено відповідні відомості про нього як про директора (керівника) та підписанта даного Товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З 17.02.2011 року позивач фактично приступив до виконання обов`язків директора Товариства. 09.01.2019 року позивач написав заяву про звільнення з посади директора ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» за власним бажанням та в цей же день направив її поштою на адресу Товариства. В подальшому позивач неодноразово направляв на адресу відповідача ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» заяви з проханням розглянути питання його звільнення. Проте відповідач не вчинив жодних дій щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про його звільнення з посади директора, що є грубим порушенням трудових прав позивача на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд.

19.11.2019 року Приморським районним судом м. Одеси було відкрито провадження по даній справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

27.01.2020 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси витребувано з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, копію чинної редакції Статуту ТОВ «РВ-ЛІЗІНГ» та копію Рішення загальних зборів учасників ТОВ «РВ-ЛІЗІНГ» № 3/11 від 17.02.2011р. про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Товариства.

На виконання вказаної ухвали суду, 16.09.2020 року витребувані копії документів надійшли до суду.

05.11.2020 року Приморським районним судом м. Одеси закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.

Інші сторони у судове засідання не з`явились.

Згідно до п.п. 6, 7 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду та відомості про дату і час судового засідання у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто відомості про розгляд справи є доступними для ознайомлення та загальновідомими.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 2 статті 223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

При цьому, враховуючи наявність відомостей про належне сповіщення всіх учасників процесу, відсутність передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи заяву позивача про розгляд справи без його участі, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.02.2011 року рішенням Зборів засновників ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» ОСОБА_1 призначений директором ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ», що підтверджується протоколом № 3/11 від 17.02.2021 року.

Відповідно до пункту 1.5.1. та пункту 6.2. нової редакції статуту ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ», що затверджена протоколом від 14 березня 2011 року № 4/11 та зареєстрована в ЄДРПОУ 13.04.2011 року за номером 1556105003202275 (з урахуванням змін до статуту, затверджених протоколом № 1/13 Загальних зборів учасників ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» від 26.09.2013 року, зареєстрованих в ЄДРПОУ 30.09.2013 року за № 15561050040022275) (далі по тексту - Статут Товариства), засновником (учасником) ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» є ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду становить 14 344 976, 69 грн., що складає 100 % Статутного капіталу.

Згідно пункту 9.1. Статуту Товариства, вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників.

Згідно пункту 9.6. Статуту Товариства, виконавчим органом Товариства є Директор.

Відповідно до пункту 9.3.6. Статуту Товариства, призначення та звільнення Директора Товариства належить до виключної компетенції Зборів Учасників Товариства.

Позивач зазначає в позовній заяві, що ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» не працює довгий час, а існує лише формально, тільки позивач значиться на день звернення із позовною заявою працівником Товариства, всі інші працівники звільнилися.

09.01.2019 року ОСОБА_1 склав заяву про звільнення із займаної посади директора ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» за власним бажанням з 10.01.2019 року, яку направив на поштову адресу ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ»: м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд. 2, оф. 1.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення №0319404479918 вказане відправлення було вручене 23.01.2019 року особі, прізвище, ім`я, по-батькові якої та її відношення (наявність повноважень) до Товариства встановити не можливо (а.с. 25).

22.02.2019 року, 03.04.2019 року, 23.05.2019 року позивач повторно склав заяви на ім`я ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» та на ім`я засновника Товариства ОСОБА_2 , в яких виклав прохання розглянути його заяву про звільнення за власним бажанням від 09.01.2019 року (а.с. 28, 29, 30).

Вказані заяви були направлені позивачем кур`єрською доставкою на поштову адресу ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ»: м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд. 2, оф. 1. За відомостями кур`єрської служби ФОП ОСОБА_3 отримувач відмовився від отримання листа 23.02.2019 року, 04.04.2019 року, 24.05.2019 року відповідно. Відомості про особу, яка від імені Товариства відмовилася отримувати листи відсутні (а.с. 31, 32, 33).

В подальшому позивач у якості Директора Товариства склав повідомлення без дати на ім`я Учасника ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» про скликання позачергових Загальних зборів Учасників Товариства 30.08.2019 року о 10 год. 00 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд. 2, оф. 1 із порядком денним щодо припинення повноважень директора ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ».

Зазначене повідомлення 18.07.2019 року було відправлено ОСОБА_2 на поштову адресу: АДРЕСА_1 . Згідно відмітки посадових осіб АТ «Укрпошта» 02.08.2019 року відправлення було повернуто за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 37).

Згідно свідоцтва від 30.08.2021 року, виданого приватним нотаріусом ОМНО Дімітровою Т.А., реєстровий № 1369, ОСОБА_1 30 серпня 2021 року знаходився за адресою: м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд. 2, оф. 1 (а.с. 39).

