Рішення № 101651134, 02.12.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5022/21

Провадження № 2/242/1425/21

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2012 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Носаль А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 29.09.2021 року звернувся до суду із позовом до ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позовних вимог зазначив,що він перебував з відповідачем у трудових правовідносинах. 28.02.2017 року його було звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Натомість відповідач заборгував йому заробітну плату, яку не виплатив дотеперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за січень та лютий 2017 року в сумі 32 400 грн. 00 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2017 року по дату звернення до суду, тобто до 29.09.2021 року в сумі 469 947 грн. 66 коп..

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 04.10.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29.10.2021 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до суду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду відзив, в якому зазначив, що заробітна плата ОСОБА_1 за січень 2017 року в розмірі 6 711 грн. 90 коп. (сума заробітної плати до сплати за січень 2017 року за вирахуванням обов`язкових податків та відрахувань) була перерахована позивачу 30.03.2017 року на його картковий рахунок в ПАТ «ПУМБ», що підтверджується платіжним дорученням від 30.03.2017 року. № 579 та випискою з реєстру зарахувань сум заробітної плати ПАТ «ПУМБ» за січень 2017 року; заробітна плата за лютий 2017 року в розмірі 6320 грн. 98 коп. (сума заробітної плати до сплати за лютий 2017 року за вирахуванням обов`язкових податків та відрахувань) була перерахована позивачу 28.12.2017 року на його картковий рахунок в ПАТ «ПУМБ», що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2017 року № 156 та випискою з реєстру зарахувань сум заробітної плати ПАТ «ПУМБ» за лютий 2017 року. Затримка виплати заробітної плати за січень 2017 та лютий 2017 р. виникла з підстав, незалежних від ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька». В зв`язку з тим, що м. Донецьк включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, підприємство здійснило перереєстрацію місцезнаходження юридичної особи з м. Донецьк на підконтрольну територію України в м. Авдіївка Донецької області. При цьому, територіально основні виробничі активи підприємства, а саме «Шахта ім. О.Ф. Засядька» та ін., розташовані на тимчасово неконтрольованій Україною території у м. Донецьк. У зазначених умовах господарська діяльність ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» у м. Донецьк повністю припинена. Неможливість вести видобуток вугілля призвела до відсутності оборотних коштів та вкрай складного фінансового стану Товариства. На рахунках ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» були відсутні грошові кошти, які б дозволили розрахуватись з працівниками своєчасно. Вважає, що зазначені обставини є надзвичайними і виключають вину власника, в зв`язку з чим не погоджуються з вимогами позивача, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Беручи до уваги, що сторони в судове засідання не з`явилися , відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідност.1 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст.116 цього Кодексу.

Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі звільнення працівника йому також виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 83 КЗпП України).

Основним Законом України статтею43Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно запису № 14 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 03.07.2002 року прийнято до ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» на посаду підземного електрослюсаря з повним робочим днем в шахті.

Згідно запису № 19 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 28.02.2017 року звільнено з займаної посади з ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням відповідно до наказу № 180 к від 28.02.2017 року.

Як вбачається з довідки № 52 від 24.11.2021 року, виданої ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька», заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2016 року нарахована у сумі 8 659 грн. 67 коп.; за січень 2017 року нарахована у сумі 8 271 грн. 10 коп.

Згідно виписки з реєстру зарахувань сум заробітної плати філії ПУМБ м. Донецьк за лютий 2017 року, ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6320 грн. 98 коп. були зараховані на картковий рахунок від 30.03.2017 року.

Згідно розрахункового листа по нарахованій заробітній платі ОСОБА_1 за січень 2017 року була нарахована заробітна плата в сумі 8286 грн. 30 коп., з урахуванням проведених утримань податків та інших обов`язкових платежів та профспілкових внесків до сплати підлягає 6711 грн. 90коп.

Згідно виписки з реєстру зарахувань сум заробітної плати філії ПУМБ м. Донецьк за січень 2017 року, ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6711 грн. 90 коп. були зараховані на картковий рахунок 30.03.2017 року.

Відповідно до розрахункового листа по нарахованій заробітній платі ОСОБА_1 за лютий 2017 року була нарахована заробітна плата в сумі 7803 грн. 69 коп., з урахуванням проведених утримань податків та інших обов`язкових платежів та профспілкових внесків до сплати підлягає 6320 грн. 98 коп.

Згідно виписки з реєстру зарахувань сум заробітної плати філії ПУМБ м. Донецьк за лютий 2017 року, ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6320 грн. 98 коп. були зараховані на картковий рахунок 28.12.2017 року.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-5, сума заробітку для нарахування пенсії, кількість днів стажу в місяці, позначка про сплату страхових внесків для нарахування пенсії склала за січень 2017 року 8286 грн. 30 коп., за лютий 2017 року - 40 000 грн. 00 коп., страхові внески за зазначений період підприємством не сплачувались.

