Рішення № 101647652, 06.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 грудня 2021 р. Справа № 520/18584/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонов М.О., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (вул. Мироносицька, буд. 99-А3,м. Харків,61023) про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якому просить суд скасувати постанову про накладення штрафу від 23.08.2021 за виконавчим провадженням № 64040124.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що постанова про накладення штрафу від 23.08.2021 за виконавчим провадженням № 64040124 є протиправною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 29.10.2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 15.11.2021 року та 24.11.2021 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржувана позивачем постанова про накладення штрафу від 23.08.2021 за виконавчим провадженням № 64040124 є законною та такою, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 року по справі № 520/12152/2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 за період з 01.05.2016 по 30.06.2019 року нараховану, але не виплачену пенсію, у сумі 51 183,94 грн. (п`ятдесят одна тисяча сто вісімдесят три гривні 94 коп.). У задоволенні інших позовних вимог було відмоалено.

Вказане рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим Харківським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду у справі № 520/12152/2020 видано 23.12.2021 виконавчий лист.

На виконання рішення суду Головним управлінням у лютому 2021 року була виплачена пенсія ОСОБА_1 за травень 2016 року. Заборгованість за період з 01.06.2016 по 30.06.2019, як зазначено позивачем в позовній заяві, буде виплачена відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 788), після прийняття Кабінетом Міністрів України передбаченого вказаною нормою окремого порядку.

11.01.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та зобов`язано боржника виконати рішення судом протягом 10-ти робочих днів, про що повідомити державного виконавця, надавши засвідчені копії документів, які підтверджують виконання зазначеного виконавчого документа.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64040124 від 11.01.2021 була направлена сторонам виконавчого провадження для відома та виконання.

08.02.2021 на адресу відповідача надійшов лист ГУ ПФУ в Харківській області № 2000-0402-9/11981 від 27.01.2021, яким було повідомлено наступне: «рішення суду від 10.11.2020 по справі № 520/12152/2020 буде виконано в частині негайного виконання, а саме: пенсія за травень 2016 направлена до виплати у лютому 2021 року. Пенсія за період з 01.06.2016 по 30.06.2019 нарахована, але буде виплачена відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637, згідно якого суми пенсій, які не виплачені за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплат на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На даний час окремий порядок не визначено, фінансування відсутнє, іншого законодавством не передбачено».

04.08.2021 державний виконавець керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин, а саме невиплати нарахованої, але не виплаченої пенсії ОСОБА_1 , за період з 01.05.2016 по 30.06.2019 року у сумі 51 183,94 грн.

04.08.2021 на адресу ГУ ПФУ в Харківській області направлена вимога державного виконавця про необхідність виконання рішення суду в повному обсязі, а саме виплати заборгованості у розмірі 51 183,94 грн. Курбановій CM.

Станом на 23.08.2021 інформація від ГУ ПФУ в Харківській області про виконання рішення суду до відповідача не надійшла.

23.08.2021 державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн. за невиконання рішення суду в повному обсязі без поважних причин.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення владний суб`єкт обрав положення ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження”, а фактичною підставою послугували судження владного суб`єкта про невиконання в повному обсязі рішення суду.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб`єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу застосування заходів державного примусу, спрямованих на забезпечення виконання судових рішень, унормовані приписами Закону України “Про виконавче провадження”.

Так, згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Приписам ч. 2 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” кореспондують положення ч. 1 ст. 75 означеного закону, де указано, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 означеної статті).

З наведених норм закону чітко та однозначно слідує, що штраф як міра юридичної відповідальності підлягає застосуванню до особи, винної у невиконанні рішення суду без поважних причин.

Визначаючись з приводу обставин існування у спірних правовідносинах поважних причин невиконання рішення суду, суд бере до уваги, що відсутність фінансування або недостатність коштів в умовах функціонування бюджетної установи є фактором, котрий ускладнює проведення будь-яких платежів (у тому числі і за рішеннями суду).

Водночас із цим, запроваджене ст. 1291 Конституції України, ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст. 14 КАС України правило безумовної обов`язковості виконання рішення суду вимагає вчинення від зобов`язаної особи усіх достатніх поза розумним сумнівом дій, спрямованих на створення умов для виконання приписів судового акту.

Суд вважає, що до таких дій належать організаційно-правові заходи із збільшення обсягів асигнувань за видатками, як-то: письмове звернення до розпорядника коштів вищого рівня з приводу виділення асигнувань для виконання конкретного рішення суду.

У даному конкретному випадку позивачем, регіональним терорганом ПФУ, таких дій вчинено не було.

Доказів про протилежне (зворотне) не подано ані до державного виконавця, ані до суду.

За таких обставин, суд доходить до переконання, що регіональний терорган ПФУ у спірних правовідносинах не мав навіть наміру на виконання рішення суду, позаяк запиту про збільшення асигнувань задля набуття змоги виконати рішення суду до Пенсійного фонду України не надсилав, а допущену бездіяльність обґрунтував мотивами, котрі прямо суперечать висновкам суду по справі.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (вул. Мироносицька, буд. 99-А3,м. Харків,61023) про скасування постанови - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.