Відповідно до акту про не проведення Загальних зборів Учасників ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» від 30.08.2019 року, складеного директором Товариства ОСОБА_1 , справжність підпису якого посвідчено 30.08.2019 року приватним нотаріусом ОМНО Дімітровою Т.А., реєстровий № 1370, у проміжок часу з 09 год. 45 хв. до 10 год. 30 хв. 20 серпня 2019 року ні Учасник Товариства ОСОБА_2 , ні його представник не з`явилися для участі у зборах, у зв`язку із чим неможливо провести збори.

Згідно частини другої статті 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або не вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на визначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижня.

Статтями ст. 97, 99 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Аналогічні положення закріпленні в Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», до компетенції загальних зборів учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Частина 3 статті 30 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлює, що питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Відповідно до положень ст. 32 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Відповідно до положень ст. 37 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

Відповідно до положень ст. 39 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.

З аналізу наведених положень Кодексу законів про працю України, ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»,праву керівника Товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників Товариства провести загальні збори, на яких розглянути заяву керівника Товариства та створити/призначити новий виконавчий орган.

Під час розгляду справи позивачем не доведено той факт, що учасник ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» ОСОБА_2 був обізнаний та повідомлений належним чином про бажання позивача припинити трудовий договір.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв складені ним заяви з проханням звільнити його за власним бажанням на поштову адресу місцезнаходження ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ»: м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд. 2, оф. 1, в той час як зареєстрованим місцем проживання єдиного учасника Товариства ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .

Зокрема, поштове відправлення із заявою позивача про звільнення із займаної посади директора від 09.01.2019 року було відправлене на адресу місцезнаходження Товариства м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд. 2, оф. 1. Особа, яка розписалася на рекомендованому повідомленні про отримання поштового відправлення 23.01.2019 року, не зазначила своє прізвище, ім`я, по-батькові, тому неможливо встановити відношення такої особи (наявність повноважень) до Товариства, чи є вона працівником Товариства, чи довела вона до відома учасника Товариства зміст отриманого листа. Крім того, зі слів позивача, ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» не працює довгий час, а існує лише формально, тільки позивач значиться на день звернення із позовною заявою працівником Товариства, всі інші працівники звільнилися.

Заяви позивача від 22.02.2019 року, 03.04.2019 року, 23.05.2019 року також були направлені на адресу місцезнаходження Товариства, а з документів кур`єрської служби ФОП ОСОБА_3 не можливо встановити хто саме відмовився від отримання відправлення, та чи мала така особа необхідні повноваження.

Єдине поштове відправлення з повідомленням про проведення позачергових зборів учасників Товариства, яке було направлене 18.07.2019 року на адресу проживання учасника Товариства ОСОБА_2 , не було вручене адресату та повернулося 02.08.2019 року відправнику із відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Таким чином, позивачем не доведено обізнаності учасника ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» ОСОБА_2 про бажання позивача звільнитися із займаної посади керівника Товариства за власним бажанням, та не доведено, що учасник Товариства ОСОБА_2 допустив умисне порушення трудових прав позивача.

Крім того, на підтвердження перебування ОСОБА_1 на посаді Директора ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» позивачем суду було надано роздруківку відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ», в якому відсутня дата отримання таких відомостей, та не зазначена дата завірення такої роздруківки на відповідність оригіналу.

У відповідності до ч. 7 ст. 85 ЦПК України, суд з власної ініціативи оглянув веб-сайт https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search, на якому в публічному доступі знаходяться відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та встановив, що станом на дату розгляду справи та ухвалення рішення, засновником ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» є ОСОБА_2 , а керівником ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» згідно Статуту є ОСОБА_4 .

З огляду на викладене вбачається, що ОСОБА_1 не вказаний в Єдиному державному реєстрі керівником ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ», інших доказів перебування на посаді керівника Товариства та здійснення повноважень керівника Товариства суду не надано.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 11.09.2018 року по справі № 905/1926/16.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що позивач не довів належним чином, що учасник ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ» був обізнаний та повідомлений належним чином про наміри позивача звільнитися із займаної посади, та не довів, що його трудові права були порушені учасником ТОВ «РВ-ЛІЗИНГ». Крім того, на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником (директором) Товариства зазначена інша особа. Позивач не надав суду інших доказів його перебування із відповідачем у трудових відносинах, а роздрукована позивачем інформація з Єдиного державного реєстру відомостях про юридичну особу не підтвердилася під час її огляду на веб-сайті в Інтернеті.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РВ-ЛІЗИНГ», третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

24.11.2021