На підставі ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Виходячи з положень ст.168.1.1 Податкового кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу; ст.168.1.2 - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Суд звертає увагу, що згідно індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відносно ОСОБА_1 міститься інформація про нарахування за січень 2017 року заробітної плати у сумі 8286 грн. 30 коп., яка співпадає із загальною сумою нарахованої заробітної плати за січень 2017 року, що зазначена позивачем (без урахування проведених утримань податків та інших обов`язкових платежів).

Нарахована заробітна плата підлягає виплаті працівнику за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст.18, ст. 162.1.3, ст.168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким у даній справі є відповідач.

З огляду на викладене, суд вважає, що дані позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за січень 2017 року задоволенню не підлягають, оскільки нараховані позивачу грошові кошти за оплату праці у січні 2017 року виплачені у повному обсязі (з урахування проведених утримань податків та інших обов`язкових платежів).

Щодо позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за лютий 2018 року, суд встановив наступне.

Згідно інформації, що міститься в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5, ОСОБА_1 за лютий 2017 року була нарахована заробітна плата в сумі 40 000 грн. 00 коп. Однак, згідно виписки з реєстру зарахування сум заробітної плати філія ПУМБ за лютий 2017 року, позивачу на його картковий рахунок в ПАТ «ПУМБ» 28 грудня 2017 року була перерахована заробітна плата за лютий 2017 року лише в сумі 7803 грн. 69 коп. (6320 грн. 98 коп. - з урахування проведених утримань податків та інших обов`язкових платежів)

Тоді як відповідачем до суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували наявність заборгованості за нарахуваннями за лютий 2017 рік в сумі 32 196 грн. 31 коп.

Крім того, доводи відповідача про неможливість проведення відповідних розрахунків за лютий 2017 року, до яких у зв`язку із звільненням позивача мала бути включена і компенсації за невикористанні дні відпустки, через втрату в березні 2017 року контролю над своїм виробничим комплексом та відсутністю доступу до документів, які знаходяться у м. Донецьку, суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач підтвердив наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за лютий 2017 року (з урахуванням компенсації за невикористанні дні відпустки) у сумі 32 196 грн. 31 коп., яка підлягає стягненню на користь позивача з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, слід зазначити, що відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року за №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Слід також зауважити, що відповідно п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено наказом від 29.07.1993 року № 58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Згідно довідки № 52 від 24.11.2021 року, виданої ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 291 грн. 91 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У зв`язку з чим, відповідно з вимогами ст. 117 КЗпП з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, здійснюючи розрахунок з урахуванням вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем вимог.

З урахування листа Мінсоцполітики України від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2017 році» кількість робочих днів позивача в 2017 році, з урахуванням святкових та вихідних днів з 01 березня 2017 року (наступний день після звільнення) склала би 209 днів: березень 2017 року - 22 дні, квітень 2017 року - 19 днів, травень 2017 року - 20 днів, червень 2017 року - 20 днів, липень 2017 року - 21 дні, серпень 2017 року - 22 дні, вересень 2017 року - 21 день, жовтень 2017 року - 21 дні, листопад 2017 року - 22 дні, грудень 2017 року - 21 день.

Згідно листа № 224/0/103-17/214 від 19.10.2017 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2018 році» відповідно до якого кількість робочих днів позивача в 2018 році з урахуванням святкових та вихідних днів склала би 250 днів: січень 2018 року - 21 день, лютий 2018 року - 20 днів, березень 2018 року - 21 день, квітень 2018 року - 20 днів, травень 2018 року - 20 днів, червень 2018 року - 20 днів, липень 2018 року - 22 дні, серпень 2018 року - 22 дні, вересень 2018 року - 20 днів, жовтень 2018 року - 22 дні, листопад 2018 року - 22 днів, грудень 2018 року - 20 днів.

З урахування листа № 78/0/206/18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» кількість робочих днів позивача в 2019 році з розрахунку по 20 грудня 2019 року (день підписання позовної заяви, як зазначено позивачем) з урахуванням святкових та вихідних днів склала би 244 дні, а саме: січень 2019 року - 21 день; лютий 2019 року - 20 днів; березень 2020 року - 20 днів; квітень 2019 року - 21 день; травень 2019 року - 21 день, червень 2019 року - 18 днів, липень 2019 року - 23 дні, серпень 2019 року - 21 день; вересень 2019 року - 21 день, жовтень 2019 року - 22 дні, листопад 2019 року - 21 день, грудень 2019 року - 15 днів.

