Ухвала суду № 101655263, 06.12.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23315/21

Провадження № 2/522/9451/21

У Х В А Л А

06 грудня 2021 року суддя Приморського районного суду міста Одеси Чернявська Л.М., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», за участю третіх осіб приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець Шевченко Тетяна Сергіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2021 року від ОСОБА_1 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», за частю третіх осіб приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець Шевченко Тетяна Сергіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач просить:

-Визнати виконавчий напис № 22653 від 12.03.2021 року, виданим приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною таким, що не підлягає виконанню;

-Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 654, 06 гривень, що були стягнуті за виконавчим написом № 22653 від 12.03.2021 року, виданим приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною;

-Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 4 500 гривень;

-Сплату судового збору за подачу позовної заяви відповідно до ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» покласти на ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати, що споживачі не мають пільги щодо сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову.

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 2 ЦПК України).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Згідно зі статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі – Закон № 3425-ХІІ) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 87 Закону № 3425-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі – Перелік).

Згідно з пунктом 2 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до статті 90 Закону № 3425-ХІІ стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису – це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

Оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом.

При цьому нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Це суперечить правовому статусу нотаріуса, визначеному у статтях 1, 9 Закону № 3425-ХІІ.

При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічного висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року по справі № 643/2870/18.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 слід звільнити від сплати судового збору на підставі ч 3. ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позовну заяву подано, в цілому, із додержанням вимог, викладених у статтях 174, 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України та в строки передбачені ч. 4 ст. 152 ЦПК України.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

З огляду на це, суддя вбачає, що дана справа не відноситься до переліку справ, які, відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За таких обставин, суд, відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України, вважає, що зазначений спір є малозначним та згідно з ст. 274 ЦПК України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Керуючись ст. ст. 175, 178, 187, 189-196, 353 ЦПК України,

постановив:

Звільнити від сплати судового збору ОСОБА_1 за подачу позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», за участю третіх осіб приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець Шевченко Тетяна Сергіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», за частю третіх осіб приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець Шевченко Тетяна Сергіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Встановити порядок спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін для розгляду даної справи.

Встановити сторонам п`ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Призначити проведення судового засідання 14 січня 2022 року о 15 год. 30 хв. у залі суду № 221 у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33.

Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду письмового відзиву на позов (ст. 178 ЦПК України) разом з доказами в його обґрунтування, висновків експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову та доказами надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Роз`яснити, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

Встановити позивачу триденний строк з дня отримання відзиву відповідача для подання відповіді на відзив у відповідності до вимог статті 179 Цивільного процесуального кодексу України.

Встановити відповідачу триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь у відповідності до вимог статті 180 Цивільного процесуального кодексу України.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://pm.od.court.gov.ua/sud1522/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена щодо мотивів порушення правил підсудності та забезпечення позову в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л. М. Чернявська