Ухвала суду № 101653840, 03.12.2021, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/28293/21

Провадження № 1-кс/686/11956/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Дзюбак О.В., з участю секретаря судового засідання Пушкарьової О.Г., представників ТОВ «СТЛ+К» Щура І.М., Щетинської І.В розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ТОВ «СТЛ+К», подану директором товариства ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

встановив:

Директор ТОВ «СТЛ+К» ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зі скаргою на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою, в якій просить визнати бездіяльність та зобов`язати уповноважену посадову особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому (далі – ТУ ДБР у м. Хмельницькому)внести відомості за його заявою від 28.10.2021 р. про вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 у скарзі зазначає, що 28.10.2021 р. звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому із указаною заявою про вчинення кримінального правопорушення.

У вказаній заяві повідомив про вчинення, на його думку, кримінального правопорушення, прокурором Власовим Є.К. у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020100000000171.

Однак відомості за його заявою про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР не внесені.

З огляду на це, на думку особи, яка подала скаргу, уповноваженими особами ХРУП ГУНП в Хмельницькій області допущена бездіяльність та не виконані вимоги ст.214 КПК України.

Листом № Б-4558/14-01-02-20 від 02.11.2021 заявнику фактично відмовлено у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою.

У судовому засіданні представники ТОВ «СТЛ+К» адвокат Щетинська І.В. і Щур І.М. подану скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Уповноважена особа ТУ ДБР у м. Хмельницькому у судове засідання не з`явилася, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду скарги.

До Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від ТУ ДБР, розташованого у м.Хмельницькому надійшли матеріали перевірки за заявою Директора ТОВ «СТЛ+К» ОСОБА_1 № Б-4558 від 30.10.2021 р.

Враховуючи положення статті 306 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд скарги за відсутності представника особи, бездіяльність якої оскаржується.

На підставі положень ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

У поданій скарзі директор ТОВ «СТЛ+К» просить поновити строк на оскарження указаної бездіяльності слідчого, зазначаючи, що товариство дізналось про те, що відомості до ЄРДР не внесені 23.11.2021, отримавши лист від ТУ ДБР у м.Хмельницькому, датований 02.11.2021.

Матеріалами перевірки за заявою директора ТОВ «СТЛ+К» ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення не спростовано його твердження про отримання 23.11.2021 товариством зазначеного листа Б-4558/14-01-02-20 від 02.11.2021, а відтак слідчий суддя вважає скаргу поданою скаржником у встановлений ст. 304 КПК України десятиденний строк.

За таких обставин відсутні підстави для вирішення питання про поновлення строку на звернення зі скаргою.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення представників особи, яка подала скаргу, дослідивши її матеріали, дійшов висновку про те, що у задоволенні скарги слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч.5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.

Аналогічні за змістом норми містяться у п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (далі – Положення), затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020, згідно з яким відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить про обов`язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.

При цьому зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов`язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим Кримінальним кодексом України.

Предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Отже, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за заявою є саме наявність у цій заяві обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документу.

Згідно з ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Такі приписи процесуального закону узгоджуються із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Розглядаючи скаргу, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), №15007/02, пп.74-75, рішення від 7 грудня 2006), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985, п.57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.

Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР без належних на те підстав.

У п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі Павлюлінець проти України (Заява № 70767/01) від 6 вересня 2005 року, суд висловив позицію, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява N 37437/97).

За положеннями ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, основним елементом об`єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об`єктивними і суб`єктивними ознаками інших правопорушень.

Положеннями частини 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Саме під час здійснення досудового розслідування слідчим, дізнавачем надається оцінка всім здобутим під час його проведення доказів в їх сукупності та кожному окремо, в результаті чого вирішується питання щодо правильності кваліфікації діянь.

Слідчі органи повинні застосовувати всі засоби, передбачені законом, для проведення ефективного розслідування.

Як вбачається з матеріалів скарги, 28.10.2021 ОСОБА_2 від імені ТОВ «СТЛ+К» звернувся до ТУ ДБР у м.Хмельницькому із указаною заявою про вчинення кримінального правопорушення.

02 листопада 2021 року Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому листом № Б-4558/14-01-02-20 за підписом начальника першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Хмельницькому) Борусовського М. фактично відмовило заявнику у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою з підстав відсутності об`єктивних даних, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення.

Із матеріалів скарги та матеріалів перевірки за заявою директора ТОВ «СТЛ+К» ОСОБА_1 слідує, що 27.10.2021 у приміщенні за адресою м.Хмельницький, Старокостянтинівське шосе 1/1 був проведений обшук на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 11.10.2021 у межах кримінального провадження № 42020100000000171.