З урахування листа Мінсоцполітики України № 1133/0/206-19 від 29.07.2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році» кількість робочих днів в 2020 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року склала би 251 день: січень 2020 року - 21 день, лютий 2020 року - 20 днів, березень 2020 року - 21 день, квітень 2020 року - 21 день, травень 2020 року - 19 днів, червень 2020 року - 20 днів, липень 2020 року - 23 дні, серпень 2020 року - 20 днів, вересень 2020 року - 22 дні, жовтень 2020 року - 21 день, листопад 2020 року - 21 день, грудень 2020 року - 22 дні.

З урахування листа Мінсоцполітики України № 3501-06/219 від 12.08.2020 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2021 році» кількість робочих днів позивача у 2021 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 01.01.2021 року по 01.10.2021 року (день винесення судового рішення) складала би 230 днів, а саме: січень 2021 року - 19 днів, лютий 2021 року - 20 днів, березень 2021 року - 22 дні, квітень 2021 року - 22 дні, травень 2021 року - 18 днів, червень 2021 року - 20 дні, липень 2021 року - 22 дні, серпень 2021 року - 21 день, вересень 2021 року - 22, жовтень 2021 року - 20 днів, листопад 2021 року - 22 дні, грудень 2021 року - 2 дні.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем помилково здійснено розрахунок днів затримки розрахунку та їх загальна кількість з 01 березня 2017 року (наступний день після звільнення) по 02 грудня 2021 року (день винесення судового рішення) складає 1184 дні.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку станом на день розрахунку складає: 291 грн. 91 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 1184 (кількість днів затримки розрахунку) = 345 621 грн. 44 коп.

Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на надзвичайні обставини, що виключають його вину, виходячи з наступного.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже враховуючи, що для суб`єктів господарювання із зони АТО сертифікат Торгово-промислової палати є єдиним належним і достатнім документом, що підтверджує форс-мажор (обставини непереборної сили) як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, відповідач відповідних доказів відсутності своєї вини не надав.

Натомість надаючи оцінку встановленій сумі середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 345 621 грн. 44 коп., суд доходить до висновку про непропорційнійсть і неспівмірність вказаної суми, що має надкомпенсаційний характер відповідальності роботодавця, в порівнянні із орієнтовним розміром майнових втрат позивача, в призмі недоотриманої ним при звільненні заробітної плати.

Вирішуючи питання щодо належного розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає компенсації працівникові, суд враховує, що його розмір за період з 01.03.2017 року по день прийняття судом рішення в сумі 345 621 грн. 44 коп., в понад 10разів перевищує розмір недовиплаченої частини сум, які належали позивачу при звільненні, що загалом становить 32 196 грн. 31 коп., в чому полягає очевидна неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості.

Як наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц: встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (п.п. 71-72).

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. […] оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач (п.п. 81, 86). […] зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (п.п. 91, 91.1-91.4). Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (п. 89).

При визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд поміж іншим звертає увагу і на поведінку позивача, який звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі більше ніж через чотири роки після свого звільнення.

Для приблизної оцінки розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, суд враховує мінімальну заробітну плату встановлену Законом України «Про державний бюджет України на 2017 року», тобто на день звільнення позивача. У зв`язку з чим, суд вважає, що можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг отримати як мінімальну заробітну плату по Україні, яка складала 3200 грн. 00 коп. за кожен повний місяць затримки розрахунку.

Тому з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат становить максимально наближено до суми 180 000 грн. 00 коп. (57 місяців затримки * 3200 грн. 00 коп. = 182 400 грн. 00 коп.)

Суд звертає увагу, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити.

Виведена сума, на переконання суду, відповідатиме меті відшкодування, передбаченій ст. 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, та ґрунтуватися на задекларованих п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальних засадах цивільного законодавства, як от справедливість, добросовісність та розумність.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, та слід стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 32 196 грн. 31 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 180 000 грн. 00 коп.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Суд звертає увагу, що за подання до суду позовної заяви про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, позивачем були понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп.

З огляду на те, що судом позовні вимоги в цій частині задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача по справі на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 347 грн. 760 коп. (38,30 %).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 32 196 (тридцять дві тисячі сто дев`яносто шість) грн. 31 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., всього у сумі 212 196 (двісті дванадцять тисяч сто дев`яносто шість) грн. 31 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 347 (триста сорок сім) грн. 76 коп.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утриманням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Шахта імені О.Ф. Засядька», місцезнаходження - 85400, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд № 1, код ЄДРПОУ 00174846.

Суддя Н.О. Хацько