Як слідує з долученого до матеріалів протоколу обшуку від 27.10.2021, його склав прокурор відділу Київської міської прокуратури Власов Є.К., який проводив слідчу дію.

Під час проведення обшуку були присутні поняті і оперуповноважені УСР в м.Києві ДСР НП України, заступник директора ТОВ «СТЛ+К», адвокат Щетинська І.В., представник власника приміщення ТДВ «Хмельницький».

Директор ТОВ «СТЛ+К» ОСОБА_2 і представники товариства вбачають ознаки кримінальних правопорушень у діях прокурора ОСОБА_3 у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020100000000171, який на їхню думку допустив до проведення обшуку у приміщенні, яке орендує ТОВ «СТЛ+К» оперуповноважених УСР у м.Києві ДСР НП України,які не були зазначені в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 11.10.2021 про надання дозволу на проведення обшуку: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також оперуповноважених УСР в Хмельницькій області ДСР НП України Баранова Р.О., Дзюбу В.І., Матейчука В.В., Джегула С.О., та ОСОБА_7 .

У силу ч. 1 ст. 36, ч. 4 ст. 40-1 КПК України слідчий та прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Із системного тлумачення статей 36, 40, 235, 236 КПК України не вбачається, що до компетенції слідчого судді належить визначення як конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати таку слідчу (розшукову) дію, так й інших осіб, що будуть брати участь у проведенні обшуку (понятих, працівників оперативного підрозділу, спеціалістів та ін.). Питання про дотримання вимог КПК прокурором або слідчим щодо належного використання повноважень здійснювати обшук, залучення понятих, спеціалістів, працівників оперативного підрозділу, підозрюваного, захисника, інших учасників провадження вирішуються на етапі судового провадження(п. 24 ст. 3 КПК України), а не провадження у слідчого судді, і за умови надання суду протоколу обшуку як доказу винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, визначення в ухвалі слідчого судді конкретного слідчого або прокурора, які мають здійснювати обшук, перебуває поза межами повноважень слідчого судді з контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та обмежується в цій частині перевіркою того, чи є належним суб`єктом учасник кримінального провадження, який звернувся з клопотанням про проведення обшуку.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові на результатом розгляду справи № 263/10353/16-к, провадження № 51-4972км20.

Доводи скарги директора ТОВ «СТЛ+К» ОСОБА_1 та представників товариства у судовому засіданні про неправомірність дій прокурора, є необґрунтованими.

Аргументи скарги про можливе вчинення прокурором ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, ґрунтуються його суб`єктивній незгоді із діями представників сторони обвинувачення, які реалізуючи власні повноваження, визначені КПК України, здійснюють досудове розслідування та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Ініціювання кримінального переслідування особи, яка здійснює досудове розслідування (дізнання) у кримінальному провадженні, забезпечує оперативний супровід кримінального провадження та діє у межах повноважень суперечить вимогам кримінального процесуального закону та є необґрунтованим застосуванням заходу кримінально-правового примусу.

За таких обставин, слідча (розшукова) і процесуальна діяльність вищевказаних суб`єктів владних повноважень в межах посадової дискреції не може бути підставою для їх кримінального переслідування.

Присутність під час проведення обшуку працівників оперативного підрозділу, значення вилучених речей для кримінального провадження, зауваження до протоколу обшуку, можуть бути предметом дослідження у межах надання оцінки здобутим внаслідок проведення цієї слідчої дії доказам під час розгляду обвинувального акта по суті у разі його складання та направлення до суду стороною обвинувачення.

Відтак, викладені у заяві директора ТОВ «СТЛ+К» ОСОБА_1 твердження про наявність ознак кримінально караної поведінки у діях працівників правоохоронних органів не є повідомленням про злочин, і не містить конкретних та достатніх даних про вчинення кримінального правопорушення, оскільки особа, яка подала скаргу, фактично не погоджується із слідчою дією, проведеною у межах кримінального провадження.

Викладені у заяві відомості про вчинення кримінального правопорушення не місять містять відомостей про реальність конкретної події кримінального правопорушення.

Отже, слідчим суддею не встановлено обставини, що свідчать про вчинення особою, на яку вказує директор ТОВ «СТЛ+К» ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Жодних обґрунтованих посилань на підтвердження вказаних обставин скарга та долучені до неї матеріали не містять.

Відтак, за результатом розгляду заяви директора ТОВ «СТЛ+К» ОСОБА_1 уповноважена особа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому,дійшла правильного висновку про відсутність підстав для внесення за викладеними у ній твердженнями, відомостей до ЄРДР, що вказує на необґрунтованість заяви.

А тому підстав для задоволення скарги та процесуального реагування слідчим суддею, немає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 214, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

У задоволенні скарги ТОВ «СТЛ+К», поданої директором товариства ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя